27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8706/21
Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90% до 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова та періоду роботи стажистом в Кагульській міжрайонній прокуратурі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова 02 роки 05 місяців 15 днів та 8 місяців 26 днів періоду роботи стажистом в Кагульській міжрайонній прокуратурі МРСР, визначивши суддівський стаж 32 роки 03 місяці 11 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 28 років 11 місяців 11 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з суддівського стажу 32 роки 03 місяці 11 днів в розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити відповідні виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з суддівського стажу 32 роки 03 місяці 11 днів в розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді з 19.02.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу на час виходу у відставку було призначене щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% від винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі №420/6930/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставціОСОБА_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період. На виконання вищезазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області від 27.02.2020 року №5-572/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 року та призначено грошове утримання у розмірі 70753,32 грн. Водночас, при здійсненні вищевказаного перерахунку пенсії відповідачем застосовано розрахунок виходячи з 66% від суддівської винагороди. Також позивачем зазначено, що при здійсненні даного перерахунку відповідачем не було враховано половину строку навчання та період роботи стажистом в Кагульській міжрайонній прокуратурі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративними позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 90% до 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та не зарахування у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова 02 роки 05 місяців 15 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді 28 років 11 місяців. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.09.2020 року №951320131896 щодо нарахування ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , в розмірі 72% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. сплачені за квитанцією №ПН1018 від 19.05.2021 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що жодним з пунктом Закону № 1402 не передбачено врахування до спеціального стажу період стажування в органах прокуратури та половини періоду навчання. Даний страховий стаж враховується тільки до загального страхового стажу. У випадку позивача, дані періоди Головним управлінням зараховано до загального страхового стажу, що підтверджується копією розрахунку стажу, що знаходиться в копії пенсійної справи, наданій суду. Також, апелянт вказує, що половина строку навчання на денній формі юридичного факультету Одеського державного університету ім. 1.1. Мечникова та період роботи стажистом в Кагульській міжрайонній прокуратурі зараховується до стажу та враховується тільки для виходу судді у відставку та ніяким чином не має відношення до перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, це твердження Головного управління проігноровано судом першої інстанції. Для застосування розміру 72 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на думку Головного управління немає підстав, оскільки за значений розмір був передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ. Діючим Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що з 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача розраховується за нормами Закону №1402-VIII, у т.ч. порядок визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, - враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII. Отже, Головним управлінням вірно здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020, згідно із довідкою ТУ ДСА в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020, виходячи з відсоткових розмірів суддівської винагороди судді, а саме 66% відповідно до вимог Закону (стаж на посаді судді 28 років 11 місяців).
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорії незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Тарутинського районного суду Одеської області та перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №245З-VI, в редакції чинної на час виходу у відставку. На час виходу позивача у відставку, його щомісячне довічне грошове утримання становило 90% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
27.02.2020 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області позивачу видана довідка №5-572/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці у загальному розмірі 107202,00 грн. (а.с.12).
На підставі вищезазначеної довідки, позивач 02.03.2020 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із вказаного розміру суддівської винагороди. Водночас пенсійним органом 04.03.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні такого перерахунку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі №420/6930/20 визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.03.2020 року про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з 19.02.2020 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період (а.с.20-24).
З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 23.09.2020 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі №420/6930/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято протокольне рішення №951320131896 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 27.02.2020 року №5-572/20. Однак, при здійсненні даного перерахунку відповідачем було зменшено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача з 90% до 66% від розміру суддівської винагороди працюючого судді (а.с.25-27)
На звернення позивача пенсійним органом повідомлено позивача про те, що перерахунок на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі №420/6930/20 здійснений виходячи зі стажу 28 років 11 місяців, що відповідає 66% грошового забезпечення (а.с.28)
Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання із 90% до 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування у стаж роботи, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Одеського державного університету ім.І.І. Мечникова та періоду роботи стажистом в Когульській міжрайонній прокуратури, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із його стажу повних 31 роки, становить 72 %.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону № 1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
В свою чергу, згідно пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 року № 6-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Вказані висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у рішенні від 16.06.2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі №420/6930/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-572/20 від 27.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період.
Водночас при здійсненні такого перерахунку, відповідачем при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано лише стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді (28 років 11 місяців), що склало 66% (50% (20 років) + 16% (8 років*2) від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При здійсненні такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не було зараховано до стажу його роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці наступні періоди: половину часу навчання на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року (2 роки 5 місяців та 15 днів) та період роботи з 04.10.1986 року по 30.06.1987 року (8 місяців 26 днів) стажистом в Кагульській міжрайонній прокуратурі.
Відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно і ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до статті 32 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (в редакції чинній на момент проходження позивачем служби в органах прокуратури та слідстві) встановлено такі поняття:
"прокурор" - Генеральний прокурор України, прокурор Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор, транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції;
Відтак посада «стажист прокуратури» не охоплюється поняттям «прокурор», враховуючи його визначення, яке міститься у ст.32 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року, а тому законних підстав для зарахування періоду роботи позивача на посаді стажиста прокуратури до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка була висловлена Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 року по справі №692/290/17.
Згідно абзацу 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
Таким чином, з наведеного вбачається, що законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу - а саме на денному відділенні юридичного факультету Одеського державного університету ім.. І.І. Мечникова у період з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає повних 31 роки з них 28 років 11 місяців на посаді судді.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із його стажу повних 31 роки, становить 72 %, з яких: 50 % - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 22 % - збільшення за кожен рік на посаді судді понад 20 років (11х2=22).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що для повного захисту прав позивача вірним є вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 24.09.2020 року №951320131896 щодо нарахування ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 66% грошової суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
Що стосується відсотку розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи положення ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII та суддівський стаж позивача з урахуванням наведених вище висновків суду (31 роки), з 19.02.2020 р. щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 має розраховуватися, виходячи з 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вищезазначеного, враховуючи те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання: розміру щомісячної суддівської винагороди за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VI.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 19.02.2020 року щомісячне довічне грошове утримання позивача повинно розраховуватись за нормами Закону №1402-VIII, у т.ч. порядок визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, - враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII.
При цьому, зміна відсоткового обчислення при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 18.02.2020 року, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, значно збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді на підставі частини 3 статті 141 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року №2453-VI.
Також, колегія суддів вважаєобгрунтованим висновок суду першої інстанції, що з метою належного захисту порушених прав позивача, необхідно задовольнити позовні вимоги позивача в частині шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити відповідні виплати щомісячного грошового утримання судді у відставціОСОБА_1 , виходячи з суддівського стажу 31 роки в розмірі 72% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді з 19.02.2020 року з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.
В свою чергу, в частині задоволення позовних вимог позивача до Пенсійного фонду України, що стосуються здійснення відповідних виплат ОСОБА_1 перерахованого щомісячного грошового утримання судді увідставці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, суд першої інстанції вірно зауважив, що наразі відсутні підстави вважати, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у повному розмірі при здійсненні перерахунку буде порушене відповідачем, а тому дійшов вірного висновку, що задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик