Іменем України
19 січня 2022 року м. Кропивницький
справа № 404/7741/20
провадження № 22-ц/4809/173/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,
секретар судового засідання Антошина А. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Вишня Ганна Вікторівна,
відповідачі - Комунальний заклад «НВО Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер», Управління освіти Міської ради м. Кропивницького,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 - дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2021 року у складі головуючого судді Павелко І. Л.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
10.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «НВО Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер», Управління освіти Міської ради м. Кропивницького, в якому просила скасувати наказ №162-к/тр від 18.11.2020, виданий Комунальним закладом «НВО Загальноосвітній навчальний заклад І-IІІ ступенів №16- дитячий юнацький центр «Лідер» Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити на посаді вчителя історії Комунальним закладом «НВО Загальноосвітній навчальний заклад І-IІІ ступенів №16-Дитячий юнацький центр «Лідер»; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.11.2020 по день винесення рішення по справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до наказу №143-к від 04.11.2015 року вона була прийнята по посаду вчителя історії на період відсутності основного працівника ОСОБА_2 на умовах строкового трудового договору. З наказом ознайомлена не була, тому не знала, що прийнята тимчасово.
Крім того, в порушення норм трудового законодавства вона була звільнена в період непрацездатності.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2021 року задоволено позов.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя історії Комунального закладу «НВО Загальноосвітній заклад 1-111 ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер».
Скасовано наказ № 162-к/тр від 18.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий Комунальним закладом «НВО Загальноосвітній заклад 1-111 ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер».
Стягнуто з Комунального закладу «НВО Загальноосвітній заклад 1-111 ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер» середній заробіток, за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 в розмірі 88 439,78 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, щопісля отримання трудової книжки позивач довідалась, що була прийнята на посаду вчителя історії на умовах строкового трудового договору, із наказом про прийняття на посаду та звільнення позивачку ніхто не ознайомлював. Про це свідчить відсутність її підпису про ознайомлення з наказом.
Суд зазначав, що доказів про те, що позивач ознайомлена з наказом про прийняття на роботу не надано, тому вона не знала про прийняття її на роботу по строковому договору. Вона вважала що її прийняли по безстроковому договору, а тому звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Комунальний заклад «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 - дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що директор навчального закладу ОСОБА_3 , яка на час прийняття ОСОБА_1 на роботу обіймала посаду керівника закладу, особисто ознайомлювала позивача з умовами роботи, проте її показання судом не враховані.
9 листопада 2015 року, відповідно до наказу управління освіти ОСОБА_1 прийнята на посаду вчителя історії НВО № 16 з неповним тижневим навантаженням на умовах строкового трудового договору, а саме на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 . При призначенні на посаду, у наказі на прийняття працівника вказано конкретний строк на який з працівником укладено трудовий договір. Працівник, на місці якого тимчасово працювала позивач, був за результатами виборів призначений на виборну посаду Бережинським сільським головою.
Стаття 118 КЗпП України гарантує працівникам, які обрані на виборні посади надання попередньої роботи по закінченню строку, на який його було обрано.
Відповідач вважає, що при прийнятті ОСОБА_1 на роботу, задля дотримання права ОСОБА_2 , що гарантовано їй КЗпП України, було відсутня можливість укладення безстрокового трудового договору.
Прийняття працівника на роботу на умовах строкового трудового договору передбачає його звільнення з роботи по закінченню дії терміну на який його прийнято відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. З підстав припинення 20 листопада 2020 року повноважень Бережинського сільського голови ОСОБА_2 подала до навчального закладу заяву про надання попереднього місця роботи на підставі гарантій, наданих ст. 118 КЗпП України, у зв'язку з чим з ОСОБА_1 було припинено дію строкового трудового договору з 20 листопада 2020 року, про що видано наказ від 18.11.2020 року № 162-к/тр про звільнення останньої з посади.
Також звертає увагу, що наявні в матеріалах справи докази містять конкретно визначені умови прийняття ОСОБА_1 на роботу на умовах строкового трудового договору.
До прийняття ВР України 05.09.2017 Закону України «Про освіту» право прийняття та звільнення педагогічних працівників було надано відповідному органу управління освітою, у зв'язку з чим навчальний заклад не зміг надати до суду заяву ОСОБА_1 , на підставі якої її було прийнято на роботу.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник позивача адвокат Вишня Г. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому ставить питання про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Управління освіти Міської ради м. Кропивницького також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому висловило згоду з доводами апеляційної скарги та просило про її задоволення.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників відповідачів за довіреністю - Дубівки О. О. та Васильєвої О. К. , які підтримали доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Вишні Г. В., яка заперечувала проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно наказу від 30.10.2015 №142-к, виданого Комунальним закладом "НВО Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16-Дитячий юнацький центр "Лідер" «Про звільнення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 , вчителя історії Комунального закладу "HBO ЗH3 І-ІІІ ступенів №16-ДЮЦ "Лідер", звільнено з роботи з 30 жовтня 2015 року, у зв'язку з переведенням на виборну посаду (сільського голови Бережинської сільської ради) п. 5 ст. 36 КЗпП України (а.с.19).
Відповідно до наказу № 732-к від 04.11.2015 начальника управління освіти Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 було прийнято на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням Комунального закладу "HBO ЗH3 І-ІІІ ступенів №16-ДЮЦ "Лідер" на умовах строкового трудового договору з 09.11.2015 на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 . Підстава: заява ОСОБА_1 (а.с.18).
Згідно наказу директора Комунального закладу "HBO ЗH3 І-ІІІ ступенів №16-ДЮЦ "Лідер" від 04.11.2015 №143-к ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням 14,5 години Комунального закладу "HBO ЗH3 І-ІІІ ступенів № 16-ДЮЦ "Лідер" на умовах строкового трудового договору з 09.11.2015 на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 . Підстава: наказ УО № 732-к від 04.11.2015 (а.с. 21, 125).
Відповідно до наказу №162-к/тр від 18.11.2020 Комунального закладу "НВО Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16-Дитячий юнацький центр "Лідер" ОСОБА_1, вчителя історії Комунального закладу "НВО «ЗНЗ І-ІІІ ступенів №16-ДЮЦ "Лідер"» звільнено з 20 листопада 2020 року у зв'язку із закінченням строкового трудового договору (ст. 36 п.2 КзпП України) з виплатою компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2 (два) календарних днів (а.с.81).
Повноваження сільського голови Бережинської сільської ради ОСОБА_2 припинено 20.11.2020 у зв'язку з закінченням строку повноважень, що підтверджується розпорядженням Первозванівського сільського голови Кропивницького району Кіровоградської області від 20.11.2020 за №474-р (а.с.20).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення. Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про порушення зазначених гарантій, застосовуваних під час реалізації процедури звільнення працівника, та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Згідно з частинами першою і другою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи у зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці третьому пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» оскільки згідно з частиною другою статті 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Статтею 118 КЗпП України обумовлено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Встановлено, що позивач, згідно наказу від 04.11.2015 №143-к (а.с. 21), прийнята на посаду вчителя історії з неповним тижневим навантаженням на умовах строкового трудового договору з 09.11.2015 на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 .
Із вказаним наказом позивач ознайомлена 04.11.2015, про що може свідчити наявність підпису про ознайомлення у книзі наказів, оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні апеляційного суду з метою перевірки його копії, наданої до суду першої інстанції позивачем (а.с.21) та фотокопії витягу (сторінки) з книги наказів (а.с. 125).
ОСОБА_1 не довела факт підроблення зазначених актів.
Згідно з пунктом 2 розділу 1 глави І «Загальні положення» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, витяг - це засвідчена копія частини тексту службового документа.
При прийнятті позивача на роботу, відповідачами дотримано право ОСОБА_2 на збереження за нею займаної посади, правові підстави для укладення з ОСОБА_1 безстрокового договору були відсутні.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що при укладенні з відповідачем спірного трудового договору на підставі частини третьої статті 21 КЗпП України між ними не були погоджені умови, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач не спростувала факт виникнення строкових трудових відносин між сторонами.
Протягом дії строкового трудового договору ОСОБА_1 не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав та не ініціювала його зміну, в цьому позові також не ставила питання про його недійність в частині строку.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що без її заяви чи погодження вона була прийнята на роботу на умовах строкового трудового договору, під примусом посадових осіб відповідача.
Накази управління освіти Кіровоградськоїміської ради від 04.11.2015 №732-к та КЗ "НВО "Загальноосвітній заклад І-Ш ступенів № 16 - Дитячий юнацький центр "Лідер" від 04.11.2015 №№ 143-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду вчителя історії З "НВО "Загальноосвітній заклад І-Ш ступенів № 16 - Дитячий юнацький центр "Лідер" на умовах строкового трудового договору з 09.11.2015 на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 не оскаржені позивачем і не втратили юридичної сили на час звільнення ОСОБА_1 з роботи.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення відповідачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , оскільки остання не спростувала, що при прийнятті на роботу вона усвідомлювала, що при виході на роботу основного працівника після припинення повноважень на виборній посаді її буде звільнено за закінченням строку трудового договору, що відповідає трудовому законодавству.
За таких обставин вважати, що трудовий договір, укладений на певний строк з ОСОБА_1 , є таким, що укладений на невизначений термін, є помилковим і не відповідає вимогам КЗпП України.
Оскільки між позивачем та відповідачем був укладений строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - на час відсутності основного працівника ОСОБА_2 , яка була обрана на посаду Бережинського сільського голови, і у зв'язку з припиненням 20.11.2020 повноважень ОСОБА_2 на виборній посаді, остання мала намір повернутись до поперднього місця роботи, тому звільнення ОСОБА_1 з урахуванням змісту наказу про її призначення відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.
Згідно статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Вказаний висновок висловлений також у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19).
Апеляційний суд враховує, що оспорюваний наказ про звільнення позивача видано 18 листопада 2020 року, тобто у період, коли позивач була працездатною, і відповідно до наданого нею листка непрацездатності ОСОБА_1 була звільнена від роботи у зв'зку з непрацездатністю через загальне захворювання з 19 листопада 2020 року (а.с. 23).
Питання щодо порушення прав через звільнення у день перебування на лікарняному, яке може бути усунено судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності, позивачем не ставилось.
Наявність підстав для звільнення позивача відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору доведена відповідачем під час розгляду справи, не спростована позивачем та підтверджується зібраними у справи доказами.
Отже, наказ № 162-к/тр від 18.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий Комунальним закладом «НВО Загальноосвітній заклад 1-111 ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер», є правомірним та обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування судом.
Таким чином, апеляційним судом встановлено відсутність підстав для поновлення позивача на посаді. У зв'язку із цим відсутні і підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке є похідним від вимог про поновлення на роботі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «НВО Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер», Управління освіти Міської ради м. Кропивницького про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, за його безпідставністю.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», відповідачу підлягає до компенсації 5046,00 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального закладу «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 - дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «НВО Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів №16 Дитячий юнацький центр «Лідер», Управління освіти Міської ради м. Кропивницького про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул залишити без задоволення.
В порядку розподілу судових витрат компенсувати Комунальному закладу «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 - дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області - 5046,00 грн сплаченого судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко