П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4509/21
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
за участі секретаря - Скоріної Т. С.
позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Вальчука І. О.;
представника Одеської обласної прокуратури - Кавун А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Вальчука Ігоря Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Короткий зміст позовних вимог.
У березні 2021 року адвокат Вальчук І.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури,в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 31 321,10 грн.;
- стягнути вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 31 321,10 грн.;
- стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 15 березня 2021 року по день ухвалення рішення суду, із розрахунку 1606,21 грн. за кожен день затримки;
- допустити негайне виконання рішення суду, в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи свої вимоги, адвокат указував, що наказом від 10 березня 2021 року №383к звільнено його довірителя з посади першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
Проте, як стверджує представник позивача, на день звільнення Одеська обласна прокуратура не виплатила прокуророві вихідну допомогу при звільненні, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Зазначаючи про порушення прав позивача, адвокат указує, що вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами, а відтак застосування положень статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо їх застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.
На підтримку своєї правової позиції щодо застосування до спірних правовідносин статті 44 КЗпП України, адвокат навів ряд рішень Верховного Суду, а саме: від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19.
Мотивуючи вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 , адвокат , покликаючись на вимоги частини 1 статті 117 КЗпП України, вважає, що відшкодування, передбачене даною нормою, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.
Стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 31 321,10 грн.
Стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при його звільненні в розмірі 31 321,10 грн.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, керуючись усталеною практикою Верховного Суду, виходив з того, що особливості звільнення прокурорів з посади встановлено спеціальним законом - статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» (на підставі якого і було звільнено позивача), у той же час, особливості застосування положень статті 44 КЗпП України, а також обмеження щодо їх застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні, а, отже, бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку є протиправною.
Досліджуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку, відповідно до приписів статті 117 КЗпП України підлягають задоволенню, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд.
При цьому, суд першої інстанції, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 (справа №761/9584/15-ц), щодо зменшення розміру відшкодування, вважав, що сума середнього заробітку, за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні, має складати 31 321,10 грн.
Суд вказав, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Щодо вимоги позивача про допуск до негайного виконання судового рішення суд відзначив, що КАС України не передбачено негайне виконання судових рішень з подібним предметом позову.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, адвокат Вальчук І.О., в апеляційній скарзі, просить його змінити та стягнути середній заробіток з 15.03.2021 по день ухвалення апеляційним судом рішення, із розрахунку 1606,21 грн. за кожен день затримки.
Обґрунтовуючи вимоги апеляції адвокат Вальчук І.О. зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у його довірителя права на отримання вихідної допомоги при звільненні та на компенсацію майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Поряд з цим, скаржник заявив, що зменшуючи виплату суми середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, суд порушив статтю 117 КЗпП України, яка не передбачає зменшення розміру відшкодування.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Одеська обласна прокуратура, в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що на спірні правовідносини розповсюджується виключно дія Закону України «Про прокуратуру».
Так, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31.01.2018 (справа №820/1119/16), відповідно до якої норми Закону України «Про прокуратуру» є пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовано спірних правовідносин або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.
Статтею 44 КЗпП України передбачено випадки або юридичні факти, з якими закон пов'язує виплату вихідної допомоги. У цьому переліку відсутній такий випадок як припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас, ані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019№113-ІХ, ані Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Також скаржник, в особі Одеської обласної прокуратури звертає увагу суду апеляційної інстанції, що правомірність звільнення позивача є предметом судового розгляду і у випадку задоволення його вимог з прокуратури буде стягнуто на користь позивача, відповідно до статті 235 КЗпП України, середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Проте, як зазначає даний представник, відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений в постанові від 05.08.2020 у справі №686/20491/18 неможливо одночасне стягнення середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України та за статтею 235 КЗпП України, адже відбудеться подвійне стягнення середнього заробітку.
Сторони не скористались правом подання відзиву на апеляційні скарги.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 21.02.2002 по 15.03.2021 працював на різних посадах в органах прокуратури України.
Наказом Одеської обласної прокуратури №383к від 10.03.2021, відповідно до статті 11, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 березня 2021 року. Підставою для прийняття вказаного наказу слугувало рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №37 від 21.01.2021.
Відповідно до змісту вказаного наказу, Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
18.03.2021 представник позивача звернувся з заявою до Одеської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні.
Того ж дня, Одеська обласна прокуратура письмово повідомила заявника про те, що вихідна допомога при звільненні ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону її виплата не передбачена.
В якості додатку до відповіді прокуратура надала довідку від 18.03.2021 року №21-80 про середньомісячну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 , що була розрахована згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок №100) за останні два місяці роботи перед його звільненням.
Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2021, яке набрало законної сили 29.11.2021, ОСОБА_1 поновлений на попередній посаді та на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення та до дати постановлення судового рішення.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, з огляду на таке.
Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу правомірності/неправомірності дій відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні позивача з органів прокуратури в березні 2021 і як наслідок стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідаючи на доводи апеляційних скарг колегія суддів зазначає таке.
Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої даної статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Водночас Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).
Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).
Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус ; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус ; частину дев'яту статті 252 після слів дисциплінарної відповідальності та звільнення доповнено словами і цифрами а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу .
Внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції, що керівник прокуратури, звільняючи прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII повинен вирішити питання про виплату йому вихідної допомоги на підставі положень статті 44 КЗпП України.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Варто відзначити, що правовий висновок про необхідність застосування до спірних правовідносин статті 44 КЗпП України висловлено Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19.
За такого правового регулювання, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що позивач має право на отримання вихідної допомоги при звільненні, а, отже, бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо її ненарахування та невиплати є протиправною.
Сторонами у справі не оспорюється визначений судом першої інстанції, на підставі Порядку №10, розмір вихідної допомоги.
Суд першої інстанції, на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №21-80 від 18.03.2021, де зазначена середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 в розмірі 31321,10 грн., а середньоденна - 1606,21 грн, правильно встановив, що розмір вихідної допомоги складає 31321,10 грн.
Переходячи до питання правомірності стягнення судом першої інстанції на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів установила таке.
Верховний Суд у рішенні від 23.12.2020 у справі №530/3971/19 зробив висновок, що суд установивши право позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури, повинен вирішити питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зазначала що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Суд першої інстанції визначаючи, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні повинен складати 31 321 грн, обґрунтовано виходив із того, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. При вирішенні цього питання враховуються такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції, що наведена сума є справедливою, пропорційною, є орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Відповідаючи на доводи представника Одеської обласної прокуратури про неможливість одночасного застосування таких приписів законодавства як стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі №480/6504/20, розглядаючи подібні правовідносини зробив такий висновок.
Факт звільнення особи є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати вихідної допомоги, у свою чергу, питання правомірності/протиправності звільнення особи жодним чином не впливає на вирішення питання щодо наявності підстав для виплати вихідної допомоги у зв'язку із таким звільненням.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 23 лютого 2021 року в справі №640/5320/20, від 05 березня 2021 року в справі №804/5067/16, від 15 липня 2021 року в справі №640/3391/20 та інших.
Отже, факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.
За загальним правилом, у день звільнення роботодавець повинен повністю розрахуватись із працівником, зокрема, виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, а в окремих випадках - вихідну допомогу.
Питання щодо наявності/відсутності порушеного права позивача на отримання вихідної допомоги у зв'язку із звільненням вирішується адміністративним судом, зокрема, шляхом перевірки рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевіряти їх на відповідність вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Водночас правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суди перевіряють на час їхнього прийняття/вчинення суб'єктами владних повноважень - на час виникнення спірних правовідносин.
Узагальнюючи викладене, Верховний Суд не погодився з позицією суду апеляційної інстанції та його висновком про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що позивач не набув права на отримання вихідної допомоги під час звільнення у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про скасування наказу про його звільнення та поновлення на роботі.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що судом першої інстанції дотримані вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення наявні підстави для залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За результатами апеляційного перегляду, згідно статті 139 КАС України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційні скарги адвоката Вальчука Ігоря Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 27.01.2022.