вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" січня 2022 р. Cправа № 902/1038/21
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
про стягнення 1422858,23 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Гнатик Є.Б.
за участю представників сторін:
позивач: Швець А.В.
відповідача: Горобець Д.Г.
20.10.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" про стягнення 1 42 858,23 грн
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1038/21) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 22.10.2021 р. відкрито провадження у справі № 902/1038/21. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2021 р.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.10.2021 р.
Суд зауважує, що від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Представник позивача стосовно даного клопотання не заперечив.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача, та як наслідок про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 11.11.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 01.12.2021 р.
За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 01.12.2021 р. було оголошено перерву в розгляді справі до 07.12.2021 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 07.12.2021 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 11.01.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 11.01.2022 р. суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті на 17.01.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 17.01.2022 р. суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді до 19.01.2022 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Як вбачається із позовної заяви, позивач в якості підстави позовних вимог зазначає наступне: на підставі договору купівлі-продажу № 01/06/01 від 04.06.2001 р. між Колективним підприємством Ладижинбудмонтаж та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Арніка» та акту прийомки-передачі від 06.06.2001 р., який є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу № 01/06/01 від 04.06.2001 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фармацевтична фірма «Арніка» прийняло у власність адміністративний корпус з належними комунікаціями: мережі водопостачання: мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; площадку до адміністративного корпусу: документацію.
Позивачем зазначається, що відповідно до Наказу № 03 від 08.06.2001 р. мережі каналізаційні поставлено на баланс як основні засоби.
На підставі протоколу зборів засновників ТОВ «ФК «Арніка» № 9 від 23.12.2004 р. змінено назву на ТОВ «Фармацевтична фірма «Мелвин».
10.01.2006 р. між ТОВ „Фармацевтична фірма „Мелвин”, надалі „Власник" в особі директора Кондрицького В.В., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ „Форум”, надалі, Землекористувач" в особі директора Вихватнюк О.А., що діє на підставі Статуту та є власником земельної ділянки, з другої сторони уклали договір (сервітут) № 1 на обмежене право користування земельною ділянкою.
Позивач в позові та в поясненнях стверджує, що з метою свого функціонування та за своєю специфікою здійснення господарської діяльності ТОВ «БК «ЕНЗИФАРМ» постійно використовує вищезазначені каналізаційні мережі.
В подальшому ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" як власник каналізаційних мереж уклав договір про спільне використання системи каналізації від 01.01.2020 з ПП "БТУ- ЦЕНТР".
Крім того між ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" (Замовник) та ПП "БТУ- ЦЕНТР" (Виконавець) від 03.01.2020 №03/01-20БК підписано договір про виготовлення продукції з давальницької сировини.
На підставі вищевказаних договорів ПП "БТУ-ЦЕНТР" займається виготовленням біопрепаратів, за умов, що сировина і готова продукція є власністю ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ".
Позивачем стверджується, що за умовами договору про виготовлення продукції з давальницької сировини право власності на сировину її залишки та відходи належить Замовникові (ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ") на усіх етапах виготовлення продукції.
Водночас позивач зазначає, що відповідачем чинились перешкоди у користуванні каналізаційними мережами, що в свою чергу за доводами позивача підтверджується записами відеонагляду, який здійснюється з території ПП "БТУ- ЦЕНТР", - з яких можливо встановити, що саме працівниками відповідача було здійснено злом каналізаційної мережі 30.05.2020 р. та чинились перешкоди в доступі до мереж для їх ремонту.
За даним фактом відкрито кримінальне провадження №12020020070000149 за ч. 1 ст. 194 ККУ.
Крім того, факт неможливості використання каналізаційних мереж підтверджується Актом комісії ПП «БТУ- ЦЕНТР» від 02.06.2020 р. «Про зрив роботи з 30.05.2020 р. по 02.06.2020 р. виробництва за адресою Промислова, 10» в якому зафіксовано, що 30.05.2020 р. використовувати каналізацію для ведення технологічних процесів виробництва та користування для побутових не було неможливо. В цей час проходили наступні процеси ферментації:"Фітоцид-р" оп. 7ф. F2, V-4500 л; "Бітоксибацилін" - оп. 19ф. Fl, V- 5000, Триходермін"- оп. 12ф. F4, V-5000 л; "Поліміксобактерину" - оп. 31ф, F6, V- 4000 л, Beauveria bassiana - on. 4in, in. 3, V-700 n. Оскільки каналізація була непрацююча, то підтримання температур в процесі ведення ферментації було неможливо. Як наслідок ферментації стали втратними.
Також, складено акт про відбракування культурних рідин від 02.06.2020 р. з висновком про зіпсування продукції та її утилізації.
Таким чином, позивач вважає, що в порушення умов договору земельного сервітуту ТОВ "ФОРУМ" на підставі протиправних дій цілеспрямованого забиття каналізаційної мережі у фізичний спосіб завдало ТОВ "БК "Ензифарм" збитку на загальну суму 1 422 858,23 грн.
Представник відповідача проти доводів позивача заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/10103/21 від 12.11.2021 р.), в якому останній вказав про відсутність відносин між сторонами у справі за договором сервітуту, про відсутність будь - якого сервітуту вказує і подана позивачем копія витягу з ДЗК НА-0518807382020 від 21.02.2020 р., де вказано про відсутність будь яких обмежень; зазначає, що позивачем не доведено належним чином завдані збитків; вказує, що ТОВ «Форум» є неналежним відповідачем у справі та те, що працівники товариства під час виконання своїх трудових обов'язків не здійснювали будь, яких протиправних дій 30.05.2020 р., та зазначений у позові ОСОБА_1 не є працівником ТОВ «Форум».
Представник позивача проти доводів представника відповідача заперечує, позиція останнього викладена у відповіді на відзив (вх. № канц. 01-34/10668/21 від 30.11.2021 р.), в якому останній зазначив, що договір сервітуту № 1 від 10.01.2006 р. зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Ладижинському міському відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель (сервітутів) вчинено запис від 06.02.2006 р. за № 1, при цьому зазначає, що станом на 2006 р. порядок ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р. був відсутній, відтак відповідний порядок не має зворотної сили та не маже розповсюджуватись на правовідносини які виникли в 2006 р.; що стосується справи № 902/3/20 про встановлення сервітуту на належній ТОВ «Форум» земельній ділянці, то справу залишено без розгляду; щодо доводів відповідача про те, що юридичні особи не можуть самостійно утилізувати наведені в акті речовини, то відповідачем не доведено належними та допустимими доказами використання зокрема позивачем речовин, які є небезпечними відходами; зазначає що відповідачем належним чином не доведено необґрунтованості нарахованого збитку та не подано до суду доказів спростування відповідних втрат під час пошкодження каналізаційних мереж; крім того вказує, що саме ТОВ «Форум» є належним відповідачем у справі, оскільки саме останній взяв на себе зобов'язання по недопущенню пошкоджень каналізаційної мережі під час використання земельної ділянки; щодо того, що ОСОБА_1 причетний до даного правопорушення позивач вказує, що позивачем було здійснено адвокатський запит Гайсинського РУП Відділення поліції № 3, за розглядом якої встановлено, що від громадянина ОСОБА_1 неодноразово надходили повідомлення до служби « 102» з питань затоплення хімічними речовинами ТОВ «Форум», при цьому кожне повідомлення було відповідним чином зареєстровано в Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень у відділенні поліції № 3 Гайсинського РУП ГУНП.
Із наявних доказів в матеріалах справи встановлено: на підставі договору купівлі-продажу № 01/06/01 від 04.06.2001 р. між Колективним підприємством Ладижинбудмонтаж та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «Арніка» товариство прийняло у власність адміністративний корпус з належними комунікаціями: мережі водопостачання: мережі каналізаційні; трубопроводи теплових мереж; площадку до адміністративного корпусу, а саме Продавець продав, а Покупець купив належний Продавцеві на праві власності адміністративний корпус, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На земельній ділянці площею 1,072 га наданій Продавцеві в постійне користування згідно Державного акту на постійне користування №7, від 25 листопада 1993р. виданого Ладижинською міською радою, розташовані: адміністративний корпус загальною площею 2671,1 кв.м. позначений на плані земельної ділянки літерою «А»; площадка до адміністративного корпусу; комунікації - мережі водопостачання, мережі каналізаційні, трубопроводи теплових мереж; елементи благоустрою.
Адміністративний корпус з належними до нього комунікаціями та спорудами, що відчужується за цим договором, належить Продавцеві на підставі реєстраційного посвідчення про право власності №28, виданим Тульчинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 25 квітня 2001р.
Продаж за домовленістю Сторін вчиняється на підставі рішення зборів власників КП “Ладижинбудмонтаж” від 29.03.2001р. за ціною не нижче 100 000,00 грн. без ПДВ. (п.п. 1,2,3,4 договору) (а.с. 8).
У відповідності до акту прийомки-передачі від 06.06.2001 р., який є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу № 01/06/01 від 04.06.2001 р., Продавець передав, а Покупець прийняв майно передбачене договором (а.с. 9).
Згідно накладної від 06.06.20221 р. КП «Ладижинбудмонтаж» передало, а ТОВ ФФ «Арніка» прийняло майно, а саме адміністративний корпус загальною площею 2671,1 кв.м. позначений на плані земельної ділянки літерою «А»; площадка до адміністративного корпусу; комунікації - мережі водопостачання, мережі каналізаційні, трубопроводи теплових мереж (а.с. 10).
Факт придбання вищевказаного майна відображена в податковій накладній від 06.06.2001 р. № 42 (а.с. 11).
Відповідно до платіжного доручення № 2 від 06.06.2001 р. ТОВ ФФ «Арніка» сплатило КП «Ладижинбудмонтаж» 125 932,00 грн, з призначенням платежу, оплата згідно договору купівлі-продажу № 01/06/01 від 01.06.2001 р. (а.с. 12).
Відповідно до Наказу № 03 від 08.06.2001р. майно та мережі каналізаційні поставлено на баланс як основні засоби (а.с. 13).
Судом встановлено, що згідно робочого проекту реконструкції виробничого корпусу ТОВ ФК «Арніка з метою організації виробництва в частині зовнішніх мереж водопостачання і каналізації проведено відповідну реконструкцію (а.с. 14-27).
В подальшому на підставі протоколу зборів засновників ТОВ «ФК «Арніка» № 9 від 23.12.2004 року змінено назву на ТОВ «Фармацевтична фірма «Мелвин» (а.с. 28).
Так, як слідує з матеріалів справи, 10.01.2006 р. між ТОВ „Фармацевтична фірма „Мелвин” в особі директора Кондрицького В.В. надалі "Власник", який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ „Форум”, надалі "Землекористувач" в особі директора Вихватнюк О.А., що діє на підставі Статуту та є власником земельної ділянки, з другої сторони уклали договір (сервітут) № 1 на обмежене право користування земельною ділянкою. (а.с. 30)
Договір сервітуту № 1 від 10.01.2006 р. зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Ладижинському міському відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель (сервітутів) вчинено запис від 06.02.2006 р. за № 1
Відповідно до умов укладеного договору, між сторонами було погоджено, що „Власник”, згідно Українського класифікатора прав обмеженого користування земельною ділянкою, затвердженого Держкомземом України №4-1-7/1205 від 24 квітня 1998р., встановлює земельний сервітут на „Землекористувача” земельної ділянки, що розташована в м. Ладижині по вул. Промислова 8а, для обслуговування, ремонту, та реконструкції каналізаційної мережі згідно статті 69 Земельного кодексу України та ДБН 360-92 „ Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.
Землекористувач зобов'язаний: Не чинити перешкод „Власнику” у проведені обслуговування, ремонту та реконструкції каналізаційної мережі; дотримуватись вимог „ДБН 360-92 „ Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”; вживати заходів по недопущенню пошкоджень каналізаційної мережі під час використання земельної ділянки; не допускати в зоні дії сервітуту будівництво тимчасових і постійних споруд, проведення земляних робіт на глибину більше 1,0м , влаштування автостоянок, посадку дерев, кущів. Складування матеріалів в зоні дії сервітуту допускається при умові що „Землекористувач” забезпечує звільнення зайнятої матеріалами зони протягом 3-х календарних днів з моменту виникнення у „Власника” необхідності проведення ремонтних робіт; зона дії сервітуту визначена в Додатку №1, "План відведення земельної смуги для встановлення земельного сервітуту" який є невід'ємною частиною даного договору.
З врахуванням викладеного судом встановлено, що позивач ТОВ «Фармацевтична фірма «Мелвин», являється власником каналізаційних мереж.
В подальшому ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" як власник каналізаційних мереж уклав договір про спільне використання системи каналізації від 01.01.2020 р. з ПП "БТУ- ЦЕНТР".
Предметом договору є порядок і умови спільного використання майна, а саме системи каналізації (надалі - системи) Власником майна та Користувачем для забезпечення водовідведення від виробничого корпусу та споруд Користувача (надалі - комплекс), розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Промислова, 8 через каналізаційну систему ТОВ «БК «ЕНЗИФАРМ». (п.п. 1 Договору)
За даним договором Власник майна зобов'язується забезпечити технічну можливість приймання (транзиту) від Користувача стічних вод, а Користувач зобов'язується здійснювати своєчасне відшкодування витрат Власника майна, понесених останнім на систему водовідведення. (п.п. 1.2 Договору)
За даним договором встановлюється цілодобовий режим системи транспортування стічних вод. (п.п. 1.3 Договору)
Власник майна забезпечує транзит стічних вод до межі балансової належності належної йому системи транспортування стічних вод (п. п. 1.4. договору).
Між сторонами було погоджено, що сторони мають право спільно використовувати систему транспортування стічних вод (п. 3.1. договору).
Крім того між ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" (Замовник) та ПП "БТУ- ЦЕНТР" (Виконавець) від 03.01.2020 №03/01-20БК підписано договір про виготовлення продукції з давальницької сировини.
У порядку та на умовах, визначених ним договором Замовник доручив Виконавцеві, а Виконавець, зобов'язується виготовити з наданої Замовником сировини, допоміжних матеріалів та упаковки біопрепарати та іншу продукцію.
Відтак на підставі вищевказаних договорів ПП "БТУ- ЦЕНТР" займається виготовленням біопрепаратів, за умов, що сировина і готова продукція є власністю ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ".
За умовами договору про виготовлення продукції з давальницької сировини право власності на сировину її залишки та відходи належить Замовникові (ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ") на усіх етапах виготовлення продукції.
На підставі вищевказаних договорів ПП "БТУ-ЦЕНТР" займається виготовленням біопрепаратів, за умов, що сировина і готова продукція є власністю ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ".
Водночас судом встановлено, що відповідачем чинились перешкоди у користуванні каналізаційними мережами, що спричинило позивачу збитки, що підтверджується:
актом про зрив роботи з 30.05.2020 р. по 02.06.2020 р. виробництва, дільниця виробництва вул. Промислова, 10 за підписом директора Болоховського В.В., де встановлено, що каналізація, була непрацююча, тому підтримання температур в процесі ведення ферментації було неможливе, як наслідок ферменти стали втратними;
актом про відбракування культурних рідин від 02.06.2020 р. за підписом директора ПП «БТУ -Центр» підтверджено, що у вказаний період проходили наступні процеси ферментації: "Фітоцид-р" оп. 7ф. F2, V-4500 л; "Бітоксибацилін" - оп. 19ф. Fl, V- 5000, Триходермін"- оп. 12ф. F4, V-5000 л; "Поліміксобактерину" - оп. 31ф, F6, V- 4000 л, Beauveria bassiana - on. 4in, in. 3, V-700 n.
у відповідності до акту обстеження від 02.06.2020 р. ВП «Ладижинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго» за підписом директора Ющенко П.Г. встановлено, що на прохання директора ПП «БТУ -Центр» Болоховського В.В., ВП «Ладижинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго» було здійснено обстеження каналізаційної мережі, яка перебуває у приватній власності ТОВ БК «Ензифарм», розташованої по вул. Промислова,8, 8а-10 та 10а на причини та предмет забиття зазначає наступне: у складі підлеглих слюсарів - ремонтників, після здійснення огляду та здійснення спроби проведення робіт механізованим очищенням вищевказаної каналізаційної мережі було виявлено, що мережа забита щебенем довжиною близько 15-20 м. зазначено, що в зв'язку із встановленим здійснити механізоване очищення неможливо, тому для усунення зазначеного забиття потрібна спеціалізована техніка;
відповідно до акту № 1/05 від 30.05.2020 р. за підписами у складі комісії: начальника ЦТПК та Ла ТЕС Ющенко П.Г., майстра ІЕС Литвинюка В.В., слюсаря ІЕС Комінського В.Г., представника БТУ - Центр Кузьміним П.М. зафіксовано, що 30.05.2020 р. проведено обстеження каналізаційної мережі з території підприємства БТУ -Центр, яка перебуває у приватній власності ТОВ БК «Ензимфарм», до входу на територію Ла ТЕС в каналізаційну насосну станцію Буддвору, яка транспортує стоки. Обстеження мережі було проведено від колодязя К15 до колодязя К3, при цьому виявлено колодязь К8- забитий піском та ґрунтом; колодязь К14 - фізично закритий вихід із колодязя К14а сторонніми предметами, по іншій частині каналізаційної мережі зауважень не виявлено, для нормального функціонування каналізаційної мережі необхідно виконати її очищення.
відповідно до зведення фактичних втрат ТОВ "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" від 02.06.2020р. при виготовленнні готового продукту та компонентів до готового продукту при аварійній зупинці з забиттям стоків в період з 30.05-02.06.2020р.р. на загальну суму 1 422 858,23 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом про стягнення з ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" збитку на загальну суму 1 422 858,23 грн та є предметом спору у даній справі.
Оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача 1 422 858,23 грн матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих протиправними діями відповідача що полягають у пошкодженні каналізаційної мережі, власником якої є позивач.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стаття 20 ГК України встановлює відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди (збитків) та її розмір; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якби право позивача не було порушене. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання.
Як встановлено судом, наявність збитків та її розмір позивач обґрунтовує та доводить тим, що останній є власником адміністративного корпусу, який розташований за адресою: Вінницька обл. м. Ладижин вул Промислова 8, де на земельній ділянці площею 1,072 га розташовані: адміністративний корпус загальною площею 2671.1 кв.м. позначений на плані земельної ділянки літерою «А»; площадка до адміністративного корпусу; комунікації - мережі водопостачання, мережі каналізаційні, трубопроводи теплових мереж; елементи благоустрою.
Відповідно до укладеного договору сервітуту № 1 від 10.01.2006 р. між позивачем та відповідачем (Землекористувачем) відповідачу було надано в обмежене користування земельну ділянки, що розташована в м. Ладижині по вул. Промислова 8а, для обслуговування, ремонту, та реконструкції каналізаційної мережі згідно статті 69 Земельного кодексу України та ДБН 360-92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.
Як уже зазначалось судом між сторонами у договорі було погоджено, що Землекористувач зобов'язаний: не чинити перешкод „Власнику” у проведені обслуговування, ремонту та реконструкції каналізаційної мережі; дотримуватись вимог „ДБН 360-92 „ Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”; вживати заходів по недопущенню пошкоджень каналізаційної мережі під час використання земельної ділянки.
Судом встановлено, що вищезазначений договір сервітуту зареєстровано у встановленому законодавством порядку у Ладижинському міському відділі Вінницької регіональної філії «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель (сервітутів) вчинено запис від 06.02.2006 р. за № 1.
Суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача стосовно того, що даний договір сервітуту відсутній, оскільки у відповідності до витягу з ДЗК НА-0518807382020 від 21.02.2020 р., де вказано про відсутність будь яких обмежень судом не беруться до уваги, оскільки станом на 2006 р. порядок ведення Державного земельного кадастру затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012 р. був відсутній, відтак відповідний порядок не має зворотної сили та не маже розповсюджуватись на правовідносини які виникли в 2006 р.
Суд зазначає, що правомочність позивача як власника до каналізаційних мереж на підтверджена належними доказами, іншого матеріали справи не містять, тому твердження відповідача, що останній не перебуває з позивачем в договірних відносинах згідно договору сервітуту, на якій розташована каналізаційна мережа не береться судом до уваги оскільки є такими, що не підтверджені відповідними доказами.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, судом встановлено, що в правовому полі між сторонами існують правовідносини відповідно до укладення між ними договору сервітуту № 1 від 10.01.2006 р. на обмежене прав користування земельною ділянкою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) відповідно до статті 98 Земельного кодексу України. Згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном встановлюється щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно статті 402 Цивільного кодексу України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою.
Необхідно відзначити, що обтяження земельної ділянки сервітутом не позбавляє власника права володіти, розпоряджатися і користуватися нею. Тобто, особа, яка оформила сервітут не може забороняти проходити, проїжджати або робити що-небудь інше на цій землі. Крім того, земельну ділянку, на яку оформлено таке право користування, можна навіть продати або подарувати будь-якій іншій людині і таке відчуження не припиняє право сервітуту.
Важливо звернути увагу, якщо власнику або землекористувачу завдається шкода через те, що встановлений сервітут, земельний кодекс передбачає право вимагати відшкодування такого збитку в повному розмірі.
Судом встановлено, що позивач ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" перебуває у договірних відносинах із ПП "БТУ- ЦЕНТР".
Так, ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" як власник каналізаційних мереж уклав договір про спільне використання системи каналізації від 01.01.2020 р. з ПП "БТУ- ЦЕНТР".
Суд зауважує, що предметом договору є порядок і умови спільного використання майна, а саме системи каналізації (надалі - системи) Власником майна та Користувачем для забезпечення водовідведення від виробничого корпусу та споруд Користувача (надалі - комплекс), розташованого за адресою: Вінницька обл., м. Ладижин, вул. Промислова, 8 через каналізаційну систему ТОВ «БК «Ензифарм».
Крім того між ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ" (Замовник) та ПП "БТУ- ЦЕНТР" (Виконавець) від 03.01.2020 №03/01-20БК підписано договір про виготовлення продукції з давальницької сировини.
Суд зазначає, що за умовами договору про виготовлення продукції з давальницької сировини право власності на сировину її залишки та відходи належить Замовникові (ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ") на усіх етапах виготовлення продукції.
Тобто, на підставі вищевказаних договорів ПП "БТУ-ЦЕНТР" займається виготовленням біопрепаратів, за умов, що сировина і готова продукція є власністю ТОВ "БК "ЕНЗИФАРМ".
Судом встановлено, що позивач на підставі вищевказаних договорів з ПП «БТУ-Центр» отримує дохід, та внаслідок протиправних дій відповідача, позивач зазнав збитків, оскільки внаслідок дій відповідача позивач у своїй господарській діяльності в період з 30.05.2020 р. по 02.06.2020 р. не зміг користуватись каналізаційною мережею.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, позивачем доведено, в першу чергу, наявності збитків, оскільки надано докази, які беззаперечно вказують на те, що дохід міг би бути отриманий останнім у випадку не пошкодження каналізаційної мережі під час використання відповідачем земельної ділянки за договором сервітуту.
Суд зауважує, що вимоги позивача про стягнення збитків в загальному розмірі 1 422 858,23 грн підтверджені належними і допустимими доказами.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 31819346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехнологічна Компанія "Ензифарм" (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 31337214) збитки в розмірі 1 422 858,23 грн та відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 21 342,88 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення
Повне рішення складено 28 січня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Промислова, буд. 8, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)
3 - відповідачу (вул. Промислова, буд. 8А, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)