26 січня 2022 року м. Харків Справа № 905/1712/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Радіонова О.О. , суддя Медуниця О.Є.
За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідча: розглянувши апеляційну скаргу (вх. №3659 Д/3) Яковенко В.С. Єрьомичева А.В.(адвокат), свідоцтво ДН № 5512 від 13.06.19 р. не з'явились Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
09.11.2021р. (повний текст підписано 09.11.2021р.)
у справі за позовом до про№905/1712/21 (суддя Г.Є. Курило) Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальність “КАРРО ТРАНС”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 227 990,00 грн.
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Карро Транс", м.Маріуполь про стягнення штрафу у розмірі 227 990,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в накладній №38865564 відповідачем невірно зазначена маса вантажу, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 227 990,00 грн., який він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1712/21; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2021 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м.Лиман до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карро Транс”, м.Маріуполь про стягнення штрафу в сумі 227 990,00 грн. відмовлено.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман, звернулось з апеляційною скаргою (вх. №3659 д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021р. у справі №905/1712/21 (з додатками). Апеляційна скарга подана безпосередньої до Східного апеляційного господарського суду.
За змістом апеляціної скарги позивач просить Східний апеляційний господарський суд:
- прийняти апедляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" та відкрити провадження у справі;
- рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі №905/1712/21 скасувати;
- постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укрзалізниця";
- долучити повний варіант паспорту ЗВВТ до матеріалів справи;
- віднесити судові витрати на відповідача.
За змістом апеляційної скарги позивач акцентує увагу суду не те, що позивачем до суду першої інстанції будо надано паспорт ЗВВТ у встановлений законом строк, але не в повному обсязі, що вважає, виключно механічною помилкою, про яку він не міг дізнатися. Оскільки, згідно ухвали суду від 24.09.2021 р. було відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено явку сторін у судове засідання не обов'язковою. Тому, дізнатися, що у судді є сумніви, щодо придатності до зважування ваг, та відповісти на питання що викликають у суду - позивач не міг. Тому апелянт вважає, що судом не було порушено питання сумніву, щодо придатності до зважування ваг.
Також, скаржник акцентує увагу суду апеляційної інстанції на те, що єдиним належним доказом на підтвердження вини відповідача та засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах - є комерційний акт. За твердженнями позивача у справі доведене, що комерційний акт складено у відповідності з пунктом 10 «Правил складання актів», затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 р. №334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за №567/6855, підписаний трьома працівниками станції, та є на думку позивача, належним та допустимими доказом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Радіонова О.О., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 року, витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1712/21. Відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою (вх. №3659 Д/3) Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Донецька залізниця", м. Лиман, на рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021р. у справі №905/1712/21 до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
Вказана ухвала відправлена 02.12.2021 року на адресу господарського суду Донецької області та на адресу апелянта.
06.12.2021 року на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 господарським судом Донецької області направлено матеріали справи №905/1712/21 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Лиман, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Карро Транс”, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 227 990,00 грн. (в 1-му томі на 49 аркушах).
07.12.2021 року Східним апеляційним господарським судом отримано та зареєстровано за вх. №25 матеріали справи №905/1712/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №905/1712/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман, Донецька область. Встановивлено учасникам у справі №905/1712/21 строк до 23.12.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншій стороні у справі. Призначено справу №905/1712/21 до розгляду на "26" січня 2022 р. о 10:00 год. Явку сторін визнано не обов'язковою.
Відповідач не скористався передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відсутність якого відповідно до ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач в судовому засіданні 26.01.2022 року підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Просив рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі №905/1712/21 скасувати. Постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ "Укрзалізниця". Надав пояснення стосовно неподання повного переліку документів до позовної заяви (технічного паспорту №1 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ)). Вважає, що надана позивачем у якості доказів до суду апеляційної інстанції по справі копія витягу з технічних паспортів засобу ваговимірювальної техніки відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України. Просив долучити повний варіант паспорту ЗВВТ до матеріалів справи.
Вказане клопотання позивача залишено без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), оскільки позивачем пропущено строк на вчинення такої процесуальної дії, а заяви про поновлення або продовження строку з зазначенням причин його пропуску останнім не подано.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів (а саме повного варіанту паспорту ЗВВТ) суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінив поважність цих причин. При цьому, зауважив, що обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позовну заяву було подано у вересні 2021 року, відкрито провадження у справі №905/1712/21 - 24.09.2021 року (зокрема, зобов'язано відповідача та позивача надати до суду в строк до 19.10.2021 відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду)). Рішення у справі ухвалене 09.11.2021 року. Таким чином у позивача було достатньо часу на подання до суду доказів та усіх необхідних документів для підтвердження своєї правової позиції.
Частиною 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що додані до апеляційної скарги нові докази існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції та не були предметом розгляду під час ухвалення рішення, а заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Посилання позивача на те, що суду першої інстанції будо надано паспорт ЗВВТ у встановлений законом строк, але не в повному обсязі, що на його думку є, виключно механічною помилкою, про яку він не міг дізнатися, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими та не приймає до розгляду.
Відповідач в судове засідання 26.01.2022 року не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов'язковою.
В судовому засіданні було додатково досліджено розпорядження, комерційний акт, з'ясування кола осіб, які підписують акти.
Відповідно до вимог статей 222, 223 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання.
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2021, відповідно до накладної №38865564 (а.с.7- зворотна сторона), зі станції Тересва регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ст. Сартана регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», було відправлено вагон №60389111 з вантажем «Лом чорних металів».
При оформленні залізничної накладної №38865564 у вагоні №60389111 відповідачем вказано масу вантажу - 62300 кг (розділ 24 накладної).
Згідно з розділом 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена вантажевідправником на автомобільних вагах із заводським номером - 17558.
Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.
На станції Сартана Донецької залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні №60389111 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми №55/ПП від 07.02.2021 (а.с.6 - зворотна сторона).
В подальшому, 09.02.2021 на станції Сартана було проведено контрольне комісійне зважування вагону №60389111 та складено комерційний акт №484809/29 від 09.02.2021 (а.с.5).
На підставі актів загальної форми №9 від 31.01.2021 - (а.с. 6) ст. Хуст, Львівська залізниця та №55/ПП від 07.02.2021 - а.с. 6 зворотна сторона (ст.Сартана, Донецька залізниця) було проведено комісійне контрольне зважування вагона №60389111, який прибув по відправці, вказаній на лицьовій стороні акту, вантаж переважувався з розчепкою на справних 150 т держповірених 04.09.2020 вагах вантажоодержувача (Розділ «Ґ» комерційного акту №484809/29 від 09.02.2021).
В розділі «Д» вказаного комерційного акту зазначено, що по документу значиться: БРУТТО не вказано, ТАРА 23000 кг, НЕТТО 62300 кг, фактично виявилось БРУТТО 80250 кг, ТАРА 23000 кг (згідно документу), НЕТТО 57250 кг, що менше документу на 5050 кг.
Вагон зважували двічі, результат не змінився. По документу лом чорних металів, вид 3, навалом, вантаж промаркований по довжині вагона. Фактично навантаження навалом, нижче рівня бортів 100-200 мм, вкрито листами, маркування вапном. Вагон прибув з ВОХР ст.Волноваха Умнов. Двері, люка зачинені. Технічно справний. З моменту прибуття і до комісійного зважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та комерційних агентів ст.Сартана. Повідомлені ВОХР ст.Маріуполь. Комісійне зважування проводили ваговик та старший працівник к-та Азовсталь Шевчук, Луканіна, ДСЗМ ст.Сартана ОСОБА_1 та комерційним агентом ст.Сартана Сергованцева С.В. Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
Приписами статті 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч.2 ст.129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як вже було зазначено вище, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було проведено комісійне контрольне зважування вагону №60389111 на тензометричних 150т вагах та виявлено розбіжності фактичної маси вантажу, а саме на 5050 кг менше, ніж було зазначено відправником у накладній при відправці.
В свою чергу, позивачем надано до позовної заяви копію технічного паспорту ваговимірювальної техніки по ст. Сартана, з якої вбачається: границя зважування ЗВВТ найменша 1т, найбільша 150 т, для вагонних ваг найбільше навантаження 150 т; дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 30.08.2010; строк експлуатації, встановлений виробником ЗВВТ - 10 років; міжповірочний інтервал ЗВВТ 1 раз на 12 міс.; інтервал між оглядами-перевірками 1 раз на 6 міс. Паспорт оформлений 13.03.2020.
Судом першої інстанції було досліджено (а.с. 11), що відповідно до вказаного технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, вагонні ваги перевірялись:
- 06.03.2020 огляд-повірка, ваги визнані придатними для зважування (запис від 13.03.2020, акт №14);
- 04.09.2020 профілактичне обслуговування (акт №55); держповірка, ваги визнані придатними для зважування (свідоцтво №28/1/М/648 від 04.09.2020, запис від 10.09.2020).
Згідно абз. 4 п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 - усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Згідно пунктів 1.1-1.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012 Міністерства інфраструктури України, остання розроблена відповідно до положень Законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і спрямована на забезпечення єдності вимірювань, безпеки руху поїздів, схоронності вантажів під час перевезень залізничним транспортом. Інструкція визначає загальні положення, порядок обліку, встановлення, метрологічного забезпечення та обслуговування засобів ваговимірювальної техніки, вимоги до залізничних колій, де встановлюються вагонні ваги, структуру управління ваговим господарством на залізничному транспорті, порядок здійснення контролю за станом засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи.
Пунктами 3.46, 3.47 вказаної Інструкції передбачено, що не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних). Не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких зокрема прострочені терміни повірки, прострочені терміни огляду-перевірки.
Повірка та обслуговування ЗВВТ повинні проводитися відповідно до інтервалів, наведених в додатку 3 до цієї Інструкції (п.5.33 Інструкції), яким визначено, зокрема, що огляд-перевірка ваг (після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, а також для вагонних ваг після модернізації) проводиться 1 раз на 3 місяці.
Згідно з п.5.37 зазначеної Інструкції своєчасність проведення повірки, огляду-перевірки, діагностичного обстеження, приведення вагонних ваг у відповідність із проектною та конструкторською документацією забезпечує власник вагонних ваг.
Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом Донецької області обґрунтовано не прийнято до уваги встановлені у паспорті ЗВВТ інтервали проведення повірок (держповірка 1 раз на 12 місяців, огляд-повірка 1 раз на 6 місяців). Оскільки станом на момент проведення спірного зважування строк експлуатації вагонних ваг згідно з даними паспорту становив більше 10 років (дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 30.08.2010). Отже, 31.08.2020 закінчився строк експлуатації вагонних ваг, встановлений виробником.
Під час розгляду справи, судом першої інстанції було досліджено та надану позивачем копію технічного паспорту ваговимірювальної техніки, та встановлено, що на час зважування спірних вагонів (09.02.2021), вагам залізниці було прострочено проведення огляду-перевірки.
Так, держповірка 150 т вагонних ваг здійснювалась 04.09.2020 (запис про таку повірку внесено до технічного паспорту 10.09.2020). При цьому, відомостей щодо проведення наступного огляду-повірки 04.12.2020, який здійснюється 1 раз на 3 місяці, наданий суду технічний паспорт ваг не містить.
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент проведення контрольного комісійного зважування на станції Сартана Донецької залізниці (09.02.2021) тензометричні ваги (з номером, під яким внесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, №15303-96) не були придатні до зважування.
Згідно із ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Зважаючи на те, що переважування вагону було здійснено з порушенням вказаних вище нормативних актів, надані в обґрунтування власної позиції по суті спору акт загальної форми та комерційний акт в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими доказами. Оскільки відображена у зазначених документах інформація, зокрема, щодо маси вантажу, не відповідає дійсності як така, що отримана шляхом зважування вантажу на непридатних для проведення такої операції на той момент (09.02.2021) вагах.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, здійснивши оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відправника штрафу в порядку вимог статей 118, 122 Статуту залізниць України в розмірі 227 990,00 грн.
Таким чином, позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карро Транс» про стягнення штрафу в розмірі 227 990,00 грн. підлягає залишенню без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами. Тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі № 905/1712/21 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Лиман, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі № 905/1712/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 09.11.2021 у справі №905/1712/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.01.2022 р. оголошено вступну та резолютивну частину.
Повний текст постанови складено та підписано 28.01.2022 р.
Головуючий суддя Л.Ф. Чернота
Суддя О.О. Радіонова
Суддя О.Є. Медуниця