Справа № 301/706/19
"27" січня 2022 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іршавського районного суду Закарпатської області в місті Іршава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2019 за №12019070100000216 про обвинувачення
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Брід, Іршавського району, Закарпатської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , з освітою 4 класи, не працюючий, раніше судимий 14 березня 2018 року Іршавським районним судом за ч. 2 ст. 296 КК України, вид покарання обмеження волі строком на два роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст. 296 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник обвинуваченого - ОСОБА_5
Обвинуваченому ОСОБА_3 було пред'явлено обвинувачення у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Обвинувачення сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, наступного змісту.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 03 березня 2019 року о 22 годині ОСОБА_3 , будучи раніше судимим за хуліганство, знаходячись на вулиці біля кафе-бару «АВС» розміщеного по вул. Центральна в с. Брід, Іршавського району, Закарпатської області, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та ігноруванні існуючих в суспільстві елементарних правил поведінки, добропристойності та моралі, бажаючи протиставити себе оточуючим та виявляючи своє зневажливе до них ставлення, побачивши ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_3 , які вийшли з кафе та йшли додому, останній маючи на меті спровокувати конфлікт, підійшов до них і безпричинно почав висловлювати образи вказаним особам, на що отримав зауваження, яке використав як привід розпочати бійку, після чого підбіг до ОСОБА_8 , захватив його руками за одяг та почав штовхати, далі рукою затиснутою в кулак наніс йому удар по обличчю. Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 один удар рукою затиснутою в кулак у праве плече, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця шкірних покровів передньої поверхні у верхній третині правого плеча, яке згідно висновку експерта №41 від 12.03.2019 за ступенем тяжкості кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав частково, тільки в частинні нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , суду показав, що в нього з потерпілою взагалі ніяких неприязних стосунків не було і на даний час вони спілкуються. Він зайшов до кафе - бару АВС, яке знаходиться в АДРЕСА_4 , де побачив потерпілу, її сестру та ОСОБА_8 . Виходячи з кафе він задав запитання саме ОСОБА_8 , що той робить в їхньому селі, тим більше з дівчатами з його села. На що ОСОБА_8 різко відповів. ОСОБА_3 це не сподобалось і він намагаючись його зупинити, схватив за комір куртки, після чого почалась штовханина, при цьому вони сперечались з ОСОБА_8 . Потерпіла ОСОБА_6 хотіла їх розборонити, але ОСОБА_3 , не розрахувавши своїх сил, різко її відштовхнув, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, у скоєному щиро розкаюється , просив вибачення у потерпілої, та просить суд не карати його суворо.
Вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.
Показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні показала, що вона з сестрою ОСОБА_9 та їх знайомим ОСОБА_8 19 березня 2019 року відпочивали в кафе-барі в селі Брід. Коли виходили з кафе до них підійшов обвинувачений ОСОБА_3 та почав питати у ОСОБА_8 - хто він, звідки, та, що робить в кафе з дівчатами з їх села. ОСОБА_8 йому різко відповів, ОСОБА_3 відреагував агресивно на відповідь, та перший потягнув його за комір, а потім завдав ОСОБА_8 удар, після чого почалась штовханина. Це перейшло у двосторонній конфлікт. Фактично даний конфлікт був не більше десяти хвилин. Вона хотіла розборонити ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , натомість ОСОБА_3 грубо її відштовхнув, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Сторонніх людей біля них та біля кафе не було. Також вона не бачила, щоб з кафе виходили, чи заходити в кафе сторонні люди, чи хтось із сторонніх робив зауваження ОСОБА_3 . На її думку, вказаний конфлікт відбувся з приводу того, що ОСОБА_8 не з їхнього села і у ОСОБА_3 виникли раптові, неприязні стосунки саме до ОСОБА_8 .
Показаннями свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що вона, перебувала в кафе зі своєю сестрою ОСОБА_6 та їх знайомим ОСОБА_8 . Коли вони вже виходили, майже біля дверей ОСОБА_3 почав в грубій формі питати ОСОБА_8 , що він робить в кафе з дівчатами з їх села. ОСОБА_8 йому відповів, після чого ОСОБА_3 вхопив його за комір куртки і почалась штовханина. Потерпіла ОСОБА_6 хотіла їх розборонити але ОСОБА_3 в грубій формі її відштовхнув. Через 7-10 хвилин всі розійшлися. Під час конфлікту сторонніх людей, крім них, не було. До них ніхто не підходив.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні показала, що вона працює барменом в кафе-барі «АВС» в с.Брід. Вона пам'ятає як 03 березня 2019 року під кінець її зміни, близько 22 години, в кафе відпочивали молоді люди, а саме - ОСОБА_6 зі своєю сестрою ОСОБА_7 та їх знайомим ОСОБА_8 . Коли вони вже виходили, майже на дверях до них підійшов ОСОБА_3 вони про щось розмовляли, але розмовляли тихо, ніякого конфлікту вона не помітила, ніяких голосних фраз чи висловів зі сторони ОСОБА_3 вона не чула. Приблизно через 5-10 хвилин вона вийшла з кафе і пішла додому, попереду бачила молодих осіб, які були в кафе, вони йшли спокійно, ніякого конфлікту, чи чогось іншого, що могло б привернути її увагу, вона не бачила і не чула.
Показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні показала, що вона 03.03.2019 разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ввечері відпочивали в кафе-барі «АВС» в с.Брід. Коли виходили з кафе вона відійшла за кафе з причини, що до неї подзвонила знайома і їй потрібно було поговорити по телефону. Повернувшись вона побачила, що на порозі кафе-бару сперечається ОСОБА_3 і ОСОБА_8 , які один одного штурхали за одяг, сторонніх осіб біля них не було. Біля них були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Даний конфлікт був приблизно десь до 10 хвилин. Після чого всі пішли додому. Вона з ОСОБА_8 та сестрами Дичанськими в одну сторону, а ОСОБА_3 в іншу. Також повідомила суд, що пам'ятає, як ОСОБА_6 сказала, що ОСОБА_3 її вдарив і вона обов'язково напише в поліцію заяву.
Показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні показав, що в березні 2019 року, близько 22 години, він з дівчатами ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 відпочивали в кафе - барі «АВС» в селі Брід. Коли вони вийшли з кафе на вулицю до них підійшов ОСОБА_3 та спитав у ОСОБА_8 , що він робить у барі з дівчатами. Побачивши, що ОСОБА_8 не хоче з ним спілкуватися, з силою штовхнув та схопив його за куртку, після чого дівчата почали голосно кричати, щоб ОСОБА_14 його відпустив. Знаючи про те, що ОСОБА_3 до бару прийшов з друзями, ОСОБА_8 злякався та вирвавшись від ОСОБА_14 втік. Чи перебував ОСОБА_3 в той час в стані алкогольного сп'яніння чітко відповісти не може. Також повідомив суд, що не бачив, щоб ОСОБА_3 крім нього когось штовхав чи бив, також підтвердив те, що фактично конфлікт, який тривав не більше 2-х хвилин, розпочався з того моменту коли він відмовився розмовляти з ОСОБА_3 , до того моменту він не бачив і не чув, щоб обвинувачений вчиняв якісь протиправні дії, крім цього зазначив, що під час штовханини ОСОБА_3 його не ображав. Інших осіб біля них не було.
Показання потерпілого та свідків суд визнає достовірними доказами, оскільки вони узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються дослідженими документами в справі.
Крім цього вина ОСОБА_3 підтверджується також матеріалами кримінального провадження:
-протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується, від 04.03.2019 в якій зазначено, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Іршавського відділення поліції Хустського відділу поліції капітан поліції ОСОБА_15 прийняв усну заяву від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що 03.03.2019 року біля 22 .00 години в с.Брід вулиця Центральна, біля кафе-бару ОСОБА_3 , мешканець с.Брід спричинив заявниці тілесні ушкодження в область правого передпліччя та ображав її та її хлопця ОСОБА_8 нецензурними словами (а.с.34);
- висновком експерта від 06 березня 2019 року № 41, згідно якого експерт дійшов висновку, що у громадянки ОСОБА_6 , 1998 року народження виявлено такі тілесні ушкодження: синець шкірних покровів передньої поверхні у верхній частині правого плеча. За ступенем тяжкості вказане тілесне ушкодження кваліфіковано, як легке тілесне ушкодження, що має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України, від 17.01.1995 р. Зазначені тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею за ударним механізмом спричинення і такими могли бути стиснуті в кулак руки сторонньої особи.
При цьому суд відомості зазначені у письмовому доказі, а саме - протоколі проведення слідчого експерименту від 18.03.2019 року (а.с.49-53) оцінює критично, оскільки відомості зазначені під час проведення слідчого експерименту спростовуються показаннями потерпілої у судовому засіданні, які повністю узгоджуються з показаннями допитаних під час судового розгляду свідків.
На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.3 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство.
Однак суд вважає, що така кваліфікація дій обвинуваченого є невірною і не відповідає фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду справи з наступних підстав.
Велика палата Верховного суду у Постанові від 03.07.2019 року по справі №288/1158/16-к, надаючи відповідь на питання щодо критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів, зокрема тих, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно, дійшла таких висновків.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 встановлено, що в обвинуваченого були неприязні відносини, що передували конфліктом зі свідком ОСОБА_8 , які виникли раптово при зустрічі.
Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки ОСОБА_3 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до свідка ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_6 на час конфлікту, яка виникла раптово, через невдоволення діями даного свідка та потерпілою, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.
Попередньою причиною нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 був раптово виниклий конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_8 . Дії ОСОБА_3 зумовлені наміром завдати шкоди, після раптово виниклого конфлікту, саме свідку ОСОБА_8 , а в подальшому, під час конфлікту, потерпілій ОСОБА_6 , і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження - за ч. 1 ст. 125 КК України.
Межі повноважень суду щодо перекваліфікації злочину окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
Якщо потерпілий у подальшому не відмовився від притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, суд наділений повноваженнями ухвалити обвинувальний вирок із перекваліфікацією діяння на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення незалежно від думки потерпілого щодо такої його юридичної оцінки.
Тому дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.3 ст. 296 КК України на ч.1 ст.125 КК України.
Таким чином, суд зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним таким:
03 березня 2019 року, близько 22 години, ОСОБА_3 знаходячись на вулиці біля кафе-бару «АВС» розміщеного по вул. Центральна в с.Брід, Іршавського району, Закарпатської області, під час короткочасної словесної суперечки зі свідком ОСОБА_8 , в ході якої ОСОБА_3 , діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з метою завдати тілесні ушкодження свідку ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_8 , наніс йому удар по обличчю після чого схвативши його руками за одяг, почав штовхати. Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_3 , після того як ОСОБА_6 хотіла їх розборонити, наніс потерпілій ОСОБА_6 один удар рукою стиснутою в кулак, у праве плече, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді: синця шкірних покровів передньої поверхні у верхній третині правого плеча, яке згідно висновку експерта №41 від 12.03.2019 за ступенем тяжкості кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що має незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів.
Таким чином, діяння обвинуваченого відповідають ознакам складу кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме - нанесення умисного легкого тілесного ушкодження.
При цьому суд зазначає, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (пункт другий частини першої статті 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.
Таким чином, під час судового розгляду кримінального провадження, розпочатого і спрямованого до суду за процедурою публічного обвинувачення, якщо прокурор у порядку статті 338 КПК не вносив до обвинувачення змін, які б трансформували його у приватне, до видалення суду до нарадчої кімнати не виникає жодних процесуальних перешкод для продовження кримінального провадження незалежно від наявності чи відсутності матеріально-правових підстав для перекваліфікації діяння на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення. Адже до прийняття судом відповідного рішення по суті справи процес не втрачає ознак публічності і його перебіг не ставиться у залежність від позиції потерпілого.
За результатами судового розгляду в нарадчій кімнаті суд відповідно до вимог статей 284, 369, 371-374 КПК ухвалює вирок або постановляє ухвалу, якими кримінальне провадження закінчується. З огляду на зазначене у контексті наявної у справі виключної правової проблеми з моменту видалення суду до нарадчої кімнати постає питання не щодо наявності чи відсутності підстав для продовження провадження, а щодо змісту і форми рішення, яке суд має право прийняти.
Проте у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність перекваліфікації дій особи зі злочину публічного обвинувачення на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, позиція потерпілого матиме вирішальне значення для подальшої долі кримінального провадження, зумовленої такою перекваліфікацією.
Вихід з нарадчої кімнати лише з метою надання потерпілому пропозиції висловитися про можливість застосування конкретної норми закону про кримінальну відповідальність поставить під сумнів неупередженість суду. Адже такі дії матимуть явно виражені ознаки висловлення судом ще до прийняття рішення по суті обвинувачення попередньої власної позиції щодо кваліфікації діяння.
Дана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №288/1158/16-к (провадження 13-28кс19), постанова від 03.07.2019.
При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує всі обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Обставин, що пом'якшують обвинувачення, є щире каяття обвинуваченого. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. А також те, що обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується наданою характеристикою №71 від 13.03.2019, згідно довідки від 14.03.2019 № 320/32-06 на обліку у лікарів психіатра, нарколога комунального закладу «Іршавська районна лікарня» не перебуває (а.с.48), потерпіла до обвинуваченого не має претензій ні матеріального ні морального характеру, в судовому засіданні повідомила суд, що примирилась з обвинуваченим та просить суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_3 , зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, всі пом'якшуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) покарання, в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу.
При цьому, суд зазначає, що обвинувачений раніше судимий за вироком від14 березня 2018 року Іршавського районного суду Закарпатської області за ч.2 ст.296 КК України, вид покарання обмеження волі строком на два роки, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, кримінальний проступок скоїв під час іспитового строку.
Частиною 3 ст. 72 КК України визначено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
З чого слідує, що покарання за вироком від 14 березня 2018 року Іршавського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 296 КК України у виді обмеження волі та визначене покарання у виді штрафу за даним вироком, за сукупністю вироків складанню не підлягають і виконуються самостійно.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.49 Кримінального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення (кримінального проступку) і до дня набрання вироком законної сили минули строки : 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Згідно до ч.ч. 2,3 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
У відповідності до ч.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 скоїв 03 березня 2019 року кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачений ч.1 ст.125 КК України, за який передбачені покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року, з моменту скоєння кримінального правопорушення минули строки визначенні ст.49 КК України, судом не встановлено обставини, які б вказували на підстави застосування переривання/зупинення перебігу давності при вирішенні питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, а тому у відповідності до вимог ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_3 може бути звільненим від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.
Документальне підтвердження процесуальних витрат на залучення експертів в матеріалах кримінального провадження відсутнє.
Речові докази по кримінальному провадженні - відсутні.
Цивільний позов потерпілою не заявлено.
Керуючись ст.ст. 94, 337, 370, 371, 373-376, 395 КПК України, п.1 ч.1. ст. 49, ч.5 ст.74 КК України, суд,
Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку) передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Іршавського
районного суду : ОСОБА_1