ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"25" січня 2022 р. Справа № 903/472/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Тимошенко О.М.
судді Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
прокурор Немкович І.І.
позивача та відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради
на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 (повний текст складено 23.08.2021, суддя В.М. Дем'як)
за позовом Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради, м. Миколаїв
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд ресурс”, м. Луцьк
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 відмовлено в позові.
Вказане рішення обґрунтоване тим, що надані ТОВ "Нафтотрейд ресурс" довідка Миколаївської регіональної Торгово-промислової палати, а також довідка ДП "Держзовнішінформ" підтверджують факт коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення, що давало правові підстави для підписання додаткових угод відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". А тому відсутні правові підстави для визнання додаткових угод недійсними, позовна вимога щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 430 419,00 грн до задоволення також не підлягає.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Заступник керівника окружної прокуратури міста Миколаїв звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21. Скасувати вказане рішення та постановити нове про стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 430 419,00 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що підписання додаткових угод №1 та №2 до договору №МШКк 0580 від 03.05.2017 та додаткових угод №1 та №2 до договору №МШКк 0581 від 03.05.2017, укладених з ТОВ "Нафтотрейд ресурс", якими кожного разу збільшувалась вартість товару на 10%, призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Внаслідок укладання зазначених угод фактично за ціною, що була акцептована за наслідками відкритих торгів, було поставлено бензин А-92 у кількості лише 5000 л, із запланованих 100 000 л, на суму 86 2087,33 грн та дизельне пальне у кількості 2500 л, із запланованих 50 000 л на суму 39 562,50 грн. Скаржник вважає, що в даній справі суд, захищаючи інтереси постачальника, залишив поза увагою інтереси позивача-замовника, який не отримав придбаний ним товар у необхідній кількості. Скаржник зазначає, що ТОВ "Нафтотрейд ресурс" обмежився лише наданням довідки про середньоринкову роздрібну вартість товару, у якій не зазначено, чи змінилась ціна на товар та у який бік (збільшення чи зменшення). на думку скаржника, неправильними є висновки суду з посиланням на роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю"
Листом суду апеляційної інстанції від 16.11.2021 матеріали справи №903/472/21 витребовувалися з господарського суду Волинської області.
22.11.2021 на адресу суду надійшли матеріали справи №903/472/21.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 поновлений строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.01.2022.
29.11.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до справи.
15.12.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до справи.
14.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
11.01.2022 на електронну адресу суду від Інгульського відділу Миколаївської місцевої прокуратури надійшов повний текст висновку експерта №671 від 13.11.2019.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 розгляд апеляційної скарги відкладений на 25.01.2021.
24.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційне провадження у справі №903/472/21 закрити. розгляд справи проводити без участі відповідача.
24.01.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить врахувати позицію позивача щодо розгляду клопотання прокуратури від 19.01.2022.
24.01.2021 на електронну адресу від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить врахувати позицію позивача щодо відсутності у прокурора правових підстав на представлення інтересів позивача та держави у справі №903/472/21.
В судовому засіданні прокурор заперечив клопотання про закриття провадження у даній справі.
Дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, відзиву на неї та додаткових пояснень до відзиву, колегія суддів вважає за необіхідне зазначити наступне.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд ресурс" про:
- визнання недійсними додаткових угод №1,2 до договору №МШКк 0580 від 03.05.2017, додаткових угод №1,2 до договору №МШКк 0581 від 03.05.2017, які укладені між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд ресурс";
- стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 430 419,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено:
- 03.05.2017 за результатами проведення конкурсних торгів, ТОВ "Нафтотрейд ресурс" та КНП "МОЦЕМД ТА МК" МОР уклали договір поставки № МШКк 0580, згідно з яким, постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовникові товар (Бензин А-92-Євро5), а замовник прийняти і оплатити такий товар код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти";
- 03.05.2017 за результатами проведення конкурсних торгів, ТОВ "Нафтотрейд ресурс" та КНП "МОЦЕМД ТА МК" МОР уклали договір поставки №МШКк 0581 про закупівлю за державні кошти, за яким постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовникові товар (дизельне паливо ДП-Л-Євро5), а замовник прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015-09130000-9 "Нафта і дистиляти".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 відмовлено в позові. Вказане рішення оскаржене Заступником керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (стаття 202 цього Кодексу).
Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Замовниками у розумінні статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, у тому числі платників податків, які має забезпечити держава та які витрачають для здійснення придбання публічні фінанси.
Для забезпечення потреб держави або територіальної громади органи влади, наділені відповідними повноваженнями, приймають законодавчі, нормативно-правові акти тощо та встановлюють державне регулювання тієї чи іншої сфери, серед яких, зокрема, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення, транспорт і зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне забезпечення тощо.
Відповідно до частини 1 статті 80, частини 2 статті 81, статті 82 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Отже, оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
Як убачається з матеріалів справи, Комунальне некомерційне підприємство Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради є самостійною юридичною особою з кодом за ЄДРПОУ 31822150.
За змістом частини 2 статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викладено судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним.
Отже, статтею 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, у числі яких - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Заступник керівника окружної прокуратури міста Миколаїв звернувся із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради.
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави у цьому випадку, з посиланням на положення статті 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор акцентував увагу на тому, що контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті інтересів держави в особі державних органів влади, але і у захисті прав та свобод територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, які мають бути реалізовані при виконанні функцій держави на конкретній території, оскільки під час проведення закупівлі неефективно використані бюджетних коштіи, їх безпідставне витрачання порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
Суд апеляційної інстанції установив, рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 питання про права та обов'язки Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, не вирішувалися. Сторонами у даій справі є позивач - Комунальне некомерційне підприємство “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд ресурс”, які є сторонами Договору поставки №МШКк 0580 від 03.05.2017 та Договору поставки №МШКк 0581 від 03.05.2017.
Отже, оскаржуване прокурором судове рішення не створює для Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації жодних правових наслідків щодо виникнення, зміни або припинення прав та не породжує для неї будь-яких обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, так і прокурор у касаційній скарзі, наведено такі правові висновки:
"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
У пунктах 45-47 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено таке:
"45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
46. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
47. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно."
Крім того у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77- 83).
Водночас, суд апеляційної інстанції установив, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністраці на стадії апеляційного провадження, зокрема, прокурором не доведено обставин неналежного здійснення уповноваженим державою органом захисту інтересів держави та обставин порушення інтересів Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації ухваленням оскаржуваного рішення, яким вирішено спір між двома самостійними господарюючими суб'єктами - Комунальним некомерційним підприємством “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтотрейд ресурс”, який виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору.
Ураховуючи наведене, положення чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду у зазначених вище справах, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21, у зв'язку із встановленням судом обставин щодо недоведення прокурором порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в цьому випадку, та обставин наявності правових підстав для звернення до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради.
Керуючись ст. 233, 234, 264, 271 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства “Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Миколаївської обласної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 закрити.
2. Матеріали справи №903/472/21 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений 27.01.2022
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Демидюк О.О.