18 січня 2022 року м. Харків Справа № Б-39/159-10
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.,
за участю представників сторін:
від Лісовця Д.С. (апелянта): Магомедрасулов А.М., ордер серія ДН №094817 від 02.09.2021;
від кредитора (ТОВ "ОТП Факторинг Україна"): Вельковський С.В., довіреність від 26.08.2021;
від інших учасників справи: не з'явились;
ліквідатор: керуючий реалізацією Караченцев Ю.Л., свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №361 від 20.02.2013;
від інших учасників справи: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків (вх. №2896 Х/2),
на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 (повний текст складено 03.08.2021) (суддя Усатий В.О.),
за заявою керуючого реалізацією Фізичної особи-підприємця Омельянової Ірини Володимирівни - арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича (вх. №14903 від 24.06.2021) в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи-підприємця Омельянової Ірини Володимирівни в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину, 1448560,00грн,
у справі № Б-39/159-10,
за заявою боржника Фізичної особи-підприємця Омельянової Ірини Володимирівни, м.Харків,
про визнання банкрутом,
08.07.2020 керуючий реалізацією Фізичної особи-підприємця Омельянової Ірини Володимирівни - арбітражний керуючий Караченцев Юрій Леонідович звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про застосування наслідків недійсного правочину, в якій просив:
- застосувати наслідки недійсності Договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С., посвідченого 03.11.2011 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника в сумі 405409,00грн;
- застосувати наслідки недійсності протоколу №1 з реалізації автомобілю Mitsubishi Galant, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, проведеного Товарною біржею "Правопорядок", шляхом стягнення з ОСОБА_2 вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника в сумі 40000,00грн;
- стягнути з Приватного підприємства "Центр оцінки та юридичної допомоги" 1132371,00грн завданих збитків.
У подальшому керуючим реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Караченцевим Ю.Л. подано до господарського суду першої інстанції заяви про залишення без розгляду вимог, викладених у п. 2 та п. 3 заяви про застосування наслідків недійсного правочину. Остаточно керуючий реалізацією визначив свої вимоги у заяві від 24.06.2021 та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП Омельянової І.В. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину 1448560,00грн.
Вимоги поданої заяви (з урахуванням уточнень) керуючий реалізацією боржника обґрунтовує тим, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 03.11.2011 за реєстровим № 1563, за яким майно боржника ФОП Омельянової І.В. перейшло у власність ОСОБА_1 , було визнано недійсним у судовому порядку, відтак покупець майна банкрута є таким, що безпідставно набув у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на даний час неможливо повернути в натурі потерпілому з огляду на його відчуження третій особі, а тому наявні підстави для відшкодування вартості майна відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. При визначенні розміру відшкодування вартості майна керуючий реалізацією посилається на Висновок судової оціночно-будівельної експертизи №5969 від 19.02.2018, відповідно до якого ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Щербакова, буд. 159 станом на момент розгляду цього спору складає 1448560,00грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №Б-39/159-10 задоволено заяву керуючого реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. та стягнуто з Лісовця Д.С. на користь боржника ФОП Омельянової І.В. в особі керуючого реалізацією 1448560,00грн в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що у судовому порядку було визнано недійсним Договору купівлі-продажу (об'єкта аукціону - житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), укладеного 03.11.2011 між арбітражний керуючим Фоміним Г.В., який діяв як ліквідатор ФОП Омельянової І.В. на підставі постанови суду від 17.01.2011, та Лісовцем Д.С., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1563, відтак наявні підстави відповідно до ч. 1 ст. 216 та ст. 1213 Цивільного кодексу України для застосування наслідків недійсності правочину.
При цьому судом встановлено, що станом на момент розгляду справи власником вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 за Договором купівлі-продажу №962 від 15.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю. Встановивши наведені обставини та прийнявши до уваги відчуження ОСОБА_1 житлового будинку на користь третьої особи за відплатним договором купівлі-продажу та неможливість повернення майна в натурі, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 вартості зазначеного майна, визначеної на момент розгляду заяви керуючого реалізацією у відповідному висновку суб'єкта оціночної діяльності.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі № Б-39/159-10 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви керуючого реалізацією.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає висновки, викладені в оскаржуваному рішенні такими, що не відповідають дійсності.
В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає наступне:
- ОСОБА_1 , як учасника справи, суд першої інстанції не повідомляв належним чином про дату, час та місце слухання справи щодо розгляду заяви керуючого реалізацією про застосування наслідків недійсності правочину, що унеможливило подання ним до матеріалів справи пояснень та доказів щодо відсутності підстав для стягнення вартості нерухомого майна;
- оскільки внаслідок реалізації на аукціоні (результати якого визнано у судовому порядку недійсними) майно банкруту перейшло у власність ОСОБА_1 , а в подальшому таке майно неодноразово переходило у власність третіх осіб, тому з урахуванням приписів ст.ст. 300, 388 Цивільного кодексу України належним способом захисту прав боржника у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння у останнього власника з застосуванням норм ст. 388 Цивільного кодексу України;
- положення ст. 216 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у цьому випадку, оскільки зазначені норми передбачають відшкодування вартості одержаного за недійним правочином лише у випадках, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, але не розповсюджується на правочини, які пов'язані з переданням права власності на майно, яке було предметом недійного правочину.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі № Б-39/159-10 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до суду: докази сплати судового збору у розмірі 6810,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи про банкрутство.
У строк, визначений судом, скаржник надіслав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору №4671 від 06.10.2021 на суму 6810,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи про банкрутство.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021, у зв'язку з находженням на лікарняному судді Плахова О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі № Б-39/159-10; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам судового процесу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами його надсилання іншим учасникам в порядку ст. 263 ГПК України до 27.10.2021 та призначено справу до розгляду на 15.11.2021 о 12:15 год.
У письмових поясненнях, які надійшли на адресу апеляційного суду 11.11.2021 керуючий реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін. Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин ст.ст. 216, 1212, 1223 ЦК України, оскільки Договір купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого до ОСОБА_1 перейшло право власності на нерухоме майно банкрута визнано недійсним, тому останній вважається таким, що безпідставно набув у власність житловий будинок. Однак, на цей час зазначений будинок неможливо повернути в натурі потерпілому у зв'язку з його відчуженням третій особі. Обрання керуючим реалізацією такого способу захисту як зазначає апелянт - витребування майна у останнього набував у цьому випадку не може вважатись ефективним способом захисту порушеного права, оскільки призведе до втручання у право третьої особи на "мирне володіння майном", яке охороняється Конвенцією про захист прав людини. Керуючий реалізацією вважає, що оскільки Договір купівлі-продажу нерухомого майна визнано недійсним у судовому порядку, тому ОСОБА_1 є таким, що безпідставно набув у власність житловий будинок, який неможливо повернути в натурі потерпілому (боржника) з огляду на його відчуження третій особі, відтак у цьому випадку наявні підстави для відшкодування вартості майна відповідно до ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України. Вказує про відсутність будь-яких порушених прав ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою суду, оскільки останнім, як покупцем майна не було здійснено оплату на користь банкрута за придбане ним нерухоме, однак грошові кошти від реалізації майна на користь третіх осіб він отримав.
У письмових поясненнях, які надійшли на адресу апеляційного суду 15.11.2021 ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін. Вважає обраний керуючим реалізацією Караченцевим Ю.Л. спосіб захисту порушених прав боржника і кредиторів належним та ефективний, а застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення ст.ст. 216, 1213 ЦК України обґрунтованим та правомірним. Посилається на неможливість витребування нерухомого майна в натурі та його повернення у власність банкрута для подальшої реалізації та задоволення вимог заставного кредитора, оскільки станом як на момент звернення керуючого реалізацією з відповідною заявою, так і на момент її розгляду судом власником житлового будинку є інша особа, яка набула право власності за відплатним договором купівлі-продажу. Також зазначає, що на даний час нерухоме майно забезпечує кредитні зобов'язання третьої особи перед іншою кредитною установою (накладено обтяження АТ "ПУМБ"). Наявність вказаного іпотечного обтяження на спірному майні унеможливлює задоволення вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" шляхом його витребування та реалізації, оскільки підстави, визначені ст. 17 Закону України "Про іпотеку" для припинення зареєстрованого обтяження АТ "ПУМБ" відсутні.
Судове засідання у справі № Б-39/159-10, призначене на 15.11.2021 о 12:15 год. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Мартюхіної Н.О.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 призначено розгляд справи на 20.12.2021 о 14:15 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №Б-39/159-10 до 12.01.2022 о 12:15 год.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 18.01.2022 присутній представник Лісовця Д.С. (апелянта) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви керуючого реалізацією про відшкодування вартості майна за недійним правочином.
Присутні у судовому засіданні 18.01.2022 представник кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та керуючий реалізацією Караченцев Ю.Л. заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях, просили суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Уповноважені представники інших учасників справи про банкрутство у судове засідання 18.01.2022 не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи всі сторони повідомлялись належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні за відсутності представників інших учасників справи про банкрутство, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника, кредитора та керуючого реалізацією, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Омельянова Ірина Володимирівна, код НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2010 порушено провадження у справі №Б-39/159-10 про банкрутство ФОП Омельянової І.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.12.2010 у цій справі ФОП Омельянову І.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 призначено ліквідатором ФОП Омельянової І.В. - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Омельянова І.В. мала у власності майно, у тому числі житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , набутого у власність на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.2006 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Босенко М.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 499, який знаходився в іпотеці на підставі Договору іпотеки №РМ-SME 706/155/2008, укладеного між боржником та ЗАТ "ОТП Банк", посвідченого 05.05.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2311.
Вищезазначене нерухоме майно було включено до ліквідаційної маси, про що складено Акт від 20.01.2011.
Як також з'ясовано, між ліквідатором ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Центр оцінки та юридичної допомоги" було укладено Договір № 1-1/07/11 від 01.07.2011 на проведення оцінки, здійснено оцінку вартості нерухомого майна банкрута та складено висновок про вартість майна.
11.07.2011 між ліквідатором Фоміним Г.В. та Товарною біржею "Правопорядок" було укладено угоду на організацію та проведення аукціону.
Відповідно до протоколу №1 проведення аукціону від 30.09.2011, у якому приймали участь фізичні особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , переможцем став ОСОБА_1 ; лот №1 - житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , був проданий за 405190,00грн.
03.11.2011 між ліквідатором ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та переможцем аукціону - Лісовцем Д.С. було укладено Договір купівлі-продажу (об'єкта аукціону - житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1563.
У подальшому, нерухоме майно, яке належало боржнику (житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) декілька разів було перепродано за відплатними договорами купівлі-продажу, а саме:
- за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.2011, укладеним між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. та зареєстрованим в реєстрі за №3406, продаж житлового будинку вчинено за 405190,00грн, які ОСОБА_1 отримав ще до підписання договору повністю від ОСОБА_5 (п. 5 Договору);
- за Договором купівлі-продажу житлового будинку від 15.11.2012, укладеним між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець), посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 962, продаж вчинено за 395000,00грн, які покупець сплатила продавцю до підписання договору (п. 3 Договору).
12.06.2014 до Господарського суду Харківської області від кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надійшла заява про визнання договору купівлі-продажу та аукціону недійсними, в якій заявник просив, зокрема, визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 повернути вказаний житловий будинок з надвірними будівлями до ліквідаційної маси.
21.05.2019 до суду першої інстанції від кредитора - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" надійшли уточнення до заяви про визнання договору купівлі-продажу та аукціону недійсними, в яких заявник просив, у тому числі, визнати недійсними результати аукціону від 30.09.2011, проведеного Товарною біржею "Правопорядок" та оформленого протоколом №1, з продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С., посвідченого 03.11.2011 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.
В процесі розгляду справи (щодо вирішення питання про визнання недійними результатів аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна) судом першої інстанції було призначено судову оціночно-будівельну експертизу домоволодіння АДРЕСА_1 . Згідно з висновком експертизи №5969 від 19.02.2018, складним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, ринкова вартість об'єкту нерухомості станом на листопад 2011 року склала 1448560,00грн, а ліквідаційна вартість - 1100906,00грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2019 у цій справі задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (вх. № 19626 від 12.06.2014), з урахуванням уточнень (вх. № 12350 від 21.05.2019):
- визнано недійсними результати аукціону від 30.09.2011, проведеного Товарною біржею "Правопорядок" та оформленого протоколом №1 з продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнано недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С., посвідченого 03.11.2011 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.
Оцінюючи правомірність проведеного аукціону з продажу нерухомого майна банкрута, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять ані інвентаризації, ані договорів оцінки, ані звітів про проведену оцінку; всі заходи, прийняті судом для їх одержання, виявилися безрезультатними; матеріали справи не містять оголошення про проведення вказаних аукціонів, тому відсутні докази опублікування оголошення про проведення аукціону спірного майна в засобах масової інформації із дотриманням вимог законодавства; попереднім ліквідатором Фоміним Г.В. не виконано вимог, передбачених ст. ст. 15, 30 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що є порушенням встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів та є підставою для визнання аукціонів з продажу спірного майна недійними, і як наслідок - визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного за результатами проведеного аукціону.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.12.2019 залишено без змін.
Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності: доказів проведення інвентаризації та оцінки майна, що є необхідною передумовою для початку процедури його реалізації; договору оцінки, звіту про проведену оцінку; оголошення про проведення аукціону - доказів опублікування оголошення про проведення аукціону спірного майна в засобах масової інформації із дотриманням вимог законодавства. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про суттєве зниження вартості спірного нерухомого майна, відчуженого за оспорюваним договором, та відсутність у матеріалах справи доказів оплати за придбане майно.
Зазначена постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі №Б-39/159-10 не оскаржувалася сторонами та набрала законної сили.
Як вже вказувалось раніше, звертаючись до господарського суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків недійсності правочину, керуючий реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражний керуючий Караченцевим Ю.Л. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП Омельянової І.В. в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину, 1448560,00грн. Підставою звернення з такими вимогами визначено ст.ст. 216, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а також необхідність застосування наслідків недійсності правочину (реституції), шляхом стягнення суми грошових коштів в рахунок відшкодування вартості такого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі боржнику у зв'язку відчуженням ОСОБА_1 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , третім особам.
За результатом розгляду вказаних вимог Господарський суд Харківської області 29.07.2021 постановив оскаржувану ухвалу, якою задовольнив заяву керуючого реалізацією (вх. № 14903 від 24.06.2021) та стягнув з ОСОБА_1 на користь ФОП Омельянової І.В. 1448560,00грн в рахунок відшкодування вартості майна, що незаконно вибуло з володіння боржника на підставі недійсного правочину.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви керуючого реалізацією з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є вимоги керуючого реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про застосування до Лісовця Д.С. наслідків недійсності Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С., посвідченого 03.11.2011 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. (реституцію), шляхом стягнення з Лісовця Д.С. на користь ФОП Омельянової І.В. вартості майна у розмірі 1448560,00грн - за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на момент розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення є способами захисту цивільних прав та інтересів.
У ст. 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину.
Так, у частині першій цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Аналогічні положення містяться у ст. 208 ГК України, якою передбачено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним. Зокрема, згідно з частиною другою вказаної норми, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
При цьому колегія суддів зазначає, що визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки.
Реституцію можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки ЦК України не містить вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.
Господарським судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого 10.05.2006 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Босенко М.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 499, нерухоме майно - житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 , належало на праві власності Фізичній особі-підприємцю Омельяновій Ірині Володимирівні.
З метою реалізації житлового будинку у ліквідаційній процедурі для задоволення вимог кредиторів ліквідатором Фоміним Г.В. його виставлено на прилюдні торги, які, за відповідним договором, повинна була провести Товарна біржа "Правопорядок".
30.09.2011 було проведено відповідний аукціон, за результатами якого лот №1 (житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: м. Харків, вул. Щербакова, 159), був проданий Лісовцю Д.С., який запропонував найвищу ціну лоту, нерухоме майно реалізовано за 405190,00грн.
03.11.2011 між ліквідатором ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та переможцем аукціону - Лісовцем Д.С. було укладено Договір купівлі-продажу (об'єкта аукціону - житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1563.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020:
- визнано недійсними результати аукціону від 30.09.2011, проведеного ТБ "Правопорядок" та оформленого протоколом №1 з продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнано недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С., посвідченого 03.11.2011 Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час вирішення спору у цій справі щодо визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу нерухомого майна господарські суди не застосували наслідки визнання правочинів недійсними, передбачені ст. 216 ЦК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що керуючий реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражний керуючий Караченцев Ю.Л. має право на підставі ст. 216 ЦК України вимагати в судовому порядку виконання зобов'язання іншої сторони - ОСОБА_1 повернути йому в натурі все, що він одержав на виконання цього правочину.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 208 ГК України, ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).
Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування.
Судом встановлено, що на виконання недійсного Договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 одержав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а боржник ФОП Омельянова І.В. в особі ліквідатора Фоміна Г.В. мала б отримати грошові кошти від такого продажу, однак матеріали справи не містять доказів оплати переможцем аукціону за придбане майно.
З наявних у справі доказів судом також встановлено, що ставши одноосібним власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , до постановлення місцевим судом ухвали від 27.12.2019 про визнання недійними результатів аукціону від 30.09.2011 та договору купівлі-продажу від 03.11.2011, ОСОБА_1 розпорядився цим нерухомим майном, продавши його іншій особі. Так, відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.2011 ОСОБА_1 відчужив даний будинок ОСОБА_5 , надалі даний будинок відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.11.2012 був відчужений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 .
Разом з тим, як вже вказувалось раніше, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.12.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2020, було визнано недійсними результати аукціону від 30.09.2011 з продажу нерухомого майна банкрута та визнано недійним Договір купівлі-продажу (зареєстрований у державному реєстрі 03.11.2011), укладений між ліквідатором банкрута - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. та Лісовцем Д.С.
Отже, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у зв'язку із визнанням недійсними Господарським судом Харківської області результатів аукціону від 30.09.2011 та договору купівлі-продажу від 03.11.2011 відпала підстава на підставі якої було набуто ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Отже, у ч. 1 ст. 216 та в ст. 1213 ЦК України закріплено обов'язок кожної зі сторін недійсного договору (набувача) повернути другій стороні (потерпілому) безпідставно набуте майно в натурі. Це означає, що поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач, або така ж кількість родових речей тієї ж якості. Разом з цим якщо повернути безпідставно набуте майно в натурі неможливо (внаслідок його знищення, загублення або передачі його набувачем третій особі тощо), набувач зобов'язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна.Тобто, відшкодування вартості безпідставно набутого майна відбувається в тих випадках, коли майно зазнало суттєвих змін чи воно є повністю/частково знищеним, що унеможливлює його повернення потерпілому в тому вигляді, в якому воно існувало на момент укладення недійсного договору.
Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 та від 14.05.2020 у справі №916/1952/17.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 268063787 від 29.07.2021 вбачається, що станом як на момент звернення керуючого реалізацією ОСОБА_6 з відповідною заявою, так і на момент її розгляду місцевим судом, власником житлового будинку загальною площею 251,6кв.м, житловою площею 137,3кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 за Договором купівлі-продажу №962 від 15.11.2012, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовою Л.Ю.
За встановлених обставин справи, оскільки нерухоме майно, що належить ФОП Омельяновій І.В., а саме житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 15.11.2012 відчужений набувачем третій особі - ОСОБА_3 , а відтак на даний час не може бути повернуто ОСОБА_1 законному власнику - ФОП Омельяновій І.В., відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність відповідно до ст. 1213 ЦК України підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ФОП Омельянової І.В. в особі керуючого реалізацією Караченцева Ю.Л. вартості безпідставно набутого майна.
Водночас судова колегія не приймає до уваги доводи скаржник про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 216 ЦК Укарїни з огляду на те, як зазначає скаржник, що вони передбачають відшкодування вартості одержавного за недійсним правочином тоді, коли одержане полягає у користуванн майном, виконаній роботі, наданій послузі.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів ст. 1213 ЦК України передача набувачем майна третій особі свідчить про відсутність у такого набувача можливості повернути майно в натурі потерпілій особі, а тому набувач зобов'язаний відшкодувати іншій стороні договору (потерпілому) вартість такого майна.
Визначаючи вартість безпідставно набутого майна (житлового будинку з надвірними будівлями), суд першої інстанції вірно взяв за основу висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП Лєсних Сергія Михайловича №157-07-21 від 06.07.2021, який був поданий керуючим реаліазацією, згідно якого вартість об'єкта оцінки - житлового будинку з прилежними до нього забудовами та спорудами, загальною площею 251,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1448560,00грн.
У свою чергу ОСОБА_1 в наданих до суду першої інстанції письмових поясненнях та апеляційній скарзі не заперечує щодо вартості нерухомого майна та не надає будь-яких належних та допустимих доказів на спростування взятого судом за основу висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП Лєсних Сергія Михайловича №157-07-21 від 06.07.2021 при визначенні вартості майна, яке ОСОБА_1 не може повернути ФОП Омельяновій І.В. в натурі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції з досліджених матеріалів справи встановив, що за наслідком проведення аукціону 30.09.2011 колишнім ліквідатором ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. грошові кошти від продажу нерухомого майна банкрута не були зараховані на розрахунковий рахунок в установі банку або внесені на депозит нотаріуса.
Оскільки в матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження оплати за придбаний об'єкту нерухомості, відтак колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не лише набув майно без відповідних правових підстав, але також не розрахувався за придбаний житловий будинок, тобто фактично отримав майно безоплатно.
Судова колегія враховує, що після укладення 03.11.2011 між ліквідатором Фоміним Г.В. та переможцем аукціону ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу та безоплатного отримання останнім нерухомого майна боржника вже на наступний день, тобто 04.11.2021, ОСОБА_1 його відчужив на користь ОСОБА_5 за відповідним Договором купівлі-продажу житлового будинку від 04.11.2011. При цьому таке відчуження нерухомого майна, яке ОСОБА_1 отримав у свою власність безоплатно, відбулось за реальні кошти на суму 405190,00грн, які, за умовами п. 5 цього договору, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_5 ще до підписання договору повністю.
Таким чином, досліджені судом обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , безоплатно набувши у власність нерухоме майно, яке належало ФОП Омельяновій І.В., реалізував його третій особі за плату та, відповідно, отримав реальні кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦК України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
За змістом пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України під доходом з джерелом походження з України розуміється будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, в тому числі, але не виключно: в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
Судова колегія вважає, що переможець аукціону ОСОБА_1 , отримавши у власність нерухоме майно боржника без проведення відповідного розрахунку з ліквідатором Фоміним Г.В. та оплати боржнику вартості цього майна, здійснивши реалізацію цього майна на користь третьої особи ( ОСОБА_5 ), шляхом його продажу за відплатним договором та отримавши грошові кошти, був достеменно обізнаний про незаконність своїх дій, а отже ФОП Омельянова І.В. має право виагати відповідно до ч. 1 ст. 390 ЦК України, а Лісовець Д.С. зобов'язаний відшкодувати ФОП Омельяновій І.В. всі доходи, які він отримав від продажу такого майна.
Отже, за встановлених обставин у цій справі вбачається, що ОСОБА_1 , як набувач майна без достатніх правових підстав розпорядився нерухомим майном боржника та отримав грошові кошти, які законний власник - ФОП Омельянова І.В. могла отримати як дохід від законної реалізації такого майна (проведення аукціону у відповідності до вимог законодавства) та, у подальшому, здійснити розподіл таких коштів на задоволення визнаних вимог кредиторів у даній справі про банкрутство.
Частиною 1 ст. 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Крім того, суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (ст. 1214 ЦК України).
Водночас, судова колегія виходить з того, що з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Таким, чином, розпорядження Лісовцем Д.С. спірним нерухомим майном - житловим будинком з прибудовами, яке він фактично безоплатно отримав у власність за результатами аукціону з продажу майна банкрута від 30.09.2011, у подальшому визнаного судом недійсним, як і отримання відповідної суми доходів - грошових коштів від продажу такого нерухомого майна на користь третіх осіб, судова колегія апеляційного господарського суду кваліфікує як набуття майна без достатньої правової підстави, тобто безпідставне збагачення за рахунок боржника ФОП Омельянової І.В.
Судом апеляційної інстанції також з'ясовано, що переможець аукціону ОСОБА_1 був зобов'язаний сплатити на користь боржника саме таку суму грошових коштів, за яку він реалізував нежитловий будинок на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2011 (405190,00грн).
З урахуванням системного аналізу положень ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України судова колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 набув право власності на нерухоме майно - житловий будинок з прибудовами, зобов'язавшись при цьому сплатити грошові кошти на користь боржника ФОП Омельянової І.В., з моменту укладення відповідного договору купівлі-продажу від 03.11.2011, однак будь-якої оплати та розрахунків не здійснив, натомість реалізував нерухоме майно на користь третіх осіб за таку ж саме суму грошових коштів (реально отриманих ОСОБА_1 ), яку мав отримати боржник від переможця аукціону.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав правових підстав для отримання таких грошових коштів, які у розумінні норм пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України є його доходом.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що саме боржник ФОП Омельянова І.В. мала право на отримання суми грошових коштів за продаж цього нерухомого майна, оскільки в цьому конкретному випадку грошові кошти, отримані набувачем - ОСОБА_1 в результаті безоплатного збагачення за рахунок потерпілої особи та реалізації нерухомого майна за відплатним договором на користь третіх осіб, є безпідставно набутим майном відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Тобто, фактично ОСОБА_1 отримав у свою власність грошові кошти у точно такій же сумі, яку б мала отримати саме ФОП Омельянова І.В., у розмірі вартості нерухомого майна, яка була визначена на аукціоні.
Суд апеляційної інстанції також вважає, що навіть за умови правомірної поведінки переможця аукціону ОСОБА_1 щодо отримання нерухомого майна у свою власність (за договором купівлі-продажу від 03.11.2011, укладеним з ліквідатором Фоміним Г.В. без проведення оплати) та реалізації нерухомого майна на користь третіх осіб у спірних правовідносинах обраний керуючим ОСОБА_6 спосіб захисту щодо застосування наслідків недійсного правочину, шляхом стягнення з ОСОБА_1 вартості майна, переданого за недійним правочином, спрямований на відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, оскільки:
по-перше, метою проведення аукціону було саме отримання грошових коштів для задоволення вимог кредиторів за рахунок продажу нерухомого майна боржника в ліквідаційній процедурі;
по-друге, переможець ОСОБА_1 за умовами укладеного між ним та ліквідатором Фоміним Г.В. Договору купівлі-продажу від 03.11.2011 був зобов'язаний сплатити на користь боржника вартість придбаного лоту у сумі 405190,00грн, однак грошових коштів так і не сплатив, а вже наступного дня - 04.11.2011 ОСОБА_1 реалізував нерухоме майно на користь третьої особи за таку ж саму суму, яку він реально отримав; тобто, ОСОБА_1 усвідомлював протиправність таких дій, а тому він також вважається недобросовісним набувачем.
по-третє, оскільки останній набувач спірного майна - ОСОБА_3 набула спірне майно на законних підставах (Договір купівлі-продажу від №962 від 15.11.2012, укладений з ОСОБА_5 недійсним не визнавався), тому остання відповідно до вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України вважається добросовісним набувачем.
За таких обставин, судова колегія вважає, що майновий інтерес ОСОБА_1 , як недобросовісного набувача спірного нерухомого майна, котрий не розрахувався за придбаний на аукціоні об'єкт нерухомості та вже наступного дня здійснив його відчуження на користь третьої особи за таку ж саму суму грошових коштів, яку він мав сплатити на користь боржника, не може бути поставлено вище майнових інтересів, визнаних у справі про банкрутство кредиторів, які у процедурі банкрутства мають право на задоволення своїх вимог, а також вище майнових інтересів добросовісного набувача, яка жодних порушень не допустила і набула майно за відплатним договором на законних підставах.
Судова колегія апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що належним способом захисту прав боржника у цій справі є витребування майна з чужого незаконного володіння у останнього власника з застосуванням норм ст. 388 ЦК України, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 набула майно за відплатним договором на законних підставах, і на момент укладення Договору купівлі-продажу від 15.11.2012 факту незаконності вибуття спірного майна з володіння боржника судом встановлено не було, відтак ОСОБА_3 не могла бути про нього обізнана. Тобто, вказаний покупець житлового будинку є добросовісним набувачем, при цьому в силу ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.
Як також вставнолено, після продажу 03.11.2011 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. нерухомого майна боржника ОСОБА_1 (як встановлено в судовму порядку за заниженою оціночною вартістю та взагалі без проведеня оплати) вже наступного дня 04.11.2011 ОСОБА_1 реалізував це нерухоме майно третій особі за відплатни договором та за реальні кошти (405190,00грн, які мала б отримати боржник за результатами оформлення результатів аукціону), з 15.11.2012 по цей час, тобто більше 9 років, ОСОБА_3 володіє та користується вказаним житловим будинком.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що право вибору способу захисту порушеного права належить саме особі, яка звертається до суду, а суд, у свою чергу, наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Обраний спосіб захисту порушеного права має бути таким, що не виходить за нормативно встановлені межі реалізації прав особи та не порушує права інших осіб.
Звертаючись до господарського суду першої інстанціх із заявою у цій справі, керуючий реалізацією ОСОБА_6 обрав саме такий спосіб захисту порушених прав боржника, який, на його думку, відповідає змісту порушеного права, а також зазначив про відсутність підстав для звернення віндикаційним позовом до останнього набувача майна, оскільки у такому випадку будуть порушені права тертьої особи - добросовісного набувача на мирне володіння майном.
Суд апеляційної інстанції вважажє, що у цьому конкретному випадку обставини справи щодо вибору та застосування конкретного способу захисту прав боржника (за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно витребувати майно у останнього набувача) слід розглядати через застосування норм цивільного законодавства з урахуванням особливостей положень Закону про банкрутство, а також з врахуванням вимог Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 17 якого передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.
У даному конкретному випадку подання керуючим реалізацією заяви ліквідатора про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України та задоволення її судом, на чому наполягає апелянт, буде свідчити втручання держави у право мирного володіння ОСОБА_3 своїм майном (житлом).
Досліджуючи питання співвідношення речового способу захисту, встановленого ст. 388 ЦК України, із правом на мирне володіння майном ОСОБА_3 через призму Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів враховує наступне.
Перший протокол ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, застосовується судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальних принципів міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи права власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок у встановленому законом порядку за відплатним договором, спірні правовідносини не зачіпають інтересів суспільства, а виникли лише за обставин неналежного виконання обов'язків колишнім ліквідатора ФОП Омельянової І.В. - арбітражним керуючим Фоміним Г.В. при організації та проведенні реалізації майна боржника, що стало наслідок реалізації ліквідаційної маси за заниженою вартістю, а також із дій самого переможця аукціону - ОСОБА_1 , який безоплатно набув у власність нерухоме майно боржника та одразу ж його реалізував третім особам та отримав реальні кошти, при цьому не розрахувався навіть частково з ліквідатором ФОП Омельянової І.В. та не повернув отримані грошові кошти від такої реалізації.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції наголошує, що добросовісний набувач ОСОБА_3 правомірно володіє вказаним нерухомим майном, цільове призначення якого саме для проживання осіб, більше 9 років та не вчиняла будь-яких дій щодо подальшого відчуження цього майна третім особам.
За оцінкою суду така позиція переможця аукціону ОСОБА_1 , який будучи достеменно обізнаний про незаконність своїх дій щодо безоплатного набуття у власність нерухомого майна боржника, та який отримав реальні кошти від подальшого продажу цього майна третій особі (у такій же сумі, яку мав би отримати боржник за результатами аукціону), при цьому не розрахувавшись з боржником, про необхідність захисту прав боржника шляхом подання керуючим реалізацією віндикаційного позову зводиться до намагання Лісовця Д.С. уникнути від відповідальності та безпідставно збагатитись за рахунок боржника, як потерпілої особи, а також за рахунок добросовісного набувача, яка жодних порушень закону не вчиняля та придбала майно за відплатним договором.
Наведений скаржником в апеляційній скарзі спосіб захисту порушених прав - подання віндикаційного позову, у тому числі в розумінні практики ЄСПЛ, може покласти несправедливий та непропорційний тягар на останнього набувача майна, оскільки остання може бути позбавлена можливості отримати справедливу сатисфакцію, що порушує справедливий баланс, який має бути дотриманий, адже позбавлення права власності без сплати суми її вартості становить непропорційне втручання в право на "мирне володіння майном".
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом №475/97-ВР від 17.07.1997.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою знайшла відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
За встановлених обставин даної справи судом апеляційної інстанції з'ясовано, що наслідки неправильних дій ліквідатора Фоміна Г.В. щодо організації та проведення аукціону з продажу майна боржника та дій переможця акціону, який набув у власність майно боржника, та не розрахувавшись з боржником та не сплативши жодної копійки за придбане майно оперативно відчужив таке майно третім особам, не можуть порівнюватись з тим індивідуальним та надмірним особистим тягарем Мамедової Ілхами Тарієл кизи, оскільки такі наслідки можуть призвести до фактичного виселення добросовісного набувача з правомірно придбаного житла без будь-якої компенсації понесених збитків.
Фактично особу (добросовісного набувача) може бути позбавлено права на житло, що об'єктивно є неспіврозмірним наслідкам задоволення вимог керуючого реалізацією Караченцева Ю.Л., який обґрунтовує свою заяву з посиланням на необхідність застосування наслідків недійсного правочину щодо стягнення з ОСОБА_1 суми грошових коштів у розмірі ринкової вартості нерухомого майна, які останній і так отримав від реалізації майна третім особам у 2011 році.
Доводи апелянта щодо ефективності захисту прав боржника лише шляхом звернення із вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, колегією суддів відхиляються також з тих підстав, що суд у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи повинен встановити не лише ті обставини, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, але й також і наявність підстав для втручання держави в мирне володіння особою своїм майном та дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що у даному випадку поновлення порушених прав боржника та кредиторів у цій справі про банкрутство має відбуватись шляхом покладенням відповідальності на особу, яка безпідставно отримала майно боржника, не розрахувалась за таке майно з боржником, та, у подальшому, збагатилась за рахунок реалізації такого майна третім особам, а не покладенням надмірного тягаря та відповідальності на іншу особу, яка є добросовісним набувачем житлового будинку.
Тому суд вважажє, що обраний керуючим реалізацією ОСОБА_6 спосіб захисту порушених прав боржника не суперечить ст.ст. 16, 216, 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, не виходить за нормативно вставнолені межі реалізації прав особи та не порушує права інших осіб. В той же час застосування положень ст. 388 ЦК України до цих правовідносин може призвести до порушення балансу інтересів сторін та справедливого застосування норм права як елементу верховенства права.
Крім того, колегія суддів важає, що обраний керуючим реалізацією Караченцевим Ю.Л. у даному випадку спосіб захисту порушених прав боржника є не лише належним, а також ефективним, оскільки, як встановлено апеляційним судом, згідно з даними, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: запису № 31041614 (розділ актуальна інформацію про державну реєстрацію іпотек) від 04.04.2019, внесеного на підставі Іпотечного договору №МБ-ІД-КНА-2239/1; серія та номер: 292, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д., зареєстровано обтяження на об'єкт: житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 , обтяжувач: АТ "ПУМБ".
Тобто, звернення з вимогами про застосування наслідків недійсності правочину у цьому випадку спрямовано, у томі числі на уникнення в майбутньому додаткових спорів щодо цього майна.
Що стосується посилання скаржника на те, що останній, як учасник справи, не отримував повідомлень суду про дату слухання справи, то колегія суддів зазначає таке.
Так, матеріалалми справи підтверджується, що копія заяви керуючого реалізацією ФОП Омельянової І.В. - арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. про застосування наслідків недійсного правочину була направлена ОСОБА_1 08.07.2020 (трек-номер НОМЕР_3 ).
Ухвалою Господасрького суду Харківської області від 14.07.2020 ОСОБА_1 залучено до участі у справі, зобов'яано останнього надати відзив та вказану заяву призначено до розгляду.
Вказана ухвала суду від 14.07.2020 направлена 15.07.2020, зокрема на адресу ОСОБА_1 , однак була повернута відділенням поштового зв'язку без вручення адресату із зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.44-48, т.16).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2020 відкладно розгляд заяви про застосування наслідків недійсного правочину на 13.10.2020, яяка отримана ОСОБА_1 - 25.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 відкладено розгляд заяви на 12.11.2020 та повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати відзив щодо поданої ліквідатором заяви. Вказана ухвала отримана ОСОБА_1 - 21.10.2020 (а.с. 123, т.16).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2020 відкладно розгляд заяви на 09.12.2020 та вкотре зобов'язано ОСОБА_1 надати свій відзив. Зазначена ухвала отримана ОСОБА_1 - 28.11.2020 (а.с. 155, т.16).
ОСОБА_1 до Господарського суду Харківської області 18.01.2021 подавалосьдо суду першої інстанції клопотання про відкладення про відкладення розгляду справи (а.с. 168, т.1)
Крім того, іншими ухвалами суд першої інстанції неодноразово зобов'язував ОСОБА_1 надати свій відзив, ухвали суду останній отримував, що підтверджено наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.8, т.16А), (а.с.40, т.16А), (а.с.80, т.16А), (а.с.108-110, т.16А), (а.с.152-153, т.16А), (а.с.234, т.16А).
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, а тому був обізнаний про дане судове провадження.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанцій, а отже є обізнаний про дане судове провадження, тому не був обмежений в праві подавати свіій відзив, а також будь-які докази, які, на його думку, спростовують вимоги керуючого реалізацією, однак таким правом не скористався.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній судовій ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі №Б-39/159-10 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі № Б-39/159-10 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.07.2021 у справі № Б-39/159-10 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 28.01.2022.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов