20 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/840/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. № 3422 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/840/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Фурсовою С.М., повний текст рішення складено 11.10.2021)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 3 500 567,78 грн,
В травні 2021 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” заборгованості у розмірі 3 500 567,78 грн, з яких: 3 182 303,94 грн - основний борг; 221 759,13 грн - інфляційні втрати; 96 504,71 гривень - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість у розмірі 3 500 474,84 грн, з яких: 3 182 303,94 грн - основний борг; 221 759,13 грн - інфляційні втрати; 96 411,77 грн - 3% річних; судовий збір в сумі 52 507,13 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 92,94 грн - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого природного газу, що останнім не заперечується, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов'язання. Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ відповідно до договору №9070/1920-КП-6 від 15.10.2019 в сумі 3 182 303,94 грн визнано судом обґрунтованими та належним чином доведеними. Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 221 759,13 грн за загальний період з січня 2020 по лютий 2021 роки, суд вказав, що розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період є арифметично та методологічно вірним, тому задовольнив позовні вимоги в цій частині. Стосовно стягнення з відповідача 3% річних, судом вказано, що з огляду на приписи ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (дата набрання чинності 29.08.2021), вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період жовтня 2019 року - у сумі 29,11 грн, листопада 2019 року - у сумі 63,83 грн на підставі договору 9070/1920-КП-6 від 15.10.2019, в загальній сумі 92,94 грн, задоволенню не підлягають, оскільки оплата зобов'язань за жовтень 2019 року - листопад 2019 року була здійснена до 01.06.2021. За здійсненим судом перерахунком розмір 3% річних становить 96 411,77 грн, який і стягнутий з відповідача.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/840/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 92,94 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Скарга обґрунтована тим, що застосування Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” до спірних відносин є неправомірним. Для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні вказаних норм права. Законом України №1639 внесено зміни, в тому числі до ч.1 ст.3 Закону України №1730 та встановлено єдину підставу для участі боржників у процедурі врегулювання заборгованості без включення до реєстру. Так, відповідно до поточної редакції абз.2 ч.1 ст.3 Закону №1730 участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до ст.4 цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру. В свою чергу ст.4 Закону №1730 в редакції Закону №1639 визначено порядок зменшення заборгованості, як складової частини процедури врегулювання заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків - розрахунків з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості. Констатує, що списання заборгованості та зменшення заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків є двома різними складовими процедури врегулювання заборгованості, які мають різне правове регулювання та спосіб реалізації.
Зазначає, що законом не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а відповідач не перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тобто не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, а тому відсутні підстави для застосування такої процедури до відповідача та списання заборгованості, що є предметом даного спору у відповідності до процедур, передбачених Законом №1730-VIII, а також та обставина, що станом на 01.06.2021 відповідачем основний борг не сплачено, його розмір становить 3 182 303,94 грн, а отже, на думку позивача, ч.1 ст.7 Закону №1730 не може бути застосована до спірних відносин.
18.01.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№601), в яких відповідач вказує, що застосування ст.7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у жовтні 2019, листопаді 2019 та частково грудні 2019 року, не підлягають задоволенню, оскільки часткова оплата зобов'язань за жовтень-листопад 2019 року та частково грудень 2019 року, була здійснена до 01.06.2021. Просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" просив апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідач у судове засідання не прибув.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.10.2019 між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, постачальником, та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, споживачем, було укладено договір постачання природного газу №9070/1920-КП-6, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 755,2 тис. куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 5,1 тис.куб.м, листопад 2019 - 102,1 тис.куб.м, грудень 2019 - 162,2 тис.куб.м, січень 2020 - 175,6 тис.куб.м, лютий 2020 - 145,9 тис.куб.м, березень 2020 - 129,2 тис.куб.м, квітень 2020 - 37,1 тис.куб.м.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
За умовами п.3.8 договору приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу. Споживач в акті приймання - передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем і той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання - передачі газу. В акті приймання - передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Відповідно до п.3.10 договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання - передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п.3.11 договору).
За змістом п.4.2. договору ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Відповідно до п.4.4. договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з п.5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п.7.1 договору).
Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Додатковою угодою №1 від 29.10.2019 сторонами внесені зміни до договору постачання природного газу №9070/1920-КП-6 від 15.10.2019, згідно яких вилучено з умов договору п.3.13 розділу 3 та п.5.7 розділу 5, підпункт 8 пункту 6.2 та підпункт 4 пункту 6.3 розділу 6.
Пункт 3.12 розділу 3 викладено в новій редакції.
Доповнено п.4.2. розділу 4 підпунктом 4.2.1 у наступній редакції:
“4.2.1 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 272,7604 грн, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн за 1000 куб.м”.
Додатковою угодою №3 від 20.11.2019 п.4.2 розділу 4 договору доповнено підпунктом 4.2.2 у наступній редакції:
“4.2.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4 899,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №4 від 09.12.2019 п.4.2 розділу 4 договору доповнено підпунктом 4.2.3 у наступній редакції:
“ 4.2.3 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 276,6958 грн, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 5 320,663 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №5 від 28.12.2019 сторони погодили викласти з 01.01.2020 розділ 4. “Ціна природного газу” договору у новій редакції, зокрема п.4.2:
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5 500,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 6 788,63 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №6 від 28.01.2020 сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2, 4.3. розділу 4 “Ціна природного газу” та п.7.2 розділу 7 “Відповідальність сторін” договору у новій редакції.
Так, пунктом 4.2 було передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4 650,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20% усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 728,99 грн”.
Додатковою угодою №7 від 24.02.2020 з 01 лютого 2020 року викладено пункт 4.2 договору в наступній редакції: “ 4.2 ціна за 1000 куб.м природного газу на період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) складає 3 948,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59 грн”.
Додатковою угодою №8 від 23.03.2020 п. 4.2 договору викладено в наступній редакції.
“4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) складає 3 396,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,19 грн”.
Додатковою угодою №9 від 23.04.2020 сторони пункт 4.2 договору виклали в наступній редакції.
“4.2 Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 2 897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 021,16 грн за 1000 куб.м без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 грн”.
Договір та додаткові угоди до нього складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
На підтвердження факту приймання-передачі природного газу позивачем до матеріалів справи надано акти приймання-передачі природного газу, зокрема за жовтень 2019 року - квітень 2020 року, відповідно до яких:
- за актом від 31.10.2019 передано 1,67600 тис. куб.м вартістю 8 909,52 грн;
- за актом від 30.11.2019 передано 105,07800 тис. куб.м вартістю 637 553,20 грн;
- за актом від 31.12.2019 передано 135,87300 тис. куб.м вартістю 722 934,44 грн;
- за актом від 31.01.2020 передано 122,02100 тис. куб.м вартістю 699 057,34 грн;
- за актом від 29.02.2020 передано 134,84800 тис. куб.м вартістю 658 947,16 грн;
- за актом від 31.03.2020 передано 91,46400 тис. куб.м вартістю 386 361,49 грн;
- за актом від 30.04.2020 передано 36,69000 тис. куб.м вартістю 133 015,63 грн.
Акти приймання - передачі природного газу підписані сторонами без зауважень.
Загальна вартість газу отриманого відповідачем за договором постачання природного газу складає 3 246 778,78 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем вартість поставлено позивачем у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природного газу сплачена частково.
Так, по акту приймання - передачі природного газу від 31.10.2019 сплачено 8 909,52 грн, по акту приймання - передачі природного газу від 30.11.2019 - 55 565,32 грн, всього сплачено 64 474,84 грн, на підтвердження чого надана сальдова відомість, довідка по операціям за договором, копії листів ККП “Маріупольтепломережа” від 29.11.2019, від 27.12.2019 щодо зарахування оплати.
Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір є договором постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбаченому договором.
Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статями 610, 611 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено ст.191 Закону України "Про теплопостачання".
Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення ст.191 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Рішення суду щодо стягнення заборгованості у розмірі 3 500 474,84 грн, з яких: 3 182 303,94 грн - основний борг, 221 759,13 грн - інфляційні втрати, 96 411,77 грн - 3% річних не оскаржується, тому з урахуванням ч.1ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а відповідач не перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тобто не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, а тому відсутні підстави для застосування такої процедури до відповідача та списання заборгованості, що є предметом даного спору у відповідності до процедур, передбачених Законом №1730-VIII.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
29.08.2021 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. При цьому, застосування ст.7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Як свідчать матеріали справи, за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався частково, а саме: по акту приймання - передачі природного газу від 31.10.2019 сплачено 8 909,52 грн (сплачено повністю, останній платіж - 10.01.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 30.11.2019 в сумі 55 565,32 грн (сплачено частково - 10.01.2020), тобто у передбачені Законом часові рамки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткову відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу у період жовтня 2019 року - у сумі 29,11 грн, листопада 2019 року - у сумі 63,83 грн, всього- 92,94 грн, оскільки оплата зобов'язань за жовтень 2019 року - листопад 2019 року була здійснена до 01.06.2021.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта стосовно того, що відповідачем основний борг не сплачено, тому ч.1 ст.7 Закону №1730 не може бути застосована до спірних правовідносин, з огляду на те, що ч.1 ст.7 Закону №1730 передбачено, що неустойка, інфляційні втрати, відсотки річних підлягають списанню, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021, тобто законом не передбачено обов'язкової умови погашення всієї суми заборгованості.
Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що Законом №1730-VIII не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, з огляду на те, що, як вже зазначалось, застосування ст.7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до 01.06.2021.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/840/21 в оскаржуваній частині без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/840/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 92,94 грн 3% річних залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 31.01.2022
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова