Справа № 642/3243/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1026/22 Доповідач: ОСОБА_2
24 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 17.02.2022 року.
Обвинувачений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його тимчасового мешкання.
Зазначає, що судом не в повній мірі були досліджені матеріали справи. Судове засідання проведено без перекладача ОСОБА_8 . Під час перебування під вартою захворів на бронхіт, що погіршило стан здоров'я, належного лікування в установі не надають. Судове провадження є тривалим, що перевищує розумні строки, а саме 1 рік та 8 місяців.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
З наданих суду матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 є громадянином Азербайджану, не одружений, раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, останнього разу 01.04.2020 року був засуджений до покарання у виді обмеження волі та звільнений від його відбування з іспитовим строком. Інкриміновані обвинуваченому події мали місце 12.05.2020 року. Суду не надано жодних доказів наявності у обвинуваченого законних джерел заробітку, міцних соціальних зв'язків на території України, що свідчить про реальну можливість останнього переховуватися від суду чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, а тому застосування в даному випадку більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім.
Обвинувачений зазначає, що судове засідання було проведено без перекладача, однак відповідно до журналу судового засідання та згідно оскаржуваної ухвали, судове засідання 20.12.2021 року було проведено за участю перекладача ОСОБА_9 . При перевірці звукозапису судового засідання від 20.12.2021 року встановлено, що перекладач оголошений судом серед осіб, які присутні в судовому засіданні. Обвинувачений та захисник відповідно до ухвали заперечували проти продовження строку тримання під вартою, вважали, що до обвинуваченого можливо застосувати домашній арешт. Таким чином, не вбачається порушення прав обвинуваченого.
Захворювання обвинуваченого на бронхіт не є безумовною підставою для застосування до іншого запобіжного заходу, а враховуючи, що останній є громадянином іншої держави та відповідно до ухвали суду проживає на території України без реєстрації, запобігти встановленим ризикам без продовження саме такого запобіжного заходу на даний час не є можливим.
Щодо строків судового провадження колегія суддів зазначає, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Таким чином, дотримання розумних строків судового провадження визначається не лише діями суду, але й поведінкою інших учасників провадження. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 28 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом. Враховуючи, що для продовження строку тримання під вартою судом встановлені достатні обставини, які узгоджуються з КПК України, підстави для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого відсутні.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді