26 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/4485/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.
суддів: Крусяна А.В. , Танасогло Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року в частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04
У грудні 2019р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому проси суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 00000353306, № 00000363306, № 00000373306, № 00000383306, № 00000393306, рішення про застосування штрафної санкції за донарахування органом доходів і збрів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 0000123306; рішення про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування), несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 0000133306; рішення про застосування штрафної санкції за донарахування органом доходів і збрів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 0000163306; вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04.
В обґрунтування позовних вимог в частині протиправності вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04 позивач зазначав, що перевіряючим незаконно та невірно визначено розбіжність в сумі 630806,05грн. за 2017р. та 2768587,84грн. за 2018р. На думку підприємця, до складу витрат правомірно та на законних підставах включено суми витрат (оренда, ремонт та експлуатація майна), які безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені належними первинними документами. Майном, що використовується у господарській діяльності позивача є транспортні засоби (сідлові тягачі, напівпричепи, причепи, платформи, контейнеровози тощо). Вказані транспортні засоби не належать до основних засобів суб'єкта господарювання, не амортизуються та не відносяться до основних засобів подвійного призначення. Усі автомобілі є орендованим майном, що використовується у господарській діяльності на підставі договорів оренди. Отже, контролюючим органом безпідставно не віднесено до складу витрат, понесені підприємцем витрати на придбання запасних частин та шин до вищевказаних транспортних засобів.
Відповідач з означеною частиною позовних вимог не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включено суми на утримання (запасні частини, автомобільні шини тощо), технічне обслуговування і ремонт вантажних автомобілів, які за визначенням носять характер подвійного призначення. Означене призвело до збільшення суми оподатковуваного доходу та відповідно і до нарахування відповідних сум податків (ПДФО, ЕСВ та військового збору від господарської діяльності).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 00000353306, від 16.09.2019 року № 00000363306, від 16.09.2019 року № 00000373306, від 16.09.2019 року № 00000383306, від 16.09.2019 року № 00000393306.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафної санкції за донарахування органом доходів і збрів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09.2019 року № 0000123306.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування), несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16.09.2019 року № 0000133306.
Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафної санкції за донарахування органом доходів і збрів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.09,2019 року № 0000163306.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04.
Задовольняючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04 суд першої інстанції зазначив, що транспортні засоби, причіпи, напівпричіпи, контейнеровози, які підприємець використовує у господарській діяльності, не належать до основних засобів позивача, не амортизуються та не відносяться до основних засобів подвійного призначення. Всі автомобілі є орендованим майном, що використовується у господарській діяльності на підставі договорів оренди, за умовами яких орендар несе витрати пов'язані з ремонтом та експлуатацією автомобіля. Отже, придбані у контрагентів продавців товари (запасні частини та шини) використані виключно на ремонт та експлуатацію орендованого майна, що використовується в господарській діяльності та у відповідності до п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України були включені до складу витрат.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги в частині правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019 року № Ф-04 контролюючий орган зазначав, що позивачем пропущено установлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 10-ти денний строк.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021р. у справі №400/4485/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № 00000383306 та вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області №Ф-04 від 16.09.2019 року скасовано, та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року залишено без змін.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 04.11.2021р. у справі №400/4485/19 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021р. скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019р. №Ф-04.
Справу №400/4485/19 у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021р. залишено без змін.
18.11.2021р. вищеозначена справа надійшла до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Скасовуючи постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021р. в частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019р. №Ф-04 суд касаційної інстанції вказав на те, що обґрунтованість визначення суми недоїмки на підставі вимоги від 16.09.2019р. №Ф-04 залишилось поза межами дослідження та перевірки суду апеляційної інстанції. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2019р. №Ф-04 та роблячи протилежні висновки щодо результату вирішення спору у цій частині, суд апеляційної інстанції взагалі не надав жодної правової оцінки доводам обох сторін щодо вказаних обставин, як і не навів жодних норм матеріального права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги в частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019р. №Ф-04, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача у вказаній частині задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, апеляційним судом установлено, що у період з 24.07.2019 року по 06.08.2019 року посадовими особами Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року.
За результатами вказаної перевірки фахівцями контролюючого органу складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року» від 20.08.2019 року № 1173/14-29-13-05-11/2855118332, у якому зазначено про порушення ОСОБА_1 , зокрема, положень п.п.177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України щодо включення до суми витрат сум на утримання та ремонт основних засобів подвійного призначення, а саме: вантажних автомобілів на загальну суму: за 2017 рік - 630806,05грн., 2018 рік - 2768587,84грн.
На підставі Акту перевірки від 20.08.2019 року № 1173/14-29-13-05-11/2855118332 ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.09.2019 року № 00000353306, № 00000373306, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000133306, рішення про нарахування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом податків і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000163306 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-04.
Відповідно до п.177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України).
Згідно із п.п. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Апеляційним судом з'ясовано, що у період з 01.07.2017 року по 31.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 надавав послуги по перевезенню вантажів на користь контрагентів покупців: ТОВ «АДМ - Україна», СТОВ «АГРО-ТЕМП», ТОВ «Олсідз Груп Україна», ТОВ «Прометей-Сервіс», ТОВ «Софія», згідно укладених договорів про надання послуг по перевезенню.
У межах перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включив витрати, що безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності - оренда, ремонт та експлуатація майна, що використовується в господарській діяльності, зокрема, транспортні засоби (сідлові тягачі, напівпричепи, причепи, платформи, контейнеровози тощо).
При цьому, на думку податкового органу, позивачем безпідставно до складу витрат віднесено витрати, понесені на придбання запасних частин та шин, до транспортних засобів, що використовуються у господарській діяльності.
Згідно із п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
- витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
- витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
- ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Отже, не включаються до витрат, безпосередньо витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення. Не амортизуються основні засоби подвійного призначення.
Водночас, транспортні засоби, причіпи, напівпричіпи, контейнеровози які підприємець використовує у господарській діяльності, не належать до основних засобів позивача, не амортизуються та не відносяться до основних засобів подвійного призначення.
Всі автомобілі є орендованим майном, що використовується у господарській діяльності на підставі договорів оренди, за умовами яких орендар несе витрати пов'язані з ремонтом та експлуатацією автомобіля.
Придбані у контрагентів-продавців товари (запасні частини та шини) позивачем використано виключно на ремонт та експлуатацію орендованого майна, що використовується в господарській діяльності, у зв'язку з чим, з урахуванням положень п.177.4.1 ст.177 Податкового кодексу України, цілком правомірно були включені ФОП ОСОБА_1 до складу витрат.
Колегією суддів з'ясовано, що базою нарахування недоїмки за єдиним внеском згідно із оскаржуваною вимогою Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № Ф-04 стали суми заниження чистого оподатковуваного доходу податком на доходи фізичних осіб у розмірі 630806,05грн. за період з 01.07.2017р. та 2768587,84грн. за 2018рік.
При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції установлено правомірність включення суб'єктом господарювання до складу витрат сум на утримання та ремонт основних засобів подвійного призначення, а саме: вантажних автомобілів на загальну суму: за 2017 рік - 630806,05грн., 2018 рік - 2768587,84грн., колегія суддів вважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності вимоги Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.09.2019 року № Ф-04 та необхідності її скасування.
Установлені у межах апеляційного розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо правомірності та обґрунтованості винесення вимоги від 16.09.2019 року № Ф-04.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019р. №Ф-04 є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи в означеній частині.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення у спірній частині судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області в частині щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16.09.2019р. №Ф-04 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року у справі № 400/4485/19 в означеній частині - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Крусян А.В. Танасогло Т.М.