Провадження № 22-ц/803/2292/22 Справа № 215/6173/20 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
27 січня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги Анатолія Вікторовича, Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю , -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Держави України, в особі начальника Тернівського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Шульги Анатолія Вікторовича, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.
Позов мотивований тим, що позивач 27.02.2019 року звернувся до начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. із заявою, вхідний номер С-16, яка не була розглянута відповідно до ЗУ «Про звернення громадян». За захистом своїх прав він звернувся до суду, який визнав дії відповідача протиправними.
Ввазав, що протиправними діями відповідача його здоров'ю спричинено значну шкоду, тому що весь період намагання поновити його порушені права, його життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.
Незаконні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, що проявилось в переживаннях пов'язаних з невиконанням рішення суду у передбачені законодавством строки, що підтверджується відсутністю на даний час рішення, постанови, тобто правових актів відповідача на заяву від 27.02.19р. вх. С-16.
Внаслідок того, що він не отримав у передбачені законодавством строки належного розгляду заяви від 27.02.19р. вх. С-16 він був вимушений витрачати час для вирішення питань пов'язаних із захистом своїх прав, що порушило його звичний спосіб життя, внаслідок протиправних дій відповідача він переносить психологічний стрес, відчуває негативні емоції, моральні переживання та дискомфорт, втратив душевний спокій, порушився сон.
Внаслідок протиправних дій відповідача він зазнав моральних втрат, які призвели до позбавлення його можливостей реалізації звичок та бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та позову, відвідувати інстанції відповідача всіх рівнів щоб добитися належного по закону розгляду заяви від 27.02.19р. вх. С-16.
Просив стягнути 945 900 грн за рахунок державного та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Держави України в особі начальника Тернівського відділення поліції ГУНП Дніпропетровської області Шульги А.В. в захист права на свободу від шкоди спричиненої неналежним функціонуванням системи єдиної поліції, недбалістю і помилками Шульги А.В.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019р. у справі № 215/1962/19, позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульги А. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним дії начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульги А.В., яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.19р. вх. № С-16. Зобов'язано начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульгу А.В. розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 27.02.2019р. за вх. №С-16 та надати відповідь у відповідності до норм встановлених законом. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 83-86).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як на підставу для його задоволення посилається на те, що внаслідок допущеної відповідачем бездіяльності щодо виконання рішення суду у передбачені законом строки з розгляду його заяви від 27.02.19р. вх.№С-16, йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 945 900 грн., яку просив стягнути з відповідачів на його користь.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших, наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Разом з тим, згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц.
Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, по справі № 215/1962/19, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульги А.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульги А.В., які виявилися у порушенні правового режиму розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.19р. за вх. № С-16. Зобов'язано начальника Тернівського ВП ГУНП в Дніпропетровської області Шульгу А.В розглянути заяву (запит) ОСОБА_1 від 27.02.19р. за вх. № С-16 та надати відповідь у відповідності до норм встановлених законом.
Проте, позивачем не надано доказів ні суду першої, ні апеляційної інстанції, що останній звертався до виконавчих органів з приводу виконання вказаного рішення.
Колегія суддів зазначає, що як Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у відповідній редакції), що діяв до 05.10.2016 (ст. 19 ч. 1 п. 1), Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (ст. 26 ч. 1 п. 1), так і Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ст. 3 ч.2) передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів здійснюється на підставі заяви стягувача про виконання рішення суду.
Отже, ініціатором такої стадії судового провадження як виконання рішення суду - є стягувач.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що немає підстав вважати, що мала місце бездіяльність органу державної влади щодо невиконання судового рішення.
Також, позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, розмір якої ніяк не обґрунтовано, оскільки визнання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2019р. дій суб'єкта владних повноважень протиправними, не є достатнім доказом спричинення позивачу моральної шкоди.
У зв'язку з чим доводи апелянта щодо стягнення моральної шкоди є необгрунтованими, оскільки позивач не довів наявності факту неправомірності дій (бездіяльності), яким йому завдано моральної шкоди, противправність діянь заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.
Окрім того, зобов'язання відповідача розглянути заяву (запит) позивача та надати відповідь у відповідності до норм встановлених законом, вже є позитивним наслідком для відновлення порушеного права заявника і є достатньою сатисфакцією.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру,
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п'ята статті 263 ЦПК України).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко