вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 911/1208/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року (повний текст рішення складено 11.10.2021 року)
у справі №911/1208/21 (суддя Рябцевої О.О.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"
про стягнення 9 042 766,88 грн,-
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 9 042 766,88 грн, з яких 6 590 934,68 грн пені, 549 244,52 грн 3% річних та 1 902 587,68 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за переданий позивачем природний газ відповідно до договору постачання природного газу № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем, та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив п. 6.1 договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства « Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3295467,34 грн пені, 549 244,52 грн 3% річних, 1 902 587,68 грн інфляційних втрат та 135 641,50 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21 повністю та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Крім того, за твердженням скаржника, останній не міг впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014 року, а повнота та своєчасність оплати за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами.
Так, скаржник зазначив, що у зв'язку з тим, що ДП «Енергоринок» не розраховується з скаржником в повному обсязі за вироблену відповідачем електричну енергію, останній не має можливості належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов'язання перед іншими контрагентами, в тому числі перед НАК «Нафтогаз України», відповідачу ледь вистачає грошових коштів на виплату заробітної плати.
При цьому, скаржник вказав, що у заявку із скрутним матеріальним становищем, він позбавлений можливості виконувати необхідні ремонті роботи свого обладнання, що ставить під забезпечення масиву Леваневського у м. Біла Церква, де проживає понад 60000,00 мешканців, опаленням та гарячою водою.
Тобто, за твердженням скаржника стягнення заборгованості призведе до банкрутства підприємства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.11.2021 року справу №925/739/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В. суддів: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 року залишено без руху апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21 своєю ухвалою 30.11.2021 року.
21.01.2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що останній не може забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, який в даний час хворіє.
До основних засад господарського судочинства, зокрема, віднесено здійснення змагальність сторін та рівність всіх учасників (ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що брати участь у судових засіданнях гарантовано нормами процесуального права (ст. 42 Господарського процесуального кодексу України). При цьому норма ст. 43 Господарського процесуального кодексу України покладає на сторін обов'язок добросовісного користування процесуальними правами.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження фактів захворювання представника товариства та доказів неможливості участі в засіданні інших представників, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність повідомленої сторони причин неявки у судове засідання. Відповідно, клопотання відповідача про відкладення не підлягає до задоволення.
Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Тобто, розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Так, відкладення розгляду справи за безпідставним клопотанням відповідача призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.
Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники сторін у судове засідання 25.01.2022 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, зокрема ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 року.
Враховуючи, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" - без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 14.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (перейменоване на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (споживач) було укладено договір № 2033/1718-ЕЕ постачання природного газу (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу за період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 14037 тис. куб. м.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.7 договору).
Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того ПДВ-20%. Усього до сплати з ПДВ - 9488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
03.09.2018 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 2033/1718-ЕЕ, відповідно до умов якої сторони додали до пункту 2.1 розділу 2 договору № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 року постачання природного газу абзац в наступній редакції: «Постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 14059 тис. куб. м».
Згідно п.2 додаткової угоди від 03.09.2018 року сторони виклали розділ 12 договору № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 року постачання природного газу в новій редакції.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.08.2018 року по 30.09.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору в редакції додаткової угоди від 03.09.2018 року).
Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 171333108,39 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2018 року на суму 78982822,60 грн та від 30.09.2018 року на суму 92350285,79 грн.
Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, за загальний період з 30.08.2018 р. по 26.12.2018 р. відповідачем загалом сплачено 171333108,39 грн (наявні в матеріалах справи).
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за отриманий у серпні 2018 року та вересні 2018 року природний газ розрахувався в повному обсязі, проте з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшла висновку, що він є арифметично вірним, отже як правильно встановлено судом першої інстанції, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 549244,52 грн та інфляційних втрат в сумі 1902587,68 грн підлягає задоволенню.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Колегія суддів перевіривши наданий позивачем розрахунок пені дійшла висновку, що він є арифметично вірним, відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 6590934,68 грн пені.
Відповідач, під час розгляду справи у суді першої інстанції, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що ПАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до постанови Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014 року, а повнота та своєчасність оплати за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами.
Також за твердженням скаржника, стягнення з нього штрафних санкцій може призвести до банкрутства ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».
Однак, постанови КМУ №217 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договором шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, та не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідач не спростовує наявності у нього заборгованості перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за спірним договором, та не оспорює суму, заявлену до стягнення. Так, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що через перебування позивача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції мав відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Проте, такі твердження колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначені обставини не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Крім того, колегія судді критично оцінює твердження скаржника, що положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», в редакції Закону України Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, було списано неустойку (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену станом на 01.06. 2021 року (дата набрання чинності 29.08.2021 року), оскільки вказаний закон не був чинний станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, а тому оскаржуване рішення не підлягає скасуванню на цій підставі.
Відносно аргументів сторін про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі. якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак, законодавець передбачив можливість незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Колегія суддів відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 року у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 року у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 року у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 року у справі № 904/3551/18.
Колегія суддів також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, з мотивувальної частини рішення якого вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вказаний правовий висновок Конституційного Суду України знаходить своє відображення і в практиці Верховного Суду. Зокрема, в постанові від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
На підтвердження наявності підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій до матеріалів справи долучено докази скрутного фінансового стану та значної заборгованісті до бюджету, що позбавила відповідача можливості виконати зобов'язання у строк, передбачений договором, а саме: акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», згідно з яким заборгованість складає 2374179,76 грн, акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго», згідно з яким заборгованість складає 90466968,30 грн, акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцеркцівської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з яким заборгованість складає 74534861,79 грн, акт звіряння взаєморозрахунків між відповідачем та Комунальним підприємством «Білоцеркцівської міської ради «Білоцерківтепломережа», згідно з якого заборгованість складає 333295980,85 грн, баланс (звіт про фінансовий стан) та звіт про фінансові результати ПрАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" за період з 2018-2020 року та перший квартал 2021 року.
Крім того, відповідач обґрунтовував зменшення штрафних санкцій відсутністю основної заборгованості відповідача перед позивачем, наявністю заборгованості споживачів перед відповідачем, збитковістю тарифоутворення теплопостачальних підприємств, критичною фінансовою ситуацією та відсутністю вини у несвоєчасності проведення розрахунків, а також відсутності джерел для погашення нарахованих штрафних санкцій.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 924/633/20, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.
Колегія суддів, дослідивши зібрані у справі докази та обставини справи в їх сукупності, з урахуванням наведених положень законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій або їх зменшення у конкретному випадку, а також ступінь виконання відповідачем зобов'язання за договором, а саме: повну сплату основної заборгованості, станом на дату ухвалення рішення, взявши до уваги, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, водночас, відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, відсутністю у матеріалах справи доказів негативних наслідків від несвоєчасного виконання договору для позивача, а також те, що порушення зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності та принципу збалансованості інтересів сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50 %.
Разом з цим, заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати залишаються судом у заявленому позивачем розмірі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лиш е прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 року у справі №911/1208/21.
4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
5. Матеріали справи №911/1208/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
О.М. Коротун
Дата складення повного тексту 27.01.2022 року.