Номер провадження: 11-сс/813/299/22
Номер справи місцевого суду: 522/18955/21 1-кс/522/13243/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.01.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 28.12.2021 про повернення скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого 2-го СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було повернуто скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого 2-го СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що скарга ОСОБА_7 подана із порушенням правил територіальної підсудності, зокрема, уповноваженим суб'єктом на розгляд такої скарги є Київський райсуд м. Одеси, оскільки другий СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не погодилась із оскаржуваною ухвалою, з огляду на те, що офіційна адреса ТУ ДБР знаходиться у м. Миколаєві та подана нею скарга підлягає судовому розгляду в межах територіальної юрисдикції Заводського райсуду м. Миколаєва.
Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою визначити територіальну підсудність за Заводським райсудом м. Миколаєва з направленням справи на новий судовий розгляд слідчим суддею Заводського райсуду м. Одеси.
Разом із тим, представник ОСОБА_7 просить апеляційний розгляд проводити без її участі.
Водночас, представник Одеської обласної прокуратури в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, жодних клопотань до суду не подавав, у зв'язку із чим колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 407 КПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності учасників провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приписами ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні.
Так, положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачають, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Частиною ч. 1 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Як видно зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді, вона відповідає вимогам зазначених норм закону та слідчий суддя належним чином мотивував своє рішення, при цьому, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що представник ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність слідчого 2-го СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування в межах кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, здійснювалось другим СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одесі).
Так, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у рішенні від 22.04.2020 у справі №51-1901 впс 20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Нормами діючого КПК України, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 304, передбачено повернення скарги, яка не підлягає розгляду в цьому суді, при цьому не передбачені, які саме випадки вказують на неможливість розгляду саме в цьому суді.
Тому, колегія суддів вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме законності, що регламентована ст. 9 КПК України, а саме ч. 6, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Тому слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.
Так, Законом України «Про внесення змін до КПК України щодо уточнення окремих положень» від 22.03.2018 №2367-VIII внесено зміни до КПК України, відповідно до яких ч. 2 ст. 132 КПК України передбачає, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Аналогічні зміни внесені і до абз. 1 ч. 1 ст. 184 та ч. 2 ст. 234 КПК України.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна зробити висновок, що клопотання в порядку ст.ст. 132, 184, 234 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування, що позбавить можливості учасників кримінального провадження зловживати своїм правом на звернення до суду.
Відповідно до листа в.о. директора ДБР України, другий СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією в м. Одесі) знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9, та перебуває під територіальною юрисдикцією Київського райсуду м. Одеси, а тому скарги в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність слідчого вказаного підрозділу, підлягають розгляду слідчим суддею саме Київського райсуду м. Одеси.
Разом із цим, апеляційний суд вважає вимоги адвоката ОСОБА_7 неспроможними та звертає її увагу на положення ч. 1 ст. 34 КПК України відповідно до яких кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Згідно із ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого.
Тобто, кримінальним процесуальним законом регламентовано вичерпний перелік підстав та обставин для передачі кримінального провадження до іншого суду судом апеляційної інстанції, проте обставини, на які посилається представник ОСОБА_7 не є підставами для передачі її скарги до іншого суду першої інстанції.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про необхідність повернення представнику ОСОБА_7 її скарги на бездіяльність слідчого 2-го СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020, який не перебуває під територіальною юрисдикцією Приморського райсуду м. Одеси, тобто порушенням скаржником при подані скарги правил територіальної підсудності.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та скасування законної, обґрунтованої й вмотивованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 303, 304, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 28.12.2021 про повернення скарги представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого 2-го СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса) щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження №42020160000000202 від 25.02.2020 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4