Провадження № 11-сс/821/44/22 Справа № 712/12857/21 Категорія: зміна запобіжного заходуГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
28 січня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі судді ОСОБА_2 , вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу відносно нього у кримінальному провадженні із підписки про невиїзд на особисте зобов'язання.
Ухвала мотивована тим, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи ОСОБА_3 про те, що він може перебувати на особистому зобов'язанні слідчий суддя оцінює критично, оскільки на даний час кримінальні провадження відносно нього відсутні, тому підстав для зміни запобіжного заходу слідчий суддя не вбачає.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання обвинуваченого за ч. 1 ст. 321 КК України ОСОБА_3 , передбачене ст. 201 КПК України, змінивши запобіжний захід обраний щодо нього 17 листопада 2010 року у вигляді підписки про невиїзд згідно п. 1 ст. 148 КПК України на особисте зобов'язання, яке передбачене правилами п. 1 ч.1 ст. 176 КПК України.
Перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_3 , суддя-доповідач приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 оскаржує запобіжний захід застосований до нього під час досудового розслідування, а саме просить змінити запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд на особисте зобов'язання.
Крім того, згідно з інформацією наданою Придніпровським та Соснівським районними судами м. Черкаси, кримінальні справи № 0201001119 та № 0201001152 за ч. 1 ст. 321 КК України по обвинуваченню ОСОБА_3 та наглядове провадження по них до суду не надходили та, відповідно, рішення в них не приймалися (а.с. 34-35).
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано §2 Глави 26 КПК України.
Частинами 1 та 2 ст. 309 КПК України передбачений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, до переліку якої не входить оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про відмову у задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на особисте зоб'язання.
Крім того, процесуальним законом передбачено, що вказані ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають при цьому заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Згідно з положеннями ст. 422 КПК України, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України у разі, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 422 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Оскаржувана ухвала про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на особисте зобов'язання, не може бути предметом апеляційного перегляду, оскільки нормами КПК України не передбачено оскарження в апеляційному порядку такої ухвали слідчого судді, а апеляційний суд позбавлений законних підстав для розгляду апеляційної скарги поза межами вимог КПК України.
Разом з тим, обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження ухвали суду про зміну запобіжного заходу, ОСОБА_3 послався на можливість оскарження вказаного судового рішення, зокрема, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України, а саме на ухвалення рішення незаконним складом суду.
Суддя апеляційного суду, виходячи із вищевказаних положень процесуального закону, зауважує, про відсутність самостійних підстав для застосування апеляційним судом положень п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України у даній справі.
Враховуючи викладене, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року слід відмовити, оскільки в даному випадку апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Суддя- доповідач ОСОБА_2