Рішення від 25.01.2022 по справі 904/2104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022м. ДніпроСправа № 904/2104/19 (904/7262/21)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Владимиренко І.В. за участю секретаря судового засідання Сечиної Ю.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП", м. Дніпро

про повернення попередньої оплати у розмірі 33 953,94 грн.

Представники:

від позивача представник Красницька - Келембет А.С. дов. № 33 від 29.12.21р.

від відповідача представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" про повернення попередньої оплати у розмірі 33953,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №19-0343-02 від 28.03.2019 в частині своєчасного та повного постачання товару та неповернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2021, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

15.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" подало до господарського суду відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечувало у повному обсязі, просило суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що позивач не взяв до уваги, що відповідно до умов додаткової угоди № 2 до Договору, сторони погодили толеранс при поставці +/- 20%, а тому відповідач вважає, що виконав поставку товару в повному обсязі у відповідності до умов договору. Також відповідач зазначив, що товар, який поставлений по видатковій накладній №110418-002 від 18.04.2019 на суму 361 935,19 грн., позивачем не був оплачений. Після поставки товару по видатковій накладній № III106-002 від 06.11.2019 на суму 327 981,25 грн. та його оплати за платіжним дорученням № 14816 від 01.11.2019 на суму 361 935,19 грн. залишилася різниця в сумі 33 953,94 грн. Відтак, відповідач вважає, що він цілком правомірно зараховував отримані кошті на свій розсуд, на погашення наявної заборгованості за видатковою накладною № 110418-002 від 18.04.2019.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести при розгляді справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу, становлять 10 000,00 грн. Докази щодо витрат на правничу допомогу будуть надані відповідачем в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у відзиві на позов відповідачем було викладено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач вважає, що в судовому засіданні потрібно досліджувати докази та надавати сторонам відповідні пояснення щодо предмету доказування. А тому характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

29.09.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судом відповідь на відзив прийнята до відома.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/2104/19(904/7262/21) за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання, яке відбудеться 03.11.2021 о 10:20 год. Викликано у підготовче засідання повноважних представників сторін, визнавши їх явку обов'язковою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2021 усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче судове засідання на 23.11.2021 року о 12:20 год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

22.11.2021 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив. Судом заперечення на відповідь на відзив прийняті до відома.

В зв'язку з перебування судді Господарського суду Дніпропетровської області Владимиренко І.В. на лікарняному з 23.11.2021р., судове засідання у справі №904/2104/19(904/7262/21), призначене на 23.11.2021р. о 12:20 год. не відбулось. Листом від 23.11.2021 сторони повідомлені про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2021 призначено підготовче засідання на 09.12.2021 об 11:00 год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

03.12.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява № 03/12 від 03.12.2021р., в якій представник відповідача просив суд судове засідання у справі №904/2104/19 (904/7262/21), яке відбудеться 09 грудня 2021 року о 11:00 годині, провести за участі адвоката Тимофієва Євгенія Леонідовича - представника ТОВ "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "ЕasуСоn", з використанням власних технічних засобів представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2021 в задоволенні заяви представника відповідача № 03/12 від 03.12.2021р. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "ЕasуСоn", з використанням власних технічних засобів представника - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2021, усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче судове засідання на 28.12.2021 року об 11:00 год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

28.12.2021 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Судом клопотання прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2022 о 12:40год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

19.01.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2022 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2022 р. о 12:50 год. Явку у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

25.01.2022 в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що ухвали суду у цій справі направлялись на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Окрім того, ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.01.2022р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019 між Публічним акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат” (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" (продавець - відповідач) укладено договір №19-0343-02.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується поставляти покупцеві нафтопродукти (далі товар) погодженими партіями. Покупець зобов'язується, прийняти їх у власність і оплатити.

Згідно з п. 1.2 договору, продавець гарантує, що на момент передачі він має законне право власності і надає товар покупцеві вільний від яких-небудь прав застави, вимог або обтяжень.

Відповідно до п.1.3 договору, кількість, номенклатура, ціна, умови .терміни поставок товару та умови оплати, узгоджуються сторонами додатково в Специфікації, прикладеної до даного договору, що становить його невід'ємну частину.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що ціна товару, погоджується в Специфікації до даного договору і вказується на умовах відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 р.

Відповідно до п. 2.2. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Продавця» відповідно до виставленого рахунку на умовах, додатково зазначених у специфікації, прикладеної до договору (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору, сума договору на момент підписання вказується в специфікації №1 і становить 307 116,56 грн. із ПДВ і буде збільшуватися на суму кожної наступної специфікації, що підписується обома сторонами.

Продавець поставляє товар на умовах, зазначених у Специфікації, прикладеної до даного договору та є його невід'ємною частиною, відповідно до ІНКОТЕРМС - правил-тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати в редакції 2010 р. (п. 3.1. договору).

Пунктами 3.2., 3.3. договору встановлено, що покупець заявляє продавцеві письмово про необхідність поставки товару із вказівкою терміну і кількості. Продавець гарантує відвантаження і поставку товару по термінах, зазначених у заявці, поданої відповідно до вимог п.3.2,та які вказані в специфікації.

Згідно з п. 3.4 договору, датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у товарно-супровідних накладних при поставках автотранспортом, або дата станції призначення - при поставках залізничним транспортом.

Відповідно до п. 9.6. договору, в редакції додаткової угоди №3 від 31.12.2019, договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і скріплення печаткою та діє до 31 грудня 2020р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою №2 до договору сторони доповнили Договір специфікацією №3, узгодивши нею поставку товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів ДЖЕТ А-1 в кількості 12 тон на суму 419 794,70грн. з терміном поставки: жовтень 2019 впродовж 5 календарних днів після перерахування 100% попередньої оплати. Умови оплати : 100 % попередня оплата після надання рахунку.

01.11.2019 відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату товару №ІІ1101-01 на суму 361 935,19 грн.

На підставі рахунку №ІІ1101-01 від 01.11.2019, позивачем було сплачено суму попередньої оплати у розмірі 361 935,19 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 14815 від 01.11.2019.

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 327 981,25 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №ІІ1106-002 від 06.11.2019.

Товар на суму 33 953,94 грн. відповідачем поставлено не було, у зв'язку з чим 11.05.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №01/370 від 07.05.2021 про повернення попередньої оплати, в якій просив відповідача здійснити повернення попередньої оплати в сумі 33 953,94 грн. протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги.

Відповідач на вимогу позивача не відреагував, суму попередньої оплати позивачу не повернув, товар не поставив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №19-0343-02 від 28.03.2019 в частині своєчасного та повного постачання товару, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 33 953,94 грн.

Наведені обставини стали причиною виникнення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач, звертався до відповідача з вимогою про повернення передоплати № 01/370 від 07.05.2021.

Отже, зобов'язання відповідача з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку виконання зобов'язань договором та специфікацією, який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Строк повернення попередньої оплати у розмірі 33 953,94 грн. на момент звернення до суду із даним позовом є таким, що настав.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 33 953,94 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, господарський суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що на виконання умов договору відповідач поставив товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: Видаткова накладна № ІІ10418-002 від 18.04.2019 на суму 361 935,19 грн. (ТТН №ІІ0418-002 від 18.04.2018); Видаткова накладна № II1106-002 від 06.11.2019 на суму 327 981,25 грн. (ТТН №ІІ1106-002 від 06.11.2019). Всього поставлено товар на загальну суму 689 916,44 грн.

В свою чергу позивач частково сплатив за поставлений товар, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 14816 від 01.11.2019 на суму 361 935,19 грн; №18547 від 29.07.2021 на суму 40 852,87 грн. Всього сплачено за поставлений товар на суму 402 788,06 грн. Отже, відповідач зазначає, що станом на 15 вересня 2021 року заборгованість позивача перед відповідачем за договором по видатковій накладній №110418-002 від 18.04.2019 становить 287 128,38 грн.

За твердженням відповідача, позивач не взяв до уваги, що відповідно до умов додаткової угоди № 2 до Договору, сторони погодили толеранс при поставці +/- 20%, а тому відповідач вважає, що виконав поставку товару в повному обсязі у відповідності до умов договору.

Також відповідач зазначив, що товар, який поставлений по видатковій накладній №110418-002 від 18.04.2019 на суму 361 935,19 грн., позивачем не був оплачений. Після поставки товару по видатковій накладній № III106-002 від 06.11.2019 на суму 327 981,25 грн. та його оплати за платіжним дорученням № 14816 від 01.11.2019 на суму 361 935,19 грн. залишилася різниця в сумі 33 953,94 грн.

Відтак, відповідач вважає, що він цілком правомірно зараховував отримані кошті на свій розсуд, на погашення наявної заборгованості за видатковою накладною № ІІ0418-002 від 18.04.2019.

Крім того відповідач зазначає, що заборгованість по видатковій накладній № ІІ0418-002 від 18.04.2019 підтверджується матеріалами справи № 904/2104/19.

Господарський суд зазначає, що за змістом видаткової накладної № ІІ1106-002 від 06.11.2019 на суму 327 981,25 грн. вбачається, що товар - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів ДЖЕТ А-1, поставлений за договором 19-0343-02 від 28.03.2019 на підставі рахунку № ІІ1101-001 від 01.11.2019.

В свою чергу у рахунку № ІІ1101-001 від 01.11.2019 визначена до оплати сума 361935,19грн, в платіжному дорученні від 01.11.2019 № 14815 в графі призначенні платежу зазначено: «попередня оплата за паливо авіаційне по рах. 111101-001 від 01.11.2019, договір № 19-0343-02 від 28.03.2019».

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

Оскільки наявне в матеріалах справи платіжне доручення свідчить, що в якості призначення здійсненого платежу позивачем зазначено: «попередня оплата за паливо авіаційне по рах. ІІ1101-001 від 01.11.2019, договір № 19-0343-02 від 28.03.2019», при цьому Договором не передбачено можливості самостійного розподілу продавцем отриманих від покупця коштів з чітким призначенням їх сплати, в даному випадку розподіл коштів не може здійснюватися відповідачем на власний розсуд.

Стосовно узгодженого сторонами толерансу при поставці +/- 20%, з посиланням на який, відповідач вважає, що виконав поставку товару в повному обсязі у відповідності до умов договору, господарський суд погоджується із твердженнями позивача, що умова договору № 19-0343-02 від 28.03.2019 щодо поставки товару з толерансом в бік зменшення, не означає для відповідача можливість утримання ним різниці між сумою попередньо сплаченою за товар, визначеною в рахунку на попередню оплату № ІІ1101-001 від 01.11.2019 та вартістю фактично переданого за накладною № ІІ1106-002 від 06.11.2019 товару.

Таким чином, позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем обов'язку з поставки оплаченого товару та наявність різниці між отриманою попередньою оплатою та поставленим товаром на суму 33 953,94грн.

Стосовно заборгованості за видатковою накладною № ІІ0418-002 від 18.04.2019 на суму 361 935,19грн (ТТН № 110418-002 від 18.04.2019), про яку зазначає відповідач, слід зазначити, що дана заборгованість є конкурсною, була заявлена ТОВ «Інтер Інвест Груп» у справу № 904/2104/19 про банкрутство ПАТ «ДМК», визнана господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 14.11.2019 у справі № 904/2104/19, віднесена до 4 черги задоволення, та відповідно, буде погашена відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ІНВЕСТ ГРУП" (49112, м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, буд. 6Д, код ЄДРПОУ 37805868) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (51925, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Соборна, 18-б; ЄДРПОУ 05393043) 33 953,94 грн. (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят три грн. 94 коп.) попередньої оплати та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.01.2022р.

Суддя І.В. Владимиренко