П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11944/21
Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 08.11.2021 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУ ДКС України в Одеській області), про:
- визнання протиправною відмову Одеської митниці Держмитслужби, яка оформлена листом №7.10-5/15-01/10/7579 від 10 червня 2021 року щодо складання висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів у загальному розмірі 12 416,77 грн., з яких: акцизного податку - 10 347,31 грн., ПДВ - 2 069,46 грн., та надання його для виконання до ГУ ДКС України в Одеській області);
- зобов'язання Одеської митниці Держмитслужби підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 суму надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів в розмірі 12 416,77 грн., з яких: акцизного податку - 10 347,31 грн., ПДВ - 2 069,46 грн., та подати його для виконання до ГУ ДКС України в Одеській області;
- стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 7 000 грн.
- здійснення розподілу судових витрат та стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816 грн., та витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року по справі №420/12357/20, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2013 р.в, за поданою митною декларацією UA500030.2020.502938 від 12 серпня 2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів № UA500030/2020/00208 від 13 серпня 2020 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0026-2020 від 13 серпня 2020 року. У зв'язку з чим, позивач звернулась до Одеської митниці Держмитслужби щодо повернення надміру сплачених коштів, проте листом №7.10-5/15- 01/10/7579 від 10 червня 2021 року протиправно відмовлено. Крім того, внаслідок відмови у підготовці висновку позивачу довелося вдруге звертатися до адвоката та суду, що зайняло значний час та призвело до душевних переживань, страждань та розчарувань у роботі митниці.
Представником Одеської митниці Держмитслужби до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до тексту резолютивної частини рішення суду від 25 січня 2021 року по справі №420/12357/20 рішення про визначення коду товару №KT-UA500030- 0026-2020 від 13 серпня 2020 року не скасоване. Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів та не порушувала законні права та інтереси позивача. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ ДКС України в Одеській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 травня 2021 року (вх. № 13253/10 від 02 червня 2021 року) про повернення надміру сплачених митних платежів.
Зобов'язано Одеську митницю Держмитслужби розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 травня 2021 року (вх. №13253/10 від 02 червня 2021 року) про повернення надміру сплачених митних платежів та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631, адреса місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення (в частині) в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції необґрунтовано зазначив, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди. Судом не враховано численну практику Верховного Суду, згідно якої психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. Сам факт визнання судом порушення відповідачем прав позивача у даному випадку буде достатньою та справедливою сатисфакцією.
Одеська митниця Держмитслужби своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
12 серпня 2020 року ОСОБА_1 подано до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA50030/2020/502938 з метою здійснення митного оформлення легкового автомобіля марки "Chevrolet" модель "Volt", 2013 р.в., номер кузова (VIN) № НОМЕР_2 . У графі 33 митної декларації декларантом визначений код товару 8703809090.
13 серпня 2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500030/2020/00028, з причин прийняття рішення про визначення коду товару №КТ-UА50030-0026-2020 від 13 серпня 2020 року, яким змінено код товару за УКТЗЕД з 8703809090 на 8703609030 "Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі - фургони та гоночні автомобілі: інші транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно - поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пресування, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії, що використовувалися понад 5 років. У відповідності до вимог УКТ ЗЕД легкові автомобілі (з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом), у яких електродвигун та двигун внутрішнього згоряння конструктивно встановлені таким чином, що можуть по черзі, чи одночасно приводити в дію (передавати обертові зусилля) на ведучі колеса транспортного засобу, класифікуються у товарних під позиціях: 8703 21, 8703 22, 8703 23 та 8703 24 в залежності від робочого об'єму циліндрів двигуна.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року по справі №420/12357/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у митному оформленні автомобіля Chevrolet Volt, 2013 р.в, VIN НОМЕР_2 за поданою митною декларацією UA500030.2020.502938 від 12 серпня 2020 року, яке оформлено у вигляді картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA500030/2020/00208 від 13 серпня 2020 року з підстав прийняття рішення про визначення коду товару №KT-UA500030-0026-2020 від 13 серпня 2020 року.
02 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеської митниці Держмитслужби із заявою про підготовку висновку про повернення суми надміру сплачених митних платежів у розмірі 12 416,77 грн.
10 червня 2021 року Одеською митницею Держмитслужби надано відповідь та повідомлено, що підстави для виникнення надмірної сплати митних платежів та для розгляду питання щодо повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів відповідно до МК України, ПК України та Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643 (далі Порядок №643) відсутні.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відмови про повернення надміру сплаченої суми митних платежів може бути невідповідність поданих документів вимогам Порядку №643 або відсутність переплати.
Проте, відповідачем не надано жодних належним та допустимих доказів на підтвердження вчинення дій, передбачених Порядком №643, зокрема, дій щодо перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України, встановлення наявності переплати і її розмір. Також відповідач не перевірив наявність/відсутність у позивача податкового боргу, що перешкоджає остаточному вирішенню питання щодо необхідності подання митним органом висновку до відповідного органу Держказначейства про повернення надміру сплачених позивачем сум митних та інших платежів. Фактично відповідач надав позивачу формальну відповідь.
Разом з тим, відсутність належним чином оформленого рішення Одеської митниці Держмитслужби (обґрунтованої відмови чи доказів формування електронного висновку про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені), не зважаючи на факт надіслання Одеською митницею Держмитслужби на адресу позивача листа, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен прийняти відповідно до приписів чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача розглянути заяву про повернення надміру сплачених митних платежів та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 7 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено жодних обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди та не доведено факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а отже не підтверджено наявність причинного зв'язку між заявленою моральною шкодою з не наданням відповідачем висновку про повернення ОСОБА_1 надміру сплачених до Державного бюджету України митних платежів.
На підставі ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , тобто в частині висновків суду про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
ОСОБА_1 у позовній заяві зазначила, що внаслідок відмови у митному оформленні ввезеного автомобілю їй довелось повторно звертатися з митною декларацією та вказувати код товару визначений відповідачем, внаслідок зміни коду апелянт сплатив більше митних платежів 12 416,77 грн., які майже рік не може собі повернути.
Внаслідок незаконної відмови у підготовці висновку про повернення надміру сплачених коштів, ОСОБА_1 довелося вдруге звертатися до адвоката та суду задля захисту своїх прав, що зайняло значний час та призвело до значних душевних переживань, страждань та розчарувань у роботі Одеської митниці Держмитслужби. Дії та рішення відповідача підірвали у апелянта віру у прозорість діяльності Одеської митниці Держмитслужби, як державного органу.
У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За приписами п.5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В контексті зазначеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на приписи ст. 6 КАС України, за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов'язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов'язаннями України. Зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04, п.64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п.п.86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, №14183/02, п.п.71, 22 листопада 2005 року).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17 та від 22 січня 2020 року у справі №560/798/16-а.
З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Одеської митниці Держмитслужби із заявою про підготовку висновку про повернення суми надміру сплачених митних платежів у розмірі 12 416,77 грн.
Однак, Одеська митниця Держмитслужби не прийняла жодного рішення відповідно до приписів чинного законодавства, а направила позивачу відповідь у формі листа.
Колегія суддів зазначає, що така поведінка свідчить про умисну протиправну бездіяльність, яку встановлено судом першої інстанції у даній справі.
Зважаючи на ці обставини, колегія суддів дійшла висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного не розгляду його звернення перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості.
З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.
Враховуючи викладене, всебічно та повно дослідивши матеріали справи у частині, що стосується відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди, із врахуванням співмірності розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, є відшкодування у розмірі 1 000 грн.
Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стосовно вимог апелянта про перерозподіл судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат.
Разом з тим, відповідно до п.13 ч.2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування шкоди, яка заподіяна у вищезазначений спосіб, не є об'єктом справляння судового збору, тому за таких обставин позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в адміністративному судочинстві також не є об'єктом справляння судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №440/2461/20.
Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем помилково сплачено судовий збір до суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, тому вважає за можливе повернути сплачений судовий збір у розмірі 908 грн. з Державного бюджету України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21 - А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 1 000 грн.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплачений судовий збір за подання позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 січня 2022 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.