вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.01.2022м. ДніпроСправа № 904/7656/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м. Дніпро
про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 629 578,22 грн., пені у розмірі 417 920,55 грн., 3% річних у розмірі 165 664,43 грн. та інфляційної складової у розмірі 368 123,24 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Савенкові О.О.
Представники:
від позивача: Вагнер Д.В. довіреність № 1-2845 від 29.11.2021;
від відповідача: Гончаренко І.Б. довіреність № 007.1Др-309-0121 від 20.12.2021.
РУХ СПРАВИ.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення суми основного боргу у розмірі 3629578,22 грн., пені у розмірі 417 920,55 грн., 3% річних у розмірі 165 664,43 грн. та інфляційної складової у розмірі 368 123,24 грн.
Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 05.10.2021.
В підготовчому засіданні від 05.10.2021 оголошено перерву до 27.10.2021.
В підготовчому засіданні від 27.10.2021 оголошено перерву до 22.11.2021.
Ухвалою суду від 27.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
В підготовчому засіданні від 22.11.2021 оголошено перерву до 06.12.2021.
Ухвалою суду від 06.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.01.2022.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (надалі - оператор) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (надалі - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 (надалі - договір).
Пунктом 2.1 договору передбачено, що за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (надалі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п. 2.2 договору, послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.3 договору встановлено перелік послуг, що надаються за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Відповідно до п. 2.4. договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 2.6. договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.7, 2.8 договору).
Згідно з п. 4.1. договору, замовник зобов'язаний здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до п. 4.2. договору, замовник має право замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.
Згідно з п. 5.4. договору, окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника.
Відповідно до п. 5.5. договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (даті - ЗВТ).
Згідно з п. 6.1. договору, Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).
Відповідно до п. 6.2. договору, розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу.
Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті (п. 6.3. договору).
Згідно з п. 7.1. договору, вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Згідно з п. 7.3. договору, тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначних у додатку 1 до цього Договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.
Позивач наполягає на тому, що у період з 01.05.2019 по 31.12.2019 він надав відповідачу послуги з перевищення замовленої потужності на загальну суму 3 629 578,22 грн.
При цьому, позивач вважає, що у випадку не подання замовником послуг транспортування природного газу номінації, для такого замовника вважається підтвердженою номінація послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу, а величина перевищення замовлених потужностей у такому випадку дорівнює величині використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу та, відповідно, величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу.
Позивач вказав, що склав відповідні акти наданих послуг та виставив відповідачу рахунки на оплату.
За твердженням позивача, акти наданих послуг відповідачем підписані не були, послуги з перевищення замовленої потужності не оплачені. Що і стало причиною виникнення спору.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач зазначив, що сторонами не складались та не підписувались додатки № 1 (розподіл потужностей) та № 2 (транспортування) до договору. Відсутність вказаних додатків, на думку відповідача, свідчить про неузгодженість сторонами такої істотної умови предмету договору, як надання послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи.
Відповідач вказав, що позивачем не долучено до позову доказів подання відповідачем номінацій та їх підтвердження оператором протягом спірного періоду. Також відповідач впродовж спірного періоду не подав позивачу заявок на розподіл потужності та не замовляв послуг транспортування.
Відповідачем вказано, що ним не надано позивачу фінансового забезпечення, а тому були відсутні передумови для надання послуги транспортування природного газу, в тому числі на добу наперед за нульовою номінацією.
А тому, на думку відповідача, відсутні підстави для заявлення вимог про стягнення плати за перевищення замовленої (договірної) потужності.
Також відповідач вказав, що позивач не може посилатись на електронні докази, які були створені та надіслані відповідачу за правилами взаємодії з інформаційною платформою, оскільки позивач е надав згоду на їх застосування та дотримання.
Відповідач зазначив, що головним доказом надання послуги та її вартості є акт наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін. Разом з тим, позивачем не додано таких доказів до матеріалів справи. А отже, обставина фактичного використання потужності відповідачем є недоведеною.
Відповідачем вказано, що АТ "Дніпрогаз", як оператор ГРМ, виключно розподіляє газ, який надходить до його мережі від постачальників, і не має потреб в отриманні послуг транспортування природного газу.
Також відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача. Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 зазначив про таке.
Частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України визначено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Враховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об'єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.
За таких обставин, відповідач наполягає на тому, що, що положення частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України мають бути застосовані до спірних правовідносин.
Крім того, відповідач заявив про застосування строків спеціальної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 у розмірі 3 629 578,22 грн., пені у розмірі 417 920,55 грн., 3% річних у розмірі 165 664,43 грн. та інфляційної складової у розмірі 368 123,24 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (у якому обсязі відповідачу були надані послуги; в які строки і якому розмірі надані послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи був оплачені відповідачем отримані послуги у повному розмірі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником, чи наявні підстави для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного та Господарського кодексів України.
Пунктами 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу", транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Додатком до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Так, між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", (надалі - оператор) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (надалі - замовник) було укладено договір на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 (надалі - договір).
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 17.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015.
Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Так, у матеріалах справи відсутні докази повідомлення будь-якою із сторін іншої сторони про припинення дії договору. За таких обставин, договір № 1512000733 від 17.12.2015 був чинний у спірний період: з травня по грудень 2019 року.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що за цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (надалі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п. 2.2 договору, послуги надаються на умовах, визначених у кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Пунктом 2.3 договору встановлено перелік послуг, що надаються за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Відповідно до п. 2.4. договору, обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 2.6. договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.7, 2.8 договору).
Згідно з п. 4.1. договору, замовник зобов'язаний здійснити додаткову оплату Оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до п. 4.2. договору, замовник має право замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.
Згідно з п. 5.4. договору, окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/ газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника.
Відповідно до п. 5.5. договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (даті - ЗВТ).
Згідно з п. 6.1. договору, Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності).
Відповідно до п. 6.2. договору, розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу.
Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті (п. 6.3. договору).
Згідно з п. 7.1. договору, вартість Послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Згідно з п. 7.3. договору, тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 8.1. договору, величина договірної потужності Замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначних у додатку 1 до цього Договору. Величина договірної потужності Замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.
Згідно з п.15.5. договору, оператор до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості природного газу та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Позивач наполягає на тому, що у період з 01.05.2019 по 31.12.2019 він надав відповідачу послуги з перевищення замовленої потужності на загальну суму 3 629 578,22 грн.
Позивач склав відповідні акти наданих послуг та виставив відповідачу рахунки на оплату.
Акти наданих послуг відповідачем підписані не були, послуги з перевищення замовленої потужності не оплачені.
При цьому, між сторонами було підписано додаток № 3 до договору. У цьому додатку визначено перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на фізичних точках входу/виходу до замовника.
Докази укладення додатків № 1 та № 2 до договору в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством / оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2497.
Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи встановлено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до частин 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватись лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.
Під предметом договору розуміються необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 916/2093/19.
Підписання додатків 1, 2, їх обов'язковість та невід'ємність до договору визначена чинним законодавством, і тому обставина їх відсутності у зв'язку з не підписанням чи неузгодженням між сторонами, є обставиною, що ставить під сумнів факт узгодження сторонами всіх істотних умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором.
Зміст спірного договору та відсутність підписаних додатків до нього свідчить про неузгодження сторонами всіх суттєвих умов договору щодо кожної послуги, яка має надаватись за таким договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/3104/19 від 22.06.2021.
Відсутність узгоджених умов щодо обсягів та порядку надання послуг унеможливлює виконання положень договору, у тому числі, в частині порядку визначення вартості перевищення замовленої (договірної) потужності.
Пунктом 11 постанови НКРЕКП від 27.12.2017 № 1437 передбачено обов'язок оператора газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою.
Врахування Типової форми договору на транспортування природного газу, є обов'язковим під час укладання договорів між операторами та замовниками, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками (ч.2 ст.32 Закону України "Про ринок природного газу").
Постановою НКПУКП від 22.04.2019 №580 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» зобов'язано оператора газотранспортної системи здійснити розподіл потужностей на добу наперед на 01.05.2019 на підставі поданих замовниками послуг транспортування номінацій, урахувавши попередньо розподілену потужність у кожній окремій точці входу/виходу до/із газотранспортної системи.
Позиція щодо необхідності наявності укладених додаткових угод та врегулювання спірних відносин саме договором викладена у постановах Верховного Суду №903/904/19 від 23.06.2020, №915/2360/19 від 15.06.2021, №908/3104/19 від 22.06.2021, №904/2611/18 від 23.06.2021, №903/973/19 від 04.08.2021.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
А отже, відсутність у тексті у договору погодженої потужності унеможливлює встановити обсяги перевищення споживання такої потужності.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" є необґрунтованими.
Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача. Відповідач, посилаючись на правові висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 зазначив, що до спірних правовідносин має бути застосована спеціальна позовна давність, встановлена частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Так, частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Виходячи із системного аналізу статті 315 Господарського кодексу України, зазначена норма розміщена в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання".
Згадана глава розпочинається статтею 306 у частині першій якої визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Частиною третьою статті 306 Господарського кодексу України також закріплено, що перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п'ята статті 306 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Так, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що між сторонами укладений договір на транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015.
Враховуючи те, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об'єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.
При цьому, позивач у справі є саме перевізником в розумінні вищевказаних положень чинного законодавства.
За таких обставин, до спірних правовідносин мають бути застосовані положення частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 та від 23.07.2020 у справі № 920/180/19.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи п. 9.4 договору, строк оплати послуг, наданих у період з травня 2019 року по грудень 2019 року, настав з червня 2019 по січень 2020.
Відповідно, шестимісячний строк позовної давності для звернення позивач до суду з вимогою про стягнення сум основної заборгованості за надані послуги сплив з січня 2020 по липень 2020 (в залежності від кінцевої дати строку виконання основного зобов'язання).
Із цим позовом позивач звернувся до суду тільки 28.08.2021. Тобто поза межами строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4. ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Разом з цим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки під час розгляду цієї справи судом було встановлено необґрунтованість позовних вимог, у задоволенні позову слід відмовити саме внаслідок необґрунтованості позовних вимог.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 1512000733 від 17.12.2015 з додатками та додатковими угодами (том 1 а.с. 11 - 19), актами наданих послуг (том 1 а.с. 20 - 27), рахунками на оплату (том 1 а.с. 28 - 35), звітами про використання замовленої потужності (том 1 а.с. 36 - 43, 201 - 210, т. 2 а.с. 4 - 9), реєстром файлів відправлених документів (том 1 а.с. 44), DVD диском (том 1 а.с. 52), зведеними актами (том 1 а.с. 103 - 110), повідомленнями на створення облікового запису (том 1 а.с. 111 - 115), довіреностями (том 1 а.с. 116 - 135), заявою свідка (том 1 а.с. 146 - 148), листуваннями між сторонами (том 1 а.с. 149 - 150), актами про рух природного газу (том 1 а.с. 151 - 153), листом НКРЕКП від 22.11.2021 (том 1 а.с. 198 - 200), листом НКРЕКП від 26.11.2021 (том 2 а.с. 3).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться науковими висновками (том 1 а.с. 166 - 181).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код: 30019801; місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (місцезнаходження: 49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5; ідентифікаційний код: 20262860) про стягнення суми основного боргу у розмірі 3 629 578,22 грн., пені у розмірі 417 920,55 грн., 3% річних у розмірі 165 664,43 грн. та інфляційної складової у розмірі 368 123,24 грн.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 28.01.2022.
Суддя М.О. Ніколенко