27.01.2022 Справа № 756/1106/22
Справа № 756/1106/22
Провадження № 2/756/2857/22
27 січня 2022 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Тиха О.О., ознайомившись з позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Девон» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «РВС Банк», про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
Приватне акціонерне товариство «Девон», в особі свого представника Ягодовського С.І., звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить: 1) визнати протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка А.В. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного реєстру Іпотек за договором іпотеки №К-32/2006-1, за яким іпотекодержателем є ОСОБА_2 ; 2) визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка А.В. щодо внесення відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за Договором застави №К-32/2006-2, заставодержателем (обтяжувачем) за яким є ОСОБА_2 ; 3) визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка А.В. щодо внесення 30.12.2021 відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про звернення стягнення на предмет застави; 4) скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному реєстрі Іпотек запис, відповідно до якого іпотекодержателем за договором іпотеки №К-32/2006-1 є ОСОБА_2 ; 5) скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис, відповідно до якого заставодержателем (обтяжувачем) є ОСОБА_2 ; 6) скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис щодо внесення 30.12.2021 відомостей про звернення стягнення на предмет застави; 7) зобов'язати ОСОБА_2 відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів Приватного акціонерного товариства «Девон» як власника рухомого та нерухомого майна.
Як на підставу для звернення з вказаним позовом до Оболонського районного суду м. Києва представник позивача посилається на ч.8 ст.28 ЦПК України, якою передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. При цьому позивач зазначає, що місцем вчинення неправомірних дій нотаріуса є Оболонський район міста Києва.
Як убачається зі змісту позовної заяви, 24.03.2006 року між АТ «ТРАСТА КОМЕРЦБАНКА» (Кредитор) та ЗАТ «ДЕВОН» (ПрАТ «ДЕВОН») (Боржник) був укладений кредитний договір №К-32/2006. 29.03.2006 в якості забезпечення вищезазначеного договору між АТ «ТРАСТА КОМЕРЦБАНКА» та ЗАТ «ДЕВОН» (ПрАТ «ДЕВОН») було укладено Договір застави майна №К-32/2006-2, відповідно до якого позивачем передано у заставу технологічне устаткування газовидобувного комплексу «Сахалінське газоконденсатне родовище», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 07.04.2006 між позивачем та АТ «ТРАСТА КОМЕРЦБАНКА» в якості забезпечення кредитного договору №К-32/2006 від 24.03.2006 було укладено Договір іпотеки №32/2006-1, відповідно до якого ЗАТ «ДЕВОН» (ПрАТ «ДЕВОН») передало в іпотеку комплекс нежитлових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2,3600 га з цільовим призначенням: землі добувної промисловості, кадастровий номер 623582200:02:000:0034, що розташована на території Китченківської сільської ради.
У своєму позові представник позивача зазначає, що предметом позову є оскарження реєстраційних дій нотаріуса щодо предмета іпотеки та застави, таким чином позовні вимоги, які заявляє позивач не стосуються порядку виконання вищевказаних договорів, а тому застосування ч.8 ст. 28 ЦПК України є неспроможним.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
ЦПК України розмежовує наступні види підсудності: загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст.27 ЦПК), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Пунктом 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" передбачено, що у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Правила застосування виключної підсудності регламентуються ст. 30 ЦПК України.
Так, частиною 1 статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім того, у пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Крім того, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.04.2020 усправі № 520/13067/17, в якій надано висновок щодо правомірності звернення позивача до суду за місцезнаходженням квартири, щодо якої виникло питання про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності та правильного застосування судами першої й апеляційної інстанцій правила виключної підсудності.
Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача стосуються визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування його рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема щодо нерухомого майна, розташованого у Краснокутському районі Харківської області: комплексу нежитлових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,3600 га з цільовим призначенням: землі добувної промисловості, кадастровий номер 623582200:02:000:0034, розташованої на території Китченківської сільської ради, тому для даного позову визначено виключну підсудність.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Згідно положення п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду,якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги позивача стосуються визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування його рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо комплексу нежитлових будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,3600 га з цільовим призначенням: землі добувної промисловості, кадастровий номер 623582200:02:000:0034, розташованої на території Китченківської сільської ради, а також той факт, що вказане нерухоме майно не перебуває в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Оболонського району міста Києва, суддя приходить до висновку, що справу необхідно передати на розгляд Краснокутського районного суду Харківської області, за правилами виключної підсудності.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, ч.1 ст.378 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Девон» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тарасенка Андрія Володимировича, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «РВС Банк», про визнання протиправними дій приватного нотаріуса та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень передати на розгляд до Краснокутського районного суду Харківської області (62002, cмт. Краснокутськ, вул. Охтирська, 15).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Тиха