вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" січня 2022 р. Справа№ 910/3206/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 24.01.2022
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 (повний текст складено 17.09.2021)
у справі № 910/3206/21 (суддя - Мельник В.І.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах»
про стягнення 2 999 189, 49 грн,
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця»» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Нафтагазстрах» (далі - ТДВ СК «Нафтагазстрах») про стягнення 2 999 189, 49 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011 щодо відшкодування вартості наданих позивачем послуг.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Рішення обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено додаткову угоду №31 до договору № ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011, відповідно до якої сторони погодили пп. 2.3.1 п. 2.3 викласти наступного змісту: «Відшкодовувати медичному закладу суму страхового, відшкодування згідно з ГІДМС, яка складається з: вартості видатків на надану стоматологічну допомогу; вартості видатків на надану невідкладну стаціонарну допомогу; вартості видатків, що виникли внаслідок перебув ліжку; вартості фактично наданих медикаментів; вартості видатків, амбулаторно-поліклінічного лікування; вартість наданих послуг на клініко-діагностичні обстеження, рентгенологічні та інші обстеження відшкодовувати згідно затвердженого прейскуранту цін ПАТ «Укрзалізниця» додаток 13 до договору. У додатку № 13 до договору передбачено перелік та вартість послуг на 2016 рік.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні додатки до договору, які б свідчили про зміну вартості наданих послуг. А тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
У листопаді 2021 АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця», не погодившись з ухваленим рішенням, звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 та ухвалити нове - про задоволення позову. Скаржник просив розподілили судовий збір. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 було поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення. Надано сторонам час для подачі відзиву та клопотань. Справу призначено до розгляду на 24.01.2022.
У судове засідання 24.01.2022 з'явилися представники сторін - позивача та відповідача.
Суд заслухав представників сторін, з'ясував обставини справи та перевірив їх доказами.
Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду - скасувати. Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
АТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Українська залізниця» не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що предметом договору є надання медичної допомоги застрахованим особам, а не надання платних медичних послуг. На переконання скаржника, відповідач повинен був здійснювати страхові виплати позивачу в обсягах програм добровільного медичного страхування. Вартість витрат позивача на медичну допомогу застрахованим особам не є істотною умовою договору та сторонами не узгоджувалися. Тому при змінах фактичних витрат на медичну допомогу відсутня необхідність укладення додаткових угод.
Істотною умовою договору, на переконання скаржника, є розмір ліміту страхової суми за одним конкретним страховим випадком, що передбачені програмами добровільного медичного страхування. Ці страхові суми визначені у додатках до договору та у додаткових угодах, які досліджені судом у судовому засіданні, але яким не надана неналежна оцінка. Позивач при наданні медичної допомоги застрахованим особам відповідача не виходив за межі страхових сум за кожним конкретним страховим випадком, тобто діяв у межах договору. Витрати хоча і підвищувалися з об'єктивних причин (підвищення мінімальної заробітної плати, підвищення вартості медикаментів, реагентів, витратних матеріалів, вартості комунальних послуг тощо), але рахунки страховій компанії виставлялися в межах програм добровільного медичного страхування та в межах страхових сум, визначених договором з урахуванням змін, оформлених додатковими угодами.
Скаржник зазначає, що інформація про зміну витрат на медичну допомогу направлялася відповідачу у якості інформації, якою обґрунтовувалися підвищення вартості медичної допомоги.
Так, скаржник вказує, що відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 26.05.2017 (№ Ц-3-25/1263-17 (протокол № Ц-57/43 ком.т.) щодо перегляду цін на товари, роботи, послуги, що не пов'язані з перевезенням, та до листа ЦО3-07/1054 від 06.06.2017, медичний заклад зобов'язаний проводити щоквартальне коригування цін, які затверджені структурним підрозділом філії «ЦОЗ» 31.10.2017 та у наступному змінювалися шляхом ухвалення відповідних рішень, про які систематично сповіщався відповідач. Неврахуванням індексу інфляції у бухгалтерському обліку є порушенням фінансової дисципліни в розумінні законодавця, зокрема, п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 та ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
05.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншому учаснику справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.
Відповідач зазначає, що наявність у правління Укрзалізниці повноважень встановлювати тарифи на платні медичні послуги, не свідчить про обов'язковість таких тарифів для відповідача, оскільки для нього, як сторони за договором №ПР3/01/2011 від 01.02.2011, вартість послуг встановлюється і змінюється за погодженням сторін i, відповідно, до умов цього договору. Сторонами не укладались будь-які додаткові угоди, якими б змінювались (коригувались) ціни на медичні послуги.
Відповідач вказує, що зі сторони позивача не надходило жодної пропозиції (оферти) укласти додаткову угоду до договору, якою б змінювались ціни на медичні послуги. Зміна в односторонньому порядку позивачем цін на медичні послуги суперечить п. 2.2., п. 10.2. договору та чинному законодавству.
Отже, на переконання відповідача, він належним чином виконав свої зобов'язання за договором №ПP3/01/2011 від 01.02.2011 та в повному обсязі оплачено позивачу грошові кошти за надані медичні послуги застрахованим особам. Також сторона звертає увагу на результати розгляду аналогічних справ.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2011 між ДП «Дорожня лікарня станції Дніпропетровськ» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (за договором - медичний заклад) та ТДВ СК «Нафтагазстрах» (за договором - страховик) було укладено договір № ПРЗ/01/2011 про надання медичної допомоги застрахованим особам.
Відповідно до п. 1.1. предметом договору є організація, забезпечення та надання застрахованим за програмами добровільного медичного страхування залізничників (далі - ПДМС) особам, кваліфікованої лікувально-діагностичної допомоги в стаціонарних відділеннях та денних стаціонарах поліклінік медичного закладу в обсягах ПДМС. Зразки програм наведені у додатку 1 до цього договору (перелік програм страхування). За цим договором медичний заклад зобов'язується надавати медичну допомогу застрахованим особам страховика, а страховик - здійснювати страхові виплати (відшкодування) медичному закладу за фактично надану медичну допомогу в обсягах програм добровільного медичного страхування (п. 1.2.).
Відповідно до п. 2.3.1. договору страховик зобов'язаний відшкодувати медичному закладу суму страхового відшкодування, згідно ПДМС, яка складається з: вартості видатків, що виникли внаслідок перебування хворого на ліжку; вартості фактично наданих медикаментів, визначених в п. 2.2.З.; вартості фактично наданих продуктів харчування.
Відповідно до п. 3.3. договору медичний заклад встановлює діагноз захворювання застрахованої особи та надає йому необхідну медичну допомогу. Сума страхового відшкодування за надану медичну допомогу не може перевищувати страхову суму, що встановлена ПДМС або вказано у замовленні.
В розділі 4 договору визначений порядок взаєморозрахунків сторін:
Відповідно до п. 4.2. розрахунки між сторонами здійснюються наступними шляхами: перерахування коштів на рахунок медичного закладу (п. 4.2.1.); фінансування забезпечення медичного закладу медикаментами (4.2.2.).
Відповідно до п. 4.3. підставою для відшкодування витрат медичному закладу за цим договором є належним чином оформлені та підписані наступні документи: акт про надану медичну допомогу по закінченим страховим випадкам за ПДМС - 2 екз.; акт звірки взаєморозрахунків; протоколи лікування застрахованої особи - на вимогу страховика; заяви застрахованих осіб на виплату страхового відшкодування медичному закладові за страховим випадком, що стався.
Відповідно до п. 8.1. договір вступає в силу з 01.02.2011 та діє протягом 12 календарних місяців. Дія даного договору припиняється лише за згодою сторін (п. 8.2.). Якщо протягом 30 календарних днів до завершення строку дії договору будь-яка зі сторін не направить письмове повідомлення про завершення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на тих же умовах на той же термін (п. 8.3.). Сторони після завершення 12 календарних місяців не повідомили одна одну про завершення строку дії договору, а продовжили його виконувати і виконують по сьогоднішній день, отже договір вважається пролонгованим.
Відповідно до п. 10.2. зміни і доповнення умов цього договору оформлюються сторонами додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладалися додаткові угоди. Так, зокрема, 01.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 31 до договору №ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011, відповідно до якої сторони погодили пп.2.3.1 п. 2.3 викласти у такій редакції: «Відшкодовувати медичному закладу суму страхового, відшкодування згідно з ГІДМС, яка складається з: вартості видатків на надану стоматологічну допомогу; вартості видатків на надану невідкладну стаціонарну допомогу; вартості видатків, що виникли внаслідок перебув ліжку; вартості фактично наданих медикаментів; вартості видатків, амбулаторно-поліклінічного лікування; вартість наданих послуг на клініко-діагностичні обстеження, рентгенологічні, та інші обстеження відшкодовувати згідно затвердженого, прейскуранту цін ПАТ Укрзалізниця додаток 13 до договору». У додатку № 13 до договору передбачено перелік та вартість послуг на 2016 рік.
Згідно з витягом з протоколу засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» №Ц-57/43 Ком.т. від 17.05.2017 (копія якого наявна в матеріалах справи) правлінням товариства було прийнято рішення схвалити коригування цін на товари, роботи та послуги, що не пов'язані з перевезенням та реалізуються за вільними цінами на рівні не нижче фактичного індексу споживчих цін на товари та послуги відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України. Доказів повідомлення відповідача про указане рішення матеріали справи не містять.
Також з витягу № Ц-65/248-2018 від 14.05.2018 з протоколу засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» №Ц-64/45 Ком.т. від 10.05.2018 вбачається, що правлінням було прийнято рішення схвалити коригування цін на товари, роботи та послуги, що не пов'язані та пов'язані з перевезеннями та реалізуються ПАТ «Укрзалізниця» за вільними цінами, за винятком рекламних послуг та послуг оренди, на рівні фактичного показника індексу цін виробників промислової продукції відповідно до офіційних даних Державної служби статистики України з урахуванням кон'юктури ринку (попиту і пропозицій, що склались), з обов'язковим проведенням маркетингового дослідження ринку аналогічних товарів (послуг), забезпеченням їх конкурентноздатності та отримання максимального прибутку.
З витягу від 07.11.2019 з протоколу засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» № Ц-46/99 Ком.т. від 01.11.2019 видно, що правлінням були прийняті рішення, якими: затверджено та введено в дію Перелік та вартість медичних послуг та послуг, які пов'язані з ними, які надаються структурними підрозділами філії «Центр охорони здоров'я» АТ «Укрзалізниця», згідно з додатком 9 до протоколу; пункт 1 рішення правління від 05.04.2016 (протокол № 15) в частині затвердження Переліку та вартості медичних послуг, які надаються структурними підрозділами філії «Центр охорони здоров'я» ІІАТ «Укрзалізниця», визнано таким, то втратив чинність; схвалено коригування цін на медичні послуги та послуги, які пов'язані з ними, на рівні макроекономічного показника індексу споживчих цін Кабінету Міністрів України один раз на рік у четвертому кварталі поточного року на наступний рік. Доказів повідомлення відповідача про указані рішення матеріали справи також не містять.
Скаржник звернувся до відповідача з претензіями № 1, 2 від 17.01.2019 і від 16.12.2019, в яких вимагав сплатити заборгованість за надані послуги шляхом перерахування грошових коштів.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами склалися правовідносини з надання медичного обслуговування застрахованим особам. Спір у справі стосується наявності або ж відсутності підстав для стягнення заборгованості за надані послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).
Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, оплата вартості медичних послуг, наданих позивачем, з урахуванням її індексації, потребує збільшення страхового ліміту, встановленого за погодженням сторонами, а також потребує внесення змін до програм добровільного медичного страхування, які є додатком 1 до укладеного сторонами договору.
Водночас згідно з положеннями п. 10.2 укладеного сторонами договору зміни та доповнення умов цього договору оформлюються сторонами додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.
З матеріалів справи вбачається, 01.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 31 до договору №ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011, відповідно до якої сторони погодили пп. 2.3.1 п. 2.3 викласти у такій редакції: «Відшкодовувати медичному закладу суму страхового, відшкодування згідно з ГІДМС, яка складається з: вартості видатків на надану стоматологічну допомогу; вартості видатків на надану невідкладну стаціонарну допомогу; вартості видатків, що виникли внаслідок перебув ліжку; вартості фактично наданих медикаментів; вартості видатків, амбулаторно-поліклінічного лікування; вартість наданих послуг на клініко-діагностичні обстеження, рентгенологічні, та інші обстеження відшкодовувати згідно затвердженого, прейскуранту цін ПАТ Укрзалізниця додаток 13 до договору». У додатку № 13 до договору передбачено перелік та вартість послуг на 2016 рік. Інших додаткових угод, в яких сторони змінювали додаток № 13 матеріали справи, не містять.
Необґрунтованими є посилання скаржника на те, що збільшення ним вартості наданих послуг є індексацією вартості таких послуг та не є односторонньою зміною такої істотної умови відплатного договору, як ціна з огляду на таке.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Положеннями ч. 1 - 4 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що шляхом укладення відповідних додаткових угод були внесені зміни до цін на медичні послуги, а також доказів на підтвердження того, що скаржник в порядку, встановленому приписами ст. 188 Господарського кодексу України, звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідну додаткову угоду з наданням останньому проекту такої додаткової угоди з метою встановлення нових цін та тарифів, а також лімітів страхового відшкодування на надані позивачем медичні послуги. При цьому отримавши відмову відповідача у збільшенні страхових лімітів та цін, скаржник не звернувся з відповідним позовом до суду, доказів протилежного матеріали справи не містять. А тому відповідні доводи відхиляються судом як необґрунтовані.
Крім того, доводи скаржника про ухвалення правлінням товариства рішення про збільшення вартості послуг також є безпідставними, оскільки наявність у статутних органів заявника повноважень затверджувати внутрішніми документами ціни та тарифи на послуги, що надаються підприємством позивача, не свідчить про обов'язковість таких цін і тарифів для іншої договірної сторони, адже для останньої вартість послуг встановлюється за погодженням сторін в укладеному договорі.
З огляду на вищевказане, за умов відсутності доказів погодження сторонами договору нових цін на медичні послуги, дії скаржника зі щоквартального збільшення цін на медичні послуги шляхом їх індексації в односторонньому порядку є такими, що суперечать наведеним нормам чинного законодавства України та умовам договору. В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Окрім цього, в апеляційній скарзі позивач також вказує на обов'язковість врахування індексу інфляції відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Проте наведені доводи є безпідставними, оскільки вищевказаною постановою затверджено порядок проведення грошових доходів населення. Пунктом 2 постанови визначено, які грошові доходи населення підлягають індексації, в тому числі оплата праці найманих працівників. У п. 5 також зазначено, що працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку зі зростанням рівня інфляції проводиться у порядку, визначеному у колективних договорах. Тобто, індексації підлягають тільки грошові доходи громадян, а не фактичні витрати медичного закладу на медичну допомогу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що вимога скаржника про стягнення з відповідача боргу за договором про надання медичної допомоги застрахованим особам № ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання медичної допомоги застрахованим особам № ПРЗ/01/2011 від 01.02.2011, у зв'язку з недоведеністю в розумінні ст. 76 - 80, 269 ШПК України.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр охорони здоров'я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі № 910/3206/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021 у справі №910/3206/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2021, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 27.01.2022.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім