Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/14997/21
28 січня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження №12021100070001238, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 липня 2021 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина України, вірменина, маючого вищу освіту, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2019 та 2021 року народження, не депутата, інвалідності не маючого, працюючого директором ТОВ «Лікстрой», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України,
де сторонами виступають, з боку:
обвинувачення - прокурор - ОСОБА_4 ;
захисту: обвинувачений - ОСОБА_3 ;
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ;
учасник провадження - потерпілий ОСОБА_6 ;
представник потерпілої особи - адвокат ОСОБА_7 ,
за участю обвинуваченого та його захисника, прокурора, потерпілого та його представника, -
Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3 .
03.07.2021 о 13 год. 30 хв., у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на перетині вулиць Набережно-Хрещатицька та Нижній Вал у м. Києві, виник злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинений із застосування травматичної зброї.
Так, реалізовуючи свій злочинний умисел 03.07.2021 приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на перетині вулиць Набережно - Хрещатицька та Нижній Вал у м. Києві, приїхавши на автомобілі Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_2 та підійшов до потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким у останнього виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_3 , бажаючи самоутвердитися та показати свою перевагу перед ОСОБА_6 , з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих правил поведінки і моральності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, однак прагнучі самовиразитися, поєднуючи свої дії із застосуванням заздалегідь заготовленого травматичного пістолету, здійснив 5 пострілів, влучивши 1 раз в кисть лівої руки, та по одному разу в область лівого та правого стегна ноги ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження.
Дії обвинуваченого кваліфіковані стороною обвинувачення, як здійснення ОСОБА_3 хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Позиція сторони захисту
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав частково та зазначив, що він є підприємцем та займається бізнесом у сфері будівництва і конфлікт з потерпілим ОСОБА_6 у нього виник через непорозуміння в бізнесі. Зазначив, що з потерпілим вони особисто знайомі та співпрацювали більше двох років. Зазначив, що процес будівництва є завжди складним та не до кінця передбачуваним. Вказав що першим об'єктом на якому вони почали співпрацювати з потерпілим ОСОБА_6 був об'єкт у Васильківському районі Київської області, але через те, що у ОСОБА_6 виникли труднощі з постачанням будівельних матеріалів роботи працівниками ОСОБА_3 були зупинені. В подальшому на умовах субпідряду робочі бригади обвинуваченого ОСОБА_3 були залучені до робіт по будівництву Подільського переходу у м. Києві, проте через претензії до працівників, яких звинуватили в тому, що вони вживали алкогольні напої на будівництві, працівників ОСОБА_3 відсторонили від проведення робіт. Будучи обуреним через несправедливе відношення до його працівників та його фірми, ОСОБА_3 на автомобілі марки «Лексус» приїхав на територію будівельного об'єкту - Подільського мостового переходу, де в процесі з'ясування стосунків з потерпілим ОСОБА_6 , з початку вдарив його, після чого витягнув пістолет травматичної дії та почав стріляти в потерпілого ОСОБА_6 , після чого вони завершили розмову по суті і потиснули руки, після чого приїхала поліція та почала оформляти факт застосування зброї та заподіяння тілесних ушкоджень. Вказав, що мав намір заподіяти потерпілому легкі тілесні ушкодження через непорозуміння в бізнесі. На запитання головуючого додатково повідомив, що він є директором ТОВ «Лікстрой», одним з основних видів діяльності якого є дорожнє будівництво. Подія із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 трапилась 03 липня 2021 року на мосту між вулицями Верхній та Нижній Вал у м. Києві. Проїзд на будівельний об'єкт йому відкрив свідок ОСОБА_8 , пострілів було чотири чи п'ять та він попав в кисть лівої руки потерпілого та ліву і праву ногу потерпілого, після чого ОСОБА_3 просив свідка ОСОБА_8 піти в аптеку та придбати ліки щоби допомогти потерпілому. Вказані події мали місце в обідній час. Об'єкт, на якому трапилась подія - виїзд на міст, що веде в напрямку Троєщини, перехрестя з вулицями Верхній та Нижній вал у м. Києві. Марку і модель пістолета з якого були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_3 назвати не зміг, проте зауважив, що він з барабаном та пулями травматичної дії і у нього на цей пістолет є дозвіл, який він отримав в 2021 році. Також обвинувачений вказав, що потерпілий працював директором ТОВ «СТІ» і вони знайомі два роки. Конфліктна ситуація виникла в сукупності через будівництво на об'єкті в с. Крушинка Київської області та з приводу виходу працівників на роботу по будівництву розв'язки на міст і ця ситуація дуже образила обвинуваченого, в результаті чого коли він приїхав на місце події та вийшов з машини, він повідомив потерпілому, що той вчиняє неправильно та вдарив його в лице, а потім здійснив постріли. Вину у вчиненні саме хуліганських дій обвинувачений заперечив та підкреслив, що мав намір спричинити потерпілому легкі тілесні ушкодження, оскільки не зміг належним чином контролювати свої емоції. Просив закрити кримінальне провадження щодо нього в зв'язку із тим, що він відшкодував заподіяну шкоду потерпілому і той не має до нього жодних претензій.
Позиція потерпілого
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що до подій, внаслідок яких обвинуваченим йому були заподіяні тілесні ушкодження, у нього були зустрічі з обвинуваченим щодо співробітництва у галузі будівництва, оскільки він очолює ТОВ «СТІ» яке займається будівництвом. В межах співробітництва між товариством яке очолює обвинувачений ОСОБА_3 та товариством, яке очолює потерпілий був підписаний договір про співробітництво та виконання робіт. В межах даного договору під час виконання робіт товариством обвинуваченого виникли затримки з постачанням будівельних матеріалів, що призвело до зупинки робіт, а під час проведення робіт на другому об'єкті потерпілий отримав інформацію, що працівники товариства, яке очолює обвинувачений, на території об'єкта будівництва вживали алкогольні напої та розводили багаття, що призвело до відсторонення їх від виконання робіт, про що потерпілий повідомив свідка ОСОБА_8 - спільного знайомого потерпілого та обвинуваченого. В подальшому 03 липня 2021 року обвинувачений ОСОБА_3 приїхав на територію закритого будівельного майданчика - об'єкта будівництва - Подільського мостового переходу. Потерпілий пішов на зустріч обвинуваченому, коли побачив, що останній приїхав, оскільки вони до того вже були знайомі близько двох років, під час розмови зразу почув претензії щодо його дій, по відношенню до працівників обвинуваченого та ситуації з виконанням будівельних робіт, після чого обвинувачений двічі вдарив потерпілого в ліву частину обличчя, а потім здійснив в потерпілого постріли, та влучив чотири рази - один раз в зап'ястя лівої руки, два рази в ліву ногу і один раз в праву ногу, після чого гостра конфліктна ситуація припинилась та між потерпілим та обвинуваченим продовжилась розмова але без логічного завершення по суті розмови, після чого обвинувачений та потерпілий потиснули один одному руки та потерпілого забрала з місця події карета швидкої медичної допомоги. Додатково зазначив, що весь конфлікт, який відбувся між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 відбувся виключно в результаті з'ясування між ними особистих стосунків пов'язаних із їх спільною підприємницькою діяльністю. Підкреслив той факт, що протиправні дії обвинуваченого були спрямовані лише на заподіяння саме йому тілесних ушкоджень. На запитання головуючого зазначив, що хто викликав поліцію та швидку медичну допомогу він не знає. Щодо інших осіб, які були присутні на будівельному майданчику жодних протиправних дій обвинувачений не вчиняв. Також під час судового розгляду потерпілий повідомив, що обвинуваченим повністю відшкодована заподіяна йому моральна та матеріальна шкода і він не бажає, щоби обвинувачений ОСОБА_3 був притягнутий до жодної кримінальної відповідальності. Зазначив, що не підтримує обвинувачення щодо ОСОБА_3 у вчиненні хуліганських дій та інших протиправних дій. На підтвердження даної позиції подав заяву, в якій відмовився від будь якого кримінального переслідування щодо обвинуваченого та будь яких претензій щодо нього, дану заяву, він повністю підтримав під час судового засідання, та вказав, що здійснює таку заяву добровільно та без жодного примусу, в даній заяві зазначив, що причиною подій, які трапились 03.07.2021 року, було непорозуміння між ним та обвинуваченим ОСОБА_3 , що виникло на ґрунті робочих, ділових взаємовідносин між ними. Також в даній заяві потерпілий зазначив, що він вважає, що в діях обвинуваченого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і що він - потерпілий не підтримує обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 такого злочину та не бажає притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до будь-якої кримінальної відповідальності, зазначив, що обвинувачений повністю відшкодував заподіяну йому моральну та матеріальну шкоду і він не буде подавати до останнього жодних позовів про стягнення заподіяної шкоди. Окремо в даній заяві потерпілий вказав, що він не заперечує проти зміни кваліфікації дій обвинуваченого на розсуд суду. Також, потерпілий повідомив, що немає жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 та просить не притягати його до кримінальної відповідальності та жодного обвинувачення по відношенню до обвинуваченого він не підтримує та просить закрити провадження у справі. (а.с. 214).
Досліджені у судовому засіданні докази:
Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що він працює помічником керівника проектів в ТОВ «СТІ» та літом 2021 року він в обідній час перебував за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 70 на території будівельного майданчика Подільско-воскресенського переходу та виконував свої посадові обов'язки, працювали працівники та будівельна техніка, було дуже шумно, в цей час на територію приїхав автомобіль марки «Лексус» світлого кольору з якого вийшов обвинувачений і почав голосно сваритись з директором їх товариства - ОСОБА_6 , проте змісту розмови свідок не чув, в подальшому почув звуки пострілів, але розмова між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим продовжилась, в подальшому на місце події приїхала поліція, яка почала оформляти документи щодо події що сталась. На запитання головуючого свідок додатково повідомив, що пострілів було п'ять чи шість, особисто він бачив тільки три останніх постріли, коли невідома йому особа здійснювала постріли у ОСОБА_6 . Також свідок зазначив, що в під час вищевказаних подій він знаходився на відстані 20 метрів від потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченого, якого він впізнає. Постріли були здійснені з пістолета подібного на револьвер і здійснював їх обвинувачений.
Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що він працює начальником дільниці в ТОВ «СТІ», 03.07.2021 року в проміжку часу між 11.30 год. до 13.00 год. на територію будівельного майданчика на вул. Набережна Хрещатицька у м. Києві приїхав директор ОСОБА_6 та з ним був ще інший чоловік, свідок поспілкувався з ОСОБА_6 та відійшов до будівельної техніки, після чого свідок почув постріли та побачив директора ОСОБА_6 , ще одну особу на ім'я ОСОБА_12 і незнайомого чоловіка, якого свідок впізнає як обвинуваченого. Свідок та інший працівник ОСОБА_13 підійшли до вищевказаних трьох осіб та побачив у третьої особи пістолет типу револьвер, а також побачив що у потерпілого ОСОБА_6 з руки капає кров та була кров на губі, також поруч на асфальті були плями крові. Потерпілий ОСОБА_6 в цей час самостійно стояв на ногах та продовжував сваритися з обвинуваченим щодо робочих моментів пов'язаних із будівництвом на підвищених тонах. В цей час працівник на ім'я ОСОБА_12 став між обвинуваченим та потерпілим і конфлікт припинив. В подальшому приїхали працівники поліції та карета швидкої медичної допомоги. Першу медичну допомогу надавали потерпілому ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаним у судовому засіданні, показав, що він працює директором ТОВ «Супер пейв» і що в липні 2021 року приблизно о 13.00 годині він перебував на території будівельного майданчику по будівництву Подільсько воскресенського мосту у м. Києві по вул. Нижній Вал. Зазначив, що він знаходився на цьому будівельному майданчику разом з потерпілим ОСОБА_6 , в цей час приїхав знайомий йому ОСОБА_3 , свідок запустив автомобіль на територію будівельного майданчика, ОСОБА_3 вийшов з автомобіля дуже обурений і зразу почав сваритись з ОСОБА_6 з приводу ситуації щодо його працівників, обвинувачений наніс потерпілому ОСОБА_6 удар в обличчя, після чого ОСОБА_6 наніс удар ОСОБА_3 у відповідь, після чого останній витягнув пістолет та здійснив декілька пострілів в ОСОБА_6 нижче поясу. Пострілів було три або чотири, після чого всі заспокоїлись та продовжили розмову, в подальшому приїхали працівники поліції та карета швидкої медичної допомоги, поліція почала опитувати свідків та оформляти події. Додатково свідок зазначив, що зміст розмови, які відбувалась між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 стосувався виконання будівельних робіт. Свідок ОСОБА_8 вказав, що познайомив ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у 2019 році і ті почали співпрацювати в межах спільного будівництва об'єктів. Першим був об'єкт у Васильківському районі Київської області, на якому в подальшому відбулась зупинка робіт через недостатність будівельних матеріалів. В подальшому в межах домовленостей між потерпілим та обвинуваченим, товариство ОСОБА_14 повинно було здійснювати роботи по гідроізоляції на території заїзду на Подільсько - Воскресенський міст і обвинувачений ОСОБА_14 організував та забезпечив перебування своїх працівників на території будівельного майданчика, проте за рішенням потерпілого ОСОБА_6 цих працівників не допустили до проведення будівельних робіт, оскільки вони на території, де відбувалось будівництво, палили багаття та вживали алкогольні напої. Також свідок вказав, що агресивні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , внаслідок чого були заподіяні тілесні ушкодження, були адресно спрямовані в бік потерпілого ОСОБА_6 внаслідок конфлікту, який виник на грунті ділових відносин між ними та інших осіб не стосувались, вказав також, що в момент конфлікту свідок знаходився від потерпілого та обвинуваченого на відстані 2 - 3 метрів.
Крім того, судом безпосередньо досліджено надані стороною обвинувачення докази, зокрема:
протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03 липня 2021 року з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_6 звернувся до органів поліції з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (а.с. 93- 93 зв.),
протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 липня 2021 року з якого вбачається, що затриманий ОСОБА_3 добровільно надав предмет схожий на пістолет марки «Вій А» серійний номер НОМЕР_3 та дозвіл на зброю серія НОМЕР_4 . (а.с. 95-96 зв.),
протокол перегляду відеозапису від 17 вересня 2021 року з якого вбачається, що в період з 13 год. 13 хв. до 13 год. 15 хв. на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, перетин вулиць Набережно-Хрещатицька та Нижній Вал у м. Києві - на в'їзді на Подільський мостовий перехід знаходились потерпілий ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_3 та вбачається як останній наносить правою рукою удар в область обличчя потерпілого та наносить ще один удар лівою рукою, в подальшому обвинувачений дістає правою рукою із сумки, яка знаходиться в нього на грудях, предмет схожий на пістолет та спрямовує його в сторону землі, приблизно під кутом 45 градусів та здійснює декілька пострілів в бік потерпілого (а.с. 117 - 123),
висновок експерта №042-1090-2021 від 20.09.2021 року судово-медичної експертизи живих осіб, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 , 1973 р.н. виявлені наступні тілесні ушкодження: садно лівої виличної ділянки; сліпі кульові поранення лівої кисті, лівого стегна та правого стегна, які за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу, та які могли утворитись внаслідок травматичної дії тупих предметів з обмеженою поверхнею контакту, що могло бути внаслідок пострілу набоями, які були споряджені кулями,
довідку № 7938 від 03.07.2021 року видану КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», з якої вбачається, що ОСОБА_6 перебував в приймальному відділенні даного медичного закладу з 14.00 год. до 14.40 год. - 03.07.2021 року з діагнозом: сліпі вогнепальні поранення лівого та правого стегна, сліпе вогнепальне поранення лівої кисті, забій м'яких тканин, садна лівої виличної ділянки голови,
виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 19.08.2021 року, видану ТОВ «Медичний центр «Добробут-Поліклініка», з якої вбачається що ОСОБА_6 перебував на амбулаторному лікуванні з 04.07.2021 року по 13.07.2021 року з діагнозом: вогнепальне поранення лівої кисті та обох стегон,
протокол огляду предмета від 02 серпня 2021 року, з якого вбачається, що при огляді виявлено дозвіл на зброю виданий МВС України на ім'я ОСОБА_3 виданий 15 червня 2021 року на спеціальну зброю «ВІЙ А», к-р 9 мм, дійсний до 15 червня 2024 року та пістолет зовні схожий на револьвер чорного кольору, ручка покрита деревом, з однієї сторони присутній напис «ВІЙ А, вироблено в Україні», а з іншої сторони номер «Ч н 920300».
Судом також було досліджено під час розгляду справи розписку потерпілого ОСОБА_6 з якої вбачається, що він отримав від обвинуваченого ОСОБА_3 , відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної йому 03.07.2021 року у ході конфлікту між ними, в сумі 297 000, 00 гривень (а.с. 81).
Висновки щодо встановлених фактичних даних та перекваліфікації злочину
Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого повністю доведена вищенаведеними доказами, що були перевірені у судовому засіданні.
Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.296 КК України як вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї. Таку кваліфікацію суд вважає помилковою і кваліфікує його дії за ч.2 ст.125 КК України, виходячи із такого.
Юридична оцінка діяння у межах пред'явленого обвинувачення, згідно п. 2 ч. 1 ст. 368 КПК України, належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку. Тобто, ухвалюючи вирок, суд повинен надати оцінку тому, чи містить певне діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.
Кваліфікація дій засудженого, стороною обвинувачення, як хуліганства не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність, оскільки безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 вдарив та вистрілив у ОСОБА_6 на ґрунті особистого конфлікту, який виник між ними через непорозуміння під час здійснення будівельних робіт до яких ОСОБА_6 , як керівник підрядної організації залучив будівельну організацію під керівництвом обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до ОСОБА_6 , яка виникла раптово через недопуск працівників будівельної компанії, якою керує ОСОБА_3 , до виконання робіт на об'єкті, де основною підрядною організацією є будівельна компанія під керівництвом ОСОБА_6 і те, що рішення про цей недопуск працівників, прийняв саме ОСОБА_6 особисто, прагненням помститися йому, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.
Дії ОСОБА_3 зумовлені наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілого і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, - за частиною другою статті 125 КК.
Згідно ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, перекваліфікація злочину судом допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема, шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин.
Зокрема, у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі № 552/2540/20 вказано, що закриття судом кримінального провадження у тих випадках, коли існують підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого судом, не виправдовує легітимних очікувань особи, яка зазнала шкоди і не узгоджується із завданнями кримінального судочинства. Відмова держави від кримінального переслідування особи за наявності у її діях ознак іншого кримінального-караного діяння (менш тяжкого, ніж те, у якому їй пред'явлено обвинувачення) суперечитиме таким засадам як верховенство права, законність та диспозитивність, що призведе до безкарності винного, а особу, якій завдано шкоду, поставить у становище правової незахищеності і створить умови для повторної віктимізації.
Санкцією ч. 4 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
У ч. 2 ст. 125 КК України визначено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Зважаючи на це, у ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді обмеження волі менш суворе ніж у статті, за якою ОСОБА_3 обвинувачувався прокурором. Становище обвинуваченого у випадку зміни правової кваліфікації його дій судом покращується.
Щодо повноважень суду здійснити перекваліфікацію злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення та закриття провадження у справі
Критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об'єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв'язання без застосування заходів кримінальної репресії.
Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Головна ідея запровадження цієї особливої кримінальної процедури у правову систему України полягає в тому, що законодавець надає пріоритет свободі особистості у царині, яка віддана на розсуд індивіда і не може бути об'єктом втручання держави.
Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.
У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.
Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством).
Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв'язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК України і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.
Закон не покладає на потерпілого обов'язку встановлення обставин кримінального правопорушення та його кваліфікації. Зазначене є винятковою компетенцією органів досудового розслідування, державного обвинувачення і суду. Перекладення цього обов'язку на потерпілого, з урахуванням відсутності у кримінальному процесуальному законі норм про обов'язкове забезпечення його послугами адвоката (на відміну від обвинуваченого), неминуче призвело би до обмеження його можливостей ефективно захистити свої порушені права, в тому числі залежно від матеріального і соціального становища як чинників доступу до якісної правової допомоги.
Зміст частини першої статті 477 КПК у системному зв'язку із частиною четвертою статті 26 і пунктом сьомим частини першої статті 284 зазначеного Кодексу зводиться до того, що обов'язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого як волевиявлення про притягнення винного до кримінальної відповідальності взагалі, а не за конкретною нормою КК України. Інтерес особи, котра зазнала шкоди, у застосуванні процедури кримінального судочинства стосується не юридичної кваліфікації протиправних дій, а самого факту вчинення цих дій щодо неї. Подана до правоохоронних органів та/або суду заява потерпілого є вираженням його ставлення до події злочину, особи, що його вчинила, й обраного способу реагування. Відповідне волевиявлення є свідченням того, що особа, котрій завдано шкоди, звертається до держави з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів шляхом кримінального переслідування винного, не вважаючи належними й достатніми інші способи досягнення цієї мети.
Праву потерпілого на таке звернення кореспондує конституційний обов'язок держави в особі компетентних органів захистити порушені права і свободи постраждалої людини в установленій законом формі, зокрема з дотриманням визначеної КПК України процедури встановити дійсні обставини справи і в разі підтвердження факту злочинного діяння надати йому юридичну оцінку відповідно до норм КК України.
У розумінні наведених положень кримінального процесуального закону під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься у частині першій статті 477 КПК, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності і припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави у кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
Згідно висновку щодо застосування норм права, викладеному в п. 91 Постанови Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року по справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19) вбачається, що якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.
Прокурор в судових дебатах просила визнати ОСОБА_3 винуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки.
Заслухавши обвинуваченого, дослідивши докази по справі, допитавши свідків та потерпілого, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
У відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, в. т.ч. передбаченого статтею 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).
Враховуючи те, що обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України відноситься до справ приватного обвинувачення і потерпілий беззастережно відмовився від обвинувачення, тому суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід закрити, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченому на момент прийняття рішення судом не обирався.
Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.
Судові витрати слід віднести на рахунок Держави.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 26, 284, 314, 372, 477 КПК України, суд,
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_5 , що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 липня 2021 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України закрити, у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у формі приватного обвинувачення.
Речові докази по справі:
-Флеш - носій «Transcend 4 GB USB Device» з відеозаписом з камери відеоспостереження ТОВ «ЕКО-БУД-ТРЕЙД» події кримінального правопорушення, яке мало місце 03.07.2021 року на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, перетин вулиць Набережно-Хрещатицька та Нижній Вал, в'їзд на Подільський мостовий перехід - залишити в матеріалах кримінального провадження.
-Дозвіл на зброю червоного кольору виданий на ім'я ОСОБА_3 виданий 15 червня 2021 року та пістолет зовні схожий на револьвер чорного кольору з однієї сторони якого присутній напис «ВІЙ А, вироблено в Україні», а з іншої сторони номер «Ч Н 920300», які знаходяться в спец-пакеті №NPU 1101946 та які передані на зберігання до камери схову речових доказів Подільського УП ГУНП у м. Києві - повернути за належністю власнику - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати за проведення судово - медичної експертизи № 042-1090-2021 від 20.09.2021 року в сумі 1892,90 грн. віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 28 січня 2022 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_15