Провадження № 22-ц/803/2015/22 Справа № 932/10074/20 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
31 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого- судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 23 травня 2006 року було укладено договір б/н, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Зазначали, що ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та "Тарифами", складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві.
Вказували, що відповідно до п.п.3.2,3.3 договору клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, у зв'язку з чим в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 45 000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив значне порушення взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 14 липня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 65 728,76 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 47 723,10 грн., заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 18 005,66 грн., а тому просило суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним договором без номеру від 23 травня 2006 року, станом на 14 липня 2020 року, у загальному розмірі 65 728,76 грн.
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 23 травня 2006 року в розмірі 47 723,10 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом в оскаржуваній частині норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позов задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, не взяв до уваги, що відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що анкета-заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг", а також "Тарифами" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді; посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, зазначає, що закон не вимагає наявності підпису відповідача під публічно розміщеними "Умовами та правилами надання банківських послуг", зважаючи на те, що договором, укладеним між сторонами є договір приєднання. Вказує, що в заяві, підписаній відповідачем зазначено базову процентну ставку на рівні 3% на місяць, тобто відповідач був належним чином повідомлений про умови щодо сплати процентів. Позичальник картку активував, користувався наданими банком кредитними коштами, а тому має сплатити відсотки за їх користування. Доказом наявної заборгованості перед банком є виписка по картковому рахунку, яка має статус первинного банківського документу.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відповідач по справі не скористався.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 65 728,76 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині рішення не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом (стаття 367 ЦПК України).
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги банку.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2006 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву.
Відповідно до заяви, позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Пам'яткою клієнта", «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.14).
Умовами вказаної анкети-заяви визначено, що останній отримує кредитну картку з номером НОМЕР_1 із встановленим на ній кредитним лімітом в розмірі 2 000 грн. зі сплатою 3% на місяць з розрахунку 360 днів в році.
Станом на 14 липня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 65 728,76 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 47 723,10 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 18 005,66 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що банком доведено фактичне отримання кредитних коштів відповідачем, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається фактичне користування відповідачем грошовими коштами банку, у зв'язку з чим дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів, тобто заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 47 723,10 грн. Щодо відсутності підстав для стягнення прострочених відсотків на користь банку, суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві відсутня інформація про погодження сторонами умов щодо визначення базової процентної ставки за кредитом, в той час як витяги з "Тарифів" та "Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку" підпису відповідача про ознайомлення з ними не містять.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у частині відсутності підстав для стягнення прострочених відсотків на суму заборгованості по кредиту на користь банку у зв'язку з наступним.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема кредитними коштами банку, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України.
Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самої анкети-заяви, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов
та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника)
і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг
з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови
та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі
№ 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 травня 2006 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
В той же час, колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, зокрема з підписаної відповідачем анкети-заяви від 23 травня 2006 року, між сторонами у належній формі було погоджено розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом, яка складає 3% на місяць.
На підставі чого, колегія суддів доходить висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь банку відсотків за користування кредитом, посилаючись на те, що відсоткова ставка не зазначена у підписаній відповідачем 23 травня 2006 року анкеті-заяві, оскільки останнє спростовується самою заявою позичальника.
Таким чином, зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність банком факту користування позичальником кредитними коштами та наявності заборгованості останнього в розмірі 47 723,10 грн., зважаючи на те, що правильність розрахунку судом першої інстанції розміру заборгованості за тілом кредиту судом апеляційної інстанції не перевіряється, як таке, що не оскаржується, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення на користь банку прострочених відсотків за кредитним договором б/н від 23 травня 2006 року в розмірі 18 005,66 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з пунктом 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Таким чином, зважаючи, що на час звернення до суду першої інстанції з дійсним позовом, АТ КБ "ПриватБанк" було сплачено судовий збір в розмірі 2 102 грн., враховуючи розмір задоволених судом першої інстанції позовних вимог, що складає 72,61% (47723,10 грн. х 100% / 65 728,76 грн.), колегія суддів доходить висновку, що сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем під час звернення до суду апеляційної інстанції мав складати 863,61 грн. з розрахунку 2 102 грн. - (2 102 грн. х 72,61% / 100%) х 150%.
В той же час, як вбачається з матеріалів цивільної справи, при зверненні з дійсною апеляційною скаргою, АТ КБ "ПриватБанк" було сплачено 3 153 грн., тобто судовий збір було сплачено апелянтом надмірно.
При цьому, колегія суддів зауважує, що надмірно сплачена апелянтом сума судового збору за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з відповідача, що інакше призвело би до порушення прав відповідача, в той же апелянт не позбавлений можливості скористатися своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та звернутися із клопотанням про повернення внесеного банком судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 863,61 грн.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2021 року в частині відмови про стягнення прострочених відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 18 005 (вісімнадцять тисяч п'ять) грн.66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в загальному розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 61 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 31 січня 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.