ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2022Справа № 910/17622/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ганни Бондаренко - Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/17622/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛ 97" (вул. Центральна, буд. 34, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (пров. Шевченка, буд. 13, кв. 44, м. Київ, 01001)
про стягнення 259999,17 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КОВАЛ 97" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про стягнення 259999,17 грн за договором поставки № КХ86/20 від 11.11.2020 року, з яких 194964, 00 грн основної заборгованості за поставлений товар, 7836, 54 грн 3 % річних, 31102, 33 грн інфляційних втрат та 26096, 30 грн пені за порушення виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № КХ 86/20 від 11.11.2020 в частині оплати поставленого за договором товару у строк, визначений договором. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на збір доказів у справі.
04.11.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали від 04.11.2021.
15.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2021. Дослідивши зміст заяви та долучених до неї документів, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, що були встановлені ухвалою суду. 22.11.2021 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/17622/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.12.2021 засобами поштового зв'язку (направлено 24.12.2021 )від відповідача надійшов відзив (ухвалу суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 10.12.2021), в якому відповідач не погодився із заявленими вимогами та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає, що строк оплати за поставлений товар не настав, а позивачем не виставлено відповідачеві рахунки та не надано посвідчення або сертифікат якості на товар, протокол випробувань на ГМО тощо.
13.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив відзив відповідача відхилити та задовольнити позовні вимоги про стягнення основної заборгованості та штрафні санкції.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
11.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковал 97" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (покупець) укладено договір поставки №КХ86/20, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця зернові культури (пшениця групи Б. 4-5 і 6 клас; кукурудза 3 клас; ячмінь 3 клас, тритікале 3 клас, соєві боби, горох 3 клас, овес 4 клас, жито 4 клас), а також продукти переробки зерна, соя - боби та соя повножирова (виробництво Україна), а покупець прийняти й оплатити поставлений товар в порядку та на умовах, визначених даним договором. Найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість, умови поставки, строк оплати товару покупцем узгоджується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору, приймання по кількості (маса брутто/нетто) проводиться на вагах покупця (у пунктах прийому товару). Підписання покупцем видаткової накладної без зауважень та розбіжностей свідчить про те, що у покупця відсутні претензії по кількості товару. Приймання по якості проводиться на підставі результатів аналізів, проведених лабораторією покупця.
Згідно п. 4.1 договору, ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару у специфікаціях до даного договору та в накладних на кожну партію товару. Зміна ціни товару допускається за узгодженням сторін. На оплачений товар зміна ціни не допускається.
Оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у специфікації до даного договору (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору постачальник зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у ЄРПН з урахуванням граничних строків, викладених у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
В разі не реєстрації податкової накладної в граничні строки з будь-яких підстав Покупець має право затримати (притримати) оплату Товару у розмірі 20% вартості не зареєстрованої податкової накладної чи з наступних поставок за даним договором. В разі проведення Покупцем повної оплати, Продавець зобов'язаний повернути Покупцю 20% вартості не зареєстрованої податкової накладної до моменту реєстрації податкової накладної у ЄРПН до наявності статусу документа "Успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві", що не буде являтись порушенням з боку Покупця по оплаті поставленого товару (пункт 4.6 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31.12.2020. Після підписання даного договору всі попередні договори вважаються недійсними.
Згідно п. 8.2 договору, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного договору, сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
На виконання умов Договору № КХ 86/20 TOB "КОВАЛ 97" у період з 11.11.2020 по 12.12.2020 включно поставив (передав), а ТОВ "ТД "КОНСТАНТА ХОЛДИНГ" прийняв товар (зернові культури) на загальну суму 1 679 964,00 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними на кожну партію товару, зокрема:
1. за видатковою накладною РН-0000078 від 14.11.2020 - передав пшеницю в кількості 6,160т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 40 040,00 грн, ПДВ - 8 008,00 грн, всього з ПДВ - 48 048,00 грн (товарно-транспортна накладна № 1 від 14.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000075 від 14.11.2020);
2. за видатковою накладною РН-0000079 від 14.11.2020 - передав пшеницю в кількості 5,800т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 37 700,00 грн, ПДВ - 540,00 грн, всього з ПДВ - 45 240,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 14.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000076 від 14.11.2020);
3. за видатковою накладною РН-0000080від 14.11.2020 - передав пшеницю в кількості 29,920т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 194 480,00 грн, ПДВ - 38 896,00 грн, всього з ПДВ - 233 376,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 14.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000077 від 14.11.2020);
4. за видатковою накладною РН-0000081 від 15.11.2020 - передав пшеницю в кількості 6,760т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 43 940,00 грн, ПДВ - 788,00 грн, всього з ПДВ - 52728,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 15.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000078 від 15.11.2020);
5. за видатковою накладною РН-0000083 від 19.11.2020 - передав пшеницю в кількості 35,420т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 230230,00 грн, ПДВ - 46 046,00 грн, всього з ПДВ - 276 276,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 19.11.2020 рахунок-фактура № СФ-0000080 від 19.11.2020);
6. за видатковою накладною РН-0000084 від 20.11.2020 - передав пшеницю в кількості 29,680т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 192 920,00 грн, ПДВ - 38 584,00 грн, всього з ПДВ - 231 504,00 грн (товарно-транспортна накладна №б/н від 20.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000081 від 20.11.2020);
7. за видатковою накладною РН-0000085 від 27.11.2020 - передав пшеницю в кількості 29,980т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 194 870,00 грн, ПДВ - 38 974,00 грн, всього з ПДВ - 233 844,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 27.11.2020, рахунок-фактура № СФ-0000082 від 27.11.2020);
8. за видатковою накладною РН-0000087 від 02.12.2020 - передав пшеницю в кількості 35,240т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 229060,00 грн, ПДВ - 45 812,00 грн, всього з ПДВ - 274 872,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 02.12.2020, рахунок-фактура № СФ-0000084 від 02.12.2020);
9. за видатковою накладною РН-0000088 від 12.12.2020 - передав пшеницю в кількості 36,420т за ціною без ПДВ 6 500,00 грн за 1т на суму без ПДВ 236 730,00 грн, ПДВ - 47 346,00 грн, всього з ПДВ -284 076,00 грн (товарно-транспортна накладна № б/н від 11.12.2020, рахунок-фактура № СФ-0000085 від 12.12.2020).
Зазначені видаткові та товарно-транспортні накладні підписані відповідачем без зауважень та заперечень, зокрема, підписи представника покупця на усіх видаткових та товарно-транспортних накладних засвідчені печаткою ТОВ "ТД "Константа Холдинг".
На виконання пункту 4.5 Договору № КХ 86/20 на кожну з зазначених 9 поставок ТОВ "КОВАЛ 97" відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України були складені в електронній формі податкові накладні (№ 3 від 14.11.2020, № 4 від 14.11.2020, № 5 від 14.11.2020, № 6 від 15.11.2020, № 8 від 19.11.2020, № 9 від 20.11.2020, № 10 від 27.11.2020, № 1 від 02.12.2020, № 2 від 12.12.2020) та направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Факт реєстрації цих 9 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується 9 електронними квитанціями №1 Державної податкової служби України про прийняття зазначених податкових накладних (4 квитанції від 20.11.2020, 3 квитанції від 08.12.2020, 2 квитанції від 23.12.2020) та паперовими копіями зазначених податкових накладних, на яких є відмітки "зареєстровано в ЕРПН" та "документ прийнято контрагентом" або "зареєстровано в ЕРПН" та "документ доставлено контрагенту".
Відповідно до пункту 4.4 Договору № КХ 86/20 загальна сума даного Договору визначається сумою усіх Специфікацій або видаткових накладних за період дії даного Договору.
Згідно Специфікації № 1 від 13.11.2020 на поставку пшениці (врожаю 2020 року) в кількості 20 (двадцять) +/- 10% тонн (ціна Товару становить 7 800,00 грн за 1т, у тому числі ПДВ 20% - 1 300,00 грн.) на суму 156 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 26 000,00 грн. (пункти 1- 4), Покупець здійснює оплату за Товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, потягом 5 (п'яти) банківських діб, після отримання Товару (пункт 5); строк поставки: до 16.11.2020 (пункт 6).
Таким чином, як вказує позивач, оплату за пшеницю у кількості 20т в строк до 16.11.2020 покупець згідно пункту 5 Специфікації № 1 до Договору № КХ 86/20 мав здійснити шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 5 банківських діб після отримання товару, а за решту пшениці - відповідно до пункту 4.2 Договору № КХ 86/20 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної, оскільки інше не передбачено у Специфікації до даного Договору.
Однак позивач зазначає, що свої зобов'язання щодо оплати пшениці ТОВ "ТД "КОНСТАНТА ХОЛДИНГ" здійснив частково - станом на 29.10.2021 у сумі 1 488 000,00 грн, що підтверджується випискою АТ "Ощадбанк" по рахунку ТОВ "КОВАЛ 97" та доданими до неї платіжними дорученнями ТОВ "ТД "КОНСТАНТА ХОЛДИНГ" за період з 01.09.2020 по 26.10.2021, зокрема: платіжними дорученнями № 3165 від 19.11.2020 на суму 200 000,00 грн; № 3281 від 25.11.2020 на суму 200 000,00 грн; № 3347 від 27.11:2020 на суму 100 000,00 грн; № 3428 від 02.12.2020 на суму 250 000,00 грн; № 3586 від 09г12.2020 на суму 100 000,00 грн; № 3622 від 11.12.2020 на суму 150 000,00 грн; № 3875 від 29.12.2020 на суму 50000,00грн; № 3917 від 30.12.2020 на суму 40 000,00 грн; № 3966 від 05.01.2021 на суму 50 000,00грн; № 4415 від 08.02.2021 на суму 30000,00 грн; № 4503 від 12.02.2021 на суму 20 000,00 грн; № 4572 від 17.02.2021 на суму 20 000,00 грн; № 4616 від18.02.2021 на суму 20 000,00 грн; № 4714 від 24.02.2021 на суму 20 000,00 грн; № 4771 від 01.03.2021 на суму 20 000,00грн; № 4924 від 10.03.2021 на суму 20 000,00 грн; № 5016 від 16.03.2021 на суму 20 000,00 грн; № 5260 від 05.04.2021 на суму 10 000,00 грн; № 168 від 19.04.2021 на суму 20 000,00 грн, № 5665 від 02.06.2021 на суму 20 000,00 грн, № 442 від 07.06.2021 на суму 10 000,00 грн, № 450 від 07.06.2021 на суму 10 000,00 грн, № 557 від 11.06.2021 на суму 10 000,00 грн, № 575 від 14.06.2021 на суму 10 000,00 грн, № 768 від 25.06.2021 на суму 10 000,00 грн, № 904 від 06.07.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1224 від 29.07.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1320 від 05.08.2021 на суму 5 000,00 грн, № 1364 від 09.08.2021 на суму 10 000,00 грн, № 6169 від 07.09.2021 на суму 10 000,00 грн, № 6272 від 14.09.2021 на суму 10 000,00 грн, № 6592 від 30.09.2021 на суму 5 000,00 грн, № 6660 від 05.10.2021 на суму 5000,00 грн, № 6774 від 12.10.2021 на суму 3 000,00 грн, № 6856 від 19.10.2021 на суму 2 000,00 грн, № 6901 від 20.10.2021 на суму 5 000,00 грн, № 7000 від 29.10.2021 на суму 3 000,00 грн.
Отже, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за несплату отриманого товару і станом на 29.10.2021 його заборгованість складає 191 964,00 грн, з розрахунку (1 679 964,00 грн /вартість поставленої продукції - 1 488 000,00 грн /сплачені кошти позивачу), а відтак позивач просить суд стягнути з відповідача 191 964,00 грн основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 31 102,33 грн, 26 096,30 грн пені та 3% річних в розмірі 7 836,54 грн, що відновить порушене право позивача на оплату поставленого товару.
При цьому, відповідь на відзив позивача суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки позивач в прохальній частині відповіді на відзив просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар не у розмірі 194964,00 грн., а у розмірі 191964,00 грн. з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем 29.10.2021 року, при цьому вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат позивач залишає в первісно заявленому розмірі.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача ( з урахуванням відповіді на відзив від 13.01.2022) про стягнення, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, з відповідача основного боргу за несплату отриманого товару в розмірі 191 964,00 грн, а також інфляційних втрат в розмірі 31 102,33 грн, 26 096,30 грн пені та 3% річних в розмірі 7 836,54 грн за договором поставки № КХ 86/20 від 11.11.2020.
III. Доводи позивача у справі.
Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив:
1) спірним договором сторони узгодили його істотні умови, зокрема: предмет, строк та ціну. Відповідач, на підставі умов договору, зобов'язався оплатити позивачу поставлений та прийнятий ним товар.
2) позивач вчасно і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, поставивши товар відповідачу на загальну суму 1 679 964,00 грн, жодних зауважень чи претензій щодо належності виконання умов договору позивачем від відповідача не надходило.
3) обов'язок відповідача сплатити вартість отриманого товару підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними та податковими накладними в загальному розмірі 1 679 964,00 грн. та виникла як на підставі договору, так і на підставі ст. 692 ЦК України, проте відповідач отриманий товар оплатив частково, лише на суму 1 488 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківською випискою;
4) позивач надіслав відповідачу лист-пропозицію, якою пропонував мирно врегулювати спір, погасивши заборгованість перед позивачем в строк до 12.03.2021 на що відповідач відповів, що у зв'язку зі скрутною ситуацією на ринку, зокрема, запровадження карантинних дій на території України та введення ЄС тимчасової заборони на ввезення на свою територію м'яса птиці та іншої м'ясної продукції, відповідач намагається вирішити питання та провести повний розрахунок за поставлену позивачем продукцію, а також вказав, що буде складений графік погашення заборгованості.
5) у відповіді на відзив позивач вказує, що на виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар до якого ані зауважень, ані заперечень з боку відповідача не було. В свою чергу, відповідач частково здійснив оплату товару, з чого можна дійти висновку, що таким чином відповідач здійснював конклюдентні дії, якими фактично визнав свій обов'язок щодо оплати відповідного товару. Крім того, відповідач до відзиву не долучив жодних доказів, які б стосувались спірних правовідносин і вказували б на відсутність обов'язку здійснити оплату вартості товару.
6) Також позивач вказує на п. 4.2 договору, де вказано, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у специфікації до даного договору, тобто відповідач мав здійснювати оплату товару не пізніше 31 календарного дня після прийняття товару за кожною видатковою накладною.
7) Водночас, у відповіді на відзив позивач зазначив, що після направлення відповідачу позовної заяви 29.10.2021 відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7000 від 29.10.2021.
IV. Заперечення відповідача у справі.
1) Відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що вимоги позивача є необґрунтованими та передчасними, оскільки відповідно до умов договору, позивач мав виставити відповідачу рахунки на підставі чого останній повинен був здійснити оплату товару, проте позивач, всупереч умовам договору, рахунки відповідачу не виставляв, внаслідок чого строк оплати, як вважає відповідач, не наступив, а тому звернення до суду є передчасним. Крім того, відповідач вказує на не передання до товару всіх супровідних документів.
Як вказав відповідач, відповідно до п. 5.7 договору в разі не передачі документів, визначених п. 3.2 договору, покупець має право затримати оплату.
2) оскільки, як вважає відповідач, строк оплати товару за договором порушено ним не було, то й стягнення штрафних санкцій є безпідставним.
V. Оцінка судом доказів та висновки суду.
Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності та/або відсутності у відповідача обов'язку здійснити сплату вартості поставленого йому товару в розмірі 191 964,00 грн.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи було поставлено позивачем відповідачу товар на загальну суму 1 679 964,00 грн;
- чи була здійснена відповідачем часткова оплата товару в розмірі 1 488 000,00 грн ;
- коли у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий ним товару та чи відбулась затримка оплати відповідачем товару за спірним договором;
- у разі встановлення факту порушення відповідачем строків сплати товару, чи є підстави для нарахування штрафних санкцій (пені) та спеціального виду відшкодування втрат позивача (інфляційних втрат та 3% річних), визначених статтею 625 ЦК України.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Укладений між сторонами договір є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 1 679 964,00 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними. Відповідач, в свою чергу, оплатив отриманий товар частково на суму 1 488 000,00 грн, що підтверджується наявними платіжними дорученнями та банківською випискою, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 191 964,00 грн, яку відповідач визнав у надісланій йому претензії позивача.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки.
Згідно п. 4.2 договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у специфікації до даного договору.
Отже, з урахуванням того, що кінцева дата останньої видаткової накладної РН-0000088 - 12.12.2020. Як наслідок, відповідач мав сплатити вартість товару не пізніше 12.01.2021, тобто (12.12.2020 + 30 днів), проте останній заборгованість перед позивачем станом на дату ухвалення судового рішення (27.01.2022) в розмірі 191 964,00 грн не сплатив, водночас заборгованість свою визнав, шляхом здійснення відповідних за договором поставки оплат.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.
Вказане спростовує твердження відповідача по справі про не настання строків оплати за договором за поставлений товар.
Відповідно до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача 191 964,00 грн вартості поставленого та неоплаченого товару, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в розмірі 191 964,00 грн.
Також позивач заявив до стягнення 3% річних в розмірі 7836,54 грн, інфляційних втрат в розмірі 31 102,33 грн та пеню в розмірі 26 096,30 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п. 5.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за загальний період прострочення з 05.01.2021 до 12.07.2021 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення оплати заборгованості за договором поставки відповідно до п. 5.2 договору в розмірі 26 096,30 грн. та пені.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Перевіривши за допомогою ІПС "Ліга:Закон" правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що сума 3% річних та інфляційних втрат за несплату заборгованості за отриманий товар в розмірі 7 836,54 грн 3% річних та 31 102,33 грн інфляційних втрат визначена позивачем правильно, періоди нарахування визначені вірно та підлягає стягненню в загальному розмірі 7 836,54 грн 3% річних та 31 102,33 грн інфляційних втрат.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, враховуючи вищевикладене, доводи позивача, визнання боргу відповідачем у відповіді на лист позивача та наявні докази, суд дійшов висновку, що наявні матеріали свідчать про те, що відповідач безпідставно не сплатив вартість отриманого майна
Оскільки доводи позивача щодо того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором не сплативши вартість отриманого товару в розмірі 191 964,00 грн матеріалами справи підтверджено, відповідачем на спростування доводів позивача доказів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 256 999,00 грн, з яких: 191 964,00 грн основний борг, 26 096,30 грн пені, 7 836,54 грн 3% річних та 31 102,33 грн інфляційних втрат.
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 500,00 грн, пов'язаних з витребуванням доказів.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, з виходячи з наведених вище положень законодавства, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат має бути поданий сторонами разом із першою заявою по суті спору. Вказана норма є імперативною та передбачає конкретний порядок подання відповідних доказів.
Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, першою заявою по суті спору, поданою позивачем є позовна заява.
Так, у поданій позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати, пов'язані з витребуванням доказів у розмірі 500,00 грн., водночас позивач, як доказ здійснення між ним та відповідачем розрахунків по договору від 11.11.2020 за № КХ 86/20 звернувся до банку для отримання виписки про рух коштів між позивачем та відповідачем, що підтверджується квитанцією № 3332503306 від 26.10.2021 на суму 500,00 грн, яку суд вважає достатнім та підтвердженим доказом понесення позивачем витрат, пов'язаних з збиранням доказів, необхідних для розгляду справи в розмірі 500,00 грн, і як наслідок їх відшкодування позивачу.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛ 97" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про стягнення 259 999, 17 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" (пров. Шевченка, буд. 4, кім. 36, м. Київ 1, 01001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОВАЛ 97" (вул. Центральна, буд. 34, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) 191 964 (сто дев'яносто одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу, 3% річних в розмірі 7 836 (сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн 54 коп., інфляційних втрат в розмірі 31 102 (тридцять одна тисяча сто дві) грн 33 коп., пені в розмірі 26 096 (двадцять шість тисяч дев'яноста шість) грн 30 коп. та 3854 (три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн 99 коп судового збору, витрат, пов'язаних з витребуванням доказів в розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких