Дата документу 26.01.2022 Справа № 337/2682/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/2682/21Головуючий у 1-й інстанції Калюжна В.В.
Пр. № 22-ц/807/169/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
26 січня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,
за участі секретаря Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2021 року про залишення без задоволення заяви про забезпечення доказів у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - Банк), заінтересована особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про забезпечення доказів
У травні 2021 року Банк звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із заявою про забезпечення доказів (а.с. 1-2), в якій просив витребувати у Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) матеріали спадкової справи № 61 за 2020 рік після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_1 , для встановлення кола спадкоємців, до яких має бути пред'явлений позов про стягнення заборгованості.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сидорову М.В. (а.с. 18).
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2021 року (а.с.20) дану справу за заявою Банку про забезпечення доказів передано за підсудністю на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Калюжну В.В. (а.с. 24).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2021 року (а.с. 35) заяву Банку про забезпечення доказів у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 38-46) просив ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення доказів задовольнити.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 47).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 50), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 51), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень). Крім того, суддя-доповідач перебувала у додатковій відпустці у жовтні 2021 року (а.с. 57).
Інший учасник цієї справи не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
У дане судове засідання представник заінтересованої особи - Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не з'явився, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.
Навпаки, заінтересована особа подала апеляційному суду заяву (а.с.58-59), в якій просила апеляційний суд розглядати дану справу за відсутності його представника.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371 - 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву заінтересованої особи задовольнити, розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю представника заінтересованої особи за присутністю представника Банку - адвоката Плескачової Т.В. (а.с.41-43).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Банку, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, залишаючи без задоволення вищезазначену заяву Банку у цій справі, керувався ст.ст. 83, 84, 116, 117, 260, 261, 247, 353 ЦПК України та виходив із такого.
Ч. ч. 1, 2, 3 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Крім того, відповідно до ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Виходячи зі змісту заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про її необґрунтованість, оскільки, позивачем не надано достатніх доводів про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим в подальшому, що у розумінні ст. 116 ЦПК України, визначено метою забезпечення доказів у справі.
Крім того, з повідомлення Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), копію якого долучено до матеріалів справи, не вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 до нотаріуса зверталися спадкоємці з відповідними заявами, що дає підстави вважати, що витребувана заявником інформація - матеріали спадкової справи з метою встановлення спадкоємців не може бути використана для подання вищезазначеного позову.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства „ Державний ощадний банк України ” про забезпечення доказів у цій справі не підлягає задоволенню.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає, є помилковою.
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що Банк подав вищезазначену заяву про забезпечення доказів:
- у вигляді матеріалів конкретної спадкової справи (фотокопії) № 61/2020 рік, яка вже відкрита Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором від 05.05.2018 року, про що Банку достовірно відома, оскільки остання відкрита саме за його вимогою, як кредитора,
- саме до подачі позову, оскільки Банку потрібна інформація із цієї спадкової справи для того, щоб визначитись із відповідачем (відповідачами) для складання і подачі Банком з дотриманням строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України, позову до суду для стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, якими можуть бути спадкоємці померлого, які прийняли спадщину після смерті позичальника ОСОБА_1 , та обґрунтування саме належності цього відповідача за позовом Банку;
- в разі наявності відкритої спадкової справи нотаріальна контора мала збирати відповідну інформацію, а саме: робити запити щодо з'ясування наявності:
= будь-яких заповітів спадкодавця на будь-кого,
= інших спадкових справ, які могли бути відкриті після смерті позичника іншими нотаріальними конторами чи приватними нотаріусами,
= спадкового майна (рухоме чи нерухоме, його вартості),
= спадкоємців, у тому числі, що могли прийняти спадщину в поряду ст. 1268 ч. 3 ЦК України, якщо вони були зареєстровані (постійно проживали) на день смерті за однією адресою разом із спадкодавцем,
= тощо;
- і, скоріш за все, нотаріальна контора це робила, і у матеріалах спадкової справи, можливо, міститься інформація, яка допоможе Банку при складанні та подачі майбутнього вищезазначеного позову, навіть, якщо будь-які спадкоємці за законом чи заповітом ніколи не звернуться до нотаріуса (приватного чи державної нотаріальної контори) за прийняттям чи оформленням спадщини після смерті вищезазначеного позичальника),
- проте, інформація про спадкоємців може бути не отримана Банком у подальшому у нотаріальної контори взагалі ніколи, оскільки нотаріальна контора відмовляється надати Банку інформацію саме про вчинені нею нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, посилаючись лише на те, що лише відповідні особи та органи, та зокрема суд, до яких у даному випадку Банк не відноситься, можуть витребувати останню (відповідь нотаріальної контори Банку - а.с.11),
- і хоча 6-місячний строк для прийняття спадщини у нотаріальному порядку спадкоємцями збіг ще 31.01.2020 року і спадкоємці можуть звернутись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини і потім роками чи ніколи не оформлювати спадщину (отримувати свідоцтво у нотаріуса на останню), нотаріальна контора взагалі повідомляє Банку таке (а.с.11):
«…Доводимо до Вашого відома, що інформацію про спадкоємців, які прийняли спадщину та про видачу свідоцтва про право на спадщину, надати не можемо, оскільки відповідно до «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» глава 10, п.4, п.п.4.16, нотаріус письмово повідомляє кредитора про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину у разі наявності заборони відчуження майна.
Повідомляємо, що згідно з ст. 8 Закону «Про нотаріат» довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особа, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом на обґрунтовану вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів.
Після звернення спадкоємців до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори вони будуть ознайомлені з Вашою вимогою (претензією) до спадкоємців…».
Способами забезпечення доказів є…витребування… доказів… (ст. 116 (Забезпечення доказів) ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 84 ч. 1 ЦПК України (Витребування доказів) учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправи подати клопотання про витребування доказів судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду ..до.. подання позовної заяви (ст. 116 ч. 3 ЦПК України).
Якщо кредитор спадкоємця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину (ст. 1281 ч. 3 ЦК України).
Банк вважає, що при вищевикладених обставинах він може дізнатись про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину після смерті позичальника шляхом забезпечення доказів (витребування матеріалів вищезазначеної спадкової справи (фотокопії) судом у вищезазначеної нотаріальної контори у цій справі до подачі ним відповідного позову до суду.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України).
У даному випадку Банк, як учасник цієї справи, бажає реалізувати своє право на позов, як позивач, саме до належного відповідача, тобто спадкоємця вищезазначеного позичальника, який є чи вважається в силу вимог закону таким, що прийняв спадщину після смерті останнього.
Відповідно до вимог ст. 12 ч. 5 п. 4 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
При вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви Банку про забезпечення доказів у вигляді матеріалів вже наявної у нотаріальної контори вищезазначеної спадкової справи (фотокопії) є помилковим.
Разом із тим, поза межами компетенції апеляційного суду, передбаченої ЦПК України, є вимоги апеляційної скарги Банку про ухвалення саме апеляційним судом нового судового рішення про забезпечення доказів у цій справі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.
Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В разі скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції за результатами розгляду справи в порядку, передбаченому ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізького обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 червня 2021 року у цій справі скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 28.01.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.