Провадження № 11-сс/803/172/22 Справа № 202/17/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 січня 2022 року м.Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 січня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Дніпропетровська, громадянина України,
який зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 11.02.2022 року. Визначено заставу у розмірі 148.860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчим суддею при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, взято до уваги існування ризиків переховування, незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховано дані про особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, не має офіційного джерела доходу, раніше судимий.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України та під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових злочинів, перешкоджання кримінальному провадженню, і цим ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою обрати щодо останнього менш суворий запобіжний захід.
В обґрунтування своєї скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, оскільки судом не прийнято до уваги низку обставин, а саме порушення права на захист, яке виразилось у неврученні під розпис підозрюваному пам'ятки про права і обов'язки та про розгляд справи українською мовою, а також у тому, що в судовому засіданні не було вислухано думку підозрюваного.
Вказує, що у справі після обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного не було проведено жодної слідчої дії, у зв'язку із чим прокурором було прийняте рішення про доручення проведення досудового розслідування іншому органу. На думку захисника, наведене свідчить про те, що строк дії запобіжного заходу продовжено не для вчинення процесуальних дій, а з метою прикриття бездіяльності держави.
Зазначає, що слідчим суддею було безпідставно відмовлено у дослідженні протоколів допиту підозрюваного ОСОБА_10 , який визнав вину у скоєному повністю і повідомив про непричетність до цього злочину ОСОБА_7 . Також судом першої інстанції не було досліджено низку процесуальних документів, якими слідчий, згідно тексту клопотання, обгрунтував свої доводи про необхідність продовження тримання підозрюваного під вартою, втім суду їх не надав.
Крім того посилається на неналежне дослідження слідчим суддею питання про розмір застави, визначений щодо ОСОБА_7 та вказує, що не було проаналізовано майновий і сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного, помірність розміру застави. На думку захисника, визначений її розмір є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам співмірності та майновому стану підозрюваного.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді і відсутність підстав для застосування до підозрюваного менш обтяжливого запобіжного заходу або зменшення розміру визначеної судом застави; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:
1)виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2)виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні строку тримання ОСОБА_7 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки даний факт підтверджується зібраними стороною обвинувачення доказами.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зокрема: протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 від 11 листопада 2021 р.; протоколом огляду автомобіля марки “Mitsubishi Space Star”, д.н. НОМЕР_1 , у якому вилучено знаряддя злочину; протоколом обшуку квартири ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 від 11 листопада 2021 року, під час якого виявлено та вилучено викрадені грошові кошти та ювелірні вироби; протоколом огляду місцевості за адресою : м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд.10, де виявлено викрадений металевий сейф та автомобіль марки “Mitsubishi Space Star”, д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 , і з якого останній видав знаряддя злочину - лом, викрутку; протоколами допиту потерпілого ОСОБА_13 від 11 листопада 2021 р., та свідка ОСОБА_12 ; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_12 , який впізнав ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які 11 листопада 2021 року о 17 год.10 хвилин просили перевезти їх разом з сейфом з місця вчинення злочину.
З наведених обставин слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 в обсязі, достатньому для продовження строку дії застосованого відносно нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
Доводи захисника про безпідставність підозри є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині колегія суддів оцінює як безпідставні.
Зважаючи на викладене, доводи захисника щодо протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_10 , колегія не вважає слушними та звертає увагу на те, що наданими матеріалами обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується достатньою мірою для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Також є правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочином, та за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 6 років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Крім того, ОСОБА_7 є раніше неодноразово судимим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, в тому числі із застосуванням положень ст. 71 КК України, та на даний час йому інкримінується вчинення злочину у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06.08.2020 р., а отже у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні покарання буде призначатися також з урахуванням положень ст. 71 КК України.
На думку колегії суддів, наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 схильний до вчинення кримінальних правопорушень і раніше, будучи неодноразово притягнутим до кримінальної відповідальності, належних висновків для себе не робив, на шлях виправлення не ставав і у подальшому вчиняв нові злочини, що у свою чергу свідчить про існування та особливу вагомість ризиків, передбачених ч. 5 ст. 177 КПК України, у виді можливості продовження злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку із вищенаведеним доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваного, колегія суддів вважає безпідставними.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що хоча підозрюваний і має дружину та неповнолітню дитину, втім це не слугувало для нього стримуючим фактором при вчиненні кримінального правопорушення, а отже не обгрунтовує необхідності застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 від вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Не може колегія суддів визнати обґрунтованими і доводи сторони захисту про незаконність розміру застави призначеного слідчим суддею, оскільки таке рішення ґрунтується на вимогах ст. 182 ч. 5 п. 2 КПК.
Так, віповідно до вимог даної норми слідчий суддя визначає розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
Визначаючи розмір застави у вказаних межах, суддя прийшов до обгрунтованого висновку про те, що застава у розмірі 148 860 (сто сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень зможе забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обовязків, які на нього будуть покладені, у разі її внесення останнім.
У рішеннях ЄСПЛ неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
Аналізуючи вищенаведені відомості про особу ОСОБА_7 , обсяг та особливу вагомість встановлених щодо нього ризиків, а також приймаючи до уваги, що згідно вимозі від 12.11.2021 р. № 01899/323 останній 14.05.2021 р. вже звільнявся з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі 52.210, 00 грн., колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що застава у меншому розмірі, ніж визначений оскаржуваною ухвалою, не зможе забезпечити належну поведінку цього підозрюваного.
Обговорюючи питання про наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, колегія суддів зважає на те, що у даному кримінальному провадженні необхідно додатково провести низку слідчих дій, в тому числі отримати висновки судової трасологічної та судової товарознавчої експертиз. У зв'язку із вищенаведеним не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про те, що клопотання спрямоване на досягнення іншої мети, ніж належне закінчення досудового розслідування.
Доводи апелянта щодо процесуальних порушень, які, на його думку, були допущені слідчим суддею, колегія суддів вважає непереконливими з огляду на те, що підозрюваному була надана можливість належного здійснення його прав у повному обсязі у межах апеляційного провадження. Крім того, ці доводи мають формальний характер і в цілому не обгрунтовують вимоги апеляційної скарги про застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і не вбачає достатніх підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4