Справа № 464/2122/17 Головуючий у 1 інстанції: Дулебко Н.І.
Провадження № 22-ц/811/2263/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
20 січня 2022 року м.Львів
Справа № 464/2122/17
Провадження № 22ц/811/2263/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова, постановлену у м. Львові 27 травня 2021 року у складі судді Дулебка Н.І., у справі за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
встановив:
5 травня 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 7 листопада 2018 року у справі №464/2122/17. В обґрунтування заяви посилається на те, що цією ухвалою тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань, покладених рішенням Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/2177/17 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики у розмірі 92 000 доларів США, що еквівалентно на день ухвалення рішення 2 388 320 грн., процентів за користування коштами у сумі 1 524 263,51 грн., 3 % річних в сумі 276 074,99 грн. Вказує, що обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_3 таких обмежень не існує, жодних дій, які б свідчили про факт ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, нею не вчинено. На виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 7 листопада 2018 року видано виконавчий лист №464/2122/17, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області 1 червня 2018 року відкрито виконавче провадження №56516972. У межах виконавчого провадження проводились електронні торги, на яких реалізовувалось належне ОСОБА_3 майно, а саме: 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами яких приватним виконавцем тричі складались протоколи про визнання електронних торгів такими, що не відбулися. Стягувач ОСОБА_5 скористалась правом, передбаченим ч. 6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», та залишила за собою нереалізоване майно. Вищевказане свідчить, що рішення поступово виконується. Окрім цього, у зв'язку з реалізацією 1/4 частки квартири станом на день звернення до суду у ОСОБА_3 відсутнє будь-яке інше майно, яке могло б забезпечити виконання рішення суду. Зазначає, що застосоване обмеження порушує право ОСОБА_3 на свободу пересування та не є пропорційним меті його застосування. Таке обмеження може бути виправданим лише тоді, коли дійсно сприятиме погашенню заборгованості, проте навіть якщо зазначене обмеження свободи було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Враховуючи практику ЄСПЛ, відсутність у боржника будь-якого іншого майна, яке б могло забезпечити виконання рішення суду, вважає, що застосування щодо ОСОБА_3 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є неправомірним і таким, що порушує права людини, оскільки продовжується протягом тривалого часу, є непропорційним втручанням у її права та права її дітей, що позбавляє можливості останніх зустрітись із родичами, які проживають за межами України.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвала не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вказує, що обмеження на виїзд боржника ОСОБА_3 з України являє собою втручання в її право покидати країну, гарантоване пунктом 2 статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що суд першої інстанції, продовжуючи дію обмеження на невизначений строк, виходить лише з факту невиконання зобов'язання. При цьому оскаржувана ухвала не містить жодного належного обґрунтування ухилення боржника від виконання зобов'язання з посиланням на відповідні докази. Просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву.
9 грудня 2021 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на те, що вважає апеляційну скаргу безпідставною та поданою з метою подальшого невиконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року. Вказує, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, прийнятою із додержанням норм матеріального та процесуального права, та, зокрема, - із додержанням принципів Конвенції з прав людини. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 92 000 доларів США, що еквівалентно на день ухвалення рішення 2 385 560 грн., проценти за час користування коштами в сумі 1 524 263, 51 грн., 3% річних в сумі 276 074, 99 грн.
На виконання цього рішення 25 травня 2018 року Сихівським районним судом м.Львова видано виконавчий лист №464/2122/17. На його підставі 1 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Маковецьким З.В. відкрито виконавче провадження №56516972.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем вживались заходи для примусового виконання рішення суду, однак таке боржником не виконано.
Під час здійснення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості реалізовано належну боржнику на праві спільної сумісної власності ј частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 та передано стягувачу ОСОБА_5 за ціною третіх електронних торгів 247 775,50 грн., а також земельну ділянку площею 0,0969 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4623685300:01:002:0179, за адресою: АДРЕСА_2 , сума коштів від реалізації - 426 759 грн.
Листом Територіального сервісного центру 4641 МВС України від 4 червня 2018 року стверджується, що за боржником зареєстровано транспортні засоби: Audi Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та Audi A4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою приватного виконавця від 6 червня 2018 року оголошено розшук цих транспортних засобів.
З бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» вбачається, що ОСОБА_3 за період з 1 березня 2014 року до 1 березня 2019 року здійснила тридцять поїздок за межі України.
Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 7 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 6 березня 2019 року, тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання зобов'язань за рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно із ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.Суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань.
Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення, є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав.
Встановлене судом тимчасове обмеження у праві виїзду фізичної особи за межі України може бути скасоване, якщо відпала правова підстава для застосування такого обмеження. Зокрема, у разі виконання рішення боржником у повному обсязі чи закінчення виконавчого провадження з інших підстав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Судом встановлено, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду, вчиняє дії, спрямовані на приховування майна та ухилення від плати боргу, що є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. При цьому, поїздки за кордон тягнуть за собою витрати у вигляді витрат на переїзд (в даному випадку авіа переліт), витрат на оренду/найм житла, харчування та інше, що дає підстави стверджувати, що боржник володіє певними коштами, однак ухиляється від виконання рішення суду та не сплачує борг.
Встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України було передбачено законодавством України станом на час набрання судовим рішенням про стягнення боргу законної сили.
Жодних, передбачених чинним законодавством обставин, які б свідчили про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні такого обмеження прав особи, не встановлено.
Встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та здійснює відповідну діяльність, має у власності рухоме майно, місцеперебування якого не вказала, та добровільно, в тому числі в період дії вказаного тимчасового обмеження, не вчиняла достатніх дій з метою погашення боргу та виконання судового рішення.
Постановою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року, якою закрито провадження за скаргою представника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Верховним Судом зазначено, що закриваючи провадження у справі, апеляційний суд правильно зазначив, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2017 року не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а відповідачами у справі є їх законні представники - батьки, які брали участь у розгляді справи, та скористатися правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. У зв'язку з цим, підстави вважати їх особами, чиї права порушені оскаржуваним рішенням, відсутні.
Доводи про те, що тимчасовим обмеженням ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України порушуються права її неповнолітніх дітей є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що продовжує існувати потреба у подальшому застосуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 до виконання нею зобов'язань, покладених судовим рішенням, зазначений захід залишається пропорційним меті його застосування та сприятиме стягненню боргу на користь стягувача.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391, 441 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 24 січня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк