27.01.2022 Справа №607/18202/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
присяжних Штопко Ю. С., Пацалюк Ю. А.
за участю секретаря с/з Медвідь О. А.
учасників справи
заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Копичинецька міська рада про визнання безвісно відсутньою, -
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, за участю заінтересованої особи - Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є її родичем, однак понад 30 років заявник жодного разу його не бачила та відомостей про його місцезнаходження немає. ОСОБА_2 є співвласником 3/5 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно заявник є співвласником 2/5 частки даного житлового будинку, а тому, визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідне заявнику для оформлення прав на спадкове майно, а саме, 3/5 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_2 не проживає.
Заявник у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, однак подали заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують щодо задоволення заяви.
Заслухавши пояснення заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявнику ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.08.2017, посвідченого державним нотаріусом Теребовлянської державної нотаріальної контори Хомутовою О.М., зареєстровано в реєстрі за № 965, належить на праві призваної спільної часткової власності 2/5 частки житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 41,3 кв. м., житловою 32 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина даного житлового будинку, а саме, 3/5 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, б/н, від 06.02.1985, посвідченого Гусятинською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 236, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 253190114 від 18.04.2021.
Згідно довідки Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області від 15.08.2017 № 15188 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син заявника), житель АДРЕСА_2 , дійсно звертався в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області по факту втрати родинних зв'язків із гр. ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_2 за місцем проживання відсутній. Даний факт зареєстровано в ЖЄО Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області за № 7725 від 10.03.2017.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 04.11.2021 вбачається, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не значиться.
Згідно відповіді Тернопільського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.12.2021 № 2864/25.16.4-01 на запит Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2021 повідомлено про відсутність актового запису про смерть гр. ОСОБА_2 . Перевірку наявності актових записів про смерть проведено по первинних та поновлених актових записах за період з 01.01.2014 по теперішній час, а також, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Із листа Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 22.12.2021 № 04-00-011-85615 вбачається, що в Реєстрі Вінницької міської територіальної громади відсутня інформація стосовно реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадах.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Предметом доказування у справі про оголошення фізичної особи безвісно відсутньою є обставини, які підтверджують відсутність відомостей про місцеперебування особи у місці її постійного проживання протягом одного року, вживання заявником заходів до розшуку особи, неможливість встановлення місця знаходження даної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 серпня 2019 року у цивільній справі №225/2576/17 (провадження №61-30491св18), безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалось встановити місця її знаходження (переживання). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 України; наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісною відсутньою.
Положення статті 43 ЦК України передбачають перш за все з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:
а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;
б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;
в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;
г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.
Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (постанова Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц).
Таким чином, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Під час розгляду справу суду необхідно з'ясувати місце постійного проживання особи на час її зникнення, заходи, які приймала заявник для встановлення місцезнаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд зазначає, що саме на заявника покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав заяви довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх вимог і відповідно, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, заявник повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини.
Як вбачається із поданої до суду заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, підставою для звернення заявника із вказаною заявою є її намір оформити права на спадкове майно, а саме, 3/5 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Однак, суд зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б у достатній мірі надавали змогу підтвердити факт безвісної відсутності ОСОБА_2 . Заявник не повідомив про наявність в нього складнощів в отриманні доказів на підтвердження вимог поданої заяви.
Крім цього, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що заявник є родичем ОСОБА_2 .
Так, заявником не надано суду будь-якої інформації з Державної прикордонної служби України, за допомогою якої можливо було б встановити або спростувати факт перетинання кордону особою, якої заявник просить визнати безвісно відсутнім.
Клопотань про витребування будь-яких доказів заявником до суду подано не було.
Згідно з ч. 2 ст. 294 ЦПК України, з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Так, згідно відповіді Тернопільського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 10.12.2021 № 2864/25.16.4-01 на запит Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.11.2021 повідомлено про відсутність актового запису про смерть гр. ОСОБА_2 . Перевірку наявності актових записів про смерть проведено по первинних та поновлених актових записах за період з 01.01.2014 по теперішній час, а також, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Тернопільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Із листа Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 22.12.2021 № 04-00-011-85615 вбачається, що в Реєстрі Вінницької міської територіальної громади відсутня інформація стосовно реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_2 .
Натомість, матеріали справи не містять, а заявником не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б надавали можливість ідентифікувати особу зниклого, а також, встановити число та місяць народження ОСОБА_2 .
Неможливість одержання особових даних стосовно фізичної особи про визнання безвісно відсутнім, якого заявлено у справі не дає суду підстав для встановлення таких відомостей за відсутності доказів, які посвідчують особу ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, а тому, мають бути вжиті всі заходи для з'ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.
Процес розшуку безвісно відсутніх осіб регулюється такими нормативно-правовими актами законодавчого рівня, як Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України «Про Національну поліцію» та «Про оперативну-розшукову діяльність».
Так, статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що одним із повноважень поліції є розшук безвісно зниклих осіб; початок розшуку безвісно зниклих осіб є підставою для відкриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», інформація про безвісно зниклу особу є підставою для здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду.
Стаття 18 цього Закону встановлює, що заява про розшук особи, зниклої безвісти, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України.
Суд критично ставиться до доводів заявника щодо того, що її син ОСОБА_3 звертався до Тернопільського міського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області із офіційною заявою по факту втрати родинних зв'язків із гр. ОСОБА_2 , та того, що Відділ поліції розшукував зазначену особу, оскільки, як вбачається зі змісту заяви, вона подавалася не про його розшук, як це передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», а про встановлення родинних зв'язків.
Суд звертає увагу на те, що за вимогами Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», розшук припиняється тільки після встановлення місця перебування особи, зниклої безвісти, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи з повідомленням про це родичів та заявника, якщо заявник не є родичем.
Доказів заведення розшукової справи та відкриття кримінального провадження з приводу зникнення ОСОБА_2 суду не надано.
Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, заявник повинен у судовому засіданні довести обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.
Так, в якості підтвердження своїх вимог, заявник посилається на обставини, що понад 30 років заявник жодного разу ОСОБА_2 не бачила та відомостей про його місцезнаходження немає.
Як було зазначено вище, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1 ст. 43 ЦК України).
Таким чином, можливість визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою обумовлена тривалою відсутністю у місці постійного проживання.
Відповідно до доктрини цивільного права у випадку визнання фізичної особи безвісно відсутньою має місце умовна презумпція смерті (немає підстав вважати її живою), а у випадку оголошення її померлою - безумовна презумпція смерті (є підстави, що дають припустити її смерть).
В матеріалах цивільної справи відсутні також докази на підтвердження того, що заявник вживала заходи, спрямовані на розшук ОСОБА_2 , зокрема, що вона звернулась з відповідною заявою до місцевого правоохоронного органу. Відсутні також докази на підтвердження того, що на підставі поданої заяви була заведена оперативно-розшукова справа, за результатом якої не вдалось відшукати ОСОБА_2 .
До того ж, в матеріалах справи відсутня інформація, що заявник вичерпала всі можливості для вирішення даного питання, за для якого звернулась із вказаною заявою, зокрема, до заяви заявник надає лише відомості, що підтверджують її особу, та довідку Тернопільського відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області від 15.08.2017 № 15188 про те, що даний час ОСОБА_2 за місцем проживання відсутній.
Інших доказів, які могли б підтвердити заявлені заявником обставини, в матеріалах справи відсутні. Лише одна довідка не може свідчити про те, що особа є дійсно безвісно відсутньою.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б могли у своїй сукупності свідчити про наявність обставин, які входять до предмету доказування в даному випадку. Надані заявником докази не доводять в достатній мірі всієї сукупності обставин, необхідних для визнання фізичної особи безвісно відсутньою, викладених в ст. 43 ЦК України.
Сам по собі факт непроживання вказаної вище особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність у заявника відомостей про його місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою.
Водночас, суд звертає увагу на те, що правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою є більш об'ємними за своїм правовим змістом, оскільки, відповідно до ст. 44 ЦК України, тягнуть за собою також обмеження права власності такої особи, яке є непорушним та абсолютним, зокрема, шляхом встановлення опіки над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, виконання опікуном цивільних прав та обов'язків, а саме погашення зобов'язань за рахунок майна такої особи. Суд зазначає, що необхідність визнання особи безвісно відсутньою повинна бути достатньо вагомою та такою, що не може бути досягнута за рахунок інших процедур.
Виходячи з встановлених обставин, наданих доказів та вимог закону, вбачається, що при розгляді справи не встановлено наявності юридичного складу для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, а тому, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Копичинецька міська рада про визнання безвісно відсутньою.
На підставі наведеного, керуючись ст. 43 ЦК України, ст.ст. 10, 19, 76-78, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 305, 308, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Копичинецька міська рада про визнання безвісно відсутньою.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Копичинецька міська рада, місцезнаходження: м. Копичинці Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058380.
Повний текст рішення суду складено та підписано 28 січня 2022 року.
Головуючий суддяО. М. Вийванко
Присяжні Ю. С. Штопко
Ю. А. Пацалюк