Справа №618/523/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/597/22 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.197-1 КК України
25 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 07 липня 2021 року, -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Макіївка Кременського району Луганської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого, -
засуджено за ч.1 ст.197-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 4250 грн.
Як установив суд, ОСОБА_7 у період 2017 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлено, усупереч встановленому законом порядку, а саме: в порушення вимог ст.14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст.82 Земельного кодексу України, згідно з якою юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом; ст.125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, діючи без виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, не укладаючи будь-які договори на право користування земельними ділянками, достеменно знаючи, що він не має права використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу, вид угіддя рілля) загальною площею 129,5192 га, яка розташована на території Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області (на час вчинення - Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області), за межами населених пунктів, із залученням інших фізичних осіб за усною домовленістю із ними, які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані у законності виконання вказаних робіт, умисно з метою отримання прибутку, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, та, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, і, бажаючи настання таких наслідків, вчинив самовільне зайняття вказаної земельної ділянки шляхом її обробки та посіву зернових культур, а саме кукурудзи, чим спричинив інтересам Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області значної шкоди в сумі 186731,70 гривень, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, яка полягає у самовільному використанні землі, як національного багатства, з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який складено Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та які розраховані відповідно до Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 № 963, загальна сума матеріальної шкоди складає 186731,70 гривень.
Згідно з висновком судової економічної експертизи №17830 від 16.11.2017 розрахунок розміру матеріальної шкоди в сумі 186731,70 гривень, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведений державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському районах ОСОБА_8 відповідно до п.4 «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, арифметично підтверджено.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій, просить звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. В обґрунтування заявлених вимог прокурор указав, що відповідно до ч.3 ст.49 КК України в редакції, що діяла на момент вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1 КК України та ч.1 ст.263 КК України, строки притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності на час постановлення вироку 07.07.2021 року сплинули.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини кримінального проступку і кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.197-1 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевірялися.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 і ч.1 ст.285 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
За змістом цих вимог закону слідує, що суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.12 КК України передбачене ч.1 ст.197-1 КК України діяння відноситься до категорії кримінальних проступків, вчинене ОСОБА_7 у період 2017 року.
Крім того, як слідує із матеріалів кримінального провадження, вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 21.08.2018 року ОСОБА_7 засуджено за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, події якого мали місце 10.05.2018 року.
Згідно ч.5 ст.12 КК України передбачене ч.1 ст.263 КК України кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України в редакції Закону України №1183-VII від 08.04.2014 року, яка діяла на момент вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1 ст.263 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
Таким чином, передбачений п.2 ч.1 ст.49 КК України трирічний строк давності з дня вчинення ОСОБА_7 10.05.2018 року злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України на час постановлення Дворічанським районним судом Харківської області вироку від 07.07.2021 року - закінчився.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 вирок суду першої інстанції не оскаржував, заперечень на апеляційну скаргу прокурора про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності не подавав, будучи у встановленому порядку викликаний у судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, колегія суддів вважає за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вищевказаних обставин.
Згідно ч.1 ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Дворічанського районного суду Харківської області від 07 липня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: