27 січня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 684/447/20
Провадження № 22-ц/4820/25/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.
секретар судового засідання Кошельник В.М.,
з участю апелянта та її представника,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року, суддя Галиш І.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання періоду спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
встановив:
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання періоду спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 08.04.2017 року. ОСОБА_2 , з метою підтвердження фактичних шлюбних стосунків із ОСОБА_3 , звернулася до суду з відповідною заявою в порядку окремого провадження, за наслідком розгляду якої 23.04.2019 року Старосинявським районним судом Хмельницької області ухвалено рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . В той же час, у цьому рішенні суду не встановлено конкретного періоду спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Вказані обставини є важливими для подальшого вирішення питання щодо спадкування майна після смерті ОСОБА_3 , який фактично набув у спільну сумісну власність із ОСОБА_2 квартиру, що по АДРЕСА_1 . Однак, враховуючи, що титульним власником квартири є відповідач ОСОБА_2 , тому вона, як спадкоємець першої черги після смерті сина, позбавлена можливості оформити своє право на частину майна.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14.05.2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, який не забезпечить поновлення порушеного права та не виключатиме подальше звернення особи до суду за захистом. Визнання періоду спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із встановленням конкретної дати в даному випадку не призведе до захисту майнових прав позивача на отримання у спадщину частини квартири після смерті сина. Позивач не позбавлена можливості заявити позовні вимоги майнового характеру у зв'язку з відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину та не визнанням відповідачем факту набуття нерухомого майна у спільну власність за час проживання однією сім'єю із ОСОБА_3 , такий спосіб захисту невизнаного цивільного права буде ефективним та правильним в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги скарги вказала на необґрунтованість висновків суду щодо неналежного способу захисту порушеного права, оскільки після встановлення відповідного юридичного факту, вона можливо буде звертатися в суд з окремим позовом про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом. Суд вийшов за межі позовних вимог, порушив порядок прийняття та дослідження доказів. Докази в справі підтверджують ту обставину, що її син з лютого 2007 року та до смерті проживав з ОСОБА_2 однією сім'єю, вони вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Однак суд не надав належної правової оцінки цим доказам та необґрунтовано відмовив у позові.
В суді апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3
ОСОБА_2 в ході досудового розслідування кримінального провадження №12017240180000357 від 05.08.2017 року подала заяву про залучення до провадження як потерпілого, вказавши, що внаслідок ДТП, яка мала місце 04.08.2017 року, загинув її чоловік, ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у цивільному шлюбі з 2007 року та мають спільну дочку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10).
Рішенням Старосинявського районного суду від 23.04.2019 року у справі №684/162/19 задоволено заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТОВ «Агробізнес», ТзДВ «Страхове товариство Глобус» про встановлення факту, що має юридичне значення, та встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ВЕТ №5761973 від 17.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Намистюк Л.І., зареєстрованим за №1468 (а.с. 62).
За умовами вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 квартиру що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 121). При посвідченні вказаного договору ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Намистюк Л.І. заяву про те, що у шлюбі не перебуває, квартира придбана нею за особисті кошти (а.с. 122).
Із матеріалів спадкової справи №212-2017, відкритої державним нотаріусом Гоменюк О.О. щодо майна померлого ОСОБА_3 , вбачається, що спадкова справа зареєстрована за претензією ПАТ КБ «Приватбанк», відомості про заповіт відсутні. 25.01.2018 року позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги, подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина, ОСОБА_3 (а.с. 88). Заяву про прийняття спадщини також подала ОСОБА_2 , як законний представник в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_4 , та просила видати свідоцтво про право на спадщину на страхові виплати (а.с. 100).
В межах вказаної спадкової справи, 21.07.2020 року ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 , вказавши, що спадкове майно складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , автомобіля «Opel Vektra», номерний знак НОМЕР_1 , скутера, бетономішалки, котла, перфоратора, бензопили, ванної (а.с. 109).
Постановою державного нотаріуса Старосинявської державної нотаріальної контори від 17.11.2020 року №558/02-31/2020 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_3 , а саме, на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 та автомобіль «Opel Vektra», номерний знак НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що нею не надані документи на підтвердження права власності спадкодавця на це майно (а.с. 58).
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.04.2021 року у справі №910/10011/19 зробила висновок, відповідно до якого застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі №925/642/19).
У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
У постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі №6-135цс13 вказано, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
У зв'язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.
Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зазначено, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень у суді ОСОБА_1 , метою звернення до суду є захист як спадкоємця її майнових прав щодо квартири АДРЕСА_2 , яка за твердженням позивача належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
За змістом наведених вище норм СК України правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
Відповідно до п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неефективності обраного позивачем способу захисту та зазначає, що права позивача можуть бути поновлені шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на спірне майно в порядку спадкування.
Зважаючи на те, що відповідач заперечує належність спірної квартири до спільної сумісної власності подружжя, встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 10.02.2007 року саме по собі не призводить та не може призвести до захисту майнових прав позивача.
Суду під час вирішення спору щодо визнання майна об'єктом спільної сумісної власності, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки у справі як сім'ї без реєстрації шлюбу, а й обставини щодо ймовірного придбання спірного майна за кошти, що належали чоловіку чи дружині особисто.
Враховуючи те, що відповідних вимог позивачем не заявлено, задоволення даних позовних вимог не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з висновками суду першої інстанції, надання оцінки обставинам, які не стосуються мотивів ухвалення судового рішення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко