Апеляційне провадження № 11-кп/818/1231/22 Доповідач - ОСОБА_1
Справа № 636/3648/18 Головуючий І інстанції - ОСОБА_2
Категорія: у порядку КПК України
31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в об'єднаних кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР за № 12018220440001211 від 10.08.2018, № 12018220440001416 від 05.10.2018, № 1218220440001817 від 28.11.2018, за частинами 1, 3 статті 185, частиною 3 статті 186 КК України, -
встановила:
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 задоволено.
Змінено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 185, частиною 3 статті 186 КК України, запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, а саме до 25.03.2022 включно.
На підставі частини 3 статті 183 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74 430 грн.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в ході допиту ОСОБА_6 в суді він зазначив, що активно співпрацює зі слідством, надав покази, надав біологічні зразки на проведення експертного дослідження, переховуватись від слідства не має наміру, з'являтиметься за першою вимогою.
Сторона захисту вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до положень частини 4 статті 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Задовольняючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_6 , після обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту продовжує ухилятися від своїх процесуальних обов'язків, а отже запобіжний захід у виді домашнього арешту не є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та вважав, що зазначені обставини свідчать про наявність визначених статтею 177 КПК України ризиків переховування від суду та перешкоджання розгляду кримінального провадження у розумні строки, а також про умисне ухилення від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Враховуючи наведені ризики, усі, визначенні статтею 178 КПК України обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , слід змінити запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, більш м'які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть. При цьому, з урахуванням частини 3 статті 183 КПК України, суд визначив розмір застави в сумі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 74 430 грн для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
З таким висновком суду погоджується й суд апеляційної інстанції, вважає його обґрунтованим та вмотивованим.
Статтею 183 КПК України передбачено порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1,3 статті 185, частиною 3 статті 186 КК України, два з яких є тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Разом з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та тих обставин, що незаконні дії, які інкримінуються ОСОБА_6 , вчинено з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, на думку колегії суддів у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що, в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо недоведеності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, оскільки ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на недоведеність існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні та на час апеляційного розгляду вони не зникли та не зменшилися.
При цьому, з матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 23.12.2021 було задоволено клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного мешкання строком на 2 (два) місяці.
До обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з забороною на 60 днів залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора, суду з покладенням обов'язків: прибувати до Печенізького районного суду Харківської області за кожною вимогою; не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від будь-якого спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
11.01.2022 обвинувачений ОСОБА_6 не прибув в призначене підготовче судове засідання, про час та місце судового засідання був повідомлений під розписку в залі судових засідань в приміщенні Печенізького районного суду Харківської області, причину свого не прибуття до суду, обвинувачений не повідомив.
У зв'язку з ухилянням від явки в підготовчі судові засідання обвинуваченого ОСОБА_6 , ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 11.01.2022 задоволено клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 про примусовий привід обвинуваченого ОСОБА_6 до Печенізького районного суду Харківської області.
Крім того, до суду першої інстанції надійшли повідомлення з ПОГ СВГ ВП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області про порушення ОСОБА_6 умов домашнього арешту 10.01.2022 та 17.01.2022.
Враховуючи вищенаведені відомості, колегія суддів вважає обґрунтованими та доведеними ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки на момент розгляду апеляційної скарги їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вважає, що інші доводи апеляційної скарги самі по собі не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не можуть зменшити доведені ризики та враховуються у сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 не зможе забезпечити виконання ним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 за доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Печенізького районного суду Харківської області від 25.01.2022 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий -
Судді: