вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" січня 2022 р. Справа№ 910/9020/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Буравльова С.І.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021
у справі № 910/9020/21 (суддя: Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-інвест Лтд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг"
про стягнення заборгованості в розмірі 221 985, 34 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгро-інвест Лтд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" про стягнення заборгованості в розмірі 221 985,34 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено порушення зобов'язань за Договором поставки № КХ 47/20 від 01.06.2020, в частині здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Константа Холдинг" на користь ТОВ "Украгро-інвест Лтд" заборгованість в розмірі 175 960, 07 грн, 3% річних в розмірі 5 917, 27 грн, інфляційні втрати в розмірі 16 538, 19 грн, пеню в розмірі 12 907, 58 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 169, 85 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, зазначив що, ТОВ "Украгро-інвест Лтд" взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак ТОВ "Торговий дім "Константа холдинг" за отриманий товар у повному обсязі не розрахувалося, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 175960,07 грн. При цьому зауважив, що між сторонами відсутній спір щодо розміру такої заборгованості. Поряд з викладеним, суд першої інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання товару, або ж відсутності будь-яких документів на товар. Враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 175 960,07 грн. Вказав, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, в частині здійснення розрахунків, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "Торговий дім "Константа Холдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовані норми матеріального права. Так, апелянт вказує на те, що позивач при поставці товару не передав відповідачу всі документи, передбачені п.3.2 Договору, а саме - ветеринарне свідоцтво (форма №2), протокол випробувань на ГМО, рахунок на поставлені партії товару, а тому у відповідача є правові підстави для затримання оплати до надання вищезазначених документів. Викладене, на переконання апелянта, свідчить про те, що заявлені позовні вимоги стосовно стягнення з ТОВ "Торговий дім "Константа Холдинг" заборгованості, пені, 3% річних та індексу інфляції є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021, апеляційна скарга у справі № 910/9020/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Оскільки згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень сторонами отримано рекомендовану кореспонденцію суду, то в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи є належним чином повідомленими про перегляд справи в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21.
29.11.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгро-інвест Лтд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що покупцем було прийнято товар без жодних зауважень щодо відсутності документації на товар. Підкреслює, що покупець протягом усього строку існування заборгованості не звертався до постачальника із будь-якою вимогою про надання документів на товар.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 прийнято до провадження визначеним складом суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному апеляційна скарга розглянута колегією суддів відразу після виходу судді Алданової С.О. з лікарняного.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, що 01 червня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгро-інвест Лтд" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № КХ 47/20 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупця зернові культури (пшениця групи Б, 4-5 і 6 клас; кукурудза 3 клас; ячмінь 3 клас, тритікале 3 клас, соєві боби, горох 3 клас, овес 4 клас, жито 4 клас), а також продукти переробки зерна, соя - боби та соя повно-жирова (виробництва Україна), а покупець прийняти й оплатити поставлений товар у порядку та на умовах, визначених даним Договором.
Найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість умови поставки, строк оплати товару покупцем обумовлюється у специфікаціях, які є невід'ємно частиною даного Договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару, що поставляється за даним договором, повинна відповідати державним стандартам України і вимогам погодженим між сторонами на момент поставки товару, зазначених у Специфікації та підтверджуватися свідоцтвом про якість або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами діючого законодавства України.
Згідно з п. 2.2 Договору кількість товару визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору, та товарно-супровідних документах на кожну окрему партію товару.
У відповідності до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP склад покупця відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2010 чи інших умовах, визначених в Специфікаціях. Дата та умови поставки, найменування та кількість кожної партії товару визначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості заводу-виробника, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма № 2), рахунок, видаткову, товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п. 3.3 Договору приймання товару проводиться по заліковій вазі: (фізична вага - послуги із сушіння, сушіння - доробка = залікова вага) відповідно до норм, передбачених в інструкціях зі зберігання й доробки зерна.
Згідно з п. 3.4 Договору приймання по кількості (маса брутто/нетто) проводиться на вагах покупця (у пунктах прийому товару). Підписання покупцем видаткової накладної без зауважень та розбіжностей свідчить про те, що у покупця відсутні претензії по кількості товару.
Приймання по якості проводиться на підставі результатів аналізів, проведених лабораторією покупця (п. 3.5 Договору).
Пунктами 3.7 та 3.8 Договору узгоджено, що у випадку поставки товару неналежної якості згідно умов специфікацій, покупець може надавати постачальнику послуги із сушіння й очищення товару. У цьому випадку покупець сплачує постачальнику вартість товару за мінусом вартості послуг з очищення й сушіння з кожної поставки товару (зерно в оплату послуг), у відповідності і до тарифів, вказаних в Додатку № 1 до даного Договору.
У випадку надання послуг із сушіння й очищення покупець надає постачальникові акт наданих послуг та виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.11 Договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару, що підтверджується підписанням покупцем видаткової накладної.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару вказується у специфікаціях до даного Договору та в накладних на кожну партію товару.
За умовами п. 4.2 Договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у Специфікації до даного Договору.
У відповідності до п. 5.7 Договору у випадку, якщо постачальник не передав документи, зазначені у п. 3.2 даного Договору, або у випадку надання неправильно оформлених документів відповідно до законодавства України, покупець має право відмовитися від приймання товару або затримати оплату.
Даний Договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими на те особами й діє до 31.12.2020. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного Договору, сторони письмово не повідомлять одна одну про намір його розірвати або змінити, даний Договір вважається продовженим (пролонгованим) на тих же умовах на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 та п. 8.2 Договору).
01 червня 2020 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої сума поставки по специфікації становить 1 300 000,00 грн. та узгоджено наступний порядок оплати: покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 банківської доби, після отримання товару.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 1 269 693,40 грн., який прийнято відповідачем згідно видаткових накладних № 99 від 06.06.2020 на суму 121 679,90 грн., № 100 від 08.06.2020 на суму 124 305,90 грн., № 101 від 09.06.2020 на суму 384 175,70 грн., № 102 від 10.06.2020 на суму 128 039,50 грн., № 103 від 11.06.2020 на суму 255 444,60 грн., № 104 від 15.06.2020 на суму 256 047,80 грн.
Як зазначає позивач, у позовній заяві, ТОВ "Украгро-інвест Лтд" взяті на себе зобов'язання за Договором виконало належним чином, однак ТОВ "Торговий дім "Константа Холдинг" за отриманий товар у повному обсязі не розрахувалося, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 177 693,40 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що з урахуванням наданих відповідачем послуг з очищення зерна, що узгоджено п. 3.7 Договору, сума заборгованості за поставлений товар становить 175 904,60 грн. Водночас, відповідач зазначає, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є передчасним, з огляду на п. 5.7 Договору, оскільки позивач, в порушення п. 3.2 Договору не передав відповідачу ветеринарне свідоцтво, протокол випробувань на ГМО, рахунок на поставлені партії товару, а тому у відповідності до п. 5.7 Договору у відповідача наявне право на призупинення оплати. У зв'язку з викладеним, відповідач також зазначає, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та необґрунтованим. При цьому, відповідач також зазначає, що позивачем нараховано пеню поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, а також невірно розраховано інфляційні втрати.
Відповідно до статей 11, 509, 627 ЦК України та статті 179 ГК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 1 269 693,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 99 від 06.06.2020 на суму 121 679,90 грн., № 100 від 08.06.2020 на суму 124 305,90 грн., № 101 від 09.06.2020 на суму 384 175,70 грн., № 102 від 10.06.2020 на суму 128 039,50 грн., № 103 від 11.06.2020 на суму 255 444,60 грн., № 104 від 15.06.2020 на суму 256 047,80 грн., які підписані без зауважень.
Пунктами 3.7 та 3.8 Договору узгоджено, що у випадку поставки товару неналежної якості згідно умов специфікацій, покупець може надавати постачальнику послуги із сушіння й очищення товару. У цьому випадку покупець сплачує постачальнику вартість товару за мінусом вартості послуг з очищення й сушіння з кожної поставки товару (зерно в оплату послуг), у відповідності і до тарифів, вказаних в Додатку № 1 до даного Договору.
У випадку надання послуг із сушіння й очищення покупець надає постачальникові акт наданих послуг та виконаних робіт.
Як вбачається з матеріалів справи, у порядку п. 3.8 Договору сторонами складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТДЧер-0005 від 11.06.2020 на суму 322,40 грн., № ТДЧер-0004 від 11.06.2020 на суму 338,00 грн., № ТДЧер-0003 від 10.06.2020 на суму 332,80 грн., № ТДЧер-0002 від 08.06.2020 на суму 795,60 грн., що свідчить про надання відповідачем послуг позивачу у порядку п. 3.7 Договору.
При цьому, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2020 по 22.04.2021, відповідно до якого, заборгованість відповідача перед позивачем складає 175 960,07 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що між сторонами відсутній спір щодо розміру заборгованості, в зв'язку з чим, в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за Договором, а саме 175 960,07 грн.
При цьому, відповідач не заперечує факту отримання товару згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, що залишилися неоплаченими.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1189/19.
Разом з тим, матеріали даної справи не містять, а скаржник не надав ні до суду першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції належних та допустимих доказів виконання своїх зобов'язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, як не надав він й доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.
При цьому, доводи апелянта про те, що звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості є передчасним, з огляду на п. 5.7 Договору, оскільки позивач, в порушення п. 3.2 Договору не передав відповідачу ветеринарне свідоцтво, протокол випробувань на ГМО, рахунок на поставлені партії товару, а тому у відповідності до п. 5.7 Договору у відповідача наявне право на призупинення оплати, - судом апеляційної інстанції оцінюються критично з огляду на наступне.
Так, в силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п. 4.2 Договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено у Специфікації до даного Договору.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що 01 червня 2020 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої сума поставки по специфікації становить 1 300 000,00 грн. та узгоджено наступний порядок оплати: покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 банківської доби, після отримання товару.
В свою чергу, у відповідності до п. 5.7 Договору у випадку, якщо постачальник не передав документи, зазначені у п. 3.2 даного Договору, або у випадку надання неправильно оформлених документів відповідно до законодавства України, покупець має право відмовитися від приймання товару або затримати оплату.
Так, пунктом 3.2 Договору визначено, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості заводу-виробника, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма № 2), рахунок, видаткову, товарно-транспортні накладні.
Статтею 666 ЦК України передбачено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано будь-яких доказів відмови від отримання або повернення товару в повному обсязі, за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.2 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1189/19 та від 17.09.2020 у справі № 904/4307/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 916/201/19, врахувавши, що судами встановлено факт поставки товару, про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №6 від 25.04.2018, підписана та скріплена печатками сторонами, та товарно-транспортна накладна №Р6 від 25.04.2018; що товар відповідачем прийнято без зауважень, доказів відмови відповідача від прийняття товару або звернення з вимогою про надання документів матеріали справи та відмови відповідача від договору не містять, дійшов висновку про правомірність висновку судів про відсутність підстав вважати товар не поставленим. Верховний Суд зазначив, що, встановивши факт прийняття відповідачем товару без зауважень і заперечень, взявши до уваги відмову позивача від позову в частині суми основного боргу в розмірі 30 638,57 грн та встановивши факт наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 694 949,72 грн, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 694 949,72 грн.
З урахуванням наведеного, оскільки як чинним законодавством, так і умовами Договору встановлено, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: якісне посвідчення або сертифікат якості заводу-виробника, протокол випробувань на ГМО, ветеринарне свідоцтво (форма № 2), рахунок, з огляду на відсутність будь-яких заперечень/зауважень як у видатковій накладній, так і після отримання товару, відповідачем не доведено наявності підстав у відповідності до п. 5.7 Договору для затримання оплати.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами, а тому наявні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 175 960,07 грн.
Крім іншого, згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.2 Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не враховано приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим, враховуючи визнаний сторонами та в подальшому встановлений судом розмір заборгованості, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 12 907,58 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, з урахуванням встановленого розміру заборгованості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 5 917,27 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 538,19 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, та неправильно застосовані норми матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 у справі № 910/9020/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа Холдинг".
4. Справу №910/9020/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.І. Буравльов
С.В. Владимиренко