Справа № 444/2299/18 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.
Провадження № 22-ц/811/754/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
20 січня 2022 року м.Львів
Справа № 444/2299/18
Провадження № 22ц/811/754/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Приколоти Т.І.,
суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Жовківського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Жовква 26 жовтня 2020 року у складі судді Мікули В.Є., у справі за позовом АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ОСОБА_2 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області (правонаступником якої є Львівська міська рада) про скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки, визнання недійсними державних актів, скасування записів у Поземельній книзі, скасування державної реєстрації права на земельні ділянки, та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками,-
встановив:
1 серпня 2018 року АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 17,1368 га Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком Рудно-Підбірці 2 від 17 км + 200 м до 20 км + 544 м в адміністративних межах с.Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області для забезпечення функціонування залізничного транспорту в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» перебуває земельна ділянка смуги відведення, зокрема в адміністративних межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області в межах, зазначених у цьому плані. Зазначає, що вказана земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває в користуванні ПАТ «Укрзалізниця» та закріплена за регіональною філією «Львівська залізниця». Вказує, що право власності на земельну ділянку у відповідача виникло на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки № 1601 від 3 червня 2011 року Серії ВРК № 429839 та договору купівлі - продажу незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки від 3 червня 2011року № 1598 ВРК № 429838. Згідно цих договорів вказані земельні ділянки належали продавцеві ( ОСОБА_4 ) на підставі державних актів на право приватної власності на землю, які були видані на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області 13 сесії 5 демократичного скликання від 24 липня 2007 року № 8, відповідно до якого видано державні акти на право власності на земельні ділянки. Рішення Малехівської сільської ради та виданий на його підставі державний акт вважають незаконними та такими, що порушують право залізниці на постійне користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. Вказує, що правовий статус земель залізничного транспорту визначений законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб, аніж відповідно до закону. Спірна земельна ділянка була зайнята об'єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положення «Про землі, надані транспорту». «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги» від 1962 року відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення права залізниці на землі смуги відведення в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, виготовлення та отримання державного акту не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Общих начал землепользования и землеустройства (Постанова ЦИК СССР 15 грудня 1928 року). Вважає, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області під час прийняття оскаржуваного рішення порушила п. б ч. 4 ст. 84 ЗК України, згідно якої до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Майно залізниці є державною власністю і закріплене за нею на праві повного господарського відання. Стверджує, що Малехівська сільська рада не мала правових підстав приймати оскаржуване рішення, порушуючи право землекористування залізниці. Залізниця як суміжний користувач не погоджувала ні проект відведення земельної ділянки, ні акт встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та у жодному випадку не надавала погодження на вилучення земельної ділянки. Просить визнати незаконними та скасувати рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області 13 сесії 5 демократичного скликання «Про затвердження проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 » від 24 липня 2007 року № 8; скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1601 від 3 червня 2011 року ВРК № 429839; скасувати договір купівлі продажу незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки від № 1598 від 3 червня 2011 року ВРК № 429838; визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки Серії ЯМ № 325424 та Серії ЯМ № 325425 від 9 квітня 2012 року, видані на ім'я ОСОБА_2 ; скасувати запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:009:00741 шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 4622785700:01:009:0031, зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельних ділянок.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржує АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця».Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви.
16 червня 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 325424 такий видано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1598 від 3 червня 2011 року ВРК № 429838. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
З державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 325425 вбачається, що такий видано ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1601 від 3 червня 2011 року ВРК № 429839. Цільове призначення земельної ділянки - ведення особистого селянського господарства.
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 3 червня 2011 року земельна ділянка (кадастровий номер 4622785700:01:009:0041) належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на землю Серії ЯД № 432918, виданого 9 жовтня 2007 року Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 лютого 2006 року, реєстровий № 133 та рішення 13 сесії 5 скликання Малехівської сільської ради № 8 від 24 липня 2007 року.
Згідно договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку і земельної ділянки від 3 червня 2011 року незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 на підставі Витягу про державну реєстрацію прав, виданого 26 травня 2011 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки». Земельна ділянка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області на підставі рішення 13 сесії 5 скликання Малехівської сільської ради № 8 від 24 липня 2007 року.
Рішенням № 8 13 сесії 5 демократичного скликання Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 24 липня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1605 га (зміна цільового призначення земельної ділянки), наданої для ведення особистого селянського господарства, будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою ОСОБА_4 згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 17 січня 2007 року за № 3565.
Оскаржуване рішення мотивоване наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» і є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. З 1 грудня 2015 року ДТГО «Львівська залізниця» діє в якості регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, які надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».
Згідно із ст. 68 ЗК України до таких земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель належать землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власникові.
Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Частиною першою статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Згідно зі ст. 3 цього Закону Державний земельний кадастр базується на принципі об'єктивності, достовірності та повноти його відомостей.
Згідно зі ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'кта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
У позовній заяві позивач посилається на план смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Нестеровського (тепер - Жовківського) району Львівської області від 11 км+ 106 м до 20 км+ 534 м, який був розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році; внутрішній акт, з якого вбачається, що комісією в складі головного інженера виробничого підрозділу «Кам'янка-Бузька дистанція колії» ОСОБА_5 , інженера-землевпорядника ОСОБА_6 , старшого шляхового майстра ОСОБА_7 здійснено обстеження земельної ділянки в межах населеного пункту на території Малехівської сільської ради, де в межах Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області на 20 км + 480 м - 20 км + 510 м за напрямком Рудно - Підбірці (права сторона по ходу кілометрів) в смузі відведення залізниці поблизу залізничного полотна на відстані 10-12 м від осі головної колії знаходиться залізна огорожа, що огороджує земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженні користувались технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки загальною площею 17,1368 га Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» під існуючими об'єктами залізничного транспорту за напрямком «Рудно-Підбірці» від 17 км + 200 м до 20 км + 554 м в адміністративних межах с.Малехів Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області; податковими деклараціями з плати за землю.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про держаний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Стаття 24 зазначеного Закону встановлює, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Позивач посилається на те, що право землекористування спірною земельною ділянкою виникло у нього відповідно до описаного вище плану полоси відведення 1962 року.
У п.п. 27, 32 «Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30 січня 1963 року передбачені вимоги щодо складання документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування підрозділами залізниць.
Пункт 10 Положення про землі, надані транспорту, затвердженого постановою РНК СРСР 7 лютого 1933 року, регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством.
Земельний кодекс УРСР, затверджений постановою ВЦВК від 29 листопада 1922 року (із змінами та доповненнями від 27 червня 1927 року), передбачав обов'язковість оформлення, державної реєстрації та видачі землекористувачам правопідтверджуючих документів на землю.
Стаття 10 Закону СРСР від 13 грудня 1968 року «Про затвердження основ законодавства СРСР і союзних республік» встановлювала обов'язковість оформлення державних актів на право користування землею та видачі їх землекористувачам, яким заборонялось користування наданою земельною ділянкою до видачі державного акту.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно із ст. 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На підставі аналізу наявних у справі доказів та встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у АТ «Укрзалізниця» відсутні належним чином оформлені документи на земельну ділянку, які б посвідчували право користування, а «План границ полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги», на який посилається позивач, не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
Судом встановлено, що наявний у позивача «План полосы отвода линии Рудно-Подборцы Львовской железной дороги 1962 г.» є лише одним із документів містобудівної документації, який виготовлявся з метою вчинення подальших дій для належного оформлення землекористування.
Позивачу необхідно було отримати державний акт на право користування земельною ділянкою, як правовстановлюючий документ. План смуги відведення не є документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, не є правовстановлюючим документом.
Станом на 1962 рік на залізничному транспорті України діяла «Инструкция о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода», затверджена Міністерством шляхів сполучення СРСР від 1 листопада 1955 року, яка втратила чинність з 30 січня 1963 року відповідно до «Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полос отвода».
З Плану смуги відводу лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці Нестеровського району Львівської області вбачається, що такий є додатком до проекту № 197- Л, виконаний Дорожньою проектною конторою Південно-Західної залізниці Міністерства шляхів сполучення.
З пояснювальної записки до цього Плану вбачається, що такий складений у масштабі 1:5000 в адміністративних межах району та узгоджений зі старшим землевпорядником району і начальником дистанції колії.
План погоджений старшим землевпорядником Нестеровського району, заступником начальника Підзамчівської дистанції колії, начальником Львівської дистанції захисних лісонасаджень.
Є встановленим, що План смуги відводу не був затверджений Виконкомом Нестеровської районної ради, а тому є лише частиною містобудівної документації.
Такий план не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці, а містить лише умовне позначення «Межа смуги відводу», без позначення відстані та одиниці виміру відстані, що спростовує твердження позивача про те, що ширина смуги відведення становить 20 метрів.
Встановлено, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують повноваження осіб, які виступали підписантами Акту обстеження земельної ділянки та доказів, що такі є працівниками ВП «Кам'янка Бузька дистанція колії», їх підписи не скріплені печаткою ВП «Кам'янка Бузька дистанція колії».
У даних щодо розміру земельної ділянки, якою користується позивач, у Акті обстеження земельної ділянки та податковій декларації з плати за землю є розбіжності, оскільки у податковій декларації зазначено, що позивач користується земельною ділянкою площею 14,20 га, а у Акті обстеження земельної ділянки зазначено, що позивач користується земельною ділянкою площею 17,1368 га.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що податкова декларація не підтверджує позовні вимоги позивача, оскільки з такої неможливо встановити в яких саме межах знаходиться земельна ділянка площею 14,20 га, за яку позивач сплачує земельний податок.
Докази того, що відповідачем порушено права позивача, відсутні.
Позивачем не доведено порушення Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області норм законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно із ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. а-б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із ч. 2 ст. 83 цього Кодексу у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Позивач зазначає про самовільне зайняття спірної земельної ділянки, посилається на те, що така ділянка відноситься до земель транспорту.
Судом встановлено, що рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району передано у приватну власність земельну ділянку ОСОБА_4 , який надалі відчужив спірну земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок і земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 .
На підставі рішення видано державний акт про право власності, що спростовує твердження позивача про самовільне зайняття спірної земельної ділянки.
Позивач посилався на те, що спірна земельна ділянка була передана у власність без погодження з позивачем, як суміжним землекористувачем, проекту відведення земельних ділянок, актів встановлення і узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі та без погодження на вилучення земельної ділянки з його (позивача) постійного користування.
На час прийняття рішення Малехівською сільською радою право позивача на спірну земельну ділянку не підтверджувалося жодним правовстановлюючим документом. Тому, станом на час прийняття оспорюваного рішення Малехівською сільською радою Жовківського району Львівської області, спірна земельна не належала на праві користування позивачу, оскільки останній не оформив таке у відповідності до діючого тоді земельного законодавства. Відтак, при винесенні оскаржуваного рішення сільська рада діяла в межах наданих їй повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.
Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваного рішення сільської ради недійсним, визнання недійсними договорів, стороною яких позивач не є, а докази про порушення його прав відсутні.
План смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці в адміністративних межах Нестеровського (тепер - Жовківського) району Львівської області від 11 км+106м до 20 км+534м, розроблений проектною організацією Дорпроект Південно-Західної залізниці у 1962 році, не підтверджує належним чином факту накладення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 на землі позивача. З матеріалів справи вбачається, що між земельними ділянками сторін наявна дорога місцевого значення.
Обізнаний із своїми правами позивач, із клопотанням про призначення експертизи в справі для підтвердження своїх позовних вимог до суду не звертався, за своєю ініціативою експертизу не провів. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів того, що права позивача порушені, оскільки для таких висновків мають бути надані належні і допустимі докази, які б беззаперечно вказували яка саме земельна ділянка перебувала у користуванні позивача, де проходить її межа, чи порушена ця межа відповідачем. Такими доказами можуть бути висновки експертизи чи спеціаліста.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 4 і 17 листопада 2021 року (справи №№ 444/2319/18 і 444/2195/18-ц).
Зурахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що з висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 24 січня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк