справа №991/530/22
провадження №1-кс/991/540/22
«28» січня 2022 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у незабезпеченні внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неврученні їй письмового повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви, витягу з ЄРДР,
26 січня 2022 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у незабезпеченні внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неврученні їй письмового повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви, витягу з ЄРДР.
Обставини, якими обґрунтована скарга.
Скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що 17 січня 2021 року вона засобами поштового зв'язку надіслала на ім'я керівника Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 в порядку ст. 214 КПК України заяву від 16 січня 2021 року про можливе вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, яке, на переконання заявниці, полягає в тому, що службові особи органів прокуратури та суду, а саме перший заступник керівника структурного підрозділу Херсонської обласної прокуратури, суддя Господарського суду Херсонської області ОСОБА_5 , судді Південно-західного господарського суду ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та судді Касаційного господарського суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 усвідомлено системно зловживають владою та службовими повноваженнями з метою остаточної руйнації інституційної спроможності Держави, ігноруючи при цьому вимоги ст. ст. 1, 19 Конституції України та керуються при здійснені влади і службових повноважень нормами Конституції УРСР та інших нормативно-правових актів неіснуючої держави СРСР. Заявниця зазначає, що в Україні, всупереч Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року та Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, окружні (міські, місцеві) прокуратури не були утворені як юридичні особи публічного права. Проте, із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 09 квітня 2021 року у справі №923/938/20 вбачається, що, в супереч норм законодавства, з позовом в інтересах держави до суду звертається перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, при тому, що «Каховська місцева прокуратура» на момент прийняття суддями позовної заяви та відкриття провадження мала організаційно-правовий статус «структурний підрозділ (без права юридичної особи) юридичної особи «Прокуратура Кіровоградської області». Тобто, судді усіх інстанцій розглядали позовну заяву особи, яка не набула процесуальної дієздатності.
Заявниця ОСОБА_3 зазначає, що з моменту подання заяви про можливе вчинення злочину, у неї, на підставі ст. 55 КПК України, виникли права та обов'язки потерпілої. Проте, після отримання 19 січня 2022 року її заяви від 16 січня 2022 року уповноваженою особою ОГП не вжито відповідних процесуальних дій та досудове розслідування щодо зазначеного нею кримінального правопорушення не проводиться, у зв'язку з чим просить визнати таку бездіяльність керівника ОГП ОСОБА_4 протиправною та зобов'язати останню організувати внесення до ЄРДР відомостей, викладених у її заяві, вручити їй засобами електронного зв'язку письмове повідомлення про прийняття та реєстрацію її заяви, а також витягу з ЄРДР.
Позиція сторін у судовому засіданні.
Заявниця ОСОБА_3 в приміщення Луцького міськрайонного суду Волинської області, з яким, за її клопотанням, був організований відеоконферецзвязок у Вищому антикорупційному суді для розгляду скарги, не з'явилася. В телефонній розмові із секретарем судового засідання повідомила, що переплутала дні розгляду своїх скарг, вважала, що ця її скарга була розглянута Вищим антикорупційним судом ще вчора, в зв'язку з цим просила проводити розгляд скарги у її відсутність. Зазначена інформація підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 28 січня 2022 року. Враховуючи положення ст. 26 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заявника.
Представник Офісу Генерального прокурора в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмових пояснень до суду не направив. Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Дослідивши матеріали скарги з додатками, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України).
Ст. 33-1 КПК України встановлено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. ст. 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч.1 цієї статті.
У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційним кримінальним правопорушенням відповідно до цього кодексу вважається кримінальне правопорушення, передбачене, зокрема, ст. 364 КК України.
У п. 1 ч.5 ст. 216 КПК України йдеться про вчинення кримінального правопорушення суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду).
Оскільки ОСОБА_3 у заяві про вчинення злочину зазначає про можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення суддів Господарських суддів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, слідчий суддя вважає за можливе дослідити подану скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Оскільки ОСОБА_3 до своєї скарги додала копію фіскального чеку та інформації за результатами пошуку поштового відправлення за номером трекінга, який підтверджує її доводи про те, що заява про можливе вчинення кримінального правопорушення була нею направлена до Офісу Генерального прокурора засобами поштового зв'язку «Укрпошта» 17 січня 2021 року та отримана уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора 19 січня 2022 року, а представник Офісу Генерального прокурора до суду не з'явився та не надав будь-яких пояснень щодо скарги ОСОБА_3 , в тому числі на спростування факту відправлення нею 17 січня 2022 року заяви від 16 січня 2022 року, слідчий суддя робить висновки, що Офісом Генерального прокурора дійсно було отриману таку заяву ОСОБА_3 19 січня 2022 року.
За змістом ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому, зокрема, є: встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.
Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що у ній викладені обставини про ймовірне вчинення службовими особами органів прокуратури та суду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки), а коротким викладом обставин зазначено, що ці службові особи усвідомлено системно зловживають владою та службовими повноваженнями з метою остаточної руйнації інституційної спроможності Держави, ігноруючи при цьому вимоги ст. ст. 1, 19 Конституції України та керуються при здійснені влади та службових повноважень нормами Конституції УРСР та інших нормативно-правових актів неіснуючої держави СРСР.
Проте, твердження, викладені ОСОБА_3 у заяві, нічим не підтверджуються і є лише її припущеннями,ґрунтуються лише на суб'єктивному уявленні щодо правомірності дій останніх та власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність. По суті повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень містить лише суб'єктивний виклад обставин та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
Тобто, на думку слідчого судді, викладених у повідомленні ОСОБА_3 обставин недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, яке розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з самого повідомлення, у ньому не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення зазначеними нею у заяві службовими особами злочину.
Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для не допущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13 травня1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.
За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов'язання уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_3 від 16 січня 2022 року, відсутні, а тому в задоволенні таких її вимог, як і похідних від них (зобов'язати вручити письмове повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви і витягу з ЄРДР) слід відмовити.
Щодо вимог заявниці про визнання бездіяльності керівника ОГП ОСОБА_4 щодо незабезпечення внесення відомостей до ЄРДР протиправною, слідчий суддя зазначає, що повноваження слідчого судді за результатом розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України не передбачають можливість визнання дій протиправними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , яка полягає у незабезпеченні внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неврученні їй письмового повідомлення про прийняття та реєстрацію заяви, витягу з ЄРДР - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_12