24 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме на: земельну ділянку площею 0,0582 га (кадастровий номер № 3222485800:02:012:5002), на праві приватної власності ОСОБА_10 ; житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді,представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року в частині арешту, накладеного на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання в частині арешту майна, належного ОСОБА_7 .
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що вказане майно не відповідає ознакам речового доказу та не має жодного відношення до кримінального провадження, у якому здійснюється досудове розслідування і в рамках якого було внесено клопотання про арешт майна.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо лише 25.11.2021 року, розгляд клопотання проведено у відсутність власника майна.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна або його представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта щодо своєчасного оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, слідчим відділом Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111050000456 від 02.04.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
16.06.2021 року старший слідчий СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на: земельну ділянку площею 0,0582 га (кадастровий номер № 3222485800:02:012:5002), на праві приватної власності ОСОБА_10 ; житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на зазначене вище майно, за наявності підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, яким було задоволено клопотання слідчого на накладено арешт на вказане майно, з огляду на наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Тобто, рішення слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року переглядається в межах поданої апеляційної скарги, а саме щодо арешту майна, накладеного на майно належне ОСОБА_7 .
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об'єкти, які на переконання органу досудового розслідування мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності вказаного майна - житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , тим чи іншим ознакам ст.. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема, містити мотиви прийнятого рішення.
Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
Звертаючи до суду з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речового доказу, орган досудового розслідування першочергово мав зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах наданих на обґрунтування внесеного на розгляд клопотання про арешт майна, постанова про визнання зазначеного майна взагалі відсутня.
Таким чином, відсутність вказаного процесуального документу - постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12021111050000456 від 02.04.2021 року свідчить, на думку колегія суддів, про недоведеність органом досудового розслідування підстав та мети для накладення арешту на вказане майно, а одже не виконання органом досудового розслідування вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту, необ'єктивність і формальність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині арешту майна - житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , в частині арешту зазначеного майна як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту цього майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , в частині арешту майна, а саме житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_8 , погодженого прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , в частині арешту майна, а саме житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 3360 кв. м., із житловою площею 480 кв. м., який належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/727/2022 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1