вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 910/2498/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Сітайло Л.Г.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.01.2022.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021
у справі №910/2498/21 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення заборгованості.
17.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 2016562,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання за договором №KKPOSKD.991040.026 від 30.04.2013, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" нарахувало 3% річних та пеню від суми основного боргу у розмірі 759798,96 грн та 1256763,78 грн відповідно.
Позивач відмітив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2015 у справі №905/1774/15 з Державного підприємства "Донецька залізниця" (правонаступником якого є відповідач) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" (правонаступником якого є позивач) стягнуто заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 дол. США та за простроченими процентами у розмірі 280725,09 дол. США. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №50767221 від 04.02.2021 рішення виконано у повному обсязі. Станом на дату погашення боргу, сума заборгованості складала 8434507,91 грн, на яку позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 відкрито провадження у справі №910/2498/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 (повне рішення складено 22.10.2021) у справі №910/2498/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача 3% річних у сумі 745240,77 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене без всебічного з'ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки п. 5-1 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Закону України «Про боротьбу з тероризмом», встановлено мораторій на звернення стягнення на майно Державного підприємства «Донецька залізниця».
Крім того відповідач наголошує, що згідно п. 2.2 договору №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги укладеного між Приватним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" до позивача перейшли права вимоги лише за залишком тіла кредиту та нарахованих відсотків, з чого слідує відсутність підстав для нарахування 3% річних та пені за кредитним договором.
Також скаржник зазначає, що оскільки зміна боржника в зобов'язанні відбулась 15.10.2020, то строк за який має проводитись нарахування 3% річних починається з 16.10.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/2498/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору за її подання у встановлених законом порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 апеляційну скаргу у справі №910/2498/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 задоволено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 та поновлено відповідачу зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21, справу призначено до розгляду на 25.01.2022, а також надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
У призначене засідання суду 25.01.2022 з'явилися представники позивача та відповідача, та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 30.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Державним підприємством «Донецька залізниця» (позичальник) був укладений кредитний договір №ККРОSKD.991040.026 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених договором. Кредит надається в сумі 3127736,76 доларів США, термін користування кредитом до 29.04.2016 (п.п. 1.1., 1.1.1, 1.1.3 кредитного договору).
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.11.2015 по справі №905/1774/15 стягнуто з Державного підприємства «Донецька залізниця» заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 доларів США, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 280725,09 доларів США.
На виконання вищевказаного рішення суду 18.12.2015 видано наказ.
11.04.2016 відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження №50767221 з примусового виконання вказаного наказу.
30.10.2019 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" (надалі - новий кредитор, позивач) укладено договір №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги (надалі - договір відступлення).
Відповідно до п. 2.1 договору відступлення за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, або за які зобов'язані виконати обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки, договорами іпотеки, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору (далі - основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно п. 2.2. договору відступлення за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючи право вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах вказаних у Додатку №1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням прав на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
Згідно з додатком №1 до договору відступлення, новим кредитором придбано, зокрема, усі грошові вимоги банку за кредитним договором №ККРОSKD.991040.026 від 30.04.2013 за яким позичальником є Державне підприємство «Донецька залізниця», із загальним залишком заборгованості на дату укладення договору 30.10.2019 - 125389463,55 грн, з яких: 78549371,08 грн - залишок по тілу кредиту та 46840092,47 грн - залишок по відсотках.
Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи спростування презумпції правомірності договору відступлення прав вимоги №148 від 30.10.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Горизонт" за вказаним договором отримало право вимоги до АТ "Українська залізниця" за кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.02.2020 замінено сторону (стягувача) Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 18.12.2015 про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за поточними процентами у розмірі 27764,02 доларів США, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 280725,09 доларів США.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 09.07.2020 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні №50767221 з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт».
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1774/15 замінено сторону (боржника) з Державного підприємства «Донецька залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі правонаступництва (залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та постановою Верховного Суду від 07.04.2021).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 06.01.2021 замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника - з ДП «Донецька залізниця» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) від 04.02.2021 закінчено виконавче провадження №50767221 у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі згідно платіжних доручень, які перебувають у виконавчому провадженні.
Вказуючи на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» посилаючись на те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язань за договором та нарахування 3 % річних за ст. 625 ЦК України, звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути з відповідача пеню у розмірі 1256763,78 грн та 3% річних від суми основного боргу у розмірі 759798,96 грн.
Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи на те, що позивачем здійснено нарахування пені (за період з 30.01.2020 по 25.01.2021) в порушення ст. 232 ГК України, а вимога про сплату 3% річних заявлена поза межами строку позовної давності.
Місцевий господарський суд ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з того, що дія кредитного договору припинилась 29.04.2016, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 25.01.2020 по 25.01.2021 є безпідставними. Вимога про стягнення 3% річних, що заявлена на підставі ст. 625 ЦК України, підлягає частковому задоволенню в межах строку позовної давності у розмірі 745240,77 грн.
З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 25.01.2020 по 25.01.2021 (нараховану на суму заборгованості 8434507,91 грн) у розмірі 1256763,78 грн.
Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом положень ч.ч. 4 і 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як передбачено у п. 6.3 кредитного договору, за порушення сплати процентів за користування кредитом Банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за процентами за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд відмічає, що умовами кредитного договору сторонами не передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, а отже, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 1.1.3 кредитного договору встановлено термін користування кредитом до 29.04.2016.
Відтак, в силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня на сума простроченої заборгованості за кредитним договором нараховується за період з 30.04.2016 по 30.10.2016.
Разом з тим звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1256763,78 грн за період з 25.01.2020 по 25.01.2021.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, оскільки позивачем здійснено нарахування пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 759798,96 грн за період з 25.01.2018 по 25.01.2021, суд відмічає наступне.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за кредитним договором, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Отже, у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З матеріалів справи слідує, що відповідач у відзиві на позовну заяву порушив питання стосовно застосування строку позовної давності.
Північний апеляційний господарський суд відмічає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, з чого слідує, що згадування Акціонерним товариством "Українська залізниця" у відзиві на позовну заяву про сплив строку позовної давності має розцінюватись судом у якості заяви про застосування строку позовної давності та відповідно, вказана заява має бути розглянута судом.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 16/190/18.
Таким чином, з ухваленням рішення Господарського суду Донецької області від 10.11.2015 по справі №905/1774/15 зобов'язання боржника сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Вказане рішення суду виконано відповідачем 04.02.2021. Відтак позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Північний апеляційний господарський суд зауважує, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 та 27.04.2018 у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16.11.2018 у справі №918/117/18, від 30.01.2019 у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.
Як слідує з матеріалів даної справи, позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» було подано до суду 15.02.2021 засобами поштового звязку, а відтак трирічний строк позовної давності має відліковуватись від дати звернення до господарського суду. Тобто, період нарахування трьох процентів річних правомірно обмежено місцевим господарським судом останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (з 15.02.2018 по 25.01.2021 (дата закінчення розрахунку, визначена позивачем).
Здійснивши арифметичний перерахунок 3% річних колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що обґрунтованою сумою вказаної компенсаційної плати є 745240,77 грн.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що строк за який має проводитись нарахування 3% річних починається з 16.10.2020, оскільки зміна боржника в зобов'язанні відбулась 15.10.2020 є безпідставними, так як згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в силу положень п. 5-1 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Закону України «Про боротьбу з тероризмом», у зв'язку зі встановленням мораторію на звернення стягнення на майно Державного підприємства «Донецька залізниця» відхиляються судом з огляду на слідуюче.
Як вже було зазначено, ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.10.2020 у справі №905/1774/15 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» та замінено сторону (боржника) з Державного підприємства «Донецька залізниця» на Акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі правонаступництва (залишена без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та постановою Верховного Суду від 07.04.2021).
Розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» про заміну боржника його правонаступником суди зазначили, що датою виникнення універсального правонаступництва Акціонерного товариства «Українська залізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10. 2015, з якої воно є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця».
Колегія суддів відмічає, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Відтак, з 21.10.2015 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» перейшли, в тому числі, і зобов'язання за кредитним договором №ККРОSKD.991040.026 від 30.04.2013. А отже, саме Акціонерне товариство «Українська залізниця», а не як помилково стверджує відповідач - Державне підприємство «Донецька залізниця», має нести відповідальність за неналежне виконання зобов'язань.
Тобто, положення п. 5-1 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Закону України «Про боротьбу з тероризмом» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Стосовно доводів скаржника про розмір прав вимоги, які були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" згідно договору №148 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином у разі зміни кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктивний склад у частині кредитора. При цьому такий спеціальний інструмент для зміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/635/18).
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, умови договору №148 та зважаючи на правову природу нарахування 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмітити, що за договором про відступлення прав вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Горизонт" передано права первісного кредитора у зобов'язанні в повному обсязі, а не лише за залишком тіла кредиту та нарахованих процентів.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2021 у справі №910/2498/21.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27.01.2022.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
Л.Г. Сітайло