Номер провадження: 11-кп/813/4/22
Номер справи місцевого суду: 520/8766/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.01.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 29.12.2021, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12018160500001892 від 03.04.2018 відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Челябінськ Російської Федерації, громадянина України, одруженого, із неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.02.2022 включно, з відповідно визначеним розміром застави;
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Біляївка Одеської області, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.02.2022 включно, з відповідно визначеним розміром застави,
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської обл., громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимого;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.02.2022 включно, з відповідно визначеним розміром застави,
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 29.12.2021 під час судового розгляду кримінального провадження №12018160500001892 від 03.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України було відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченим запобіжного заходу та продовжено відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 27.02.2022 включно стосовно кожного із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з відповідно визначеним розміром застави відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у сумі 303 765 грн., ОСОБА_9 у сумі 528 600 грн.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, ризики встановлені раніше судом при обранні їм запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, а саме перебуваючи на волі кожен із обвинувачених може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; продовжити злочинну діяльність.
Також, суд враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , наявність вищезазначених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважав за можливе визначити розмір застави, кожному окремо, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених КПК України
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням кримінального процесуального закону з огляду на наступне:
- в порушення вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, обвинуваченому не було вручене клопотання про продовження строку тримання під вартою за три години до його розгляду та прокурором таке клопотання взагалі не було надано до суду;
- поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення не обґрунтоване;
- судом не враховано те, що прокурором не доведено та жодним чином не підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України;
- суд 1-ої інстанції обґрунтовуючи необхідність продовження строку тримання під вартою послався на тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , що суперечить практиці ЄСПЛ, натомість, останній перебуває під вартою з 25.10.2018, що свідчить про порушення в даному випадку принципу розумності строків розгляду провадження;
- судом 1-ої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює, має постійне місце проживання в м. Одесі, тобто має міцні соціальні зв'язки.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або такий, який не пов'язаний з позбавленням волі.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 просить витребувати у прокурора клопотання про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зобов'язати прокурора ознайомити його з зазначеним клопотанням та матеріалами, які обґрунтовують таке клопотання.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на те, що суд1-ої інстанції не взяв до уваги, що за час перебування обвинувачених під вартою, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України суттєво зменшились, при цьому прокурором не було доведено, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти існуючим в зазначеному кримінальному провадженні ризикам, натомість ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 раніше не судимі, мають позитивні характеристики, місце реєстрації та постійного проживання.
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем постійною проживання, обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_7 , обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем постійною проживання.
В судове засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_11 не з'явився, проте надав клопотання в якому заперечує проти задоволення апеляційних скарги та просить судовий розгляд здійснювати за його відсутності, у зв'язку із чим, враховуючи положення ст. 422-1 КПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути провадження за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які підтримали вимоги апеляційних скарг, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що на розгляді в Київському райсуді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, із аналізу вищезазначених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що під час продовження строку застосування запобіжного заходу під час судового розгляду не вимагається обов'язкової наявності клопотання прокурора, суд 1-ої інстанції зобов'язаний в будь-якому випадку повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання особи під вартою.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором ОСОБА_11 були подані клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проте в матеріалах справи відсутня розписка обвинуваченого ОСОБА_6 про отримання копії зазначеного клопотання.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо не вручення йому копії вищезазначеного клопотання прокурора, проте зауважує на тому, що таке порушення не є істотним, та таким що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Окрім того, на переконання апеляційного суду, зазначене порушення не впливає на суть прийнятого рішення судом 1-ої інстанції та встановлені обставини, щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
При цьому, положення ч. 2 ст. 422-1 КПК України встановлюють, що суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду 1-ої інстанції: 1) ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; 2) клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді 1-ої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому (-им) запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
З апеляційної скарги обвинуваченого, матеріалів кримінального провадження, а також відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що триває судовий розгляд кримінального провадження №12018160500001892 від 03.04.2018 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України та остаточне рішення по кримінальному провадженню ще не прийнято.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особам обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу, а також, в деяких випадках, копію обвинувального акту та журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає голослівними доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.
Так, зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 злочинів, вчинених організованою групою осіб, повторно, їх характеру, тяжкості, настання тяжких наслідків та суспільної небезпечності, а також можливої міри покарання, яка може бути їм призначена у разі визнання винуватими, колегія суддів вважає, що рішення суду 1-ої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 офіційно не працевлаштовані та відповідно до формулювання обвинувачення, вони обвинувачуються у вчиненні декількох епізодів особливо тяжких корисливих злочинів, які вчинювались ними за короткі проміжки часу, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються.
Зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , не прийнято та на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження триває, потерпілі та свідки підлягають безпосередньому допиту судом, колегія суддів вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останніми на потерпілих та свідків в зазначеному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про наявність в нього на утриманні дружини та неповнолітньої дитини, апеляційний суд сприймає критично, оскільки підтверджень утримання родини саме обвинуваченим матеріали справи не містять. Окрім того, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, тобто не має легальних джерел прибутку, що дає підстави вважати, що злочинна діяльність була єдиним способом отримання грошових коштів.
Посилання сторони захисту на те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , який відповідно до матеріалів провадження є організатором злочинного угрупування, змінили запобіжний захід на домашній арешт, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на даний час оцінюється ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України стосовно саме обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Що стосується тверджень сторони захисту, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мають позитивні характеристики, апеляційний суд оцінює критично, оскільки матеріалами справи та апеляційних скарг зазначене не підтверджується.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги посилання сторони захисту щодо відсутності у обвинувачених судимостей, а також наявності у них постійного місця проживання, проте наголошує на тому, що зазначена обставина не виключає та не зменшує існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.
Разом із тим, апеляційний суд вважає слушними посилання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо погіршення його стану здоров'я, проте зауважує на тому, що будь-яких доказів, які б об'єктивно свідчили про критичний стан обвинуваченого та неможливість надання йому лікування в умовах попереднього ув'язнення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в слідчому ізоляторі організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Положеннями наказу Міністерства юстиції України №460/5 від 18.03.2013 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до ч 1. ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Зазначені обставини на думку апеляційного суду є такими, що застосовуються і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_6 є особою, яка тримається під вартою та потребує забезпечення права на надання належної медичної допомоги.
При цьому зазначена обставина не може бути беззаперечною умовою для скасування оскаржуваної ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки обвинувачений може отримати кваліфіковану медичну допомогу в межах установи попереднього ув'язнення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованих обвинуваченим злочинів, судом 1-ої інстанції прийняте законне та обґрунтоване рішення, а стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені апеляційні судом обставини.
Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі , залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підлягають залишення без задоволення, а ухвала суду 1-ої інстанції про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених - залишенню без змін як законна та обґрунтована.
Водночас, апеляційний суд знаходить слушними доводи апеляційних скарг щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачені постійно перебувають під вартою у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду копій матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачені утримуються під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
При цьому, ухвалами Одеського апеляційного суду вже неодноразово зверталась увага суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 28 КПК України.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне в черговий раз звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського райсуду м. Одеси від 29.12.2021, якою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України під час судового розгляду кримінального провадження по суті продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27.02.2022 з відповідно визначеним розміром застави стосовно кожного - залишити без змін.
В черговий раз звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Доручити службовим особам Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській обл., забезпечити належну медичну допомогу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4