Справа № 545/949/20 Номер провадження 22-ц/814/72/22Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
17 січня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Кузнєцової О. Ю., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Таценко Т. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вовк Андрія Ігоровича
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 01 вересня 2021 року у складі судді Гальченко О. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів,
У квітні 2020 року адвокат Остапенко О. П., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.
Позов мотивовано тим, що у березні 2019 року туристичним агентством «Me Grand» (сайт - megrant.net) в особі ФОП ОСОБА_2 позивачу було запропоновано поїхати на роботу будівельником до Норвегії.
З 05.03.2020 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почалася переписка у месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
ОСОБА_2 повідомила, що виїзд заплановано на 25.03.2019 і що кандидатура ОСОБА_1 затверджена, запропонувавши надіслати їй паспорт, код для укладення договору і проведення оплати.
11.03.2019 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 11/03-04 та додаток № 1 до договору, згідно п. 1.1. розділу 1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язки з надання турагентських послуг, надання послуг бронювання квитків та консультації з питань українського та іноземного законодавства, надання будь-якої письмової або усної інформації з питань, пов'язаних з виконанням даного договору.
Вартість виконаних консультаційних послуг, зазначених цим договором становить 500 евро по комерційному курсу на день підписання договору (п. 4.1. розділ 4 договору).
На виконання умов договору від 11.03.2019 ОСОБА_1 перерахував на реквізити, надані ОСОБА_2 , 15 281,38 грн, що підтверджується заявою на видачу готівки.
19.03.2019 ОСОБА_2 йому повідомила, що потрібно оплатити ще за страховку та надала реквізити для оплати, та підтвердила дату виїзду 25-28.03.2019.
19.03.2019 ОСОБА_1 перерахував ОСОБА_2 ще 1 208,03 грн, що підтверджується квитанцією.
Таким чином, разом на рахунок ОСОБА_2 позивачем було перераховано 16489,41 грн.
Після отримання всіх оплат, передбачених договором, 26.03.2019 ОСОБА_2 повідомила, що виліт переноситься на 11.04.2019.
Проте, виліт 11.04.2019 знов не відбувся, а тому ОСОБА_1 повідомив про розірвання договору та попрохав повернути кошти.
З квітня по грудень 2019 року ОСОБА_1 намагався в позасудовому порядку вирішити спір, так як ОСОБА_2 обіцяла добровільно повернути кошти.
04.12.2019 ОСОБА_2 повідомила, щоб її більше не турбували та запропонувала звернутися до її адвоката за доказами, що договір виконано належним чином.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 зазнав моральних страждань, був змушений робити речі, які за інших обставин він би не робив, зокрема: звільнився з роботи, що підтверджується записом у трудовій книжці, втративши стабільний заробіток у сумі близько 10 000 грн на місяць, що підтверджується випискою з банку; три рази їздив до м. Черкас на зустріч з ОСОБА_2 для вирішення питання про повернення коштів; крім того, в цей період у нього помер батько.
Посилаючись на викладене та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.04.2020, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 489,41 грн основного боргу, 17 598,36 грн штрафу, 210 124,10 грн пені, 10 000 грн моральної шкоди, а також витрати на правничу допомогу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором № 11/03-04 від 11.03.2019 про надання турагентських послуг 16 489,41 гривень оплати за допомогу в підготовленні пакету документів, необхідних для оформлення візи, 1 050 гривень оплати страхового збору та штраф відповідно до пунктів 6.2. та 4.1. договору у розмірі 600 євро, що відповідно до офіційного курсу іноземних валют Нацбанку України до гривні (31,7021 грн) станом на 29.07.2021 становить 19 020 гривень та моральну шкоду у сумі 5 000 гривень, а всього 41 559,41 гривень.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на правничу допомогу пропорційно до частково задоволених збільшених позовних вимог в сумі 18 403 гривень.
Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 01 вересня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Остапенка О. П. задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на правничу допомогу в розмірі 2 973,88 грн.
Не погодившись з вказаними рішеннями, сторони оскаржили їх в апеляційному порядку.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Остапенко О. П. в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позову про стягнення пені та розподілу судових витрат відповідача на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені в сумі 210 124,10 грн та відмову у стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 18 403 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Також просив суд скасувати додаткове рішення суду від 01.09.2021 в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 15 226,2 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення даної вимоги.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору надання послуг, що підтверджується доказами у справі та не спростовано відповідачем, а тому до спірних правовідносин повинні застосовуватися вимоги законодавства про захист прав споживачів і за порушення умов договору з відповідача підлягає стягненню 35% річних в сумі 210 124,10 грн.
Зазначає також, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Вовк А. І., що унеможливило подання ними заяви про зменшення витрат на правничу допомогу та є необхідною умовою для стягнення таких витрат.
Вважає, що суд мав задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, а також стягнути у зв'язку з цим з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_2 - адвокат Вовк А. І. просить рішення суду по справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 35 169,50 грн.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що договір про надання турагентських послуг між сторонами не укладений, в матеріалах справи відсутній його оригінал, а також належним чином посвідчена копія, а є лише проект договору, який був надісланий відповідачем позивачу на «Vibеr» для узгодження його умов, ознайомлення з його змістом та підписання у разі прийняття рішення про його укладення.
Проте договір не був укладений, оскільки не був підписаний сторонами, послуги згідно нього не надавалися та кошти не сплачувалися, тобто передбачені договором правовідносини між сторонами не виникали.
Наголошує, що реклама на сайті megrant.net не є офертою в розумінні статті 638 ЦК України, оскільки не містить жодної з істотних умов договору, а є лише запрошеннями робити пропозиції укласти договір.
В той же час на сайті туристичного агентства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » міститься лише інформація про перелік послуг та їх види, які надаються туристичним агентством, що теж не є офертою.
Зазначає, що в проекті договору вказаний розрахунковий рахунок для оплати послуг ФОП ОСОБА_2 , тому договір повинен був укладений саме з ФОП ОСОБА_2 , а кошти сплачуватися на підприємницький рахунок ОСОБА_2 .
Проте, сплачені позивачем кошти були перераховані на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 в якості страхового платежу за страховку, оформлену відповідачем у СК «Універсальна» та візовий збір для оформлення позивачу візи, лише в разі оформлення якої в подальшому між сторонами був би укладений договір, який би набув чинності після його підписання сторонами та безготівкової сплати позивачем вартості послуг за договором.
Тобто, перераховані позивачем кошти не стосуються виконання умов договору № 11/03-04 від 11.03.2019.
Вказує, що в основу рішення суд першої інстанції поклав недопустимі та неналежні докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Також зазначає, що судові витрати, які ОСОБА_2 понесла у зв'язку з розглядом справи на загальну суму 35 169,50 грн, підтверджені належними доказами та повинні бути стягнуті з позивача.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Вовк А. І. просить скасувати додаткове рішення та відмовити повністю у задоволенні заяви адвоката Остапенка О. П. про стягнення витрат на правничу допомогу.
Вказує, що протягом розгляду справи ні ОСОБА_1 ні його адвокат Остапенко О. П. не робили заяв з приводу понесених позивачем витрат на правничу допомогу та не надавали доказів в підтвердження таких витрат ні до судових дебатів, ні протягом п'яти днів після прийняття судом рішення.
Вважає, що позивач та його представник у порушення вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України подали докази понесених витрат на правничу допомогу поза межами встановленого строку, а тому заява про їх стягнення не підлягає задоволенню.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Остапенко О. П. у відзивах на апеляційні скарги просить апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вовк А. І. на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги представника позивача та наявність підстав для задоволення апеляційної скарги представника відповідача з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі встановлення невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права (пункт 2 частини першої статті 374, пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
По справі встановлено, що внаслідок розміщення реклами у мережі Інтернет туристичного агентства « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (сайт - megrand.net) у березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з питання надання йому консультації та допомоги у працевлаштуванні в Норвегії будівельником.
З 05.03.2019 між сторонами розпочалася переписка в месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з приводу працевлаштування позивача.
Для укладення договору про надання послуг в месенджері « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивачу відповідачем було направлено договір № 11/03-04 від 11.03.2019 з підписом виконавця ФОП ОСОБА_2 та її печаткою.
11 березня 2019 року позивач згідно квитанції КБ «Приватбанк» перерахував на платіжну картку відповідача ОСОБА_2 15 200 грн, сплативши при цьому комісію банку у сумі 81,38 грн, а 19 березня 2019 року перерахував 1 200 грн, сплативши 8,03 грн комісії.
Позиваючись до відповідача ОСОБА_2 з вимогами про стягнення вказаних коштів загальною сумою 16 489,41 грн, 17 598,36 грн штрафу, 210 124,10 грн пені та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а всього - 254 211,87 грн позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Остапенка О. П., наголошував на порушенні його прав споживача за договором про надання турагентських послуг, обравши на підставі частини п'ятої статті 28 ЦПК України підсудність цього позову Полтавському районному суду Полтавської області - за зареєстрованим місцем проживання споживача в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області.
Разом із поданням позовної заяви позивачем було надано суду копію Договору № 11/03-04 від 11.03.2019, сторонами якого зазначено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , як виконавця, та ОСОБА_1 , як замовника. Предметом договору вказано обов'язок виконавця за дорученням замовника надати турагентські послуги, послуги бронювання квитків та білетів, консультацій з питань українського та іноземного законодавства, надання будь-якої письмової або усної інформації з питань, пов'язаних з виконанням даного договору. У пунктах 4.1.-4.2. розділу 4 містяться умови щодо вартості виконаних консультаційних послуг, зазначених цим договором, у розмірі 600 євро по комерційному курсу на день підписання договору та порядку оплати за послуги, яка проводиться шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок виконавця в день підписання даного договору, якщо інший порядок оплати не передбачений відповідно додатковою угодою до даного договору. За пунктом 8.1. цей Договір набуває чинності від дати підписання його сторонам та діє до кінця виконання обумовленого об'єму роботи.
Надана позивачем копія договору містить лише підпис та печатку виконавця ФОП ОСОБА_2 та не підписана замовником ОСОБА_1 .
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до частини третьої, четвертої статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину у встановленій формі, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Таким чином, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.
Статтею 208 частина перша пункти 2, 3 встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особою, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У разі, якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 з мотивів односторонньої відмови відповідача ОСОБА_2 від виконання договору про надання турагентських послуг № 11/03-04 від 11.03.2019, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи представника відповідача щодо факту не укладення сторонами вказаного договору, який на час виникнення спірних правовідносин не був підписаний позивачем, його другий примірник, що має однакову юридичну силу оригіналу, відповідачу не направлявся, а переписка у месенжері «Vibеr» не свідчить про укладення договору з дотриманням встановленої письмової форми.
Стаття 83 ЦПК України зобов'язує позивача подати усі докази разом з поданням позовної заяви. У разі неможливості подання доказу у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини друга-шоста статті 95 ЦПК України).
Даючи оцінку наданим по справі доказам, у тому числі підписаного ОСОБА_1 примірника договору, копія якого, що посвідчена 19.05.2020, була додана до відповіді на відзив на позовну заяву від 19 травня 2020 року представником позивача адвокатом Остапенком О. П., суд першої інстанції не звернув уваги, що подаючи до позовної заяви копію цього Договору № 11/03-04 від 11.03.2019 без підпису ОСОБА_1 , та посвідчивши її відповідно до статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», представник позивача адвокат Остапенко О. П. підтвердив відповідність цієї копії оригіналу станом на 17.04.2020. Отже, на час перерахування позивачем коштів відповідачу у березні 2019 року та виникнення між сторонами спору щодо їх повернення, письмова форма договору, з якою пов'язується набрання ним чинності та виникнення у сторін прав та обов'язків за цим договором, позивачем дотримана не була, а тому висновки суду першої інстанції про договірний характер спірних правовідносин та наявність підстав для відповідальності відповідача за односторонню необґрунтовану відмову від виконання договірних зобов'язань згідно пункту 6.2. Договору у вигляді штрафу у розмірі 100% від вартості послуг - 600 євро, та відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають наведеним нормам матеріального та процесуального права.
При вирішенні справи судом першої інстанції також помилково застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, у тому числі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб.
Оскільки договір між сторонами про надання турагентських послуг укладено не було, висновки суду першої інстанції про порушення прав ОСОБА_1 , як споживача таких послуг, є безпідставними.
У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи представника позивача щодо підстав відповідальності відповідача за невиконання (прострочення виконання) послуги за договором згідно частини п'ятої статті 10, пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів», які не є обґрунтованими, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Беручи до уваги правову природу грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 на приватну платіжну картку ОСОБА_2 для внесення візового збору та страхового платежу за договором страхування, що не є оплатою договірних послуг ФОП ОСОБА_2 за Договором № 11/03-04 від 11.03.2019, позивач вправі вимагати захисту права власності у спосіб пред'явлення віндикаційного позову з дотриманням правил територіальної підсудності, встановлених статтею 27 ЦПК України.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапенка Олександра Петровича - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Вовк Андрія Ігоровича - задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 липня 2021 року та додаткове рішення цього суду від 01 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. Ю. Кузнєцова
О. І. Обідіна