25 січня 2022 року м. Херсон
справа № 766/18465/21
провадження № 22-ц/819/145/22
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В.,
Чорної Т.Г.,
секретарАвтонагова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області в складі судді Майдан С.І. від 18 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
встановив:
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, в якому просила суд визнати укладений 04 грудня 2019 року між відповідачами договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , недійсним в частині покупця ( ОСОБА_3 ) та перевести право покупця на неї, зазначивши, що спірне майно було придбано не зазначеним у договорі покупцем ОСОБА_3 , а нею за особисті грошові кошти.
12 жовтня 2021 року позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення поданого позову, в якій з метою недопущення подальшого відчуження спірного майна, законність набуття відповідачем права власності на яке нею оспорюється, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , вважаючи, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволенні заяви про забезпечення позову.
Скарга обґрунтована тим, що висновки суду щодо відсутності належних та допустимих доказів в обґрунтування її доводів необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зроблені без з'ясування того, чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у забезпеченні позову, суд виходив з того, що в заяві про забезпечення позову позивачка не вказала на докази, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, забезпечення позову- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне дотримання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) виклала свій висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що між сторонами існують правовідносини, які виникли після укладення відповідачами 04.12.2019 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , власником якої внаслідок укладеної угоди є відповідачка ОСОБА_3 та в якій з 02.03.2020 року зареєстрована та, як вона стверджує, проживає позивачка ОСОБА_1 (а. с. 11, 19).
Позивачка вважає себе покупцем і власником зазначеної квартири та звернулася до суду із позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу житлового приміщення недійсним в частині покупця, переведення прав покупця за вказаним договором на неї та визнання за нею права власності на спірну квартиру (а. с. 2-4).
Для забезпечення ефективного захисту та поновлення прав власника, за захистом яких вона звернулася до суду, позивачка просила суд застосувати такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на предмет спору.
Враховуючи, що реалізація відповідачкою ОСОБА_3 як власником права розпорядження спірною квартирою до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог щодо відновлення прав позивачки як власника, обраний позивачкою вид забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, щодо якої між сторонами виник спір, на думку колегії суддів, є співмірним із заявленими нею вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивачки, та здійснення ефективного захисту прав останньої, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому колегія суддів, оцінюючи співвідношення негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, вважає, що тимчасове обмеження прав відповідачки у зазначений вище спосіб є менш обтяжливим, оскільки у разі відмови у задоволенні пред'явлених до неї позовних вимог, ці права будуть відновленими та за бажанням реалізованими, в той час, як невжиття заходів щодо обмеження цих прав може призвести до незворотних наслідків для позивачки та спонукати до залучення в спорі інших осіб чи породжувати інші судові спори.
Оскільки, не будучи обмеженою у здійсненні визначених законом правомочностей власника майна, в тому числі розпорядження ним, відповідачка може в будь-який час реалізувати своє право на відчуження квартири, що є предметом спору у цій справі, в той час, як позивачка у інший спосіб, ніж звернення до суду із заявою про забезпечення позову, не має повноважень здійснювати контроль за діями власника, колегія суддів вважає, що реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову є очевидною та доказуванню у спірних правовідносинах не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відсутності підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, право власності щодо якої є предметом спору, що виник між сторонами, не відповідають обставинам справи в межах, що можуть бути предметом дослідження суду на стадії вирішення питання про забезпечення позову, та є помилковими, тому постановлена судом ухвала підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , та забезпечення поданого позову у обраний нею спосіб.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , про забезпечення позову частково задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 (номер запису про право власності:34456968; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1977520665101).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Л. В. Пузанова
Судді: І. В. Склярська
Т. Г. Чорна
Повний текст постанови складено 28 січня 2022 року
Суддя Л. В. Пузанова