Номер провадження: 11-кп/813/511/22
Номер справи місцевого суду: 514/1511/2020
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21 січня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Болградського районного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12020160430000192 від 16.09.2020 року, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Бородіно Тарутинського району Одеської області, зі слів - з середньою освітою, українську розуміє, не одружений, дітей не має, отримує пенсію, оскільки є інвалідом 3-ї групи загального захворювання безстроково, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років, звільнений умовно-достроково на 1 рік, 8 місяців і 18 днів за ухвалою Оріхівського районного суду Запоріжської області від 11.05.2017 р.
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
встановив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.
Строк відбування ОСОБА_8 покарання, призначеного даним вироком, - ухвалено рахувати з моменту його затримання - з 16.09.2020 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.09.2020 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили - залишено - у виді тримання під вартою.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати в розмірі 3922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 80 копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тарутинського районного суду Одеської області від 22.09.2020 року скасовано.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 16.09.2020 року у період часу з 17.00 до 18.00 години, обвинувачений ОСОБА_8 , що має непогашену судимість за вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2007 р. за ч. 1 ст. 115 КК України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в одній з житлових кімнат будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де, з мотиву неприязного ставлення до своєї співмешканки - потерпілої ОСОБА_9 , та в ході сварки з нею, що виникла в них на підставі непорозуміння у побутово-сімейних питаннях, умисно, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків в результатів своїх дій, наніс ОСОБА_9 численні (більше чотирьох) удари руками, стиснутими в кулак, та ногами у різні частини її тіла, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла на місці вчиненого кримінального правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
Не погоджуючись із зазначеним вироком, захисник ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скарго у якій зазначає, що:
- у судовому провадження стороною обвинувачення не доведена вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, таке обвинувачення є необґрунтованим та незаконним;
- кваліфікацію судом дій обвинуваченого як умисного вбивства на підставі анатомічних відмінностей між обвинуваченим та потерпілою, кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень є безпідставною, оскільки це не є ні формою вини, ні мотивом, ні метою вчинення злочину;
- сам факт нанесення ударів руками, ногами в різні частини тіла ще не свідчить про наявність умислу на вбивство;
- обвинувачений у судовому засіданні пояснив, що не мав наміру вбивати ОСОБА_9 , а хотів лише заподіяти тілесне ушкодження на ґрунті неприязних відносин. Пояснення обвинуваченого також підтверджуються висновком експерта, відповідно до якого потерпіла після нанесення їй тілесних ушкоджень прожила ще від 30 хвилин до 3 годин, що свідчить про його небажання заподіяти їй смерть;
- жодний з наданих стороною обвинувачення доказів не свідчить про усвідомлення обвинуваченим, що внаслідок його дій з невідворотністю настане смерть потерпілої та наявності у нього таких намірів.
На підставі вищевикладеного захисник просить змінити оскаржуваний вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому мінімальний строк покарання, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечували проти апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред'явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, виклавши їх у вироку.
В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.
Вина ОСОБА_8 підтверджується, показаннями самого обвинуваченого, який фактично не заперечив, що у присутності свідка ОСОБА_10 між ним, та потерпілою ОСОБА_9 дійсно виник словесний конфлікт, внаслідок чого обвинувачений, розлютившись, умисно наніс потерпілій ОСОБА_9 кілька ударів руками і ногами в різні ділянки тіла і обличчя. Докладно свої дії, кількість і дислокацію ударів - точно не пам'ятає. Проте зазначив, що спочатку потерпіла стояла, а потім - впала. Пам'ятає, що постраждала лежала на животі, а він сидів на ній «верхом» і наносив кулаками удари, вона не кричала і не звала на допомогу. Побачивши, що потерпіла знепритомніла, облив її водою, витер кров з неї та поверхонь у кімнаті, та виніс її, яка хрипіла, на вулицю - на подвір'я свого домоволодіння. Він сам був дуже сп'янілий, тому добре усіх подій не пам'ятає, але якби він мав за мету вбити потерпілу, то не виніс би її на подвір'я, де її міг побачити будь-хто. Чому не викликав швидку допомогу - пояснити не може. Той факт, що він сам за потерпілою доглядав до її одужання тоді, коли побив її минулого разу, - також свідчить про те, що він не мав наміру її вбивати - лише побити, бо не опанував свою лють - злість на потерпілу, яка, на його думку, сама викликала його таке ставлення до себе. Так, на його, обвинуваченого думку, він почав зловживати алкогольними напоями лише з-за впливу на нього потерпілої, оскільки він без неї відчував відразу до алкогольних напоїв - вживав їх не часто - лише раз-два на тиждень, а з нею - почав вживати кожного дня; саме тому він хотів, щоби потерпіла від нього пішла і не приходила до нього. Він і цього разу, після побиття, виніс її на подвір'я, сподіваючись, що вона піде додому. Він залишив її біля ганку, а сам вийшов з подвір'я на вулицю і пішов. Де він ходив і скільки - не пам'ятає. Невдовзі повернувшись і побачивши ОСОБА_9 на подвір'ї, - навіть здивувався, чому вона там лежить, бо не все пригадував - настільки був сп'янілий. Відразу приїхала швидка допомога, яку викликали сусіди. Якби в нього, обвинуваченого, був намір на вбивство ОСОБА_9 , він би не виносив її і не повернувся би додому, а втік. Він жалкує, що спричинив своїми діями смерть потерпілій, співчуває її близьким - бо хотів лише побити її.
Показання ОСОБА_8 узгоджуються зі слідчим експериментом проведеним за його участю від 23.09.2020 року, відповідно до якого, під час слідчого експерименту обвинувачений, у присутності захисника - адвоката ОСОБА_11 надавав пояснення, аналогічні поясненням у судовому засіданні, та добровільно показав і розказав про те, як побив постраждалу ОСОБА_9 , душив руками за шию, а потім - виніс на подвір'я, проте також пояснив, що не може пригадати - навіщо роздягнув її (т. 1, а.с. 157-163).
Тілесні ушкодження, які утворились в результаті протиправних дій ОСОБА_8 та спричинили смерть потерпілої ОСОБА_9 , підтверджуються висновком експерта №98 від 17.09.2020 року, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_9 стала закрита, сполучена травма органів шиї, грудної та черевної порожнини, і розвинутого травматичного шоку, на що вказує: перелом під'язикової кістки, хрящів гортані; численні переломи правих і лівих ребер з пошкодженням пристінкової плеври; перелом грудини; перелом лівої лопатки; перелом лівого наколінника, внутрішнього відростка лівої стегнової кістки; рясні крововиливи у м які тканини навкруги переломів; крововилив у корінь лівої легені; крововиливи і розрив брижі кишківника; розрив печінки; наявність крові в плевральних та черевній порожнини; нерівномірне кровонаповнення органів, порушення гемодинаміки циркуляторного русла; а також «шокова нирка», жирова емболія середнього ступеню судин, набряк легенів, набряк головного мозку /гістологічно/, перелами під'язикових кісток.
Смерть ОСОБА_9 настала приблизно за 6-8 годин до розтину (що відбувався 16.09.2020 р. з 22:30 до 23:30 години).
При розтині трупу ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: садна і синця вище центру правої надбрівної дуги; садна по верхньому краю зовнішнього кінця правої надбрівної дуги; рясного синця верхньої і нижньої повіки з права, правої щоки, та синця по переду мочки правого вуха; суцільного синця носу; синця і 3 саден з права на рівні кута рота, на підборідді, і під підборіддям; синця під кутом нижньої щелепи з права; рясного синця лівої половини голови: лоба, обличчя, частково - шиї, в нижньому краю описаного синця - садно; садна зліва від лівого кута рота; садна в центрі лівої, верхньої повіки; рани у внутрішньому кінці лівої надбрівної дуги; синця верхньої губи, більш виразного зліва; горизонтального розриву слизової оболонки нижньої губи на рівні 1-2 зубів та 1-2 зубів з права; крововиливу під слизову оболонку верхньої губи на рівні 1-2 зубів зліва, та 1-2 зубів зправа; синця в центрі під підборіддям, в центрі якого 2 садна; аналогічного садна з права від описаних саден; садна по передній поверхні шиї; 5 синців по правій передньо-бічній поверхні шиї; рясного синця по передній і бічній поверхні шиї з права, ключиці, грудної клітини - до 2 ребра; 2 садна по бічній поверхні шиї з права, у верхньому краї описаного синця; смугастого садна по бічній поверхні шиї з права; 5 синців по середньо-ключичній лінії зправа, на рівні 2-3 ребра; синця у нижньо-зовнішньому квадранті правої молочної залози; синця по середньо-ключичній лінії зліва, на рівні ключиці; горизонтального синця по передній поверхні правого плечового суглобу; 2 синців по передній поверхні середньої третини правого плеча; 3 синців по внутрішній поверхні середньої третини правого плеча, там же синця синьо-багрового кольору, з жовтуватим відтінком; вертикального синця і 2 саден по зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу; 2 садна по задній поверхні правого ліктьового суглобу; 4 синців по задній поверхні верхньої третини правого передпліччя; синця по тильній поверхні правої кисті; синця по передній поверхні середньої третини правого передпліччя; синця по передній поверхні нижньої третини правого передпліччя; 2 синців по передній поверхні лівого плечового суглобу; синця і 3 саден по внутрішній поверхні нижньої третини лівого плеча, внутрішній і задній поверхні ліктьового суглобу; синця по задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя; садна по передньо-пахвовій лінії зліва, на рівні 6 ребра; садна по середньо-пахвовій лінії зліва, на рівні 7 ребра; 3 саден між середньою і задньо-пахвовою лініями зліва на рівні 8 ребра; садна по задньо- пахвовій лінії зліва, на рівні 10 ребра; садна по задньо-пахвовій лінії зліва, на рівні 11-12 ребер; 4 синці по лопатковій лінії зліва, на рівні 3-4 ребер; 9-ти синців по лопатковій лінії зліва, на рівні 7-8-9 ребер; 10 синців, та 7 саден в ділянці спини з права, від рівня 3 до 10 ребра, та від задньо-пахвовій до лопатковій лінії; садна по середньо-пахвовій лінії з права, на рівні верхнього краю кульшової кістки; синця і садна по передньо-пахвовій лінії з права, на рівні кульшової кістки; 3-х синців і садна на рівні правого кульшового суглобу; 5 смугастих саден нижче кульшового суглобу на 3,5см; 6 синців по передній і внутрішній поверхні правого колінного суглобу; синця по передній поверхні верхньої третини правої гомілки; синця по передньо-внутрішній поверхні правої гомілки; синця по передній поверхні правої гомілки на рівні середньої та верхньої третини; синця на рівні зовнішньої кісточки правого гомілково-ступневого суглобу; синця по передній поверхні лівого колінного суглобу; синця по передньо-внутрішній поверхні лівого колінного суглобу; садна по передньо-зовнішній поверхні лівого колінного суглобу; садна по передній поверхні верхньої третини лівої гомілки; смугастого синця по передньо-внутрішній поверхні середньої третини лівої гомілки; синця по передньо-внутрішній поверхні нижньої третини лівої гомілки; синця на рівні внутрішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу; крововиливу у тканини сухожильного шолому зліва в лобній ділянці; рясних крововиливів у м'які тканини шиї, грудної клітини; перелому грудини на рівні 2 міжреберного проміжку; переломів 1-2-3-4-5-6-7 правих ребер в місті переходу в хрящову тканину; переломів 1-2 та 10-11-12 правих ребер по лопатковій лінії; перелому 3-го правого ребра по передньо-пахвовій лінії, переломів 4-5-6-7 і 9 правих ребер по задньо-пахвовій лінії; переломів 5-6-7-8-9-10-11 правих ребер по косій лінії, починаючи зверху від лопатковій, до біля-хребцевої лінії з низу; переломів 1-2-3-4-5-6-7 лівих ребер і краю реберної дуги навколо біля-грудної лінії; переломів 1-2-3-4-5-6-7-8-9 лівих ребер по середньо-ключичній та передньо-пахвовій лінії; переломів 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11 лівих ребер по лопатковій лінії, з пошкодженням пристінкової плеври в місті перелому 2-3-4-5-6-7-8-9 ребер; переломів 2-3-4-5-6-7 лівих ребер по біля-хребцевій лінії. Багато уламкового перелому тіла лівої лопатки. Рясних крововиливів у м'які тканини грудної клітини в місцях переломів, більш виразні зліва, з утворенням гематоми в місті перелому лівої лопатки; крововиливу у м'які тканини вздовж хребта по передній поверхні, від 2 до 6 грудного хребців; перелому лівого та правого ріжків під'язикової кістки; лівого та правого ріжка, та перелому щитоподібного хряща; переломів перснеподібного хряща; рясного крововиливу у м'які тканини навкруги під'язикової кістки, хрящів гортані, а також в м'які тканини шиї зправа; поперекового перелому лівого наколінника; перелому внутрішнього надвиростка лівої стегнової кістки; крововиливу у товщу серцевої сорочки по передній поверхні; крововиливу у брижу дванадцятипалої кишки, там же розриву брижі кишки; крововиливу під серозну оболонку дванадцятипалої кишки; крововиливу у корінь брижі, і дрібні розсіяні крововиливи у брижу тонкого та товстого кишківника; розриву капсули і тканини печінки правої долі, розриву капсули і тканини печінки між лівою та правою долею; крововиливу у м'які тканини навколо підшлункової залози, з незначними крововиливами у тканину залози; крововиливу у м'які тканини навколо-ниркової клітковини з права; крововиливу під плевру в ділянці кореня лівої легені, - які призвели до смерті ОСОБА_9 , і по критерію небезпеки для життя, згідно п.2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України від 17.01.1995 р.) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
Всі наявні тілесні ушкодження у ОСОБА_9 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з її смертю.
Данні тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, можливо руки стиснутої в кулак, ноги. Натомість, встановити точну кількість нанесених ударів, а також їх послідовність не має можливості, можливо приспустити що мало місце чисельне, неодноразове прикладання травмуючої сили.
Враховуючи чисельність переламів, тяжкість тілесних ушкоджень, швидкість настання смерті постраждалої після отримання тілесних ушкоджень, можна припустити, що малоймовірно було врятувати життя постраждалої ОСОБА_9 при своєчасному наданні їй медичної допомоги.
Наявні тілесні ушкодження могли виникнути при механізмі вказаним ОСОБА_8 при проведенні слідчого експерименту (а.с. 129-134).
Обставини наявності трупу на подвір'ї по АДРЕСА_1 , підтверджені показаннями свідка ОСОБА_12 , яка була допита судом першої інстанції та пояснила, що є сусідкою обвинуваченого ОСОБА_8 . В той день, 16.09.2020 р., було дуже жарко і вона весь день перебувала в будинку, оскільки страждає на підвищення тиску. Нічого не чула і не бачила. Приблизно біля 18-тої години вона вийшла на подвір'я і її, побачивши, покликав жестом односелець ОСОБА_13 , що стояв біля її паркану (він частково паралізований і не розмовляє), та показав їй, що у сусідньому домоволодінні, де проживає ОСОБА_14 , на подвір'ї, на землі недалеко від ганку сидить на землі жінка. Вона, свідок, не розгледіла, хто то, але подумала, що то потерпіла ОСОБА_15 і покликала її на ім'я, проте та не поворухнулася, і тому вона, свідок, зателефонувала ОСОБА_16 зятеві ОСОБА_17 та повідомила про те, що побачила. Він попросив викликати швидку допомогу, яка приїхала десь через хвилин двадцять.
Свідок ОСОБА_10 , у судовому засіданні у суді першої інстанції показав, що знає обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілу ОСОБА_9 16.09.2020 року свідок, приблизно в обідню пору проходив повз домоволодіння ОСОБА_18 по АДРЕСА_1 , та, побачивши останнього, запропонував разом випити на що ОСОБА_18 погодився. Свідок, придбав пляшку горілки, дав трохи готівки ОСОБА_8 для того, щоб він придбав ковбасу і хліб. Розпивали утрьох у кімнаті будинку ОСОБА_8 - разом з ними була ще потерпіла ОСОБА_9 . Потім докупили ще 0,7 горілки, з яких свідок більше не пив, а обвинувачений та потерпіла - вживали горілку вдвох. Побачивши, що між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 почалися сімейні розмови, свідок, не бажаючи бути присутнім при сімейному конфлікті, пішов від них у своїх справах. Що потім сталося між обвинуваченим і потерпілою, свідку невідомо.
Потерпіла ОСОБА_19 , яка є дочка постраждалої ОСОБА_9 , у судовому засіданні у суді першої інстанції пояснила, що її мати не зловживала алкогольними напоями, була добропорядною жінкою, допомагала потерпілій з доглядом і вихованням дітей - її унучат, але після того, як почала спілкуватися і жити з обвинуваченим - почала вживати спиртні напої часто, з яким вони співмешкали разом останні 4-5 місяців. Обвинувачений, кілька разів бив сильно її матір. 16.09.2020 року, ближче до вечора, її чоловіку, зателефонувала сусідка і повідомила, що їх матір - ОСОБА_9 лежить на подвір'ї у домоволодінні ОСОБА_8 вбита. Приїхавши до домоволодіння ОСОБА_8 потерпіла, побачила, що її матір лежить на подвір'ї дуже побита і гола - на ній була якась ганчірка - залишки футболки, а знизу - нічого не було взагалі - її оглядали лікарі швидкої.
Нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_8 не заперечується та підтверджується письмовими доказами, які обґрунтовано покладені в основу вироку, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 16-17.09.2020 року, з таблицею ілюстрацій до протоколу огляду місця події від 16-17.09.2020 року, згідно якого у період часу з 20:00 до 01:30 у вищезазначеному домоволодінні слідчий ОСОБА_20 у присутності двох пойнятих та ст. -криміналіста Тарутинського ВП Арцизького ВП ГУНП в Одеській області, у присутності власника (користувача) житла - ОСОБА_8 здійснила огляд місця злочину, в ході якого був виявлений труп ОСОБА_9 , виявлені і виявлені предмети та засоби, що могли стосуватися злочину; на фото вбачається труп жінки, що лежить на землі, з одягу на ній лише задерта майже до самої шиї футболка, на обличчі чітко виражені сліди побиття: синці на обох очах, садна та засохла кров, також на фотозображеннях вбачаються чисельні синці та садна і сліди засохлої крові на шиї, кінцівках, футболка і волосся на голові брудні - мокрі та забруднені плямами крові, у будинку зафіксовано за допомогою фотографування наявність плям, що схожі на кров - на шторі у двірному отворі, на двірному полотні та на ручці міжкімнатних дверей, декілька - підлозі та на столі, на футболці на стільці, на сидінні стільця, сліди папелярних візерунків на міжкімнатних дверях, та оглядові знімки ( а.с. 85-116 т.1);
- актом судово-медичного-гістологічного дослідження №2223/98 щодо підтвердження діагнозу та причин смерті, серед яких - «шокова нирка», набряк легенів та головного мозку, з чого вбачається, що в постраждалої це є результатом побиття, від якого й настала її смерть (а.с. 137 т. 1);
- актом судово-медичного дослідження №424 щодо механізму утворення тілесних ушкоджень з фототаблицею, згідно якого тілесні ушкодження, виявлені в постраждалої ОСОБА_9 , утворилися від прикладання травмуючої сили в місцях усіх виявлених переломів кісток (а.с. 138-149 т. 1);
- висновком експерта №411 від 17.09.2020 року, згідно якого можлива наявність крові та епітеліальних клітин як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_10 у піднігтьовому шарі ОСОБА_8 , - оскільки не властиві обвинуваченому, виявити статеву належність можливість відсутня через відсутність ядер лейкоцитів, що, враховуючи відсутність відомостей щодо наявності сварки між обвинуваченим та ОСОБА_10 - означає, що ці клітини цілком ймовірно належать постраждалій (а.с. 185-188 т. 1);
- висновком експерта №413, згідно якого наявність крові та епітеліальних клітин обвинуваченого ОСОБА_8 у піднігтьовому шарі ОСОБА_9 - можлива в якості домішків від особи любої статі носіїв антигену В, у тому числі і від ОСОБА_9 (а.с. 192-195 т. 1);
- висновком експерта №997 щодо вірогідності наявності крові, яка належить ОСОБА_9 на шортах та капцях, які належать ОСОБА_8 ( а.с. 198-201 т. 1);
- висновком експерта №999, щодо наявності крові, що належить ОСОБА_9 на футболці сірого кольору, яка належить ОСОБА_8 (а.с. 204-208 т. 1);
- висновком експерта №996 щодо наявності крові, яка належить ОСОБА_9 на марлевих тампонах зі змивами з поверхні обох кистей, обох плечей та обох передпліч ОСОБА_8 ( а.с. 212-216 т. 1);
- висновком експерта від 28.09.2020 року №1238-Д щодо наявності відбитків пальців обвинуваченого ОСОБА_8 на досліджуваних матеріалах - на поверхні скляної чашки, вилученої з місця злочину ( а.с. 221-247 т. 1).
Колегія суддів звертає увагу, що перебування ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_1 , за місцем його мешкання, обвинуваченим не заперечується, як і не заперечується наявність конфлікту з потерпілою ОСОБА_9 та нанесення останній декількох тілесних ушкоджень руками і ногами в різні ділянки тіла та обличчя.
Досліджені письмові докази жодним чином не вказують на можливість спричинення тілесних ушкоджень іншою особою, ніж обвинуваченим ОСОБА_8 .
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, аналізуючи допустимість досліджених доказів, зробив правильний висновок про їх достеменність та законність їх зібрання та обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.
Вищенаведені письмові докази, показання потерпіло та свідків узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, не викликають сумнівів у їх достовірності та об'єктивно вказують, що саме ОСОБА_8 наніс чисельні тілесні ушкодження руками та ногами потерпілій ОСОБА_9 , які потягли настання смерті останньої, що також не заперечує сам обвинувачений. Не визнання при цьому умислу на вбивство, не спростовує наслідків, які настали від його дій, та відповідно кваліфікацію злочину.
Аналіз наведених у вироку суду доказів спростовує доводи апеляційної скарги захисника, що у ОСОБА_8 був відсутній умисел на вбивство потерпілого, оскільки як встановлено у справі, обвинувачений у процесі побиття потерпілого застосував таке насильство, яке призвело до смерті останньої. Цей наслідок перебуває в безпосередньому причинному зв'язку з діями ОСОБА_8 , що свідчать про наявність у нього умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 , зважаючи на механізм нанесення та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої.
Апеляційний суд зазначає, що для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності. Навіть вбивство віз замаху на вбивство відрізняється тим, що замах може бути вчинено лише з прямим умислом, - коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з незалежних від його волі обставин, проте вбивство може бути вчинене й з непрямим умислом на його вчинення.
Дії, які чинив ОСОБА_8 , а саме на фоні неприязного ставлення до своєї співмешканки - потерпілої ОСОБА_9 , та в ході сварки з нею, що виникла в них на підставі непорозуміння у побутово-сімейних питаннях, нанесення чисельних ударів руками, стиснутими в кулак, та ногами у різні частини її тіла, їх локалізацію, не повідомлення до швидкої допомоги та поліції про ситуацію, що склалася, крім того відповідно до висновків експерта №98 від 17.09.2020 року, з моменту отримання тілесних ушкоджень до смерті потерпілої ОСОБА_9 пройшло від 30 хвилин до 3 годин, а як зазначив обвинувачений при своєму допиті, що коли він побачив, що після побиття потерпіла знепритомніла він облив її водою, витер кров з неї та поверхонь у кімнаті, та виніс її, яка хрипіла, на вулицю - на подвір'я свого домоволодіння, де залишив потерпілу напризволяще та пішов з місця вчинення злочину, вказають на те, що обвинувачений розумів характер нанесених тілесних ушкоджень та суспільно-небезпечних наслідків, які настануть, що вказує на наявність умислу на вбивство.
Також, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що, виходячи з анатомічних відмінностей між обвинуваченим та постраждалою, - ОСОБА_8 є, навіть на перший погляд, набагато сильнішим - він є чоловіком добре розвинений фізично, вище середнього зросту, а потерпіла ОСОБА_9 - маленького зросту худенька жінка похилого віку (пенсіонер за віком), а також враховуючи кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень - чисельність більше чотирьох кулаками і ногами, пошкоджені майже усі кістки та поверхні тіла постраждалої, від чого в неї виникли травми, несумісні з життям, та, враховуючи причини скоєння ОСОБА_8 злочину - як він сам неодноразово зазначав у судовому засіданні - він умисно спричинив постраждалій тілесні ушкодження з люті, бо бажав цього.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів, дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого саме у злочині, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - за кваліфікуючими ознаками: вбивство, тобто, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
За наведених обставин, колегія суддів вважає твердження обвинуваченого про відсутність умислу на вбивство потерпілої ОСОБА_9 є необґрунтованими, оскільки наявність умислу ОСОБА_8 на вбивство потерпілої, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів, способу нанесення тілесних ушкоджень та кількість ударів, які наносив ОСОБА_8 до моменту поки потерпіла ОСОБА_9 не знепритомніла, що свідчить на наявність умислу на заподіяння смерті потерпілій, поведінку обвинуваченого, яка передувала злочину, а саме те, що обвинувачений розлютившись в ході конфлікту з потерпілою ОСОБА_9 , з метою «зігнати свою злість» на потерпілій, що була дуже сп'яніла, умисно наніс їй кілька ударів руками і ногами в різні ділянки тіла і обличчя та поведінкою обвинуваченого після вчинення злочину, що виразилось у ненадані особистої допомоги потерпілій ОСОБА_9 та не виклику швидкої допомоги.
Підтвердження умислу на вбивство, є ставлення самого обвинуваченого до наслідків та бажання їх настання, про що свідчить сукупність усіх дій обвинуваченого під час скоєння злочину, а докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, підтверджують фактичні дані, які інкримінуються ОСОБА_8 , та про які він сам не заперечує.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи №476 від 13.10.2020 року, на час який відноситься до вчинення інкримінованого йому діяння підозрюваний ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився у стані простою (непатологічного) алкогольною сп'яніння, при цьому його дії не були обумовлені маяченням, обманами сприйняття, афективними розладами та кількісно будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав, ознак будь-якого тимчасовою розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв клінічні ознаки «Органічного розладу особистості та поведінки сполученого генезу (інтоксикаційного, травматичного (ЧМТ-2004р.))» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «Р07.0» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду) які за глибиною та ступенем виразності не позбавляли його можливості повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за своїм психічним станом може брати участь у слідчих діях та стати перед судом (а.с. 18-22, т. 2).
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції при призначені міри покарання враховані всі вимоги кримінального закону та положень судової практики: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, а також конкретні обставини справи.
За вказаних вище підстав, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів та підстав для пом'якшення покарання, не вбачає.
Колегія суддів вважає таке рішення суду першої інстанції справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Болградського районного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12020160430000192 від 16.09.2020 року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4