Справа № 240/1562/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
25 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бень Я.О.,
представника позивача - Сачка А. В.,
представника відповідача - Шатківської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добринь" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень,
У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Добринь" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДПС у Житомирській області від 05.11.2020 №00000540701, №00000550701, №00000560701.
В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 15.10.2020 №272/06-30-07- 01/30969288 за результатами перевірки є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Висновки контролюючого органу, на думку позивача, не відповідають чинному законодавству і є надуманими, тому що господарські операції підтверджені належними первинними документами, що підтверджують факт укладання угоди, факт отримання товару покупцем та факт оплати товару. Документи, що були визначені у акті перевірки, як відсутні - не є первинними документами і не спростовують факт здійснення господарської операції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Добринь" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за період діяльності травень, червень, серпень 2019 року, квітень, липень 2020 року, та заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за липень 2020 року контролюючим органом складно акт від 15.10.2020 №272/06-30-07- 01/30969288 (а.с.72-90 т.1).
Зі змісту висновків акту перевірки від 15.10.2020 №272/06-30-07-01/30969288 контролюючим органом встановлені наступні порушення: п.44.6. ст.44, п.85.2 ст.85, ст.185, ст.187, ст.188, ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами і доповненнями), ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ, в результаті чого завищено суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) на 283155 грн., в тому числі:
- 82822 грн. за червень 2019 року;
- 200333 грн. за липень 2020 року та суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за липень 2020 року на 50000 грн (а.с.90 т.1).
За результатами встановлених порушень контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2020:
- № 00000540701 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 50000 грн (а.с.21 т.1);
- № 00000550701 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку у розмірі 333,00 грн (а.с.23 т.1);
- № 00000560701 про завищення суми заявленої до відшкодування за червень 2019 року в сумі 82822,00 грн, штрафні 41411, 00 грн та за липень 2020 року - 200 000,00 грн, штраф - 100 000,00 грн (а.с.25 т.1).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звертався до ДПС України зі скаргою від 16.11.2020 про скасування таких рішень, оскільки порушення, виявлені в ході проведення перевірки є безпідставними, і спростовуються перевинними документами, а висновки акту перевірки бездоказовими (а.с.195-202 т.1).
Рішенням від 23.12.2020 про результати розгляду скарги, таку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (а.с.187-194 т.1).
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність порушень позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі також - ПК України).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Зі змісту акту перевірки від 15.10.2020 №272/06-30-07-01/30969288 контролюючим органом вказано про наявність порушення, що полягає у завищенні задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму 332822 грн в період травень, червень, серпень 2019 року, квітень, липень 2020 року.
В порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) товариством з обмеженою відповідальністю "Добринь" у періоді, що перевірявся, завищено податковий кредит за рахунок безпідставно віднесених до його складу сум ПДВ по податкових накладних від постачальників, по яких в ході перевірки не підтверджено саме факту отримання від них товару (дизельне пальне) та послуг, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів в загальній сумі 332822 грн., в тому числі по періодам: червень 2019 року - 82822 грн;серпень 2019 року - 50000 грн; липень 2020 року - 200000 грн.
Вказані порушення виявлені за наслідками перевірки наступних правовідносин позивача з контрагентами.
Щодо правовідносин товариства з обмеженою відповідальністю "Добринь" з контрагентом ТОВ "Європа ТД" колегія суддів зазначає наступне.
На підставі договору поставки нафтопродуктів від 22.06.2019 року №ТД-38-19 в червні 2019 року позивачем від ТОВ "Європа ТД" було отримано дизельне пальне на суму ПДВ 82822 грн в кількості 21700 л на загальну суму 496930,56 грн.
Умови вищевказаного договору передбачають, що Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти відповідно до умов цього Договору. Поставка товару здійснюється на умовах FCA- автоцистерни на естакадах наливу нафтобази. Поточні ціни включають вартість наливу Товару в автоцистерни на естакадах наливу нафтобази.
Покупець зобов'язується забезпечити своєчасну подачу автоцистерн під налив на естакади наливу.
В п.3.7 Договору зазначено, що поставка Товару здійснюється за умови надання покупцем до моменту відвантаження підписаної і скріпленої печаткою транспортної інструкції, в якій вказані заплановані до отримання асортимент товару, кількість, нафтобази відвантаження, дати відвантаження, державний номер автомобіля-автоцистерни, який буде поданий під налив, прізвище, ім'я, по батькові особи, уповноваженої на отримання товару, найменування та адреса вантажоодержувача.
В п.3.8 Договору зазначено, що право власності на Товар та ризики по його втраті переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання Постачальником товарно-транспортної накладної відповідно до вимог чинного законодавства. У товарно-транспортній накладній зазначаються номер і дата договору, заявки і рахунки-фактури, згідно з якими здійснюється поставка.
В п.4.2 Договору зазначено, що товарно-транспортна накладна підписується в момент відвантаження Товару (наливу Товару в автоцистерну) особою, вказаною Покупцем в заявці або у відповідній транспортній інструкції. Кількість товару, вказана товарно-транспортній накладній, є остаточною і обов'язковою для Сторін.
У акті перевірки вказано, що платником податків контролюючому органу на підтвердження факту здійснення операції надано договір від 22.06.2019 року №ТД-38-19, завірену копію видаткової накладної від 30.06.2019 року №132 на загальну суму 496930,58 грн, в тому числі ПДВ 82821,76 грн (паливо дизельне Євро Сорт Е Клас К5).
Висновки про відсутність факту підтвердження здійснення відповідної операції обґрунтовані контролюючим органом ненаданням платником податків заявки і рахунки-фактури, транспортної інструкції, товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснюється поставка. Також вказано про відсутність даних щодо перевізника, нафтобази відвантаження, державного номеру автомобіля-автоцистерни, прізвище, ім'я, по батькові особи, уповноваженої на отримання товару.
Допитаний в якості свідка в суді першої інстанції головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС в Житомирській області Білоцький В.М. підтвердив, що в ході перевірки платником по операції з ТОВ "Європа ТД" було надано лише копію договору та видаткової накладної.
Свідок показав, що на усну вимогу додаткових документів директором підприємства надано не було. Обставини щодо проведеної оплати товару свідок не зміг повідомити.
В свою чергу на підтвердження обставин здійснення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано: платіжне доручення №2306 від 24.06.2019 (а.с.184 т.1), видаткову накладну №132 від 30.06.2019 (а.с.180 т.1), договір поставки №ТД-38-19 від 22.06.2019 (а.с.182-183 т.1), товарно-транспортні накладні №151019 від 15.10.2019 року, №300619 від 30.06.2019 року, №211119 від 21.11.2019 року (а.с.177-179 т.1)
У наведених вище документах вказано замовників, вантажоодержувачів, перевізників, державні номерні знаки автомобілів, що здійснювали перевезення пального, а також осіб, що відпустили та прийняли пальне.
Також до матеріалів справи надано документи на підтвердження фактів прийняття для зберігання та подальшого руху купленого пального підприємством, зокрема: наказ ТОВ "Добринь" №ОЗ-3 від 31.12.2008 про введення основних засобів в експлуатацію (а.с.5 т.2) та акт приймання-передачі основних засобів №21 від 31.12.2008 (а.с.6-8 т.2), заправочні відомості на дизельне пальне за період липень-грудень 2019 року, у яких зазначено ПІБ уповноваженої особи на отримання пального, а також підписи, що підтверджують факти отримання дизпалива (а.с.69-77 т.2 ).
Всі наведені вище обставини та надані до матеріалів справи докази не дозволяють суду погодитись з висновками контролюючого органу щодо нереальності правовідносин позивача з ТОВ «Європа ТД», що висловлені в акті перевірки від 15.10.2020 №272/06-30-07- 01/30969288.
З приводу правовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Лігамегабуд" судом встановлено наступне.
Так, ТОВ "Добринь" в серпні 2019 року від контрагента ТОВ "Лігамегабуд" було отримано послуги техніки на суму ПДВ 50000 грн.
Згідно даних ЄРПН в серпні 2019 року позивач від контрагента ТОВ "Лігамегабуд" отримало послуги техніки в кількості 1 шт. на загальну суму 600000 грн, в тому числі ПДВ 100000 грн.
Вказані послуги отримані за договором про надання транспортних послуг від 19.08.2019 року №Д-177 (а.с.93-94 т.1), що містить наступні умови.
У п.3.1.4 зазначено, що по завершенню виконання роботи Виконавець надає посадовій особі Замовника для підписання подорожні листи та листи-підтвердження роботи автомобіля (час відправлення та прибуття, пройдений шлях в км).
В п.4.1 зазначено, що оплата за транспортні послуги здійснюється на підставі акту виконаних робіт з підтверджуючими додатками (листами-підтвердження роботи автотранспорту).
Відповідачем зафіксовано факт надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних та актів здачі приймання робіт (надання послуг).
Водночас контролюючим органом у акті перевірки вказано, що сума наданих послуг підтверджена наданими первинними документами становить 300000 грн, сума ПДВ - 50000 грн. Відповідно до наданих документів немає можливості встановити хто саме та яким механізмом (паспорти машиніста не надані до перевірки) здійснював навантаження та розвантаження відходів цеху, що відображено в товаро-транспортній накладній, а саме транспортування проводилось автомобілями в кількості 5 шт. (відображено в таблиці, наведеній вище). Всі вказані автомобілі, відповідно до наданих копій ТТН навантажувались в один і той же час, а саме о 8.00, о 10.05, о 12.20, о 14.25, о 16.35, та розвантажувались в один і той же час, а саме о 9.05, 11.15, о 13.25, о 15.25, о 17.35.
Крім того, відповідно до наданих належно завірених копій ТТН, автомобілі МАЗ 650105 та МАЗ 551605 вантажопідйомністю 20 т фізично не мали можливості здійснити перевезення вантажів на відстань 37 км за обмежений проміжок часу, який складає 30-35 хвилин, а саме час вибуття з навантаження відображений в ТТН становить 8.30, а час прибуття для розвантаження становить 9.05.
З урахуванням вищевказаного, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення господарської операції, яке мало бути відображене в первинних та бухгалтерських документах, які містять відомості про дану господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Свідок ОСОБА_1 по контрагенту ТОВ «Лігамегабуд» повідомив, що останній надавав послуги по вивезенню відходів від цеху. Короткі часові проміжки між маршрутами автомобілів дозволили зробити висновок про відсутність фізичної можливості перевезти встановлений об'єм грузів за вказаний час.
При цьому пояснити розбіжності у цифрових значеннях відстаней між одними і тими ж населеними пунктами, що вказуються сторонами, свідок пояснити не зміг.
На спростування висновків контролюючого органу позивачем на підтвердження наявності договірних відносин з контрагентом ТОВ «Лігамегабуд» та за для підтвердження реального характеру господарської операції до матеріалів справи надано договір про надання транспортних послуг від 19.08.2019 року №Д-177 (а.с.93-94 т.1), платіжне доручення №2359 від 15.08.2019 (а.с.128 т.1), акти здачі-приймання робіт: №25 від 29.02.2020, №24 від 28.02.2020 , №23 від 27.02.2020, №22 від 26.02.2020, №21 від 25.02.2020 (а.с.95-99 т.1), товарно-транспортні накладні: №28/02-20/1 від 28.02.2020р., №28/02-20/2 від 28.02.2020р., №28/02-20/3 від 28.02.2020р., №28/02-20/4 від 28.02.2020р., №28/02-20/5 від 28.02.2020р., №29/02-20 від 29.02.2020 р., №29/02-20/1 від 29.02.2020 р., №29/02-20/2 від 29.02.2020 р., №29/02-20/3 від 29.02.2020 р., №29/02-20/4 від 29.02.2020 р., №27/02-20/1 від 27.02.2020 р., №27/02-20/2 від 27.02.2020 р., №27/02-20/3 від 27.02.2020 р., №27/02-20/4 від 27.02.2020 р., №27/02-20/5 від 27.02.2020 р., №26/02-20/6 від 26.02.2020р., №26/02-20/5 від 26.02.2020р., №26/02-20/4 від 26.02.2020р., №26/02-20/3 від 26.02.2020р., №26/02-20/2 від 26.02.2020р., №26/02-20/1 від 26.02.2020р., №25/02-20/1 від 25.02.2020 р.,№25/02-20/2 від 25.02.2020р., №25/02-20/3 від 25.02.2020р., №25/02-20/4 від 25.02.2020р., №25/02-20-5 від 25.02.2020р., №25/02-20/6 від 25.02.2020р., №25/02-20/7 від 25.02.2020р (а.с.100- 127 т.1).
В свою чергу позивач на підтвердження підстав скасування рішень контролюючого органу вказує, що згідно відкритих джерел мережі Інтернет максимальна швидкість авто МАЗ 650105 та МАЗ 551605 складає 85 км/год, а максимальна вантажопідйомність дорівнює 20,5 т., відповідно, за проміжок часу, який складає 30-35 хвилин та зазначений у товарно-транспортних накладних, авто фізично мали можливість здійснити перевезення вантажів вагою 20 т. з села Чоповичі в село Добринь, відстань між якими становить 26 км.
Вказане спростовує твердження відповідача про відсутність реальної можливості здійснити транспортування відповідної кількості товару за наведені вище проміжки часу.
Відтак, позивачем було надано докази, що фактично понесені витрати були спрямовані на отримання доходу, а придбаний товар (послуги) був використаний у господарській діяльності з метою отримання економічних вигід та здійснення господарської діяльності підприємства. Надані Позивачем первинні та інші документи, вони повною мірою розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів Позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату під час господарської діяльності з контрагентами.
З огляду на наведене, з урахуванням наданих до матеріалів справи доказів, відповідачем не доведено факт відсутності реального характеру господарської операції позивача з ТОВ "Лігамегабуд», а тому податкова накладна №32 від 15.08.2019 року визнається судом як така, що виписана з дотримання усіх необхідних підстав та належним чином оформлена.
Щодо господарської операції позивача з контрагентом ТОВ "БК "Будівельний майданчик» суд вважає за необхідне вказати наступне.
В травні-червні 2019 року від контрагента ТОВ "БК "Будівельний майданчик" позивачем отримано послуги техніки на суму ПДВ 200000 грн.
Зокрема, перевезення продукції по маршруту ТОВ "Добринь" (с.Добринь кар'єр) - ТОВ "Добринь" (с.Чоповичі цех), погрузочні роботи ескаватор Борекс-2101 в кількості 2 шт. на загальну суму 1200000 грн, в тому числі ПДВ 200000 грн.
Водночас, як встановлено контролюючим органом, позивачем за травень 2019 року 19.06.2019 подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9130173704 з наступними показниками:
- рядок 9 "податкові зобов'язання" - 0 грн.
-рядок 10.1 "придбання товарів, робіт, послуг" - 101713 грн.
-рядок 16.1 "значення рядка 21 попереднього періоду" - 23332 грн.
-рядок 17 "усього ПК" - 125045 грн.
-рядок 19 "від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК" - 125045 грн.
-рядок 20.2 "підлягає бюджетному відшкодуванню" - 25045 грн.
-рядок 20.3 "зараховується до складу ПК наступного звітного періоду" - 100000 грн.
-рядок 21 "сума від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного періоду - 100000 грн.
Уточнюючим розрахунком від 13.09.2019 року №9209695248 було уточнено наступні показники:
-рядок 10.1 "придбання товарів, робіт, послуг" - 1713 грн.
-рядок 16.1 "значення рядка 21 попереднього періоду" - 23332 грн.
-рядок 17 "усього ПК" - 25045 грн.
-рядок 19 "від'ємне значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК" - 25045 грн.
-рядок 20.2 "підлягає бюджетному відшкодуванню" - 25045 грн.
-рядок 20.3 "зараховується до складу ПК наступного звітного періоду" - 0 грн.
-рядок 21 "сума від'ємного значення, що зараховується до складу ПК наступного періоду" - 0 грн (а.с. 55-56 т.1).
Підприємством було зменшено податковий кредит на 100000 грн по контрагенту ТОВ "Будівельний майданчик" (а.с.60-61 т.1).
До перевірки надано договір надання послуг завантаження та перевезення гранітної продукції від 30.04.2019 року, в якому зазначено, що Перевізник зобов'язується завантажити та доставити автомобільним транспортом вантаж до пункту призначення, а Вантажоодержувач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу. Перевізник зобов'язаний забезпечити своєчасну подачу автомобілів та спеціальної техніки для навантаження. Договір діє до 31.12.2019 року.
Загальна сума наданих послуг становить 1200000 грн, сума ПДВ 200000 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність можливості з наданих до перевірки документів встановити хто саме та яким механізмом (паспорти машиніста не надані до перевірки) здійснював навантаження та розвантаження продукції, яка відображено в товаро-транспортній накладній.
Крім того, саме транспортування проводилось автомобілем КамАЗ-5502. Даний автомобіль, відповідно до наданих копій ТТН фізично не мав можливості здійснити перевезення вантажу вагою 18-30 т, оскільки вантажопідйомність даного автомобіля становить до 15 т (згідно відкритих джерел).
Таким чином, у акті перевірки вказано, що платником не підтверджено фактичного здійснення господарської операції, яке мало бути відображене в первинних та бухгалтерських документах, які містять відомості про дану господарську операцію та підтверджують її здійснення.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 по контрагенту ТОВ "Будівельний майданчик" показав, що вказані автомобілі фізично не могли перевезти визначений в документах об'єм грузів. Вказав, що платником не надано звіт машиніста (паспорт), що підтвердив би факт навантаження автомобіля.
Суд не може погодитись з вказаними висновками контролюючого органу, оскільки відсутність звіту машиніста (паспорта) не може мати наслідок визнання господарської операції недійсною, оскільки такий документ не є первинним документом в розумінні ст.9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Натомість позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "Будівельний майданчик" до матеріалів справи надано договір №3004-19 від 30.04.2019 (а.с.169-170 т.1), акти надання послуг: №31/05 від 31.05.2019 та №30/06 від 30.06.2019 (а.с.171, 172 т.1), платіжні доручення: №2315 від 03.07.2019 та №2314 від 02.07.2019 (а.с.175, 176 т.1); товарно-транспортні накладні: №24 від05.06.2019, №25 від 06.06.2019, №26 від 07.06.2019, №27 від 10.06.2019р., №28 від 11.06.2019, №29 від 12.06.2019, №30 від 13.06.2019, №32 від 14.06.2019р., №33 від 18.06.2019, №34 від 20.06.2019, №35 від 21.06.2019, №36 від 24.06.2019р., №37 від 25.06.2019, №38 від 26.06.2019, №З9 від 27.06.2019, №23 від 04.04.2019р., №22 від 03.06.2019, №1 від 02.05.2019, №2 від 03.05.2019, №3 від 06.05.2019р., №4 від 07.05.2019, №5 від 08.05.2019, №6 від 10.05.2019, №7 від 13.05.2019,№8 від 14.05.2019, №9 від 15.05.2019, №10 від 16.05.2019, №11 від 17.05.2019, №12 від 20.05.2019, №13 від 21.05.2019, №14 від 22.05.2019, №15 від 23.05.2019, №16 від 24.04.2019, №17 від 27.05.2019, №18 від 28.05.2019, №19 від 29.05.2019, №20 від 30.05.2019, №21 від 31.05.2019 (а.с.130-168 т.1).
Згідно товарно-транспортних накладних вантажний автомобіль здійснював кілька рейсів з перевезення продукції за день, відповідно підсумкова вага перевезеної продукції за день складала 18 30 т., як наслідок, підсумок загальної ваги перевезеної продукції було зазначено у таблиці "Вантажно-розвантажувальні операції" товарно-транспортних накладних.
Крім того, з метою підтвердження фактів по вказаних господарських операціях позивачем до матеріалів справи надано докази подальшої переробки сировини, що придбана у ТОВ "БК "Будівельний майданчик" та в подальшому продана, що підтверджується накладними на передачу готової продукції: № 2 від 02.05.2019; № 4 від 15.05.2019; № 5 від 16.05.2019; № 6 від 20.05.2019.; № 7 від 21.05.2019.; № 8 від 23.05.2019; № 9 від 24.05.2019;№ 10 від 27.05.2019; № 12 від 29.05.2019; № 13 від 03.06.2019; № 16 від 10.06.2019; № 18 від 14.06.2019; № 21 від 19.06.2019; № 25 від 28.09.2019; № 24 від 26.06.2019;№ 23 від 25.06.2019;№ 22 від 24.06.2019; № 1 від 28.05.2019 (а.с.34-51 т.2) та митними деклараціями на експорт: №UA101030/2019/002914 від 25.06.2019 р.;№UA101030/2019/002916 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002915 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002913 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002925 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002924 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002923 від 25.06.2019; №UA101030/2019/002936 від 26.06.2019; №UA101030/2019/002938 від 26.06.2019; №UA101030/2019/002942 від 26.06.2019.; №UA101030/2019/002962 від 26.06.2019; №UA101030/2019/002965 від 26.06.2019; №UA101030/2019/002964 від 26.06.2019; №UA101030/2019/002979 від 27.06.2019; №UA101030/2019/002978 від 27.06.2019; №UA101030/2019/002980 від 27.06.2019; №UA101030/2019/002977 від 27.06.2019; №UA101030/2019/002726 від 14.06.2019; №UA101030/2019/002725 від 14.06.2019; №UA101030/2019/002719 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002718 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002716 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002715 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002708 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002704 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002717 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002707 від 13.06.2019; №UA101030/2019/002664 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002659 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002658 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002656 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002640 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002638 від 11.06.2019; №UA101030/2019/002631 від 10.06.2019; №UA101030/2019/002620 від 10.06.2019; №UA101030/2019/002619 від 10.06.2019; №UA101030/2019/002881 від 24.06.2019; №UA101030/2019/002885 від 24.06.2019; №UA101030/2019/002897 від 24.06.2019; №UA101030/2019/002888 від 24.06.2019; №UA101030/2019/002896 від 24.06.2019; №UA101030/2019/002895 від 24.06.2019 (а.с. 9-33 т.2, 52-68 т.2);
З огляду на наведене, відповідачем не доведено факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ "БК "Будівельний майданчик".
Відтак, нереальність господарських операцій із придбання платником податку товару (робіт,послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами й не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише припущеннями про технічну неспроможність перевезення автотранспорту ваги згідно з наданими під час процесу перевірки та суду товарно-транспортними накладними за заявлений проміжок часу, під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Лігамегабуд" та ТОВ "БК Будівельний майданчик".
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №340/422/19 від 04 червня 2020 року.
У постанові від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а) Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Верховний Суд у постановах у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17), від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), від 13.08.2020 р. (справа № 520/4829/19) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання в його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №826/10402/17 ВС України, зазначено, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.
Отже, саме реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції, яка дозволяє віднести грошову суму такої операцію на витрати та зменшити оподатковуваний дохід платника податків згідно ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
Водночас, реальний зміст господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Добринь" та його контрагентами ТОВ "Європа ТД", ТОВ "Лігамегабуд" та ТОВ "БК Будівельний майданчик" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, за результатами дослідження яких, суд дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1874,00грн.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Слід зауважити, що відповідачем не було надано належних і допустимих доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було зумовлено розумними економічними причинами.
Крім того, відповідачем не наведено й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Всі наведені вище обставини свідчать на користь того, що викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються винятково на суб'єктивних припущеннях, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які відбувалися в періоді, охопленому перевіркою, що, своєю чергою, не є безумовною підставою стверджувати про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
З огляду на наведене, з урахуванням встановленого судом факту, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, та є такими, що спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові-повідомлення рішення від 05.11.2020 №00000540701, №00000550701, №00000560701 є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2022 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.