18.01.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи №494/434/21
Апеляційне провадження №22-ц/813/3952/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого -Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів -Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Кузьмук А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 липня 2021 року, постановлене під головуванням судді Римаря І.А.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Раухівської територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с.2-4).
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9998 га, з кадастровим номером 5121282000:01:002:0119, розташована на території Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області та належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 12 серпня 2014 року Державним реєстратором Реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області. У встановлений законом строк вона (позивачка) звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , але нотаріус відмовив їй у вчинені нотаріальних дій, оскільки у зазначеному свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12 серпня 2014 року невірно зазначено цільове призначення земельної ділянки: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», замість правильного: «для ведення особистого селянського господарства».
Посилаючись на те, що невірне зазначення цільового призначення земельної ділянки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно унеможливило отримання свідоцтва про право на спадщину на вищевказане нерухоме майно, позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка ОСОБА_3 право власності на вищевказану земельну ділянку.
Відповідач просив суд розглядати справу без участі їх представника, зазначивши про відсутність заперечень (а.с.30).
Короткий зміст судового рішення першої інстанції, що оскаржується
Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 06 липня 2021 року позов ОСОБА_2 залишено без задоволення (а.с.34-36).
Судове рішення обґрунтоване тим, що обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ щодо визнання права власності на спадкове майно, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Водночас, позивачем ні під час підготовчого судового засідання, ані у судовому засіданні, ані у позовній заяві не зазначено про необхідність витребування спадкової справи. Судом неодноразово ставились питання позивачу щодо заявлення клопотання про витребування спадкової справи, надання інших доказів, та роз'яснено, що справа розглядатиметься на підставі тих доказів, що містяться у матеріалах справи, однак ОСОБА_2 вказувала про достатність усіх доказів у матеріалах справи та відсутність будь-яких клопотань. Крім того, позивач взагалі не ставив питання щодо законності винесеної приватним нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 лютого 2021 року. На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог як такі, що не доведені та необґрунтовані належними доказами, та є передчасними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просила суд скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.41-42).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при постановленні оскаржуваного судового рішення судом не враховано:
- вимоги п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними права, передбачених цим Кодексом;
- лист ВССУ від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», в якому зазначено, що у разі якщо особи, які беруть участь у справі, не заявляють клопотання про витребування доказів, зокрема, копій документів із спадкової справи, обов'язком суду на підставі ч.4 ст.10 ЦПК України є роз'яснення наслідків невчинення такої процесуальної дії. Однак, суд не роз'яснював їй (позивачці) наслідки не витребування спадкової справи;
- питання щодо законності постанови нотаріуса від 22 лютого 2021 року нею (позивачкою) не ставилось, оскільки нотаріус не вправі за наявності наданих їй документів, видати свідоцтво про прийняття спадщини, а внести зміни в правовстановлюючий документ вона (позивачка) не має можливості;
- відповідач не заперечував проти заявленого позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 поставила питання про витребування у приватного нотаріуса Березовської О.Г. спадкової справи.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу Раухівська територіальна громада не скористалась.
У судове засідання 18 січня 2022 року представник Раухівської територіальної громади, будучі належним чином повідомленим про слухання справи, не з'явився, що з огляду на положення ч.2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи у його відсутність (а.с.76).
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Установлені судом фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.5).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки кадастровий номер 5121282000:01:002:0119, загальною площею 1,99998 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Заводівська селищна рада.
Єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , який звернувся до нотаріуса із заявою про отримання спадщини, є дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 (а.с.55,65).
Постановою приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області Березовської О.Г. від 22 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку (а.с.16).
Зазначена постанова обґрунтована тим, що при вивченні поданих документів нотаріусом були встановлені розбіжності щодо:
- цільового призначення земельної ділянки;
- дати видачі документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку;
- дати реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Так, з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 1,998 га, кадастровий номер 5121282000:01:002:0119, яка розташована за адресою: Одеська область, Березівський район, Заводівська селищна рада. Цільове призначення: для ведення товарного сільськогоподарського виробництва (а.с.7).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 серпня 2014 року вбачається, що вказана земельна ділянка зареєстрована 06 серпня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 серпня 2014 року. Зазначено цільове призначення земельної ділянки: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (а.с.8).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19 лютого 2021 року встановлено, що цільове призначення вказаної земельної ділянки: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства (а.с.9-11).
Крім того, позивачем надано суду лист головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 02 березня 2021 року за №18/104-21, в якому повідомлено, що Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5121282000:01:002:0119 значиться цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Цільове призначення, яке вказане в свідоцтві про право власності - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вказано помилково (а.12).
Розпорядженням Березівської районного державної адміністрації Одеської області від 15 березня 2012 року за № 220/А-212 передано безоплатно у власність серед інших і ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2 га рілля для ведення особистого селянського господарства (а.с.14-15).
За інформацією Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною у мережі Інтернет, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5121282000:01:002:0119 значиться - для ведення особистого селянського господарства (а.с. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Березівського нотаріального округу Березовської О.Г. спадкову справу після смерті ОСОБА_3 або завірену належним чином копію (а.с.45).
19 жовтня 2021 року на адресу суду надійшла завірена копія спадкової справи (а.с.53-74).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч.ч.1,2 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка прийняла спадщину після свого чоловіка, яка склалась із земельної ділянки кадастровий номер 5121282000:01:002:0119.
За положеннями ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч.1 ст.1296 ЦК України).
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ч.1 ст.392 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
Встановлено, що позивачка, прийнявши спадщину, не може отримати свідоцтво про право власності із-за наявних розбіжностей у документах.
Колегія суддів не може погодитись з підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 - як не з'явлення клопотання про витребування спадкової справи.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не врахував, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
На підтвердження свого позову ОСОБА_2 надала суду документи, яким судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не надана оцінка (а.с.5-19).
Судом не враховано завдання цивільного судочинства, закріплене у ч.1 ст.2 ЦПК України, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Крім того, судом не враховано, що оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій - це право позивача, а не обов'язок, тому також не може бути підставою для відмови у позові про визнання права власності в порядку спадкування.
Суд апеляційної інстанції, аналізуючи наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому, судом враховано, що відділ у Березівському районі головного управління Держгеокадастру в Одеській області листом від 02 березня 2021 року повідомив про помилковість зазначення у свідоцтві про право власності серії НОМЕР_1 від 12 серпня 2014 року цільового призначення ділянки - «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», з огляду на значення в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5121282000:01:002:0119 цільового призначення земельної ділянки - «для ведення особистого селянського господарства» (а.с.12).
Зазначене підтверджується також роздруківкою з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною у мережі Інтернет, та витягом з Державного земельного кадастру - а.с.9,80.
Крім того, враховано, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 розпорядженням Березівської районної державної адміністрації від 15 березня 2012 року за №220/А-2012 саме з цільовим призначенням - «для ведення особистого селянського господарства» (а.с.14-15).
Аналізуючи вищенаведене у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що саме у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12 серпня 2014 року на ім'я ОСОБА_3 та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг від 12 серпня 2014 року) помилково зазначено цільове призначення земельної ділянки: «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», в той час як вірно: «для ведення особистого селянського господарства» (а.с.7,8).
Зазначене перешкоджає позивачці в оформленні в нотаріальному порядку права власності на вказану земельну ділянку, тому її право підлягає захисту в судовому порядку.
Отже, встановивши, що позивачка є дружиною спадкодавця на час відкриття спадщини та як спадкоємець за законом у встановлений ст.1270 ЦК України строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тобто є такою, що прийняла спадщину, суд першої інстанції помилково вважав, що вимоги позивачки про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню та є передчасними, незважаючи на те, що нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.
Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач повідомив про відсутність заперечень проти позову, що є виявом принципів диспозитивності та змагальності, та є підставою для задоволення позову при встановлених обставинах (а.с.30).
На підставі наведеного, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції постановлене без додержання норм процесуального права. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Березівського районного суду Одеської області від 06 липня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Раухівської територіальної громади про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку, площею 1,9998 га, з кадастровим номером 5121282000:01:002:0119, яка розташована на території Заводівської сільської ради Березівського району Одеської області, що належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 12 серпня 2014 року Державним реєстратором Реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області і зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 6653321, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 429554051212.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку визначеному ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 28 січня 2022 року.
Головуючий:
Судді: