П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2583/21
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Дата і місце ухвалення 19.08.2021р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді : Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року по справі №400/2583/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що оскільки індексація грошового забезпечення виплачена позивачу на виконання судового рішення, підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, відсутні.
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з червня 2003 р. проходив військову службу за контрактом в Миколаївському зональному відділі Військової служби правопорядку.
Наказом начальника Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 25.08.2020 р. №161 його звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При виключенні позивача із списків особового складу йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року у справі №400/3447/20, що набрало законної сили, суд, в тому числі, зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р.
На виконання вимог вищевказаного судового рішення, 04.12.2021 року ОСОБА_1 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., проте без компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виплата належної позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р. здійснена відповідачем з порушенням встановленого законом строку, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно вимог статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 вказаного Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно змісту статті 6 визначається, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
У відповідності до вимог п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
З наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Як встановлено у даній справі, а також рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року по справі №400/3447/20, що набрало законної сили, позивачу протягом частини періоду проходження служби у Миколаївському зональному відділу військової служби правопорядку не було виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення.
Так, індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року нарахована та виплачена лише за рішенням суду у справі №400/3447/20.
За встановлених у справі обставин та враховуючи рішення суду у справі №400/3447/20, що набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача щодо застосування вимог Закону №2050-III, Порядку № 159, згідно яких, на думку відповідача, коли сума нараховується за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, проте, як зазначає апелянт, підстави вважати, що відповідач несвоєчасно виконав рішення суду відсутні, з огляду на викладене.
Так, з аналізу наведених у цій постанові правових норм вбачається, що ані Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати», ані Порядок №159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Оскільки за приписами Конституції України та КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання, а право на отримання компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати» не постановлено у залежність від порядку виплати доходів, то позивач має право на компенсацію втрати частини своїх доходів у зв'язку з невчасною виплатою індексації грошового забезпечення.
Також, доходячи вказаного висновку, колегія суддів враховує, що така позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені, зокрема, у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, а також висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі 523/1124/17, від 17 липня 2019 року у справі № 825/2023/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 826/12938/16, від 08 вересня 2020 року у справі № 810/2837/18, від 16 жовтня 2020 року у справі № 825/2381/16.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність бездіяльності Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 р., та наявності підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну компенсацію.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку та скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Судді: А.Г. Федусик
О.А. Шевчук