г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4371/21
Номер провадження 2/213/348/22
28 січня 2022 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/4371/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника,
Короткий зміст позовної заяви.
Позивач 25 років 7 місяців працював на Інгулецькому ГЗК. Звільнений з роботи 29.07.2005 за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. На момент звільнення підприємством не було сплачено йому одноразову допомогу. Однак, 17 листопада 2021 року він дізнався, що при звільненні роботодавець зобов'язаний був виплатити йому одноразову допомогу у розмірі 3-х місячних середніх заробітних плат, тому вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити йому одноразову вихідну допомогу в розмірі 4632,36 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку. Зазначив, що за період з 30.07.2005 по 17.11.2021 його розмір становить 324 520,62 грн., але, враховуючи принцип справедливості і співмірності просить стягнути на свою користь 90 000 грн.
Процесуальні дії у справі.
22.11.2021 позовна заява отримана судом.
30.11.2021 позовна заява прийнята до розгляду; провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяв (клопотань) від сторін не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ОСОБА_1 з 14.02.1966 по 05.06.1978, та з 3108.1992 по 29.07.2005 працював на Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті. Звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по ст.38 КЗпП України. Його загальний стаж роботи становить 25років 7 місяців.
Згідно довідки від 29.10.2021 про середню заробітну плату за 2 місяці, заробітна плата ОСОБА_1 за травень 2005 року не нараховувалась, оскільки він знаходився у щорічній відпустці, за червень 2005 року заробітна плата склала 469,86 грн., відпрацьовано 47,3 години, середньогодинна заробітна плата позивача становить 9,93 грн., середньоденна заробітна плата - 79,19 грн., середньомісячна заробітна плата за два останні місяці перед звільненням становила 1544,12 грн.
Із наданої Позивачем копії розрахункової відомості видно, що при звільненні у липні 2005 року позивачу одноразова допомога при виході на пенсію не виплачувалась.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини, які регулюють трудові відносини.
Норми права, які застосовує суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніш наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними у даному випадку є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці», госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
Положеннями ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Галузева угода гірничо - металургійного комплексу України на 2005-2006 роки діє безпосередньо і поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з підприємствами гірничо-металургійного комплексу України, незалежно від форм власності і господарювання, а також у частині, обумовленій окремими пунктами, - на пенсіонерів, які оформили пенсію на цих підприємствах, інвалідів праці та сім'ї працівників, загиблих на виробницві.
Відповідно до п.1.12 Угоди, вона набуває чинності з 01.01.2005 та діє до укладенні нової або перегляду цієї угоди, і вона зберігає чинність у випадку зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого її укладено (п.1.6).
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено наступне.
З тексту Галузевої угоди вбачається, що її укладено між власниками (роботодавцями) підприємств (установ, організацій) галузі в особі Міністерства промислової політики України, Фондом державного майна України, господарських об'єднань (сторона власників) та профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі Центрального комітету ПМГУ (сторона профспілки).
Однім із підписантів Галузевої угоди на 2005 - 2006 роки був Голова правління державної акціонерної компанії «Укррудпром», до складу якої входить ІнГЗК, тому суд вважає, що дія зазначеної Галузевої угоди розповсюджується на ПрАТ «ІнГЗК» і її положення застосовуються до врегулювання даних спірних правовідносин між сторонами у справі.
Також суд враховує судову практику у справах даної категорії, зокрема у справі №212/908/17-ц, в якій Верховний Суд України визнав необхідність застосування до спірних правовідносин умов Галузевої Угоди, виконання якої є обов'язком відповідача.
Оскільки позивач на момент виходу на пенсію мав понад 25 років стажу роботи на підприємстві відповідача, тобто більше ніж 20 років, на нього розповсюджується дія пункту 6.1. Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2005-2006 роки та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. Така умова не була дотримана роботодавцем, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач правомірно звернувся до відповідача з такою вимогою.
Щодо розміру невиплаченої позивачу при звільненні заробітної плати, суд погоджується із зазначеним в позовній заяві розрахунком, проведеним відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, у даному випадку такою подією є звільнення позивача.
Середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення згідно з довідкою становила 1544,12 грн., тому тримісячний її розмір становить 4632,36 грн. Відповідач при звільненні не виплатив позивачу одноразову вихідну допомогу, у зв'язку з чим суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Щодо вимог стягнення позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає, що, оскільки позивачу не були виплачені всі належні їй суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки механізм здійснення розрахунку середнього заробітку за час затримки його виплати визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з цією постановою, під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплати. Обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (пункт 5 вказаного Порядку).
Згідно з довідкою підприємства, середньоденна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням (травень - червень 2005 року) становила 79,19 грн. і цей показник необхідно враховувати при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Суд не погоджується з кількістю робочих днів затримки розрахунку, що вказує позивач - 4098 днів - з 30.07.2005 по 17.11.2021, і вважає, що цей показник позивачем вказаний невірно, оскільки він дорівнює 4198 днів, а тому вважає, що за весь період затримки, тобто за 4198 днів, сума середнього заробітку становить 332 439,62 грн. (79,19 грн. х 4198 робочих днів).
При цьому суд вважає обґрунтованою позицію відповідача про застосування принципу співмірності із заявленою сумою невиплаченої заробітної плати (вихідної допомоги) та, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, вважає за можливе зменшити розмір відшкодувань, визначений статтю 117 КЗпП України. Так, розмір простроченої заборгованості, що виникла через несвоєчасну виплату позивачу сум розрахунку при звільненні, становить 4632,36 грн. Позивач звільнився з підприємства відповідача 29.07.2005 року, а до суду з позовом про стягнення належних їй при звільненні виплат звернувся тільки 22.11.2021 року, тобто зі спливом більш, ніж 16 років. Причини, пов'язані з тривалістю такого періоду з моменту порушення права позивача на отримання коштів і до моменту звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, позивач обґрунтовує лише тим, що про порушення своїх прав дізнався 17.11.2021. Однак посилання у своєму позові на умови Галузевої угоди, суд розцінює як обізнаність позивача з передбаченими угодою виплатами.
При цьому, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яку просить стягнути позивач, є значно більшою, ніж сума невиплаченої позивачу одноразової вихідної допомоги.
Тому суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, де зазначено, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця, у зв'язку з чим, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. А тому, суд вважає, що буде співмірним, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку - 50 000 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Також підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача 504,44 грн. - судовий збір, сплачений ним за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,141,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 заробітну плату у виді одноразової допомоги при звільненні у розмірі 4632 (чотири тисячі шістсот тридцять дві) гривні 36 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 липня 2005 року по 17 листопада 2021 року у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір в сумі 908,00 гривень на користь держави.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 на повернення сплаченого судового збору 504 грн. 44 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача: адвокат Меланчук Ігор Віталійович, свідоцтво №4467 - 50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Бизова, 5-Б;
Відповідач: ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 00190905 - 50102, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.
Повне судове рішення складено 28 січня 2022 року.
Головуючий суддя В.В. Попов