ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2022Справа № 910/16128/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" (Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 1; ідентифікаційний код: 25515001)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерджи" (Україна, 03028, м. Київ, вул. Оскольська, буд. 31, оф. 21; ідентифікаційний код: 38217449)
про стягнення 14 240,64 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерджи" (далі - відповідач) про стягнення 14 240,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено строки повернення орендованого майна за Договором № 280421-ТЕ оренди залізничного рухомого складу від 28.04.2021, внаслідок чого позивачем, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
22.10.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
04.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та зазначає, що позивачем було невірно визначено строки повернення вагонів за укладеним між сторонами договором. За доводами відповідача, один з вагонів ним було повернуто позивачу вчасно, а затримка двох інших вагонів складає 4 дні, а не 7 днів, як помилково вважає позивач. Крім того, як зазначає відповідач, затримка вагонів сталась не з його вини, а через обставини, на які він не міг вплинути, оскільки орендовані ним вагони знаходились на шляху прямування по залізничних коліях загального користування. За доводами відповідача, вчинення ним дій щодо повернення орендованого майна, а також відсутність умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди позивачу виключає можливість застосування до нього відповідальності у вигляді неустойки. Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що ним було погашено перед позивачем заборгованість з орендної плати за вересень 2021 року.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Енерджи" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір № 280421-ТЕ оренди залізничного рухомого складу (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця (далі - РС), придатний до перевезень в технічному та комерційному стані.
У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов'язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, за актом прийому-передачі, який підписується на станції, вказаній орендодавцем. Датою повернення РС є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію, вказану орендодавцем.
За умовами пункту 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.06.2021 розмір орендної плати за вагони №63521009, №63521017, №63521025, №63521041, №63568273, №63568281 та №63568323 складає 445,02 грн, у тому числі ПДВ 20 %, за одну одиницю РС на добу.
Відповідно до п. 8.1 Договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31.05.2022, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.
За твердженнями позивача, ним було направлено на електронну пошту відповідача лист вих. № 118/317 від 05.08.2021 з інструкцією для виведення з орендного користування чотирьох вагонів, а саме: №63521041, №63568281, №63568323 та №63568273, у зв'язку з чим відповідач мав повернути вказані вагони у строк до 03.09.2021.
Проте, як зазначає позивач, вагон №63568281 відповідач повернув 05.09.2021, а вагони №63521041 та №63568273 - 10.09.2021.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 152/351 від 14.09.2021 про сплату неустойки в розмірі 14 240,64 грн.
У відповіді на претензію вих. № 789 від 15.09.2021 відповідач частково визнав претензію позивача щодо порушення строків повернення двох вагонів на 4 дні, проте зазначив, що вжив всіх можливих заходів щодо вчасного повернення орендованих вагонів позивачу, відтак до нього не може бути застосована ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
З огляду на порушення відповідачем строку повернення орендованих вагонів за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку в розмірі 14 240,64 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
У пункті 8.3 Договору сторони погодили, що його дія припиняється, зокрема, на письмову вимогу орендодавця про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена орендарю в строк не менше, чим за 30 діб до дня припинення Договору.
Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
У свою чергу, неустойка, згідно із частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди) та має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Суд встановив, що позивачем було направлено на електронну пошту відповідача лист вих. № 118/317 від 05.08.2021 з інструкцією для виведення з орендного користування чотирьох вагонів, а саме: №63521041, №63568281, №63568323 та №63568273.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 253 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи ту обставину, що лист вих. № 118/317 від 05.08.2021 було направлено позивачем на електронну пошту відповідача 05.08.2021, що ним не заперечується, відповідно до пункту 2.4 Договору, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу орендовані ним вагони у строк до 06.09.2021 (перший за вихідним робочий день).
З огляду на вищенаведене, суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача стосовно того, що кінцевим строком повернення відповідачем орендованих ним вагонів є 03.09.2021, оскільки позивачем не було враховано положень статей 253, 254 Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди вагон №63568281 05.09.2021, а вагони №63521041 та №63568273 - 10.09.2021, про що свідчать наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії актів приймання-передавання вагонів з оренди № 8 від 05.09.2021 та № 9 від 10.09.2021.
Оскільки відповідач повернув позивачу вагон №63568281 до спливу передбаченого пунктом 2.4 Договору строку, позивачем неправомірно нараховано неустойку за прострочення повернення вказаного вагону.
У свою чергу, відповідачем було прострочено повернення позивачу орендованих вагонів №63521041 та №63568273 на 4 дні, що є підставою для сплати позивачу неустойки в розмірі 7 120,32 грн з розрахунку 445,02 грн х 2 (подвійна орендна плата) х 4 (кількість днів прострочення) х 2 (кількість вагонів).
Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як на підставу своїх заперечень відповідач посилається на те, що затримка вагонів сталась не з його вини, а через обставини, на які він не міг вплинути, оскільки орендовані ним вагони знаходились на шляху прямування по залізничних коліях загального користування.
Доказів того, що затримка в поверненні вищевказаних вагонів позивачу сталась не з вини відповідача, а з вини залізниці чи з інших причин суду не надано.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо вчинення ним дій по поверненню орендованого майна, а також відсутність умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження викладених відповідачем обставин.
Враховуючи ту обставину, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, а також, з огляду на встановлений судом факт прострочення відповідачем повернення орендованих у позивача залізничних вагонів №63521041 та №63568273, посилання відповідача на погашення ним заборгованості з орендної плати за вересень 2021 року є безпідставними, оскільки вказані обставини не стосуються предмету заявленого позову.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в розмірі 7 120,32 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 135,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, у зв'язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерджи" (Україна, 03028, м. Київ, вул. Оскольська, буд. 31, оф. 21; ідентифікаційний код: 38217449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт" (Україна, 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 1; ідентифікаційний код: 25515001) неустойку в розмірі 7 120 (сім тисяч сто двадцять) грн 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 135,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт".
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.01.2022
Суддя О.В. Нечай