25 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/1403/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В., суддя Чернота Л.Ф.
секретар судового засідання Полупан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Фелді О.В., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №7112/10 від 19.10.2018, довіреність №05-2021/Legal від 19.03.2021 (бере участь в судовому засіданні дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);
відповідача - Розумної О.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1190 від 23.03.2012, ордер серія ХВ№104000028 від 25.05.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (вх.№3500Х/3)
на рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2021
у справі №922/1403/21 (суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено та підписано 21.10.2021)
за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м. Київ
до Фермерського господарства "Альянс-Агро-2017", с.Олександрівка Харківської області
про стягнення 16.728.767,95 грн, -
Позивач, ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд", звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ФГ "Альянс-Агро-2017", в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 16.728.767,95 грн, з яких: сума збитків у розмірі 13.340.149,38 грн; сума штрафу у розмірі 2.764.833,00 грн; сума пені у розмірі 623.785,57 грн за період з 01.12.2020 по 13.04.2021. Органу, що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати пеню за такою формулою: сума пені = (Б*В/100)/Г*А, де: А - к-сть днів прострочки, починаючи з 14.04.2021; Б - вартість товару, поставку якого прострочено, а саме 13.824.165,00 грн (без ПДВ), В - облікова ставка НБУ (%)*2, - кількість днів у році за період: з 14.04.2021 і до моменту виконання цього рішення, але не більше ніж за три роки (починаючи з 01.12.2020), і стягнути отриману суму пені з відповідача на користь позивача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, всупереч умов договору та вимог законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання, не поставив позивачу весь обсяг товару до 30.11.2020 включно. Невиконання відповідачем умов договору у визначені строки змусило позивача терміново укладати договори поставки соняшника на заміщення з іншими постачальниками за більш високими цінами та нести додаткові витрати, чим відповідач завдав позивачу реальні збитки.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/1403/21 в задоволені позову відмовлено повністю.
Позивач, ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд", не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/1403/21, ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність доказів на підтвердження укладення договору поставки від 10.08.2020 №60425451.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- висновки суду щодо не укладення договору викладені в оскаржуваному рішенні мотивовано виключно посиланням на положення пункту 11.2 договору поставки від 10.08.2020. №60425451, без врахування приписів статей 638-642 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України та положень пунктів 11.1. та 11.5. договору;
- судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 11.1. спірного договору поставки, він вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, отже укладення та тривалість дії договору, згідно вказаного пункту договору, ставиться в залежність виключно від його підписання сторонами;
- пунктом 11.2 договору поставки передбачено, що цей договір може бути укладено сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти), отже сторони погодили лише можливість укладення цього договору в особливий (спеціальний, додатковий) спосіб;
- господарський суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що вказаний пункт договору має необов'язковий характер, на відміну від пунктів 11.1. та 11.5. договору, та не встановив обставин щодо застосування сторонами при його укладенні способу передбаченого пунктом 11.2. договору;
- судом не враховано, що необхідною умовою для застосування спеціального способу укладення договору є обмін копіями підписаного договору з відбитками печаток сторін, проте, позивачем не направлявся на адресу відповідача підписаний договір з печатками, обміну копіями підписаного договору факсимільним/та або електронним зв'язком між сторонами не було;
- в даному випадку пункт 11.2. договору, яким сторони погодили спеціальний спосіб укладення договору, не підлягає застосуванню, оскільки сторони уклали договір в загальному порядку, як і не підлягає застосуванню умова щодо обміну оригіналами договорів (на заміну факсимільної чи електронної копії) протягом 15 календарних днів;
- наявний в матеріалах справи договір поставки №60425451 від 10.08.2020, який на кожній сторінці містить підпис та відбиток печатки його сторін, а саме: ПП "Альянс- Агро-2017" та ДП "Сантрейд", відповідає вимогам пунктів 11.1. та 11.5. договору, є чинним та відповідно є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків та штрафних санкцій за невиконання умов вказаного договору;
- апелянт також зазначає, що саме він направляв проект договору з усіма істотними умовами, а відповідач, отримавши проект договору, підписав його та направив позивачу без змін, тобто у розумінні ч.2 ст.638 ЦК України та ч.1 ст.642 ЦК України здійснив повний та безумовний акцепт оферти. Крім того, відповідач не відкликав свій акцепт, що свідчить про укладення договору.
Отже, на думку апелянта, наведеними в апеляційній скарзі обставинами, спростовуються висновки суду щодо не укладення договору поставки від 10.08.2020 №60425451. А відсутність у апелянта доказів надіслання або передання оригіналу підписаного ним примірника договору відповідачу, за наведених фактичних обставин, не може бути підставою для висновку суду про не укладення договору.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Стойка О.А., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" і призначено її до розгляду на 20.12.2021. Сторонам по справі надано строк для подачі письмові пояснень, заперечень, відзивів на апеляційну скаргу та/або інші заяви/клопотання (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України).
10.12.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшло клопотання (вх.№14404) про участь в судовому засіданні по справі 922/1403/21, призначеному на 20.12.2021 о 10:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено колегією суддів, про що винесено відповідну ухвалу апеляційного господарського суду від 14.12.2021.
13.12.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14535), в якому ФГ "Альянс-Агро-2017" просить рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/1403/21 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи в судовому засіданні оголошувалась перерва, що відображено у відповідній ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
В судове засідання 25.01.2022 з'явився представник заявника апеляційної скарги, уповноважений представник позивача (в режимі відеоконференції), та уповноважений представник відповідача, які надали пояснення у справі та підтримали свої правові позиції, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, представники сторін з'явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як зазначав в позовній заяві позивач, 10.08.2020 між Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (покупець за договором, позивач по справі) та Фермерським господарством "Альянс-Агро-2017" (продавець за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №60425451, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та поставити покупцю товар соняшник урожаю 2020 року, насипом, в кількості 1500 метричних тон з опціоном +5,0/-5,0% за вибором продавця, у відповідності до умов цього договору (т. 1, а.с. 18-26).
Іншими умовами договору передбачено таке:
- базова ціна товару без податку на додану вартість (ПДВ) за цим договором складає 9.216,11грн за одну метричну тону. Базова ціна товару з ПДВ за цим договором складає 11.059,33грн за одну метричну тону, що є еквівалентом 400 доларів США на дату укладення цього договору згідно офіційного курсу Національного Банку України у розмірі 27,6486 грн/ долар США (п 4.1. договору в редакції додаткової угоди №1);
- весь об'єм товару продавець зобов'язаний поставити у строк з 20.08.2020 до 30.11.2020 включно (п. 5.2. договору);
- графік поставки товару узгоджується додатково. Незважаючи на наявність чи відсутність погодженого графіку поставки продавець зобов'язаний завчасно проінформувати покупця у письмовій формі про свою готовність поставити товар (п. 5.5. договору);
- за непоставку (недопоставку) товару в строк, вказаний в пункті 5.2. цього договору, продавець зобов'язується сплатити покупцю пеню (штрафну санкцію) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, поставку якого було прострочено, за кожен день прострочення такої поставки. За прострочення поставки більш, ніж на 10 календарних днів продавець, крім пені (додатково) зобов'язується також сплачувати покупцю штраф в розмірі 20 % від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Пеня та штраф за цим пунктом сплачується продавцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка) (п. 7.3.1);
- у випадку прострочення поставки покупець має право відмовитись від прийняття/поставки непоставленого (недопоставленого) товару та його оплати а продавець при цьому зобов'язується відшкодувати покупцю штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару. Штраф по цьому пункту сплачується покупцем незалежно від заподіяних покупцю збитків (штрафна неустойка) (п. 7.3.2);
- цей договір вступає в силу з дати підписання та діє до повного виконання своїх зобов'язань (п. 11.1);
- цей договір може бути укладений сторонами шляхом обміну між ними копіями факсимільного та/або електронного зв'язку (за допомогою факсу та/або електронної пошти). Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної із сторін мають бути повністю однаковими по змісту (автентичними), а також повинні мати копії печаток кожної зі сторін та підписи вповноважених осіб сторін. Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.
Якщо протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії направлені на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умов щодо обміну оригіналами договорів (п. 11.2);
- цей договір, а також будь-які доповнення, додаткові угоди та інші зміни до цього договору вважатимуться чинними та зобов'язуючими для сторін лише в разі, якщо такі домовленості:
а) оформлені у письмовій формі;
б) підписані уповноваженими представниками усіх сторін;
в) скріплені печатками усіх сторін (п. 11.5).
Крім того, як зазначав позивач, 10.08.2020 між сторонами було укладено угоду про дотримання сторонами нормативних актів, якими встановлено економічні санкції до певних фізичних та/чи юридичних осіб та на грошові операції з ними внаслідок існуючої політичної ситуації в Україні та АР Крим, а також щодо виконання сторонами інших зобов'язань (т.1 а.с.27-28), додаток №1 до договору поставки (т.1 а.с.29-31), додаткову угоду №1 від 10.08.2020 до договору поставки (т.1 а.с.32-35).
01.10.2020 покупцем на виконання пункту 5.5. договору направлено на адресу продавця лист вих.№СК01/10/20-2 з проханням підтвердити готовність поставки товару та надати графік поставок (т.1 а.с.16).
09.10.2020 продавцем було надано відповідь на вказаних лист за вих.№09/10 (т.1 а.с.17), в якій було повідомлено, що ФГ "Альянс-Агро-2017" не відмовляється від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору, проте, на час отримання вказаного листа підприємством зібрано врожаю насіння соняшника менш, ніж на 50% землі, що перебуває в користуванні.
З огляду на те, що середня врожайність соняшника із зібраних полів складає 10-11ц/га, вміст сміттєвої домішки зібраного врожаю становить 10-12%, у зв'язку із чим, підприємством буде здійснювати заходи щодо очищення насіння для приведення його у відповідність з базовими якісними показниками.
Отже, за наведених обставин, до закінчення збирання врожаю надати на погодження графік поставки товару не видається можливим.
14.12.2020 покупець повторно звернувся до продавця з листом за вих.№10-427 (т.1 а.с.36), в якому зазначав що умовами укладеного між сторонами договору було узгоджено строк поставки товару з 20.08.2020 до 30.11.2020 включно, проте, поставка не відбулась, що привело до завдання йому збитків. Крім того, продавця було повідомлено про те, що покупець має намір в терміновому поряду розпочати пошук інших постачальників для здійснення поставки на заміщення недопоставленого товару та в подальшому стягнути з продавця завдані збитки та передбачені договором пеню та штраф.
Проте, як зазначав позивач, продавцем ФГ "Альянс-Агро-2017", відповіді на вказаний лист надано не було, як і не було виконано умов укладеного між сторонами договору в частині поставки товару, у зв'язку із чим, покупець був вимушений придбати аналогічну кількість соняшнику в інших суб'єктів господарювання (альтернативних постачальників).
Зокрема, в період з грудня 2020 року по лютий 2020 року з метою заміщення непоставленого відповідачем товару ним було укладено договори на поставку соняшнику урожаю 2020 року з ТОВ «ДВК Альянс» (договір від 19.01.2021 №60458401); з ТОВ «АВК» (договір 60458287 від 19.01.2021), з ТОВ «Злагода» (договір №60467008 від 26.02.2021). Окремими додатковими угодами до преамбул кожного з вказаних договорів були внесені додаткові умови - застереження про причини укладення цих договорі.
Отже, розмір збитків у вигляді додаткових витрат, яких, як стверджував позивач, він зазнав, у зв'язку із придбанням в альтернативних постачальників соняшнику становив 13.340.149,38 грн без врахування ПДВ, які складаються з позитивної різниці між ціною товару за контрактами заміщення, яку сплатив позивач та ціною товару за умовами спірного договору.
Окрім збитків у вигляді додаткових витрат понесених внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 01.12.2020 по 13.04.2021 в сумі 623.785,57 грн та штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару в розмірі 2.764.833,00 грн на підставі пункту 7.3.1. договору.
Вказані обставини стали підставою для звернення ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Разом з тим, під час розгляду справи, місцевим господарським судом також було встановлено, що відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на відсутність зобов'язання ФГ "Альянс-Агро-2017" щодо поставки товару, у зв'язку із не укладенням договору поставки №60425451 від 10.08.2020 між сторонами.
Обґрунтовуючи відсутність договірних відносин між сторонами відповідач посилається на те, що 12.08.2020 о 18:18 спеціалістом відділу бізнес адміністрування позивача - ДПІІ "Сантрейд" Оленою Слісаренко з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено на електронну адресу відповідача - ФГ "Агро-Альянс-2007" ІНФОРМАЦІЯ_1 лист з пропозицією підписання договору та додаткової угоди, а також "скинути скани". До вказаного електронного листа, згідно наявних в матеріалах справи доказів, в якості додатку було долучено проект договору поставки №60425451, датований 10.08.2020.
Направлений на адресу відповідача примірник електронного договору №60425451 від 10.08.2020 був не підписаний з боку ДП «Сантрейд».
13.08.2020, за твердженнями відповідача, ним було роздруковано проект договору №60425451 датований 10.08.2020 та додаткові угоди до нього, підписано їх, скріплено печаткою, відскановано та о 12:53 год. електронним листом з електронної пошти ФГ "Агро-Альянс-2007" ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на електронну пошту ДПІІ "Сантрейд".
До вказаного електронного листа, згідно наявних в матеріалах справи доказів, в якості додатку було долучено договір поставки №60425451 від 10.08.2020, який було підписано відповідачем та скріплено печаткою підприємства.
В подальшому відповідач поштою направив на адресу позивача підписаний зі свого боку та скріплений печаткою підприємства два примірника спірного договору.
Проте, позивачем не було направлено на адресу відповідача підписаний та скріплений печаткою свого підприємства договір №60425451 ні в електронному, ні в друкованому вигляді, будь-яких дій, направлених на виконання своїх зобов'язань за договором жодна зі сторін не вчиняла, що, на думку відповідача, свідчить про не укладення договору поставки №60425451.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, відмовив в задоволенні позовних вимог ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" до ФГ " Альянс-Агро-2017" про стягнення збитків та штрафних санкцій. Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 640, 641 Цивільного кодексу України, статей 181, 174 Господарського кодексу України мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення договору від 10.08.2020р. №60425451, що свідчить про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків та штрафних санкцій за невиконання умов вказаного договору.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, з урахуванням приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Так, предметом позовних вимог у даній справі є вимога ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" до №60425451 про стягнення збитків у вигляді додаткових витрат, пені та штрафу нарахованих внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки від 10.08.2020 №60425451 в частині поставки товару в обумовлені сторонами строки з 20.08.2020 по 30.11.2020 включно.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій.
Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків та штрафних санкцій, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, спір у даній справі виник, зокрема, через різне тлумачення позивачем та відповідачем моменту укладення договору.
Так, позивач стверджує, що договір є укладеним 10.08.2020, тобто з дати вказаної в договорі, отже, з огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару в строк передбачений договором наявні підстави для нарахування та стягнення збитків та штрафних санкцій.
Поряд з цим, відповідач наголошує на відсутності договірних відносин між сторонами, через порушення позивачем умов пункту 11.2. договору, з огляду на не направлення на адресу відповідача підписаного та скріпленого печаткою свого підприємства договору №60425451 ні в електронному, ні в друкованому вигляді.
Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, при вирішенні даного спору від встановлення факту укладення/не укладання спірного договору поставки від 10.08.2020 №60425451 безпосередньо залежить момент виникнення/не виникнення у відповідача зобов'язань за договором з поставки товару та наявності чи відсутності підстав для притягнення до відповідальності за неналежне його виконання шляхом стягнення збитків та штрафних санкції.
Судова колегія зазначає, що одним із основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 1 статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України).
Крім того, статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статей 6, 7 вказаного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
В межах наданих Законом учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати момент укладання договору.
Як встановлено місцевим господарським судом, сторонами у даній справі, керуючись принципом свободи договору, в абзаці 1 пункту 11.2. договору на власний розсуд було врегульовано питання моменту укладення та дійсності договору, пов'язавши цей момент безпосередньо з моментом обміну між сторонами копіями договору з копіями печаток кожної зі сторін та підписів вповноважених осіб сторін шляхом факсимільного та/або електронного зв'язку. При цьому, договір підписаний таким чином вважається укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях тільки у випадку, якщо протягом наступних 15 робочих днів сторони проведуть обмін оригіналами договорів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11.2 договору, сторони узгодили, що якщо протягом 15 робочих днів, протягом яких діє договір, укладений з використанням факсимільного та/або електронного зв'язку, будь-яка зі сторін проведе будь-які дії направлені на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.), то цей договір буде вважатися укладеним незалежно від виконання іншою стороною (сторонами) умов щодо обміну оригіналами договорів.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували переддоговірні відносини шляхом обміну електронними листами.
Зокрема, 12.08.2020 спеціалістом відділу бізнес адміністрування позивача - ДПІІ "Сантрейд" Оленою Слісаренко з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 лист з пропозицією підписання договору та додаткової угоди, а також "скинути скани". До вказаного електронного листа, згідно наявних в матеріалах справи доказів, в якості додатку було долучено проект договору поставки №60425451, датований 10.08.2020.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, направлений на електронну адресу відповідача проект договору №60425451 датований 10.08.2020, позивачем підписано не було.
Отже, за наведених обставин, судова колегія вважає, що вказаний проект договору не можна розцінювати, як направлення пропозиції позивачем щодо укладення договору (оферти) у розумінні абзацу 1 пункту 11.2 договору №60425451 та частини 3 статті 638 Цивільного кодексу України.
За твердженням відповідача 13.08.2020 ним було роздруковано проект договору №60425451 від 10.08.2020 та додаткові угоди до нього, підписано їх, скріплено печаткою, відскановано та електронним листом з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено на електронну пошту ДПІІ "Сантрейд" ІНФОРМАЦІЯ_2. До вказаного електронного листа, згідно наявних в матеріалах справи доказів, в якості додатку було долучено договір поставки №60425451 від 10.08.2020, який було підписано відповідачем та скріплено печаткою підприємства.
Отже, з огляду на положення абзацу 1 пункту 11.2 договору №60425451 та частини 3 статті 638 Цивільного кодексу України, саме електронний лист відповідача можна розцінювати як направлення пропозиції щодо укладення договору (оферти).
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття позивачем пропозиції (акцепту) щодо укладення договору поставки №60425451, датованого 10.08.2020, у відповідності до умов абзацу 1 пункту 11.2 договору та ч. 3 ст. 638 ЦК України, шляхом направлення на електронну адресу відповідача факсимільної та/або електронної копії (скан-копії) спірного договору з печаткою підприємства позивача та підписом уповноваженої особи.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем, у відповідності до умов абзацу 1 пункту 11.2 договору №60425451, на поштову адресу відповідача протягом наступних 15 робочих днів примірника оригіналу договору підписаного та засвідченого печаткою ДП з іноземною інвестицією "Сантрейд" .
Судова колегія наголошує, що вказане повідомлення є необхідним завершальним елементом юридичного складу укладення договору у розумінні статті 640 Цивільного кодексу України та п. 11.2 договору №60425451, отже відсутність вказаного елементу свідчить про те, що договір не відбувся.
Проте, жодною із сторін також не було вчинено конклюдентних дій, які б свідчили про прийняття позивачем пропозиції відповідача укласти договір відповідності до ст. 640 ЦК України та абзацу 2 пункту 11.2 договору, зокрема, проведення будь-яких дій направлених на виконання своїх зобов'язань по договору (завантаження/поставка/оплата товару і т.п.).
Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду позивач наголошує на тому, що пункт 11.2. договору, яким сторони погодили спеціальний спосіб укладення договору, не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки сторони уклали договір в загальному порядку, як і не підлягає застосуванню умова щодо обміну оригіналами договорів (на заміну факсимільної чи електронної копії) протягом 15 календарних днів.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що наявний в матеріалах справи договір поставки №60425451 від 10.08.2020, який на кожній сторінці містить підпис та відбиток печатки обох сторін, відповідає вимогам пунктів 11.1. та 11.5. договору та є укладеним саме з 10.08.2020.
Проте, судова колегія вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, електронним листом позивача від 12.08.2020 з пропозицією підписання договору та додаткової угоди.
Щодо можливість врахування даного листа, в якості доказу, при дослідженні дати набрання чинності договором, судова колегія враховує, що зміст листування містить посилання на дату та номер договору та інформацію, яка є приватною, з обмеженим доступом за виключенням представників товариств, уповноважених на проведення відповідної роботи.
Колегія суддів також зауважує, що у разі укладення договору в загальному порядку, без застосування положень пункту 11.2 договору, у позивача були б відсутні підстави для направлення вказаного електронного листа.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що дата, на яку посилається апелянт - 10.08.2020, як на дату укладення договору поставки №60425451 може вважатись датою вчинення правочину виключно за умови виконання обома сторонами умов пункту 11.2 договору, проте, як було зазначено вище, позивачем відповідних дій вчинено не було.
Крім того, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що саме він направляв проект договору поставки з усіма істотними умовами, а відповідач, отримавши проект договору, підписав його та направив позивачу без змін, тобто у розумінні ч.2 ст.638 ЦК України та ч.1 ст.642 ЦК України здійснив повний та безумовний акцепт оферти, не відповідають приписам Цивільного кодексу України на які посилається апелянт, оскільки як було зазначено вище, вказаний проект договору не можна розцінювати, як направлення пропозиції позивачем щодо укладення договору (оферти) у розумінні абзацу 1 пункту 11.2 договору №60425451 та ч. 3 ст. 638 ЦК України.
Окрім викладеного, судова колегія зазначає, що в ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний .
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення.
Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18.
Тож, з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, судова колегія вважає, що саме позивач як особа, що стверджує про порушення відповідачем зобов'язань за договором, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог - підписання спірного договору сторонами саме 10.08.2018.
Проте, як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи, позивачем відповідних доказів надано не було.
Аналогічна правова позиція щодо різного тлумачення сторонами дати укладення договору поставки, з яким безпосередньо пов'язаний момент виникнення зобов'язання щодо поставки товару та встановлення обов'язку саме позивача щодо доведення факту укладення правочину викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21.
Судова колегія також звертає увагу апелянта на те, що доводи викладені в апеляційні скарзі, з посиланням на відповідні обставини та докази містять деякі суперечності, що не узгоджуються між собою.
Зокрема, в апеляційній скарзі, скаржник наголошує на тому, що пункт 11.2. договору поставки, яким сторони погодили спеціальний спосіб укладення договору, не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки сторони уклали договір в загальному порядку.
Натомість, в подальшому в тексті апеляційної скарги скаржник підтверджує факт направлення пропозиції щодо укладення договору (оферти) шляхом направлення проекту договору, яка, як було зазначено вище, була направлена на адресу відповідача 11.08.2020, тобто після дати (10.08.2020), яку апелянт вважає датою укладення договору, що виключає можливість стверджувати про укладення договору саме з 10.08.2020 в загальному порядку.
З приводу посилання апелянта на лист від 09.10.2020 за вих.№09/10, яким відповідач підтвердив взяття на себе зобов'язань за спірним договором, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача, колегія суддів зазначає, що він не може вважатись безспірним доказом у даній справі оскільки матеріалами справи підтверджується, що у проміжок часу з 11.09.2020 по 25.11.2020 директор підприємства відповідача - Назарян Ш.Ф. був відсутній на території України, що підтверджується довідкою Державної прикордонної служби України. Проте дана обставина не спростовує факту наявності на зазначеному листі підпису директора ФГ «Альянс- Агро-2017" та печатки підприємства.
При цьому вказаний лист не є первинним документом, а також не є доказом належного укладення спірного договору з боку позивача у відповідності до п.11.2. договору, а отже за умови неукладеності такий договір не породжує будь-яких правових наслідків.
Колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 09.10.2020 щодо підтвердження взятих не себе зобов'язань за договором містить елементи суперечливої поведінки, оскільки в подальшому відповідач заперечує взяття на себе зобов'язань. Разом з тим, наявність такого листа не може спростувати не дотримання сторонами порядку укладення договору поставки, а також не свідчить про здійснення будь-яких дій, направлених на фактичне виконання взятих на себе зобов'язань, відповідачем чи прийняття ним будь-якого виконання позивачем. Крім того, такі дії відповідача немає підстав кваліфікувати як винні дії, здійснені з умислом на шкоду позивачу. Заява відповідача, викладена в листі від 09.10.2020, була одиничною, інші докази того, що відповідач будь-яким чином підтверджував факт укладення спірного договору відсутні.
Відповідно частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, в разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів з урахуванням правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18 щодо стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, вважає за більш вирогідне той факт, що договір від 10.08.2020 №60425451 укладено не було.
Таким чином, враховуючи відсутність необхідного згідно ч.1 ст.640 ГК України елементу - факту повідомлення відповідача про прийняття позивачем пропозиції укласти договір, зважаючи на положення ч. 8 ст.181 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що завершальний момент укладення договору не настав, а отже, договір не відбувся, тобто є неукладеним, що унеможливлює покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків та штрафних санкцій за невиконання обов'язків постачальника за проектом договору поставки №60425451від 10.08.2020.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин, враховуючи межі перегляду рішення місцевого господарського суду, визначені частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" не підлягає до задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/1403/21, слід залишити без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/1403/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31.01.2022
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка
Суддя Л.Ф. Чернота