Справа № 240/7348/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
12 січня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. ,
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.,
представника позивача: Пилипенка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправним та скасування припису,
В квітні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" ( далі ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЖТ0594/71/АВ/П від 5 березня 2021 року, внесений інспектором праці Управління Держпраці у Житомирській області Первушиним В.І.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
21.12.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, уповноваженого представника для участі у справі, не направив.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу від 19.02.2021 № 267 та направлення на проведення заходу державного контролю від 19.02.2021 №233/04 посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині робочого часу та часу відпочинку, простою, порядку звільнення у ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ", за результатами якого складено акт № ЖТ0594/71/АВ від 05.03.2021 в якому викладено опис порушень вимог законодавства про працю.
За змістом вказаного акту, під час заходу державного контролю виявлено порушення вимог ч.1 ст.43 КЗпП України, а саме- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було звільнено з займаних посад без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника) ППО "Вільних людей".
На підставі даного акту прийнято припис від 05.03.2021 № ЖТ0594/71АВ/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Вважаючи вказаний припис протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
У пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року зазначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
За приписами пункту 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Ч. 1 ст. 259 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі по тексту - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
П. 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
За змістом ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон № 877) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877 зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Статтею 3 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" врегульовано, що дія цього Закону поширюється на діяльність профспілок, їх організацій, об'єднань профспілок, профспілкових органів і на профспілкових представників у межах їх повноважень, на роботодавців, їх об'єднання, а також на державні органи та органи місцевого самоврядування.
Ст. 243 КЗпП України закріплено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.
Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Згідно ст. 245 КЗпП України працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.
Частиною 1 статті 246 КЗпП України передбачено, щопервинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.
Ст. 249 КЗпП України унормовано, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для діяльності первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі, організації. За наявності письмових заяв працівників, які є членами професійної спілки, власник або уповноважений ним орган щомісяця безоплатно утримує із заробітної плати та перераховує на рахунок професійної спілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначені цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправі затримувати перерахування зазначених коштів.
За вимогами п.п. 3, 4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При цьому, за змістом статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.
Положення статті 43 КЗпП узгоджуються з приписами статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-XIV (далі - Закон № 1045-XIV), якою врегульовано порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Відповідно до цієї правової норми у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.
Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.
Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Зі змісту акту інспекційного відвідування №ЖТ 0594/71/АВ вбачається, що відповідно до наказів: від 27.01.2021 №291-к/тр ОСОБА_6 звільнений з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України; від 27.01.2021 №292-к/тр ОСОБА_1 звільнений з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України; від 27.01.2021 №290-к/тр ОСОБА_3 звільнений з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України; від 27.01.2021 №289-к/тр ОСОБА_4 звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України; від 27.01.2021 №293-к/тр ОСОБА_5 звільнений з займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.
Також в акті зазначено, що згідно наданих пояснень в Товаристві діє єдина профспілкова організація НПС "Кромберг енд Шуберт", проте ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на момент вчинення проступків та в подальшому не являлися її членами.
В той же час, в ході перевірки встановлено, що 21.07.2020 на підприємстві "Кромберг енд Шуберт Україна" зареєстрована (легалізована) Первинна профспілкова організація "Вільних людей", керівником якої є ОСОБА_5 , про що письмово повідомлено позивача.
При цьому, надано копії заяв на ім'я Дирекції ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про утримання з заробітної плати членські профспілкові внески в розмірі 1% від заробітку та перерахування на рахунок Первинної профспілкової організації "Вільних людей".
Відповідно до Акту про анонімне звернення №1 від 31.08.2020, даний лист розглянуто як анонімне звернення. Однак, перевіряючі дійшли висновку, що даний акт містить ознаки нікчемності.
Колегія суддів вважає, що такі твердження ТОВ "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" обгрунтовано не взято до уваги і судом першої інстанції, оскільки в повідомлені від 31.08.2020 вказано голову профспілки, який на той час перебував в трудових відносинах з позивачем, додано список учасників установчих зборів та копії 61 заяви про вступ. Тобто позивач мав змогу встановити всіх своїх працівників, які є членами Первинної профспілкової організації "Вільних людей".
Таким чином, під час інспекційного відвідування встановлено, що розірвання трудового договору з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за п.п.3,4 ст.40 КЗпП проведено без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівники, а відтак позивачем порушено приписи ст. 43 КЗпП України.
Доказів, які б спростовували вказане, матеріали справи не містять. Не надано таких і представником позивача під час апеляційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у даному випадку позивачем не були дотримані вимоги чинного законодавства про працю стосовно отримання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому оскаржуваний припис винесений на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кромберг Енд Шуберт Україна ЖУ" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 січня 2022 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.