27 січня 2022 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.07.2021р. щодо обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка, Казанківського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачений: ОСОБА_8
захисник: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
потерпілий: ОСОБА_11 .
Провадження: № 11-кп/812/164/22 Суддя першої інстанції: ОСОБА_12
Категорія: ст. 128 КК УкраїниДоповідач апеляційного суду: ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати та провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України закрити за недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначено покарання за ст. 128 КК України у виді громадських робіт строком 240 (двісті сорок) годин.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що суд в обвинуваченні визнаному доведеним, не сформулював фактичні обставини щодо суб'єктивної сторони, а саме - щодо форми вини та мотиву скоєного правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник вважає, що суд в порушення ч.3 ст. 373 КПК України на непідтверджених припущеннях, викладених в обвинувальному акті, ухвалив обвинувальний вирок.
Вважає, що суд безпідставно, тільки на показах єдиного свідка дійшов висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Також, на думку захисника, суд з незрозумілих мотивів визнав недопустимими доказами пояснення всіх учасників справи, які були очевидцями події.
Стверджує, що в діях обвинуваченого був відсутній непрямий умисел, що є обов'язковою складовою злочину, передбаченого ст. 128 КК України.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
31 серпня 2019 року в приблизний час з 17 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_11 перебували на території подвір'я домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . У цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 відбувся конфлікт, який переріс у бійку. В конфлікт втрутився ОСОБА_11 та розборонив ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_8 покинув територію домоволодіння.
Після врегулювання конфлікту ОСОБА_11 присів та почав палити цигарку. У цей час ОСОБА_8 повернувся до домоволодіння та маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень підійшов до ОСОБА_11 , який в цей час підвівся на ноги, ОСОБА_8 наніс не менше одного удару в область голови ОСОБА_11 , від якого останній упав на землю на ліву бокову сторону, в результаті чого отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
При цьому, наносячи удари ОСОБА_11 в область голови, ОСОБА_8 хоча й не передбачав, але повинен був та міг передбачити, що ОСОБА_11 може отримати тілесні ушкодження внаслідок падіння, і таким чином допустив злочинну недбалість заподіявши потерпілому необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності.
Є безпідставними доводи захисника обвинуваченого, щодо недоведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 , як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не визнавав себе винуватим у пред'явленому обвинуваченні. Пояснював, що 31 серпня 2019 року він перебував на подвір'ї домоволодіння сім'ї ОСОБА_15 . Там були присутні інші особи. У них з дружиною виник спір. Коли вони розмовляли один з одним на високих тонах, до нього підійшов ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , потерпілий схопив його з заду за шию, а ОСОБА_13 за ліву руку та почали тримати його. Потерпілий виражався в його бік нецензурною лайкою. Потім його відпустили, ОСОБА_11 відійшов, присів на огорожу, проте продовжував ображати його нецензурною лайкою. Потім потерпілий почав його шарпати. Так між ними виникла боротьба, в результаті чого вони впали на землю покриту щебенем. Потерпілий впав на бік, а він на нього зверху. Обвинувачений стверджував, що ніяких ударів або ушкоджень він ОСОБА_11 не наносив, не мав з ним конфлікту, а лише намагався визволитися від його шарпання.
Але твердження ОСОБА_8 спростовуються зібраними по справі та дослідженими в суді першої інстанції доказами в їх сукупності.
Так, потерпілий пояснював в суді першої та апеляційної інстанції, що 31 серпня 2019 року він у своєї доньки на подвір'ї, втрутився в сварку між ОСОБА_8 та його дружиною, щоб захистити останню. Після цього, конфлікт був нібито припинений, ОСОБА_8 покинув територію домоволодіння. Він підійшов до вольєру, присів та запалив цигарку і в цей час почув, що на нього хтось біжить, піднявся на ноги та повернувшись в бік особи, яка бігла в його сторону, відразу почув удар в область лівого стегна. Це був ОСОБА_8 , який підбіг до нього, та наніс йому коліном удар в область лівого стегна. Отримавши удар в область лівого стегна, він схопив ОСОБА_8 та потягнув на себе, в результаті чого вони разом впали на землю спиною. Вранці наступного дня, він був оглянутий працівниками швидкої медичної допомоги та доставлений до лікарні з підозрою на перелом лівого стегна. Працівникам медичної установи він повідомив, що впав самостійно, оскільки не хотів звертатися до правоохоронних органів, але дізнавшись, що ОСОБА_8 відмовляється від того, що наніс йому тілесні ушкодження, його дружина написала заяву в поліцію.
Окрім того, потерпілий в суді апеляційної інстанції стверджував, що вирок суду є законним і обгрунтованим, а дії обвинуваченого і його захисника направлені на необгрунтоване виправдання ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_16 , пояснила суду першої інстанції, що вона проживає по сусідству із домоволодінням ОСОБА_15 , в кінці серпня 2019 року близько 17 год. 00 хв. вона перебувала у себе вдома та почула крик дитини. Вона виглянула у вікно, яке виходить до сусідського двору та побачила бійку на подвір'ї, яка відбувалась між молодим чоловіком - обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_17 . Їх почав розбороняти ОСОБА_11 . Потім бійка припинилась, ОСОБА_8 нібито пішов з території домоволодіння, але зупинився біля хвіртки та повернувся. В цей час потерпілий присів покурити, молодий чоловік підбіг до нього, потерпілий піднявся, але отримав удари руками в область голови від молодого чоловіка. Потім вони впали. ОСОБА_8 піднявся та продовжив бити потерпілого руками та ногами, його відтягнув син потерпілого.
Експерт ОСОБА_18 , яка працює завідуючою відділу Бюро судово-медичних експертиз в м. Миколаєві, суду першої інстанції пояснила, що у потерпілого ОСОБА_11 має місце тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, яке могло утворитися від дії тупих твердих предметів. Дане пошкодження могло утворитися 31.08.2019 року. Утворення даних тілесних ушкоджень у потерпілого в результаті заподіяння одної ударної дії, а саме коліном, як з розбігом так і без нього в ділянку лівого стегна, а також в ділянку лівої тазо-стегнової частини з послідуючим падінням, малоймовірно. Враховуючи характер та локалізацію даного тілесного ушкодження, воно могло утворитися при падінні тіла на площину на ліву бокову поверхню, не виключено при приданні тілу прискорення.
Судом першої інстанції було допитано і інших свідків події.
Так, свідок ОСОБА_14 , суду першої інстанції пояснила, що вона є донькою потерпілого ОСОБА_11 31 серпня 2019 року вони із чоловіком ОСОБА_13 запросили до себе додому в гості ОСОБА_19 та ОСОБА_8 . В гостях були інші запрошені. У ОСОБА_8 виник конфлікт з дружиною. Її батько та чоловік розборонили подружжя. Після цього ОСОБА_8 нібито заспокоївся, покинув домоволодіння, але коли її батько присів біля вольєру, до нього раптово підбіг ОСОБА_8 та вдарив з розбігу коліном у ліве стегно. Після удару вони удвох впали на землю. ОСОБА_8 підняв ОСОБА_13 та повів додому, а її батько - ОСОБА_11 піднятися не зміг та повідомив, що у нього щось хруснуло у стегні.
Свідок ОСОБА_13 який є зятем ОСОБА_11 надав покази за змістом аналогічні показам дружини.
Свідок ОСОБА_19 , яка є дружиною обвинуваченого, пояснювала в районному суді, що 31 серпня 2019 року у них з чоловіком у Стьоболових дійсно виник конфлікт. Раптом, потерпілий ОСОБА_11 та ОСОБА_13 напали на її чоловіка, схопили його та тримали руками. Потім розборонились, потерпілий присів біля вольєру собаки та палив цигарку, але потім знову підійшов до її чоловіка та намагався його кинути через себе, в результаті чого вони обидва впали на землю покриту щебенем.
Покази даних свідків щодо обставин подій суд оцінив критично враховуючи, що свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є рідними потерпілого, а свідок ОСОБА_19 - дружиною обвинуваченого, тобто всі свідки є зацікавленими особами і кожен зі свідків викладав версію подій, яка відображала його суб'єктивне сприйняття обставин.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду, щодо критичного ставлення до показів даних свідків та покладення в обгрунтування вироку тільки покази свідка ОСОБА_16 та пояснення експерта ОСОБА_18 ..
Окрім того, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 які є знайомими ОСОБА_11 , зі слів останнього їм стало відомо, що він заступився за дружину ОСОБА_8 коли той її ображав, внаслідок чого, ОСОБА_8 наніс йому удар в область лівого стегна і він отримав перелом.
Свідки ОСОБА_22 , яка працює в Казанківській центральній районній лікарні медичною сестрою та є рідною сестрою обвинуваченого ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_23 , який є водієм швидкої медичної допомоги, пояснили суду першої інстанції, що вони приїхали на виклик до потерпілого ОСОБА_11 , 01 вересня 2019 року. У лікарні потерпілому ОСОБА_11 зробили рентген та встановили перелом лівого стегна.
Покази даних свідків, які не були безпосередніми учасниками подій, суд обгрунтовано визнав такими, що підтверджують механізм утворення травм у потерпілого.
Крім вище вказаних показань свідків, вина ОСОБА_8 у підтверджується наступними письмовими доказами, які є в матеріалах кримінального провадження:
-заявою ОСОБА_24 від 06.09.2019 року, яка є дружиною потерпілого, згідно якої, остання звернулась до органу поліції щодо спричинення її чоловікові - ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, яке мало місце 31.08.2019 року у зв'язку з чим її чоловік проходить стаціонарне лікування у Новобузькій ЦРЛ.
-висновком експерта № 881 від 17.10.2019 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_11 має місце тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, яке могло утворитися від дії тупих твердих предметів. По ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я Враховуючи характер та локалізацію даного тілесного ушкодження, воно могло утворитися при падінні тіла на площину на ліву бокову поверхню, не виключено при приданні тілу прискорення.
- висновком експерта № 263 складеного 08.04.2021 року, відповідно до якого у ОСОБА_11 має місце тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, яке могло утворитися від дії тупих твердих предметів.
Суд ретельно і належним чином дослідив докази у провадженні з точки зору їх належності та допустимості, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду, щодо того, що не зважаючи на різні версії допитаних судом свідків, всі вони в цілому вказують на факт спільного падіння потерпілого та обвинуваченого, яке згідно пояснень судово-медичного експерта та висновків СМЕ призвели до отримання ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.
Твердження захисника, про те, що показання свідка ОСОБА_16 суд безпідставно взяв до уваги, так як всі обставини події, про які вона повідомила суду першої інстанції вона видумала, не є слушними, з огляду на те, що суд безпосередньо допитав даного свідка і вона надала під присягою саме зазначені судом пояснення, які повністю узгоджувались з висновками експертиз дослідженими в суді.
Не довіряти показам даного свідка та не брати до уваги письмові докази у суду немає підстав.
Доводи сторони захисту, щодо того, що свідок ОСОБА_16 не мала можливості бути свідком подій, які відбувались 31 серпня 2019 року на території подвір'я ОСОБА_15 , оскільки перед її вікнами знаходяться дерева та кущі, які загороджують сусідське подвір'я, перевірялись судом першої інстанції.
Так, в суді першої інстанції були досліджені, як докази сторони захисту відеозапис та фотозображення території будинку ОСОБА_16 ..
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що дані записи, будучи проведені в грудні 2019 року, не відображають обставини, які мали місце в серпні цього ж року.
Окрім того, сама свідок ОСОБА_16 повідомила суд, що 31 серпня 2019 року ділянка місцевості, перед її вікном була розчищеною і вона вільно проглядала подвір'я домоволодіння ОСОБА_15 .
Всі інші доводи сторони захисту були предметом розгляду в суді першої інстанції і на них судом була надана аргументована відповідь.
Згідно п.29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Ruiz Torija v Spain» від 09 грудня 1994 року, ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
За такого, дослідивши докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_19 у спричиненні необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані судом за ст.128 КК України.
Щодо доводів прокурора відносно того, що суд в обвинуваченні визнаному доведеним, не сформулював фактичні обставини щодо суб'єктивної сторони, а саме - щодо форми вини та мотиву скоєного правопорушення, то вони не є слушними.
Так, за нормативним визначенням необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння вказаних ушкоджень і причинним зв'язком між згаданим діянням та наслідками, а за суб'єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у виді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.
Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції в обвинуваченні визнаному доведеним зазначено і мотиви вчиненого кримінального правопорушення і форму вини обвинуваченого.
Так, судом зазначено, що ОСОБА_8 внаслідок конфлікту, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс не менше одного удару в область голови ОСОБА_11 , від якого останній упав на землю на ліву бокову сторону, в результаті чого отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому шийки лівого стегна зі зміщенням уламків, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я. При цьому, наносячи удари ОСОБА_11 в область голови, ОСОБА_8 хоча й не передбачав, але повинен був та міг передбачити, що ОСОБА_11 може отримати тілесні ушкодження внаслідок падіння, і таким чином допустив злочинну недбалість заподіявши потерпілому необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження. ( т.3 а.к.п.36)
Таким чином, судом викладено формулювання обвинувачення в мотивувальній частині вироку, як того вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 р.№5
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання обвинуваченому суд дотримався вимог ст.65 КК України. Так, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, дані про особу обвинуваченого, а саме, що ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні доньку, 2015 року народження, раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання судом не було встановлено.
Також судом першої інстанції було враховано, що згідно досудової доповіді, ризик повторного вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства визнається середнім.
З урахуванням зазначеного, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції інкримінованої йому статті.
За такого, вирок суду відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, як того просять апелянти.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.07.2021р. щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: