вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8869/21
За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Естрова Павла Аркадійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 18 573 грн. 85 коп. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.10.2013 № 911
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 05.11.2021 № 7765/09, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Естрова Павла Аркадійовича заборгованість в сумі 18 573 грн. 85 коп., з яких: 15 771 грн. 24 коп. - основний борг, 747 грн. 10 коп. - пеня, 400 грн. 20 коп. - 3% річних, 894 грн. 70 коп. - інфляційні втрати, 760 грн. 61 коп. - штраф, відповідно до умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.10.2013 № 911.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
У позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 15.11.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повертається адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
28.10.2013 між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль") (теплопостачальна організація - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Естровим Павлом Аркадійовичем (споживач-покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 911 (далі - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1. договору).
Теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1. договору).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1. договору).
Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (п. 5.2. договору).
Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж підписаного у двосторонньому порядку який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п. 5.3. договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1. договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. договору).
Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011р. складає 844,82 грн. за 1 Гкал з ПДВ (п. 6.3. договору).
Якщо при погашенні дебіторської заборгованості боржником в первинних платіжних документах не зазначено період, за який відбувається погашення заборгованості, зараховувати платежі чи інші форми розрахунків в оплату заборгованості по мірі її виникнення в хронологічній послідовності згідно принципу нарахування і відповідності (п. 6.8. договору).
За умовами п. 7.2.7 договору за порушення строків оплати споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено сторонами у три роки.
Відмова споживача від підписання акту про порушення умов договору не звільняє його від оплати (п.7.2.8 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 27.10.2014, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення Господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.1. договору).
Припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію (п. 10.2. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3. договору).
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2020 по квітень 2021 надані відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 15 771 грн. 24 коп., на підтвердження чого позивач надав копії актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):
№ 384 від 31.01.2020 на суму 1457,88 грн.;
№ 1457 від 29.02.2020 на суму 1509,34 грн.;
№ 2994 від 31.03.2020 на суму 1132,00 грн.;
№ 3601 від 30.04.2020 на суму 806,12 грн.;
№ 5346 від 30.11.2020 на суму 1510,39 грн.;
№ 6601 від 31.12.2020 на суму 1702,47 грн.;
№ 483 від 31.01.2021 на суму 2464,20 грн.;
№ 1636 від 28.02.2021на суму 2323,96 грн.;
№ 2844 від 31.03.2021 на суму 1742,96 грн.;
№ 3983 від 30.04.2021 на суму 1121,92 грн. (а.с. 16-25).
В порушення умов договору, відповідач за поставлену теплову енергію у період з січня 2020 по квітень 2021 не розрахувався, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем з оплати поставленої теплової енергії у розмірі 15 771 грн. 24 коп.
Із посиланням на умови п. 7.2.7 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідач пеню за загальний період з 21.12.2020 по 24.09.2021 у загальному розмірі 747 грн. 10 коп. та 7 % штрафу у розмірі 760 грн. 61 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 400 грн. 20 коп. 3% річних за період з 21.02.2020 по 24.09.2021 та 894 грн. 70 коп. інфляційних втрат за період з березня 2020 по липень 2021.
На час розгляду справи доказів сплати вказаної вище заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору, строку його дії, порядок та строки постачання теплової енергії, загальна вартість поставленої теплової енергії у спірному періоді, настання строку її оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією із підстав виникнення цивільних права та обов'язків є договір.
Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до ст.. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку, а також докази того що жодна із сторін письмово виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договору купівлі - продажу теплової енергії від 28.10.2013 № 911 був чинним протягом спірного періоду.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У п. 6.3 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Враховуючи положення п. 6.3 договору відповідач був зобов'язаний оплатити вартість теплової енергії, отриману у січні 2020 до 20.01.2021 (включно); у лютому 2020 - до 20.03.2020 (включно), у березні 2020 - до 20.04.2020 (включно); у квітні 2020 - до 20.05.2020 (включно); у листопаді 2020 - до 20.12.2020 (включно); у грудні 2020 - до 20.01.2021 (включно); у лютому 2021 - до 20.03.2021 (включно), у березні 2021 - до 20.04.2021 (включно); у квітні 2021 - до 20.05.2021 (включно)
Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 15 771 грн. 24 коп. відповідачем відповідно до положень ст. ст. 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 771 грн. 24 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 7.2.7. договору, нарахував пеню у розмірі 747 грн. 10 коп. за загальний період з 21.12.2020 по 24.09.2021 та штраф у розмірі 760 грн. 61 коп.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Так, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, встановлено, що розрахунок є вірним.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 400 грн. 20 коп. за період з 21.02.2020 по 24.09.2021 та інфляційні втрати у розмірі 894 грн. 70 коп. за період з березня 2020 по липень 2021.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої позивачем теплової енергії, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 15 771 грн. 24 коп. основного боргу, 747 грн 10 коп. пені, 760 грн 61 коп. штрафу, 400 грн. 20 коп. 3% річних, 894 грн. 70 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Естрова Павла Аркадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 15 771 грн. 24 коп. (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят одну грн. 24 коп.) основного боргу, 747 грн. 10 коп. (сімсот сорок сім грн.. 10 коп.) пені, 760 грн. 61 коп. (сімсот шістдесят грн.. 61 коп.) штрафу, 400 грн. 20 коп. (чотириста грн. 20 коп.) 3% річних, 894 грн. 70 коп. (вісімсот дев'яносто чотири грн. 70 коп.) інфляційних втрат, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 31.01.2022
Суддя І.А. Рудь