вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
25.01.2022м. ДніпроСправа № 904/6519/21
за позовом Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут", м. Дніпро
За участю третьої особи: Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради, м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 166 233,68 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від прокуратури: Ніколайчук В.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Ридчук Н.Є. довіреність № 1 від 04.01.2022
від відповідача-1: Польська М.В. керівник
від третьої особи: Азаренков С.М. довіреність № 007.1Др-133-1221 від 15.12.2021
Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради, Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 166 233,68 грн.
Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6519/21 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27.09.2021 справу № 904/6519/21 ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 27.10.2021.
Ухвалою суду від 27.10.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.
До початку судового засідання прокурор надав на адресу суду уточнену позовну заяву. У цій заяві прокурор змінив процесуальний статус Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради у справі з відповідача-1 на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Також прокурор змінив прохальну частину позову та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" на користь Павлоградської міської ради в особі Комунальної установи "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради безпідставно сплачені грошові кошти у розмірі 166 233,68 грн.
Ухвалою суду від 24.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 21.12.2021.
Ухвалою суду від 21.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.01.2022.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII “Про прокуратуру”, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Позовні вимоги у цій справі обґрунтовані таким.
Прокурор зазначив, що за результатами відкритих торгів між КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Павлоградської міської ради та ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" укладений договір поставки природного газу № 41DB497-207-20 від 14.01.2020 (надалі - договір).
За умовами цього договору постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2020 природний газ, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість.
Прокурор стверджує, що протягом короткого терміну після укладання цього договору між сторонами було укладено низку додаткових угод про збільшення ціни природного газу, що поставляється.
За таких обставин, за твердженням прокурора, ціна на такий природний газ значно відрізняється у сторону збільшення від ціни, що була запропонована ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" під час процедури публічної закупівлі.
При цьому, на думку прокурора, у ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" не було обґрунтованих підстав для збільшення ціни на газ, що поставляється за спірним договором.
Прокурор вважає, що таке збільшення ціни товару не відповідає приписам Закону України “Про публічні закупівлі”.
Прокурор вказав, що внаслідок невиправданого збільшення ціни товару, КУ «Центр обслуговування закладів освіти» Павлоградської міської ради було надлишково сплачено ТОВ "Дніпропетровськгаз Збут" грошові кошти у розмірі 166 233,68 грн.
Прокурор зазначив, що у даній справі компетентним органом, який має здійснювати захист інтересів держави у даному випадку є Павлоградська міська рада.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині 2 статті 15 ЦК України.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Як зазначено вище, за сторонами спірного договору є саме Комунальна установа "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут". Грошові кошти у розмірі 166233,68 грн., які є предметом стягнення у цій справі, були сплачені саме Комунальною установою "Центр обслуговування закладів освіти" Павлоградської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
З аналізу предмету спору вбачається, що Павлоградська міська рада не є стороною за договором поставки природного газу № 41DB497-207-20 від 14.01.2020.
Чинне законодавство, в тому числі Закон України про місцеве самоврядування, не наділяє Павлоградську міську раду правом на звернення з позовом до підлеглих комунальних підприємств та їх контрагентів з питань, що стосуються укладання, виконання та розірвання договорів, укладених такими комунальними підприємствами та їх контрагентами, в тому числі, з вимогами про застосування реституції, як наслідку нікчемності договорів; а також не наділяє правом на подання позовів в інтересах таких комунальних підприємств.
А отже, Павлоградська міська рада не є належним позивачем за цим позовом.
Разом з цим слід зазначити, що прокурор у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача зайве сплачені грошові кошти у розмірі 166 233,68 грн. на користь третьої особи.
З комплексного аналізу змісту ст. 16 ЦК України, ст. 4 ГПК України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" слідує, що прокурор має звертатись до суду з позовними вимогами, які передбачають захист порушених прав або охоронюваних інтересів особи, яка набуває статусу позивача у справі.
В цій справі позовні вимоги сформульовані таким чином, що прокурор фактично просить захистити майнові права третьої особи у справі. Формулювання позовних вимог таким чином суперечить сутності господарського процесу та взагалі системі правосуддя в Україні.
За приписами пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
За таких обставин, позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 166 233,68 грн. - слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз Збут" про стягнення безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 166 233,68 грн. - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили 25.01.2022.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений 31.01.2022.
Суддя М.О. Ніколенко