17 січня 2022 року м. Харків Справа № 922/1689/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Семенова О.Є.,
за участю представників сторін:
від позивача: Тищенко А.В., ордер серія ПТ №211790 від 08.09.2021;
від відповідача: Бородін Т.В., ордер серія ВІ №1045356 від 08.06.2021, Нестеренко С.О., ордер АХ №1086385 від 17.01.2022;
від третьої особи-1: Бородін Т.В., ордер серія ВІ №1069268 від 07.12.2021;
від третьої особи-2: Бородін Т.В., ордер серія ВІ №1063468 від 01.11.2021;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, (вх. №2843 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 (повний текст складено 13.08.2021) у справі №922/1689/21 (суддя Лавренюк Т.А.),
за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,
до відповідача фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами", м. Харків,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія", с.Радомишль, Луцький район, Волинська область,
про стягнення 4 755 901,65 грн.,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 4755901,65грн, з яких: 4329125,00грн основного боргу, 3% річних в розмірі 82426,42грн та інфляційних втрат в розмірі 344350,23грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:
- відповідач підробив договір позики та додаткові угоди до нього, оскільки строк повернення позики ТОВ "Луцька аграрна компанія" був встановлений за взаємною згодою до 31.12.2032. В той же час, у поданих до Господарського суду договорах і додаткових угодах він встановлений до червня 2020 року;
- ОСОБА_1 в межах справи №638/16545/20, яка слухається у Дзержинському районному суді міста Харкова, було подано зустрічний позов до ТОВ "Луцька аграрна компанія" про визнання недійсним договору позики б/н від 30.08.2017 недійсним;
- важливою умовою для здійснення зарахувань зустрічних вимог Верховний Суд визначає безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку;
- строк виконання зобов'язання за Договором позики між позивачем та ТОВ "Луцька аграрна компанія" не є безспірним, а подання зустрічного позову по справі №638/16545/20 є підтвердженням наявності спору про право цивільне, що виключає можливість застосування інституту зарахування зустрічних однорідних вимог;
- місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку щодо наявності та безспірності зустрічних однорідних вимог, оскільки в матеріалах справи №922/1689/21 містяться неспростовні докази про оспорювання позивачем Договору позики від 30.08.2017, докази невизнання наявності заборгованості перед відповідачем та ТОВ "Луцька аграрна компанія", а також докази невизнання позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог на яке посилається відповідач.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №922/1689/21 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; встановлено учасникам справи строк до 20.10.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам справи; призначено справу до розгляду на 25.10.2021 о 10:00 год.
19.10.2021 на адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №11982), в якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач, зокрема посилається на те, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Вважає, що моментом припинення зобов'язань сторін є момент вчинення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а в разі якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх оспорюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.
20.10.2021 на адресу апеляційного суду від представника позивача надійшло клопотання (вх. №12002) про поновлення позивачу строку на подання нових доказів та долучення їх до матеріалів справи. Згідно зазначеного клопотання ОСОБА_1 просить долучити до матеріалів справи наступні докази:
- витяг з єдиного державного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42021102070000117 від 15.06.2021;
- клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2021 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021102070000117;
- клопотання до Подільської окружної прокуратури м. Києва про видачу документів та розголошення таємниці слідства від 07.10.2021;
- відповідь заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 11.10.2021;
- копію додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017;
- копію запиту ОСОБА_1 до колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 ;
- заяву свідка колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 від 13.10.2021, зареєстрованої в реєстрі за №569.
25.10.2021 на адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання про недопустимість показань свідка як доказу (вх. №12194), в якому заявник просить залишити без уваги та визнати недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_3 щодо факту укладення Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017 та відмовити позивачу у долученні до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка від 13.10.2021;
- клопотання про виклик свідка - колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія ОСОБА_3 (вх. №12193) для допиту у судовому засіданні;
- клопотання про витребування оригіналу додаткової угоди та відмову у долучені копії (вх. №12195), в якому заявник просить суд: витребувати оригінал Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, укладеної між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 , яка за інформацією позивача міститься в матеріалах кримінального провадження №4202110202070000117; відмовити позивачу у долученні до матеріалів справи додаткової угоди від 26.12.2019 та залишити цю додаткову угоду без уваги до надання її оригіналу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021: залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Луцька аграрна компанія"; оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/1689/21 до 03.11.2021 о 09:30 год.
03.11.2021 на адресу апеляційного суду від третьої особи - ТОВ "Ореола" Компанія з управління активами" надійшли додаткові пояснення (вх. №12655), в яких останнє виклало свої заперечення щодо укладення Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017 зі строком повернення позики до 31.12.2032.
03.11.2021 на адресу апеляційного суду від третьої особи - ТОВ "Луцька аграрна компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №12656), в якому останнє просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Також третя особа зазначила, що надана позивачем копія додаткової угоди від 26.12.2019 ніколи не укладалась між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021: задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів; витребувано у Подільської окружної прокуратури міста Києва (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 19-Б) оригінал Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, укладеної між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 , який знаходиться в матеріалами кримінального провадження №42021102070000117 від 15.06.2021, для огляду у судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала, та належним чином засвідчені копії, для долучення до матеріалів справи; оголошено перерву в судовому засіданні у справі №922/1689/21 до 22.11.2021 о 14:15 год.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Плахов О.В.
На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021, від Подільської окружної прокуратури міста Києва надійшов лист №10.57-45-5983вих-21 від 17.11.2021, яким повідомлено про відсутність можливості надати оригінал Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, укладеної між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 , який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №42021102070000117 від 15.06.2021, для огляду у судовому засідання, оскільки зазначений документ визнано речовим доказом в рамках цього кримінального провадження та на теперішній час планується направлення цього документа (із зразками підпису) для проведення експертних досліджень. Зважаючи на викладене, прокурором направлено на адресу апеляційного суду належним чином засвідчену копію Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, укладеної між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.12.2021 о 12:15 год.
На адресу Східного апеляційного господарського суду 07.12.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, якими останній просив не долучати до матеріалів справи копію Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, наданою Подільскою окружною прокуратурою м.Києва та залишити цю додаткову угоду без уваги.
Протокольною ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 оголошено перерву до 17.01.2022 о 10:00 год.
Від фізичної особи ОСОБА_2 на адресу суду 13.01.2022 надійшли наступні документи:
- додаткові пояснення, якими відповідач просив: не приймати нові докази (додаткову угоду від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017 та заяву свідка ОСОБА_3 від 13.10.2021); взяти до уваги встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 у справі №922/1690/21 обставини щодо ОСОБА_4 ; врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 та подальші висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- клопотання (вх.№437), яким відповідач просить долучити до матеріалів справи копію повідомлення про початок досудового розслідування від 09.12.2021 та копію витягу з ЄРДР №12021220000001838 та поновити строк на подання доказів.
В подальшому, 17.01.2022 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли наступні документи:
- клопотання (вх.№512) про зупинення провадження у справі №922/1689/21 до розгляду справи №638/16545/20 Харківським апеляційним судом;
- клопотання (вх. №479) про витребування у Подільської окружної прокуратури м.Києва доказів (ухвали слідчого судді на підставі якої Подільська окружна прокуратура проводила обшук у ОСОБА_3 ; протоколу обшуку та тимчасового вилучення речей та документів; ухвали слідчого судді винесену в порядку ст.ст.170-172 КПК України);
- клопотання про перенесення розгляду справи (вх. №480).
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2022 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представники відповідача та третіх осіб в судовому засіданні 17.01.2022 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.
Крім того, представники відповідача наполягали на задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату через захворювання ОСОБА_2 на Covid-19, що підтверджується відповідним тестом від 13.01.2022.
Розглянувши вищевказане клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення його без задоволення, зважаючи на закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги (18.01.2022 - останній день розгляду апеляційної скарги), а також те, що явка представників учасників судового процесу не визнавалась судом обов'язковою. Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду критично ставиться до наданого суду доказу на підтвердження захворювання ОСОБА_2 на Covid-19, оскільки наданий відповідачем тест не містить найменування та печатки медичного закладу, який проводив дослідження, підпису відповідальної особи та QR-коду. Також судова колегія зазначає, що захист інтересів відповідача в судовому засіданні здійснюється двома адвокатами, а ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України необхідність особистої участі в судовому засіданні, зважаючи на неявку в жодне попереднє судове засідання.
Під час розгляду клопотань ОСОБА_2 про витребування у Подільської окружної прокуратури м.Києва доказів, зупинення провадження у справі №922/1689/21 до розгляду справи №638/16545/20 Харківським апеляційним судом, долучення до матеріалів справи додаткових доказів (копія повідомлення про початок досудового розслідування від 09.12.2021 та копія витягу з ЄРДР №12021220000001838) та поновлення строку на подання доказів, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з'ясовує питання про склад учасників судового процесу; 2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; 3) з'ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з'ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; 7) за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; 8) вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи.
Вищевказані положення Господарського процесуального кодексу України свідчать, що право подання заяв та клопотань на стадії апеляційного провадження можливе під час підготовки справи до апеляційного розгляду.
Згідно ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, апеляційний господарський суд перейшов до розгляду справи по суті ще 25.10.2021, про що свідчить відповідний протокол судового засідання, а вищевказані клопотання були заявлені в січні 2022 року, тобто після закінчення процесуального строку для їх подання, що є підставою для залишення останніх без розгляду.
Крім того, відповідач заявивши про необхідність долучення до матеріалів справи додаткових доказів (копія повідомлення про початок досудового розслідування від 09.12.2021 та копія витягу з ЄРДР №12021220000001838) заявив клопотання про поновлення строку на подання доказів. Разом з тим, відповідач не зазначив жодних поважних причин, які не дозволили останньому надати такі докази до початку розгляду справи по суті, у зв'язку із чим в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів слід відмовити.
Також судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що вищевказані клопотання за своїм змістом є такими, що направлені на надання апеляційному господарському суду нових доказів, які не були предметом оцінки судом першої інстанції. Разом з тим, на думку апеляційного господарського суду, наявних в матеріалах справи документів достатньо для повного та всебічного розгляду справи, у зв'язку із чим відсутня необхідність в дослідженні нових доказів.
Враховуючи наведене, зважаючи на вищевикладені обставини та положення ст.118 Господарського процесуального кодексу України, клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №479), зупинення провадження у справі (вх.№512) та долучення до матеріалів справи доказів (вх.№437) залишаються без розгляду.
Крім того, як вже зазначалось вище, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення позивачу строку на подання нових доказів та долучення їх до матеріалів справи. Згідно зазначеного клопотання позивач просить долучити до матеріалів справи наступні докази:
- витяг з єдиного державного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42021102070000117 від 15.06.2021;
- клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2021 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021102070000117;
- клопотання до Подільської окружної прокуратури м. Києва про видачу документів та розголошення таємниці слідства від 07.10.2021;
- відповідь заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 11.10.2021;
- копію додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017;
- копію запиту ОСОБА_1 до колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 ;
- заяву свідка колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 від 13.10.2021, зареєстрованої в реєстрі за №569.
В обґрунтування підстав для подання вищевказаних доказів представник позивача посилається на те, що Подільською окружною прокуратурою м.Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42021102070000117 від 15.06.2021 щодо протиправних дій посадових осіб ТОВ "Луцька аграрна компанія", в якому ОСОБА_1 надано статус потерпілого.
07.10.2021, тобто вже після подання даної апеляційної скарги, в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021102070000117 від 15.06.2021, позивачем було виявлено оригінал додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Луцька аграрна компанія", який було вилучено під час обшуку проведеного за місцем мешкання колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 .
У відповідності до умов вказаної додаткової угоди від 26.12.2019 строк повернення позики ОСОБА_1 за договором позики від 30.08.2017 встановлено до 31.12.2032.
З метою отримання копії додаткової угоди від 26.12.2019 ОСОБА_1 було направлено до Подільської окружної прокуратури міста Києва відповідне клопотання про надання копій додаткової угоди від 26.12.2019.
У відповідь на клопотання ОСОБА_1 заступник керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва надіслав лист (вих. №10.57-45-4973ВИХ-21 від 11.10.2021), до якого було долучено три копії додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017. Крім того, прокурором надано дозвіл на використання цих документів у судових справах.
З метою з'ясування обставин перебування та вилучення вказаної додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017 у колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія", ОСОБА_1 також звернувся до колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 із запитом щодо надання заяви свідка з приводу вищевказаних обставин.
У відповідь на вказаний запит колишній директор ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 направив ОСОБА_1 відповідну нотаріально посвідчену заяву, якою підтвердив факт укладання Додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017 та її подальшого зберігання у нього.
Під час розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 про поновлення позивачу строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно ч.ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в ст. ст. 13, 14 ГПК України, а також положеннях ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
Приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також обґрунтувати неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав суду першої інстанції вищевказані документи, а надав їх лише апеляційному господарському суду після відкриття апеляційного провадження.
Позивач в обґрунтування клопотання про долучення до матеріалів нових доказів зазначив, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на момент подання апеляційної скарги у ОСОБА_1 не було у розпорядженні примірника Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017, у зв'язку із чим позивач не міг подати вказаний доказ. Вказана Додаткова угода від 26.12.2019 була вилучена лише 20.09.2021 у рамках кримінального провадження і лише з 07.10.2021 (з моменту ознайомлення потерпілого з матеріалами кримінального провадження №42021102070000117) стала доступна позивачу для подання до господарського суду апеляційної інстанції у якості доказу.
Разом з тим, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді не зазначалось про укладення Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017 та не повідомлялось суду першої інстанції про неможливість подання цього доказу.
При цьому, примірник Додаткової угоди від 26.12.2019 до Договору позики від 30.08.2017 був підписаний особисто ОСОБА_1 , у зв'язку із чим останній був обізнаний із фактом її існування на момент розгляду спору в суді першої інстанції.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що посилання позивача на відсутність в його розпорядженні примірника зазначеної додаткової угоди під час розгляду справи в першій інстанції, не є об'єктивною причиною його неподання у розумінні приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України.
В свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
ОСОБА_1 не наведено жодної об'єктивної причини, яка б унеможливлювала подання вищевказаних доказів до суду першої інстанції, що виключає процесуальні підстави для дослідження нових доказів апеляційним господарським судом.
За таких обставин причини неподання позивачем вищевказаних доказів не можуть вважатись винятковими та такими, що об'єктивно не залежали від ОСОБА_1 .
Також судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що системний аналіз положень ст. 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент вирішення спору в суді першої інстанції. При цьому, відсутність доказів як таких на момент вирішення спору судом першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів.
Як вже зазначалось вище, оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1689/21 було прийнято 05.08.2021.
Разом з тим, надані позивачем документи (клопотання ОСОБА_1 від 06.10.2021 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №42021102070000117; клопотання до Подільської окружної прокуратури м. Києва про видачу документів та розголошення таємниці слідства від 07.10.2021; відповідь заступника керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва від 11.10.2021; копія запиту ОСОБА_1 до колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 ; заява свідка колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія" ОСОБА_3 від 13.10.2021) не існували станом на момент прийняття судом першої інстанції рішення в даній справі, у зв'язку із чим місцевий господарський суд був позбавлений можливості надати правову оцінку зазначеним доказам.
Приймаючи до уваги вищевикладене, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи підлягає залишенню без задоволення.
В свою чергу, наведені вище обставини є підставою для задоволення численних клопотань відповідача, якими останній просив не приймати нові докази (додаткову угоду від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017 та заяву свідка ОСОБА_3 від 13.10.2021).
Що стосується клопотання відповідача про виклик свідка - колишнього директора ТОВ "Луцька аграрна компанія ОСОБА_3 (вх. №12193) для допиту у судовому засіданні, зазначене клопотання підлягає залишенню без задоволення, зважаючи на неприйняття апеляційним господарським судом заяви свідка від 13.10.2021 та відсутність потреби в наданні оцінки новим доказам, які не досліджувались місцевим господарським судом.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.07.2020 між ОСОБА_1 (далі - продавець) та ОСОБА_2 (далі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" (далі - договір) за умовами п.п.1-2 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі 29,5%, номінальна вартість якої складає 4329125,00грн (надалі - договір).
У п.4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: покупець зобов'язався провести повний розрахунок з продавцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.
ОСОБА_1 на виконання умов укладеного договору передав ОСОБА_2 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами".
Проте, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" у передбачений договором строк не сплатив.
Як було встановлено місцевим господарським судом, 30.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Луцька аграрна компанія” (далі -позикодавець), та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено договір позики (надалі - договір позики).
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 27820000,00грн, які позичальник зобов'язався повернути позикодавцю не пізніше 31.12.2018 (п. 2 Договору позики).
На виконання умов договору позики від 30.08.2017 ТОВ "Луцька аграрна компанія" 04.09.2017 передала ОСОБА_1 суму позики у розмірі 27820000,00грн, перерахувавши її в безготівковій формі на банківський рахунок позичальника двома частинами: 16000000грн (що підтверджується платіжним дорученням №403 від 04.09.2017) та 11820000грн (що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 04.09.2017).
В подальшому, 30.11.2018 між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору позики від 30.08.2017, якою було встановлено строк погашення заборгованості по договору позики, а саме - до 31.12.2020.
Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки від 17.06.2012 позичальник свої зобов'язання з повернення суми позики виконав частково, а саме в розмірі 2445721,02грн.
Відповідачем під час розгляду справи в місцевому господарському суді було зазначено, що прострочена заборгованість ОСОБА_1 за договором позики становить 25374278,98грн.
Крім того, 28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_2 (далі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 (далі - договір цесії).
Відповідно до п. 1.1. договору цесії, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право часткової вимоги грошових коштів на суму 5000000,00грн, належне первісному кредитору, і стає частковим кредитором за договором позики б/н від 30.08.2017 (надалі - Основний договір), укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 (далі - Боржник).
Новий кредитор набув право вимагати від боржника часткового виконання зобов'язань за основним договором, а саме: право грошової вимоги з повернення частини позики у сумі 5000000,00грн (п. 1.3 договору цесії).
Відповідно до п. 1.5. договору цесії, новому кредитору перейшли права первісного кредитора за Основним договором в обсязі повернення Боржником частини отриманої позики у сумі 5000000,00грн, на умовах, що існували на момент підписання Основного договору, а також права, які виникатимуть із Основного договору в майбутньому пропорційне до зазначеної частини позики.
ТОВ "Луцька аграрна компанія" направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення вих. № 419 від 05.05.2021 про відступлення права часткової вимоги, в якому повідомила, що на підставі ст.ст. 512 - 519 ЦК України між ТОВ "Луцька аграрна компанія" та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021.
07.05.2021 відповідач надіслав на адресу позивача заяву від 05.05.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, в якій повідомив про погашення грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 4329125,00грн, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОРЕОЛА" КУА" від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021.
Вказаною заявою відповідач також повідомив позивача, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог:
- заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОРЕОЛА" КУА" від 27.07.2020 становить 0 (нуль) гривень;
- зобов'язання ОСОБА_2 щодо сплати вартості частки ТОВ “ОРЕОЛА” КУА” у сумі 4329125,00грн (чотири мільйони триста двадцять дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) припинено зарахуванням;
- заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 становить 670875,00 (шістсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок);
- зобов'язання ОСОБА_1 щодо сплати (повернення позики) у сумі 4329125,00грн (чотири мільйони триста двадцять дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) перед ОСОБА_2 припинено зарахуванням.
Разом з цим ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_1 негайно сплатити заборгованість за Договором про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021, у сумі 670875,00 (шістсот сімдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 копійок).
Також, відповідач 24.06.2021 надіслав позивачу заяву від 10.06.2021, в якій повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 3 % річних у сумі 82 426,42 грн. та 344 350,23 грн. інфляційних втрат, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОРЕОЛА" КУА" від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021 та договору позики б/н від 30.08.2017.
Вищевказаною заявою відповідач повідомив позивача, що в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог:
- заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОРЕОЛА" КУА" від 27.07.2020 з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 0 (нуль) гривень;
- зобов'язання ОСОБА_2 щодо сплати вартості частки у сумі 4329125,00грн (чотири мільйони триста двадцять дев'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) припинено зарахуванням (за заявою ОСОБА_5 від 05.05.2021);
- зобов'язання ОСОБА_2 щодо сплати 3% річних у сумі 82426,42грн (вісімдесят дві тисячі чотириста двадцять шість гривень 42 копійки) та 344350,23грн (триста сорок чотири тисячі триста п'ятдесят гривень 23 копійки) інфляційних втрат припинено зарахуванням;
- заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики б/н від 30.08.2017, відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021 становить 244098,35грн.
Не погодившись із фактом неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 27.07.2020, ОСОБА_1 звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 4755901,65грн, з яких: 4329125,00грн основного боргу, 3% річних в розмірі 82426,42грн та інфляційних втрат в розмірі 344350,23грн.
Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Частина 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Як вже зазначалось вище, 27.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" за умовами п.п.1-2 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі 29,5%, номінальна вартість якої складає 4 329 125,00грн.
Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27.07.2020, ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 вартість частки в розмірі 4 329 125,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто до 26.08.2020.
ОСОБА_1 на виконання умов укладеного договору передав ОСОБА_2 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами", що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та визнається відповідачем.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи відсутні жодні докази, які би свідчили про те, що ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання зі сплати ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі 4329125,00грн, у зв'язку із чим зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, з огляду на умови договору, положення діючого законодавства та факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості частки у статутному капіталі Товариства, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що останній є арифметично вірним, що свідчить про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 82426,42грн за період з 27.08.2020 по 15.04.2021 та інфляційних втрат в розмірі 344350,23грн за період з вересня 2020 по березень 2021.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що зміст заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 та від 10.06.2021 свідчить про визнання відповідачем свого обов'язку зі сплати позивачу 4755901,65грн, з яких: 4329125,00грн - сума основного боргу, 344350,23грн - інфляційні та 82426,42грн - 3% річних.
Разом з тим, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають зустрічні однорідні вимоги, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27 липня 2020 (за яким позивач є кредитором, а відповідач є боржником, розмір зобов'язання складає 4 755 901,65 грн., з яких: 4 329 125,00 грн. - сума основного боргу, 344 350,23 грн. - інфляційні та 82 426,42 грн. - 3% річних), а також за договором позики від 30.08.2017 із врахуванням умов договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 (за яким відповідач є кредитором, а позивач є боржником, розмір зобов'язання складає 5 000 000,00 грн.).
На думку суду першої інстанції строк виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27 липня 2020 та за договором позики від 30.08.2017, на момент надіслання відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 та від 10.06.2021, є таким, що настав, а зазначені вимоги є безспірними.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо припинення зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27 липня 2020 на суму 4 755 901,65 грн. (з яких: 4 329 125,00 грн. - сума основного боргу, 344 350,23 грн. - інфляційні та 82 426,42 грн. - 3% річних) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Проте, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись із вищевказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини п'ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування статей 601, 602 Цивільного кодексу України наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, що прямо зазначено в п.47 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.
Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, настання строку виконання та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
Як вже зазначалось вище, 07.05.2021 відповідач надіслав на адресу позивача заяву від 05.05.2021 про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, в якій повідомив про погашення грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 4 329 125,00 грн., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "ОРЕОЛА" КУА" від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021.
В подальшому, відповідач заявою від 10.06.2021 (надіслана 24.06.2021) повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: грошової вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату 3 % річних у сумі 82 426,42 грн. та 344 350,23 грн. інфляційних втрат, які виникли на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ “ОРЕОЛА” КУА” від 27.07.2020, за рахунок частини грошової вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021 та договору позики б/н від 30.08.2017.
Судова колегія зазначає, що в межах розгляду даної справи ОСОБА_1 не заперечується факт отримання ним грошових коштів за договором позики від 30.08.2017. Проте, позивач заперечує проти настання строку виконання зобов'язань за цим договором щодо повернення суми позики та оспорює в судовому порядку дійсність договору позики від 30.08.2017.
Так, у відповіді на відзив ОСОБА_1 заперечив проти проведення ОСОБА_2 зарахування зустрічних однорідних вимог та зазначив про неможливість такого зарахування, посилаючись на відсутність безспірних грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, перед ТОВ "Луцька аграрна компанія", які могли бути відступлені ОСОБА_2 .
Також позивач зазначив про те, що в Дзержинському районному суді м.Харкова розглядається позовна заява ТОВ "Луцька аграрна компанія" до ОСОБА_1 про стягнення частини заборгованості за договором позики від 30.08.2017 (справа №638/16545/20). Проте, в межах цивільної справи №638/16545/20 позивачем не визнаються позовні вимоги та заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору позики від 30.08.2017, на який посилається відповідач у своєму відзиві.
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що подані до Господарського суду Харківської області та Дзержинського районного суду м.Харкова примірники договору позики від 30.08.2017 та додаткових угод до нього є підробленими.
Як вбачається із зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія", позивач просить визнати недійсним договір позики від 30.08.2017 через відсутність згоди рішення загальних зборів учасників на укладання значного правочину.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 у справі №638/16545/20 було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ "Луцька аграрна компанія" про визнання недійсним договору позики від 30.08.2017 та об'єднано в одне провадження вимоги зустрічного позову з первісними вимогами ТОВ "Луцька аграрна компанія "до ОСОБА_1 про стягнення частини заборгованості за договором позики від 30.08.2017.
В клопотанні від 17.05.2021, яке було подано до Дзержинського районного суду м.Харкова під час розгляду справи №638/16545/20, ОСОБА_1 зазначив, що строк повернення позики за договором позики від 30.08.2017, укладеного із ТОВ "Луцька аграрна компанія", був встановлений за взаємною згодою сторін спочатку до 31.12.2032, а потім додатковою угодою строк дії було скорочено до 31.12.2030, у зв'язку із чим просив суд зобов'язати позивача надати оригінал договору позики від 30.08.2017 та оригінали додаткових угод до нього.
Вищевказані посилання ОСОБА_1 також узгоджуються із його доводами, викладеними під час розгляду справи в Східному апеляційному господарському суді в межах даної справи №922/1689/21.
Так, як вже зазначалось вище, позивач просив долучити до матеріалів справи копію додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017, якою встановлено дату повернення ОСОБА_1 суми позики - до 31.12.2032.
Незважаючи на відхилення клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди від 26.12.2019 до договору позики від 30.08.2017, приймаючи до уваги фактичне існування зазначеної угоди та вищевказані доводи позивача, вищевказані обставини свідчать про наявність між учасниками судового процесу спору відносно строку виконання зобов'язання з повернення ОСОБА_1 суми позики.
Про наявність спору між учасниками судового процесу щодо умов виконання договору позики від 30.08.2017 (в тому числі щодо строку повернення позичальником суми позики) також свідчить те, що відповідно до пункту 3.1. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 ТОВ "Луцька аграрна компанія" передало ОСОБА_2 копію договору позики від 30.08.2017, копію додаткової угоди №1 від 30.11.2018 до договору позики від 30.08.2017, копію додаткової угоди №2 від 01.10.2018 до договору позики від 30.08.2017, копію додаткової угоди №2 від 25.09.2019 до договору позики від 30.08.2017, копію виписки по особовому рахунку первісного кредитора за 29.08.2019, оригінал платіжного доручення №403 від 04.09.2017 з відміткою банку, оригінал платіжного доручення № 4 від 04.09.2017 з відміткою банку.
Проте, ОСОБА_2 не було надано суду ані копію додаткової угоди №2 від 01.10.2018 до договору позики від 30.08.2017, ані копію додаткової угоди №2 від 25.09.2019 до договору позики від 30.08.2017.
Відсутність в матеріалах справи додаткових угод №2 від 01.10.2018 та №2 від 25.09.2019 до договору позики від 30.08.2017 унеможливлює з'ясування судом в межах даної справи обставин щодо дійсного строку повернення ОСОБА_1 суми позики, порядку її повернення, а також розміру зобов'язання позичальника.
При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що вищевказані додаткові угоди №2 від 01.10.2018 та №2 від 25.09.2019 до договору позики від 30.08.2017 є його невід'ємними частинами, що беззаперечно свідчить про зміну сторонами змісту та умов виконання договору позики.
Апеляційний господарський суд враховує, що вищевказаним додатковим угодам надавалась оцінка в рішенні Дзержинського районного суду міста Харкова від 03.08.2021 у справі №638/16545/20. Разом з тим, зазначене рішення не набрало законної сили, з огляду на його апеляційний перегляд в Харківському апеляційному суді.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання.
Разом з тим, обставини, що склались між сторонами в даній справі дають підстави для висновку про те, що вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 та договорі позики від 30.08.2017 з додатковими угодами, не є прозорими та свідчать про наявність спору між сторонами відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.
Також судова колегія апеляційного господарського суду приймає до уваги те, що відповідно до п.4 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27.07.2020, ОСОБА_2 зобов'язався сплатити ОСОБА_1 вартість частки в розмірі 4 329 125,00 грн. протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору, тобто до 26.08.2020.
Проте, ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконав, грошові кошти за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" у передбачений договором строк не сплатив.
При цьому, ОСОБА_2 , отримавши частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами", протягом тривалого часу не вчиняв жодних дій щодо виконання свого зобов'язання з оплати вартості частки в розмірі 4 329 125,00 грн. Прострочення ОСОБА_2 у виконанні свого обов'язку з оплати вартості частки у статутному капіталі Товариства є очевидним, не оспорюється останнім та свідчить про наявність істотного порушення відповідачем умов договору.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що ОСОБА_2 лише 28.04.2021 уклав договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 та заявами від 05.05.2021 (надіслана 07.05.2021) та від 10.06.2021 (надіслана 24.06.2021) повідомив ОСОБА_1 про припинення його зобов'язання з оплати вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі, 3% річних та інфляційних.
В свою чергу, договір про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-2 від 28.04.2021 був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Луцька аграрна компанія" після відкриття Дзержинським районним судом м.Харкова провадження у цивільній справі №638/16545/20 в межах якої, зокрема, вирішується питання щодо визнання недійсним договору позики від 30.08.2017 за яким ТОВ "Луцька аграрна компанія" відступила ОСОБА_2 права вимагати від ОСОБА_1 повернення частини позики.
При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що відповідно до штампу канцелярії Господарського суду Харківської області, ОСОБА_1 звернувся із позовом в межах даної справи №922/1689/21 - 05.05.2021.
Разом з тим, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.05.2021 (надіслана 07.05.2021) та від 10.06.2021 (надіслана 24.06.2021), вже після надходження даного позову до місцевого господарського суду.
За таких обставин сторони були обізнані про існування судового спору щодо виконання умов договору позики від 30.08.2017 як на час відступлення частини права вимоги за вищевказаним договором, так і на час направлення відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наведені вище обставини свідчать про намагання ОСОБА_2 уникнути свого обов'язку з виконання грошового зобов'язання зі сплати ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" в розмірі 4 329 125,00 грн.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
На переконання судової колегії апеляційного господарського суду, вищевказані дії ОСОБА_2 та ТОВ "Луцька аграрна компанія" з урахуванням обізнаності останніх про наявність спору в Дзержинському районному суді м.Харкова у цивільній справі №638/16545/20, відсутності прозорості та ясності у терміні та порядку повернення ОСОБА_1 суми позики, не можуть відповідати таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність. При цьому, недобросовісність ОСОБА_2 в даному випадку, має очевидний, безспірний та явний характер.
Як вже зазначалось вище, пунктом 47 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 зазначено, що однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що правовідносини, що склались між учасниками судового процесу свідчать про наявність між ними спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язання (зокрема щодо строку повернення позивачем суми позики), у зв'язку із чим такі вимоги не можуть вважатись безспірними, що свідчить про відсутність правових підстав для проведення зарахування вимог за договором купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ореола" Компанія з управління активами" від 27 липня 2020 та вищевказаним договором позики від 30.08.2017 із врахуванням договору про відступлення права вимоги (цесії) №28/04-2 від 28.04.2021.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу в розмірі 4 329 125,00 грн., 3% річних в розмірі 82 426,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 344 350,23 грн. підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на презумпцію правомірності одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не впливають на вищевказаний висновок апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що відповідні доводи відповідача зводяться до помилкового ототожнення останнім таких правових категорій як "презумпція правомірності правочину" та "безспірність вимог".
Інші доводи учасників справи були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2021 у справі №922/1689/21 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення основного боргу в розмірі 4 329 125,00 грн., 3% річних в розмірі 82 426,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 344 350,23 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) основний борг в розмірі 4 329 125,00 грн., 3% річних в розмірі 82 426,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 344 350,23 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 71 338,50 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 107 007, 79 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.01.2022.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов